Рішення

від 11.06.2008 по справі 47/101-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

47/101-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2008 р.                                                            Справа № 47/101-08

вх. № 2922/5-47

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В. 

при секретарі судового засідання Малахова О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Клименко О.І за довіреністю від 02.06.2008р.  відповідача - Бендебера С.О. за довіреністю №16/05-1 від 16.05.2008р.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Істок-Д", м. Дніпропетровськ  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Соняшник", смт. Кегичівка  

про стягнення 243516,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суд з позовною заявою щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 191430,00грн., пені у розмірі 13400,10грн., штрафу у розмірі 38686,00грн., які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань на підставі договору поставки №45 від 03.12.2007р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 2435,16грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

Відповідач надав через канцелярію господарського суду 19.05.2008р. відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги визнає частково, а саме в частині суми основного боргу. Також, разом з відзивом, були надані документи для залучення до матеріалів справи.

Позивач надав через канцелярію господарського суду 02.06.2008р. зміни до позовних вимог в яких він просить суд розірвати договір поставки №45, що укладений між сторонами 03.12.2007р. між сторонами, стягнути з відповідача на користь позивача суму основної заборгованості у розмірі 191430,00грн., пені у розмірі 7370,05грн., інфляційних у розмірі 5334,33грн., річних у розмірі 14685,04грн. та судові витрати.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, суд приймає зміни позивача як такі, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Відповідач надав через канцелярію господарського суду 11.06.2008р. відзив на позовну заяву в якому з позовними вимогами позивача згоден у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін  господарським судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 45 від 03.12.2007р. Відповідно до умов даного договору постачальник зобов"язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець у свою чергу зобов"язався прийняти та оплатити товар (олію соняшникову).

Відповідно до п.4.1. даного договору, оплата товару здійснюється шляхом 100%передоплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання своїх договірних зобов"язань перерахував відповідачеві 11.12.2007р. згідно платіжного доручення №2232 суму у розмірі 90000,00грн. та 17.12.2007р. згідно платіжного доручення №2237 суму у розмірі 101430,00грн. згідно до рахунку 6/12 від 07.12.2007р., всього грошових коштів було перераховано на суму 91430,00грн.

Згідно до п. 3.1. вищезазначеного договору поставка товару здійснюється на протязі 20 календарних днів від дня отримання передоплати за товар, але не пізніше 10.01.2008р.

Відповідачем було отримано передоплату, але товар так і не був поставлений на адресу позивача, тому суму основної заборгованості відповідача перед позивачем становить у розмірі 191430,00грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу  України.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 191430,00 грн.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 8.2 договору поставки № 45 від 03.12.2007р. за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань була встановлена відповідальність у вигляді пені за кожний день прострочки, але не більш подвійної облікової ставки НБУ.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором  позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 7370,05грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних у розмірі 5334,33грн. та 3% річних, що становить суму у розмірі 14685,04грн. підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, (змін до позовних вимог) позивач відповідно до ст. 188 ГК України направив на адресу відповідача лист від 29.05.2008р. в якому він повідомив останнього про розірвання договору №45 від 03.12.2007р., у зв"язку з істотним порушенням його умов.

Відповідно до ч. 2  ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або  розірвано за рішенням суду на вимогу  однієї із сторін  у разі істотного порушення  договору другою стороною та в інших випадках,  встановлених договором  або законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на вищевикладене  та те, що відповідач  значною мірою  позбавляє позивача того на що він розраховував при укладанні вищезазначеного договору, позовні вимоги позивача в частині розірвання договору поставки №45 від 03.12.2007р., укладеного між сторонами, відповідають вимогам діючого законодавства та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 2435,16 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ч.2 ст. 625, 611 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 651, ст. 188 ГК України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 12, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Розірвати укладений між ТОВ "Істок-Д" та ТОВ "Соняшник" договір поставки №45 від 03.12.2007р.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Соняшник" (64003, Харківська область, смт. Кегичівка, вул. 1-го травня, б. 1Б, р/р 260072443301 в ОПФ Банк "Фінанси та кредит" м. Полтава, МФО 331832, код ЄДРПОУ 32535646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Істок-Д" (49000, м. Дніпропетровськ, ж/м Сокіл, б. 5, кв. 4,  р/р 2600905030147 в КБ ПриватБанк, МФО 305299, код ЄДРПОУ 32887422) основної заборгованості у розмірі 191430,00грн., пені у розмірі 7370,05грн., інфляційних у розмірі 5334,33грн., 3% річних у розмірі 14685,04грн., держмита у розмірі 2435,16грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 11.06.2008р.

Суддя                                                                                            Светлічний Ю.В.