Рішення

від 04.07.2011 по справі 33/148

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  33/148

04.07.11

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом      державного інституту управління та економіки водних ресурсів

до                        інституту гідротехніки і меліорації Національної академії аграрних наук України

про                       стягнення 47 174,10 грн.

За участю представників сторін:

від позивача:     ОСОБА_1- представник за довіреністю № 15.1./04-181 від 01.07.2011 року

                            ОСОБА_2. –представник за довіреністю № 15.1./04-180 від 01.07.2011 року

від відповідача: не з’явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги державного інституту управління та економіки водних ресурсів до інституту гідротехніки і меліорації Національної академії аграрних наук України про стягнення 47 174,10 грн. заборгованості за договором про відшкодування комунальних послуг № 26 від 03.08.2010 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.08.2010 року між державним інститутом управління та економіки водних ресурсів та інститутом гідротехніки і меліорації Національної академії аграрних наук України укладено договір  про відшкодування комунальних послуг № 26.

У пункті 2.2 договору встановлено, що плата за комунальні послуги здійснюється не пізніше 20 числа поточного місяця.

Відповідно до п.1.1 договору  позивач надавав для тимчасового проживання аспірантів відповідача житлову площу гуртожитку, а останній зобов'язувався розраховуватись за комунальні послуги.

Проте, відповідач всупереч вимогам чинного законодавства та умов договору, заборгував за спожиті комунальні послуги, технічне та експлуатаційне обслуговування балансоутримувачу суму в розмірі 47 174,10 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою щодо перерахування суми боргу, підтвердженням тому є письмова претензія від 28.10.10 № 15.1/04-257.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного державний інститут управління та економіки водних ресурсів звернувся до суду з вимогою до інституту гідротехніки і меліорації Національної академії аграрних наук України про відшкодування з комунальних послуг в розмірі 47 174,10 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.06.2011 року порушено провадження у справі № 33/148, розгляд справи призначено на 04.07.2011 року.

В судове засідання 04.07.2011 року з’явились представники позивача та надали пояснення по суть справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд стягнути з відповідача 47 178,10 грн. заборгованості за договором про відшкодування комунальних послуг, 471,74 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 14447761 від 24.06.2011 року.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

03.08.2010 року між державним інститутом управління та економіки водних ресурсів (балансоутримувач за договором) та інститутом гідротехніки і меліорації Національної академії аграрних наук України (наймач за договором) укладено договір про відшкодування комунальних послуг № 26 (далі - договір).

Відповідно до умов пункту 1.1. договору, балансоутримувач надає для тимчасового проживання аспірантів наймача житлову площу в гуртожитку за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, 28/41.

Згідно п. 2.2. договору, плата за комунальні послуги здійснюється по ставках квартирної плати (тарифах), і визначається калькуляцією та перераховується наймачем самостійно не пізніше 20 числа поточного місяця. За несвоєчасну оплату нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожний день прострочки.

У відповідності до положень п. 3.4.3 договору,  наймач зобов’язався у встановлені терміни сплачувати квартирну плату і плату за комунальні послуги, економно використовувати воду, газ, електричну і теплову енергію.

Проте, відповідач,  в порушення умов договору та вимог чинного законодавства України,  не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов’язання по оплаті  наданих послуг і станом на день розгляду справи його заборгованість перед позивачем становить 47 174,10 грн., що підтверджується  наявними в матеріалах справи доказами, а також підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.07.2010 року.

28.10.2010 року, з метою досудового врегулювання спору, на адресу відповідача позивачем направлено  претензію з вимогою про погашення існуючої заборгованості. Однак зазначена претензії відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. А також в силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов’язаний оплатити надану йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).  

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за договором про відшкодування комунальних послуг № 26 від 03.08.2010 року у відповідача перед позивачем в сумі 47 174,10 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з інституту гідротехніки і меліорації Національної академії аграрних наук України (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 37; ідентифікаційний код 01018947) на користь державного інституту управління та економіки водних ресурсів (03035, м. Київ, вул. Солом’янська, 1, ідентифікаційний код 05415289) заборгованість в розмірі 47 174 (сорок сім тисяч сто сімдесят чотири) грн. 10 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 471 (чотириста сімдесят одна) грн. 74 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.  Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.       

Суддя                                                                                                        С.М. Мудрий

Дата підписання рішення: 05.07.2011 року