Рішення

від 30.06.2011 по справі 40/206

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  40/206

30.06.11

За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю “Рамірент Україна”

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю „Люкс Автотрак”

про                  стягнення боргу у розмірі 27405,66 грн.

Суддя  Пукшин Л.Г.  

Представники сторін:

від позивача:      ОСОБА_1. - представник за довіреністю б/н від 11.05.11;

від відповідача: не з’явився.  

В судовому засіданні 30.06.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.                                           

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Рамірент Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Люкс Автотрак” про стягнення боргу в розмірі 27405,66 грн., в т.ч. 24069,67 грн основної заборгованості, 1830,50 грн. пені, 378,90 грн –3 % річних, 1126,59 грн  –збитків від інфляції. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання перед позивачем по сплаті орендної плати за користування обладнанням, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Рамірент Україна”.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.06.11 порушено провадження у справі № 40/206 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 30.06.11.

У судове засідання 30.06.11, представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав додаткові пояснення по суті спору.

У судове засідання 30.06.11 представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адресу відповідача, що вказана в позовній заяві та в витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.02.11, який наявний в матеріалах справи. Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до приписів ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ст. 1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб – підприємців” місцезнаходження юридичної особи –адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Місцезнаходження юридичної особи визначається в установчих документах та вказується в реквізитах реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи, яка подається реєструю чому органу під час державної реєстрації (наказ Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва від 09.06.04 № 67).

У п.3.1 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”, зазначено, що відповідно до частини 1 ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи –учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представників позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

24.10.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Рамірент Україна” (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Люкс Автотрак” (Орендар) було укладено Договір оренди обладнання № ОС24/06/10-10Д1 (далі –Договір), відповідно до п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове оплатне користування, будівельне обладнання та інше обладнання, яке є об’єктом власності Орендодавця. Орендар використовує отримане за цим Договором обладнання у власній господарській діяльності дотримуючись вимог законодавства України та положень цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору, найменування обладнання, його комплектність, технічні характеристики (інші особливості в разі необхідності), відновна вартість, ціна та строк оренди по кожній одиниці обладнання зазначаються в Протоколі погодження істотних умов оренди (далі – Протокол), який є невід’ємною частиною цього договору, та який сторони зобов’язуються підписувати в кожному випадку передання в оренду обладнання за цим договором.

Згідно п. 3.4 Договору факт передачі кожної одиниці обладнання засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін акту прийому - передачі  згідно встановленої у додатку №2 до цього договору форми, який засвідчує дату передачі конкретної одиниці обладнання орендарю та інші умови, які сторони вважають необхідними при підписанні акту прийому-передачі. Передача обладнання в орендне користування орендаря за актом приймання-передачі здійснюється протягом строку зазначеного в протоколі, за умови перерахування на рахунок орендодавця попередньої оплати орендної плати згідно умов цього договору, якщо інше не встановлено даним договором та/або відповідним протоколом до нього. На вимогу орендодавця до підписання акту прийому-передачі сторони підписують акт огляду технічного стану обладнання, форма якого встановлена у додатку № 6 до цього договору. Відмова орендаря від підписання акту технічного стану обладнання є підставою для односторонньої відмови орендодавцем від договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору оренди обладнання № ОС24/06/10-10Д1 позивач передав відповідачу за актами прийому-передачі наступне обладнання:

24.06.2010 за Актом прийому-передачі № РУ-00001074, протокол погодження істотних умов договору № РУ-00001225 від 24.06.10: дизель-генератор Atlas Copco QAS30, в кількості 1 шт. з орендною платою 940,00 грн. за добу. Згідно з актом повернення № РУ-00001028 вказане обладнання було повернуто позивачу 25.06.10

20.08.2010 за Актом прийому-передачі № РУ-00001676, протокол погодження істотних умов договору № РУ-00001922 від 19.08.10: підйомник ножнічний Compact 12, в кількості 1 шт. з орендною платою 474,00 грн. за добу. Згідно з актом повернення № РУ-00002381 вказане обладнання було повернуто позивачу 04.11.10

27.08.2010 за Актом прийому-передачі № РУ-0000156, протокол погодження істотних умов договору № РУ-00002024 від 27.08.10: наріжчик швів CFS 450 BELLE, в кількості 1 шт. з орендною платою 375,00 грн. за добу. Згідно з актом повернення № РУ-00001681 вказане обладнання було повернуто позивачу 30.08.10

Пунктом 4.1 Договору визначено, що початок перебігу строку оренди кожної одиниці обладнання, зазначеного у протоколі до цього договору, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати передачі обладнання за актом прийому-передачі.

Згідно з п.4.2, 4.3 договору строк оренди кожної одиниці обладнання за цим договором визначається в протоколі до цього договору. За домовленістю сторін, обладнання за даним договором може бути передано в оренду на невизначений строк. Обладнання вважається переданим в оренду на невизначений строк до моменту отримання орендарем вимоги орендодавця про повернення обладнання у визначений орендодавцем строк або дату.

Відповідно до п. 4.4 Договору, мінімальний строк оренди обладнання складає 1 добу, яка складає 24 години з моменту передачі обладнання у користування орендарю.

Пунктом 15.1 Договору, термін дії Договору встановлено з дати його укладення до 31.12.2010р..

