Постанова

від 15.06.2011 по справі 5023/438/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2011 р.                                                           Справа № 5023/438/11  

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя  Івакіна В.О.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. б/н від 03.06.2011 року

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2201 Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 29.03.2011 року у справі № 5023/438/11

за позовом Харківської районної споживчої спілки Харківської облспоживспілки, м. Харків,

до Приватного підприємства "Імперія-С", смт Безлюдівка Харківського району Харківської області, м. Харків,

про стягнення 53941,29 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У позовній заяві до господарського суду Харківської області позивач (Харківська районна споживча спілка Харківської облспоживспілки) з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив стягнути з відповідача (ПП «Імперія-С») 45625, 74 грн. боргу (враховуючи інфляцію), 280,73 грн. пені, 8044,10 грн. –25% річних та 4206,00 грн. штрафу; зобов’язати відповідача звільнити приміщення магазину № 1 ТРК «Виват»у с. Комуніст, вул. Докучаєва, 2-а загальною площею 745,00 кв.м, яке належить Харківській райспоживспілці Харківської облспоживспілки.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.03.2011 р. у справі          № 5023/438/11 (суддя  Суярко Т.Д.) позов задоволено частково.

Стягнуто з ПП «Імперія-С»на користь Харківської районної споживчої спілки Харківської облспоживспілки 42060,00 грн. основного боргу, 8044,10 грн. –25% річних, 3565,74 грн. інфляційних, 563,03 грн. пені, 3600,00 грн. штрафу, 663,32 грн. держмита, 233,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Виселено ПП «Імперія-С»з приміщення магазину № 1 ТРК «Виват», розташованого за адресою Харківська область, Харківський район, с. Комуніст, вул. Докучаєва, 2-а загальною площею 745,00 кв.м, яке належить Харківській райспоживспілці Харківської облспоживспілки.

В решті позову відмовлено.

Відповідач не погодився з цим рішенням господарського суду першої інстанції, оскільки вважає його незаконним і необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, просить оскаржуване ним рішення скасувати, прийняти нове рішення - про залишення позову без розгляду.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що позивач не надав місцевому господарському суду витребувані ухвалою від 21.01.2011 року по даній справі документи: довідку про поточні номери рахунків, відкриті в установах банку та акт звірки та докази на підтвердження повноважень осіб, що його підписали, однак, при цьому, місцевий господарський суд  не застосував пункт 5 частини 1 статті 81 ГПК України та не залишив позов без розгляду.

Також вказує на те, що згідно із оскаржуваним рішенням відповідача виселено із спірного приміщення, тоді як позовна вимога про розірвання укладеного сторонами договору оренди вказаного приміщення позивачем не заявлялось.

При  цьому, як вважає відповідач, місцевий господарський суд дійшов необгрунтованого висновку про те, що договір оренди від 09.10.2009 року вважається  розірваним з 14.10.2010 року, оскільки в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем листа №72 від 11.10.2010 року про одностороннє розірвання цього договору. А тому, на думку відповідача, між сторонами  існує спір щодо вказаних обставин, який відповідно до пункту 8.1 договору оренди має бути вирішений в судовому порядку.  

 Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.04.2011 року у справі №5023/438/11 апеляційну скаргу відповідача було повернуто на підставі пункту 1 частини 3 статті 97 ГПК України у зв"язку з неподанням доказів сплати державного мита у встановленому законодавством порядку і  розмірі.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі Харківського апеляційного господарського суду від 26.04.2011 року у справі №5023/438/11, позивач вдруге подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2011 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 15.06.2011 року на 09:15 год.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №6115819581189 про вручення відповідачу 02.06.2011 року копії ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

15.06.2011 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання  про відкладення розгляду справи у зв"язку із знаходженням його представника на лікарняному.

Колегія суддів, розглянувши дане клопотання, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки відповідачем не надано жодних доказів  на підтвердження викладених в клопотанні обставин та не зазначено з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, яким чином нез"явлення представника відповідача унеможливить розгляд даної справи.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач  у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що витребувані  ухвалою від 21.01.2011 року  документи позивач надавав місцевому господарському суду у процесі розгляду справи: всі додаткові угоди та додатки до договору оренди (а.с. 12-13); витяги  з  Єдиного  державного реєстру юридичних  осіб та фізичних  осіб -підприємців станом на момент розгляду справи стосовно позивача та стосовно усіх інших учасників судового процесу ( а.с. 29-30);  довідку про номери поточних рахунків, відкритих в установах банків (а.с. 19,39); установчі документи (а.с. 20,21,23,41). При цьому, оригінали документів надавалися позивачем для огляду у судовому засіданні.

