Рішення

від 05.06.2008 по справі 9/82

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

9/82

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  9/82

05.06.08

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Неаполіс»

До відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково- виробничий центр «Інфозахист»

Про                      стягнення 128069,99 грн.

Суддя  Жирнов С.М.

Представники:

від позивача:      Хомяков С.М. –довіреність № б/н від 26.03.2008 р.,                   

від відповідача:  не з»явились

Обставини  справи:

            Позов заявлений про стягнення з відповідача 96729,60 грн. основного боргу та 31340,39 грн. інфляції за період з 01.10.2006 р. по 26.03.2008 р. на підставі Договору № ТЗИ-86/1 від 01.08.2006 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2008 р. порушено провадження у справі № 9/82 та призначено її розгляд на 05.06.2008 р.

Позивачем в судовому засіданні подані витяг з ЄДРПОУ щодо відповідача № 13-2820 від 17.05.2008 р. Головного управління статистики у м. Києві, платіжні доручення № 102 від 28.08.2006 р. на суму 50000,00 грн. та № 172 від 05.10.2006 р. на суму 46729,60 грн.

           Відповідач в судове засідання не з»явився, відзив на позов з підтверджуючими документами не подав і не надіслав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

 Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,  -

                                                       ВСТАНОВИВ:

          Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Поштове відправлення з ухвалою суду про порушення провадження у справі від 25.04.2008 р. відповідачем отримане 08.05.2008 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103005527990 (знаходиться в матеріалах справи).

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 05.06.2008 р. від останнього до суду не надходило.

          Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків. З огляду на зміст ст. 77 ГПК України суд відкладав розгляд справи з 16.04.2008 р. на 06.05.2008 р.

Відтак та враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні є правом останніх, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для відкладання розгляду справи, а рівно про можливість розгляду останньої за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

           01.08.2006 р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Неаполіс», визначеним як Замовник, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково- виробничий центр «Інфозахист»,  визначеним як Виконавець, був укладений Договір № ТЗИ -86/1 (надалі за текстом «Договір»).

            Відповідно до умов Договору Виконавець (відповідач) зобов»язався за дорученням Замовника (позивача) поставити техніки захисту інформації згідно специфікації № 1, яка є невід»ємною частиною Договору, та виконати роботи по монтажу і налагодженню (введенню в експлуатацію) техніки захисту інформації згідно кошторису № 1, який є невід»ємною частиною Договору .

            Згідно п. 3.1 загальна вартість Договору складає 109920,00 грн. (в т.ч. ПДВ). Вказана сума включає в себе вартість техніки (її поставки), вартість монтажу та налагодження техніки.

            З огляду на п. 3.2 Договору, оплата робіт здійснюється на підставі виставлених рахунків прямим банківським перерахуванням на розрахунковий рахунок Виконавця у наступному порядку:

           96729,60 грн. –передоплата за техніку захисту інформації згідно специфікації № 1 (до 01.10.2006 р. згідно п. 2.2 Договору);

           13190,40 грн. –за монтаж та налагодження техніки захисту інформації згідно кошторису № 1 –на протязі 5 - ти днів після підписання Акту виконаних робіт (п. 2.2 Договору).

           Пунктом 2.1 Договору встановлено, що Виконавець (відповідач) повинен поставити техніку та виконати всі роботи по монтажу та налагодженню (введенню в експлуатацію) техніки у терміни до 01 грудня 2006 року.

На твердження позивача, ним та у відповідності до умов Договору була здійснена передоплата вартості техніки на загальну суму 96729,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 102 від 28.08.2006 р. на суму 50000,00 грн. та № 172 від 05.10.2006 р. на суму 46729,60 грн. (в судовому засіданні 05.06.2008 р. залучені позивачем до матеріалів справи).

Позивачем зазначено, що відповідач в порушення умов п. 2.1 Договору в строк до 01.12.2006 р. не поставив техніку та не виконав передбачені Договором роботи, а тому 26.03.2008 р. позивач надіслав відповідачу претензію № 33-02с-03 від 25.03.2008 р., що підтверджується фіскальним чеком № 0808 від 26.03.2008 р. та описом вкладення у цінний лист. Відповідно до вищезазначеної претензії, позивач повідомив відповідача про те, що виконання останнім договірного зобов»язання втратило для нього інтерес, у зв»язку з чим позивач відмовився від прийняття виконання спірного зобов»язання та вимагав повернення авансу з урахуванням знецінення коштів за період часу їх використання підприємством відповідача на загальну суму 128069,99 грн.             