Як встановлено п. 6.2 Договору, орендна плата нараховується в розмірі, встановленому орендодавцем за добу, тиждень або календарний місяць оренди одиниці обладнання, узгодженому та наведеному у відповідному протоколі до цього договору, з можливістю отримання орендарем за рішенням орендодавця відповідних знижок.

Пунктом 6.3 Договору передбачено право орендодавця  на індексацію орендної плати.

Відповідно до п. 6.4 Договору якщо обладнання за цим договором було передано в оренду на невизначений строк згідно п.4.3 даного договору, оплата орендної плати здійснюється згідно умов вказаних у відповідному протоколі, але не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним. В будь-якому разі орендар зобов’язаний сплатити суму орендної плати за час фактичного користування обладнанням протягом 3 банківських днів з моменту отримання орендарем відповідної вимоги або рахунку-фактури від орендодавця, яку останній має право надіслати в будь-який час протягом всього строку оренди обладнання.

Пунктом 6.9 Договору встановлено, що орендна плата вважається сплаченою Орендарем з дня зарахування її на рахунок Орендодавця. У всіх інших випадках орендна плата вважається несплаченою.

Згідно п. 8.1.5 Договору, Орендар за цим договором зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі, вносити орендні платежі.

Відповідно до п. 7.2.1 Договору, Орендодавець за цим договором має право вимагати від Орендаря своєчасно сплачувати орендну плату за договором та інші платежі, а в разі прострочки - сплати штрафних санкцій згідно умов договору.

Факт надання послуг з оренди обладнання підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № РУ-00001687 на суму 940,00 грн., № РУ-00002829 на суму 3792,00 грн., № РУ-00003326 на суму 12324,00 грн., № РУ-00002686 на суму 750,00 грн.

Суд зазначає, що хоча акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № РУ-00003858 на суму 12324,00 грн. та № РУ-00003928 на суму 1422,00 грн. не підписані відповідачем, проте враховуючи умови п. 6.12 договору, відповідно до якого у випадку неповернення (не своєчасного повернення) підписаного акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) і відсутності письмової мотивованої відмови орендаря від підписання, такий акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) вважається визнаним орендарем, а послуга вважається прийнятою в повному обсязі, але це не звільняє орендаря від обов’язку повернути орендодавцю один підписаний примірник акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), вказані послуги вважаються наданими позивачем та прийнятими відповідачем без зауважень.

На підставі зазначених актів, позивачем було нараховано відповідачу плату за оренду обладнання на загальну суму 31552,00 грн.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи банківських виписок з рахунку позивача, на виконання умов договору відповідачем було сплачено орендну плату на загальну суму 7482 грн. 33 коп., в тому числі ПДВ, а саме: 24.06.10 – 1 880,00 грн, 05.10.10 – 3 602,33 грн, 14.03.11 – 2 000,00 грн.

Згідно п. 5.1 Договору, якщо обладнання за цим договором було передано в оренду на невизначений строк, Орендар повинен повернути його Орендодавцю протягом трьох діб після направлення такої вимоги Орендодавця про повернення обладнання, або в більш тривалий строк, вказаний у такій вимозі. Вимога може бути направлена факсом, телефоном, передана в письмовій формі під розпис уповноваженій особі Орендаря, або рекомендованим чи цінним листом..

Як вбачається з матеріалів справи,  відповідач повернув позивачу все обладнання, що підтверджується актами повернення.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачем не сплачено заборгованість по орендній платі, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі  24 069,67 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов’язку по сплаті орендної плати за орендоване обладнання в повному обсязі не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача перед відповідачем за Договором оренди обладнання № ОС24/06/10-10Д1   становить 24 069,67 грн.

E зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 9.1.1 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 830,50 грн – пені за прострочку платежу.

Відповідно до п. 9.1.1 Договору за прострочення виконання будь-яких грошових зобов’язань орендаря перед орендодавцем за цим договором, Орендар зобов’язаний сплатити Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на час такого прострочення, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочки.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Як встановлено п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як визначено ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1 830,50 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитки від інфляції в сумі 1 126,59  грн та 378,90 грн – 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком інфляційних втрат та 3% річних, що наведений позивачем в позовній заяві, тому позовні вимоги в частині стягнення збитків від інфляції в сумі 1 126,59  грн та 3% річних в розмірі 378,90 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження належного виконання своїх договірних зобов’язань в частині своєчасної та повної сплати орендної плати згідно з умовами договору оренди обладнання від 24.06.2010р. № ОС24/06/10-10Д1.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Автотрак" (03148 м. Київ, вул. Пшенична, 9, ідентифікаційний код 34187636) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамірент Україна" (04074 м. Київ, вул. Бережанська, 9, ідентифікаційний код 32664239) суму основного боргу в розмірі 24 069 (двадцять чотири тисячі шістдесят дев’ять) грн 67 коп., 378 (триста сімдесят вісім) грн 90 коп. -  3% річних, 1 126 (одну тисячу сто двадцять шість) грн 59 коп. збитків від інфляції, 1 830 (одну тисячу вісімсот тридцять) грн 50 коп. – пені, 2 74 (двісті сімдесят чотири) грн 06 коп. - витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                            Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 05.07.2011 р.