Рішення

від 29.06.2011 по справі 56/115

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  56/115

29.06.11

Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом     

Товариства з обмеженою відповідальністю "Едем і К"

до

про

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелбуд"

стягнення 21948,26 грн.

Представники сторін:                     

від позивача  

не з‘явились;

від відповідача

Клокун Т.Г. –представник.

Відповідно до ст. 77 ГПК України

в судовому засіданні 18.05.2011

оголошено перерву до 29.06.2011.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Едем і К" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелбуд"  заборгованості  на загальну суму 21948,26 грн., у тому числі 19725,87 грн. –основного боргу, 240,29 грн. –3% річних, 1235,92 грн. пені, 719,18 грн. –інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані  зобов’язання щодо оплати поставлених позивачем товарів. У зв’язку з наявною заборгованістю відповідача з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути вказану суму боргу в судовому порядку.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, оскільки вважає, що позивачем неправомірно нараховано 3% річних, інфляційні втрати так як ст. 625 Цивільного кодексу України до спірних відносин не застосовується. Крім того, відповідач посилається на те, що додаткова угода № 1 до договору, не містить дату підписання, а тому нараховувати пеню на підставі додаткової угоди не можливо. Також, відповідач вказує на те збитки відповідача були збільшені з вини позивача, оскільки останній відмовився приймати від відповідача товар, який не користувався попитом.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

15.11.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтелбуд", як покупцем (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Едем і К", як постачальником (позивач) укладений договір №17.

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов’язується поставити товар, а покупець зобов‘язується прийняти його та оплатити вартість товару протягом 30 календарних днів з дати отримання товару.

На виконання умов договору, позивачем поставлено товар згідно видаткових накладних, а саме: від 21.06.2010 № РН-0001597 на загальну суму 5784,05 грн., від 02.07.2010 № РН-0001766 на загальну суму 1743,54 грн., від 06.07.2010 № РН-0001800 на загальну суму 1674,42 грн., від 12.07.2010 № РН-0001859 на загальну суму 2133,18 грн., від 30.07.2010 № РН-0002091 на загальну суму 3039,62 грн., від 10.08.2010 № РН-0002182 на загальну суму 1432,55 грн., від 17.08.2010 № РН-0002255 на загальну суму 4023,86 грн., від 26.08.2010 № РН-0002354 на загальну суму 1212,94 грн., від 10.09.2010 № РН-0002541 на загальну суму 477,55 грн., від 16.09.2010 № РН-0002612 на загальну суму 5588,83 грн., від 24.09.2010 № РН-0002696 на загальну суму 5684,28 грн., від 12.10.2010 № РН-0002880 на загальну суму 4667,62 грн., від 22.10.2010 № РН-0002985 на загальну суму 1153,60 грн., від 10.11.2010 № РН-0003209 на загальну суму 2487,34 грн., від 18.11.2010 № РН-0003303 на загальну суму 2061,50 грн., від 25.11.2010 № РН-0003375 на загальну суму 2459,93 грн. Всього на загальну суму 51524,06 грн.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме на суму 31798,19 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість за поставлений товар у розмірі 19725,87 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний    передати   покупцеві   товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром  передати  покупцеві його  приналежності  та  документи (технічний паспорт,  сертифікат якості тощо),  що стосуються товару та підлягають переданню  разом із   товаром   відповідно   до   договору   або  актів  цивільного законодавства.

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару. Покупець  зобов'язаний  сплатити  продавцеві  повну   ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення  оплати  товару  продавець  має  право вимагати  оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу  України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач доказів оплати вартості товару у повному обсязі не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Доводи відповідача про те, що він намагався з січня 2011 року повернути позивачу товар, судом відхиляються оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження вказаних обставин. В матеріалах справи наявна накладна на загальну суму 19734,35 грн. на повернення товару, яка була надіслана позивачу тільки 25.05.2011 року, тобто вже після порушення провадження у справі. Крім того, судом відмічається, що позивачем поставлялись відповідачу продукти харчування, зокрема масло вершкове, сири  тверді, сичужні, плавлені, які мають відповідний термін зберігання. Також, слід зазначити, що відповідачем не надано жодного доказу обліку у нього залишків товарів, які він отримав від позивача по договору № 17.  Відповідачем не надано жодних доказів поставки позивачем неякісного чи з будь –якими іншими недоліками товару.   