Станом на час подання позовної заяви до суду, відповідач вимоги претензії № 33-02с-03 від 25.03.2008 р. не виконав, а тому позивач звернувся за примусовим стягненням в судовому порядку заборгованості відповідача у вигляді безпідставно збереженого майна –коштів перерахованої останньому передоплати у сумі 96729,60 грн. та збитків від знецінення цих коштів у розмірі 31340,39 грн. індексу інфляції за період з 01.10.2006 р. по 26.03.2008 р.

           Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

           Між сторонами по справі укладено договір № ТЗИ-86/1 від 01.08.2006 р., який фактично є і договором поставки, і договором підряду одночасно, а отже, саме він та відповідні положення статей глав 51 (параграф 3) та 61 Цивільного кодексу України (далі по тексту –ЦК України) визначають права та обов»язки сторін, зокрема зі здійснення передбачених ним поставки техніки захисту інформації і робіт по її монтажу і налагодженню (введенню в експлуатацію) та оплати вказаної поставки і робіт.

           Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов»язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

 Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України, ч.7 ст. 193 ГК України, договір є підставою для виникнення зобов'язання, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк, відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов  не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов»язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

           Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України (глава 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави») особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов»язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов»язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З огляду на п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення глави 83 застосовуються також і до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов»язанні.

Приписами ч.1 ст. 1214 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов»язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

            Судом встановлено, що фактично позивачем на виконання п. 3.2 Договору була здійснена оплата вартості техніки на загальну суму 96729,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями  № 102 від 28.08.2006 р. на суму 50000,00 грн. та № 172 від 05.10.2006 р. на суму 46729,60 грн.

           Відповідач в порушення умов п. 2.1 Договору в строк до 01.12.2006 р. не поставив техніку та не виконав роботи, передбачені Договором.

Внаслідок прострочення відповідачем виконання зобов'язання за Договором, яке втратило інтерес для позивача, останній звернувся в порядку ст. 612 ЦК України до відповідача з претензією № 33-02с-03 від 25.03.2008 р., відповідно до якої відмовився від прийняття виконання і вимагав повернення передоплати у сумі 96729,60 грн. та збитків від знецінення цих коштів у розмірі 31340,39 грн. індексу інфляції за період з 01.10.2006 р. по 26.03.2008 р.

            Наведене свідчить про наявність у позивача права, встановленого законом (ст. 1212 ЦК України), на витребування у відповідача безпідставно набутого останнім майна у вигляді грошових коштів на суму 96729,60 грн. (основний борг) у повному обсязі.

            Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що доводи позивача знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, тому позов в частині 96729,60 грн.  основного боргу підлягає задоволенню повністю.

            Приписами ч.1 ст. 1214 ЦК України встановлено обов»язок особи, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави (у т.ч. і коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала), відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

          Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

           З огляду приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, направлення 26.03.2008 р. позивачем відповідачу претензію № 33-02с-03 від 25.03.2008 р. (підтверджується фіскальним чеком № 0808 від 26.03.2008 р. та описом вкладення у цінний лист) та з урахуванням 2 днів згідно «Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів»(затв. Наказом Міністерства транспорту та зв»язку України від 14.11.2005 р. № 759), судом встановлено, що з 05.04.2008 р. настає початок порушення відповідачем строку виконання обов»язку щодо повернення вищезазначеної суми у розмірі 96729,60 грн. грн.

           За таких обставин, у задоволенні вимог про стягнення індексу інфляції у сумі 31340,39 грн. за період з 01.10.2006 р. по 26.03.2008 р. належить відмовити повністю, оскільки у визначений позивачем період прострочення виконання зобов»язання щодо повернення передоплати у сумі 96729,60 грн. не існувало.  

         Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

         Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 538, 611, 612, 625, 629, 712, 837, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 34, 44, 45, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково- виробничий центр «Інфозахист»(місцезнаходження: 02232, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, 88, кв. 107; фактична адреса: 01023, м. Київ, вул. Госпітальна, 2, оф. 3; ідентифікаційний код 31748176; р/р 2600808487 в ВАТ «СЕБ Банк», м. Київ, МФО 300175), а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення господарського суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Неаполіс»(04053, м. Київ, вул. Воровського, буд. 4; ідентифікаційний код 33405610; р/р 2600314694 в ВАТ Райффайзен банк АВАЛЬ, МФО 300335) 96729 (дев»яносто шість тисяч сімсот двадцять дев»ять) грн. 60 коп. основного боргу, 967 (дев»ятсот шістдесят сім) грн. 30 коп. держмита, 89 (вісімдесят дев»ять) грн. 12 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяС.М. Жирнов

Дата підписання рішення  - 10.06.2008 р.