Обов’язок доказування відповідно до пункту  4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують  його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести  належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов‘язання.

Таким чином, відповідачем не доведено протиправність дій позивача.

Враховуючи те, що відповідачем не надано жодних доказів щодо погашення заборгованості по договору  № 17, то суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача  на загальну суму 19725,87 грн., яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1235,92 грн., 3% річних  у розмірі 240,29 грн. та інфляційні втрати у розмірі 719,18 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що  штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Як вбачається зі змісту договору від 15.05.2010 № 17 сторони відповідальність  у вигляді пені не погодили.

Позивачем до матеріалів справи додано додаткову угоду № 1 до договору від 15.05.2010 № 17, в якій не зазначено дату її підписання та в якій сторони домовились внести зміни до договору добавивши п. 6.7 договору, а саме за несвоєчасну оплату товару покупець  сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідач вказує на те, що оскільки у додатковій угоді № 1 відсутня дата її підписання, то  відповідно не можливо встановити з якої дати можливо нараховувати пеню за несвоєчасну оплату вартості товару.

Позивачем не надано жодних доказів, які б містили інформацію про дату підписання додаткової угоди № 1.

Суд дослідивши матеріали справи, погоджується з доводами відповідача та зазначає, що оскільки додаткова угода № 1, в якій сторонами погоджена відповідальність відповідача у вигляді пені за несвоєчасно проведені розрахунки за отриманий товар, не містить дати підписання, то у суду відсутні правові підстави застосовувати таку відповідальність з наступної дати за датою зазначеною у п. 1.1 договору № 17.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені  у розмірі 1235,92 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник   не   звільняється   від   відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивача, суд не погоджується з вказаним розрахунком.

За розрахунком суду зробленим  по кожній накладній окремо з урахуванням часткових оплат, розмір 3% та інфляційних втрат є більшим, ніж той який просить позивач. Отже, з огляду на те, що суд обмежений підставами та предметом позову, заяв про вихід суду за межі позовних вимог не надходило, задоволенню підлягають 3% річних та інфляційні втрати у розмірі заявленому позивачем.     

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача  судових витрати за послуги адвоката у розмірі 2000,00 грн., задоволенню підлягають частково на суму 1000,00 грн., оскільки участь адвоката підтверджується тільки у складенні позовної заяви, участь у судових засіданнях приймав ОСОБА_1, який діяв на підставі довіреності від позивача.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:  

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелбуд" (01135, м. Київ, вул. Златоустівська, 44/22, код 31055835 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Едем і К" (юридична адреса: 02222,  м. Київ, пр.. Маяковського, 37,кв. 8; поштова адреса: 02232, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, 62, код 31286390) основну суму заборгованості у розмірі 19725 (дев‘ятнадцять тисяч сімсот двадцять п‘ять) грн. 87 коп.,  3% річних у розмірі 240 (двісті сорок) грн. 29 коп., інфляційні втрати у розмірі 719 (сімсот дев‘ятнадцять) грн. 18 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 206 (двісті шість) грн. 85 коп. та 222 (двісті двадцять дві) грн. 42 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, витрати по сплаті послуг адвоката у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Едем і К" (юридична адреса: 02222,  м. Київ, пр.. Маяковського, 37,кв. 8; поштова адреса: 02232, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, 62, код 31286390) надмірно сплачене державне мито у розмірі 0 грн. 02 (дві) копійки.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та  у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя

                   В.В.  Джарти

Дата складення повного рішення 04.07.2011