Також вказує на те, що є безпідставними посилання відповідача на неотримання ним  документів позивача щодо розірвання договору оренди від 09.10.2009 року, оскільки  листи про відмову позивача від договору оренди направлялися позивачем рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення про що свідчать документи у справі (а.с. 63-67, 78-84).

Заслухавши усні пояснення представника позивача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального  права, колегія суддів  дійшла висновку, що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, 09.10.2009 року між Харківською районною споживчою спілкою Харківської облспоживспілки, орендодавцем, та Приватним підприємством "Імперія-С", орендарем, було укладено договір оренди №4 (далі договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець зобов"язався передати, а орендар - прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення ТРК "Виват" маг.1, загальною площею 745 кв.м., розташоване за адресою: с. Комуніст, вул. Докучаєва, 2а, з метою торгівлі товарами народного споживання та суспільного харчування.

Відповідно до пункту 2.1 договору оренди орендодавець зобов"язаний надати орендарю орендоване приміщення за актом приймання-передачі.

Згідно з пунктом 3.2 договору оренди орендар зобов"язаний своєчасно вносити орендну плату у відповідності до даного договору. Орендна плата вноситься щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця у сумі 3000,00 грн.  на поточний рахунок Орендодавця.

Відповідно до пункту 4.5 договору оренди при затриманні повернення з вини орендаря орендованого приміщення після припинення даного договору орендар здійснює оплату згідно з даним договором по день фактичної передачі об"єкту оренду за актом приймання-передачі, що є невід"ємною частиною договору.

Як свідчать матеріали справи та вірно зазначив місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, орендодавець виконав свій обов"язок щодо передачі орендарю приміщення, яке є об"єктом оренди, що підтверджується актом приймання-передачі основних засобів  від 09.10.2009 року (а .с.14)

Однак, матеріали справи свідчать про те, що відповідач  виконував свої зобов`язання по сплаті орендної плати неналежним чином, у зв"язку з чим станом на 15.03.2011 року у нього виникла заборгованість перед позивачем  по орендній платі за період з жовтня 2009 року по лютий 2011 року у розмірі  42060,00 грн.

Відповідно до частини 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов"язковість договору для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, оскільки жодних доказів в порядку статті 33 ГПК України на спростування заборгованості з орендної плати або доказів її сплати відповідач не надав і в матеріалах справи такі докази відсутні, на думку колегії суддів, господарський суд першої інстанції цілком правомірно задовольнив позов  в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 42060,00 грн.

Також, у зв"язку із простроченням відповідачем зобов"язань зі сплати орендної плати, позивачем нараховано йому інфляційні у сумі 3565,74 грн. та 25% річних у сумі 8044,10 грн.

Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом  5.2. договору оренди встановлено, що в разі несвоєчасного внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцеві 25% річних від простроченої суми у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України.

При цьому, як вірно вказав місцевий господарський суд, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, природа яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, оскільки відповідач прострочив виконання зобов"язання по сплаті орендної плати, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 25% річних в сумі 8044,10 грн. та інфляційних в сумі 3565,74 грн.  

Крім того, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача 563,03 грн. пені та 4206,00 грн. штрафу за неповну та несвоєчасну оплату орендної плати.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема  сплата неустойки.

Відповідності до пункту 5.2. договору оренди  в разі несвоєчасного внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцеві пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ, які діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір   пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону, обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вірно встановив місцевий господарський суд, розрахунок пені у розмірі 563,03 грн.  відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства, а тому колегія суддів погоджується з висновком  господарського суду про те, що  позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до пункту 5.5. договору оренди за невиконання зобов"язань, передбачених даним договором, винна сторона сплачує штраф у розмірі 10% від суми річної орендної плати.

Згідно розрахунку позивача сума штрафу за порушення відповідачем зобов"язань за договором складає 4206,00 грн., однак, розмір штрафу у даному розрахунку не відповідає умовам пункту 5.5. Договору, оскільки 10% від річної орендної плати складають 3600 грн. (3000 х 12 : 10), а тому місцевий господарський суд правомірно стягнув лише  суму штрафу у розмірі  3600,00 грн., а у стягненні  решти штрафу відмовив як безпідставно нарахованої.

Відповідно до пункту 1.4 договору оренди строк оренди встановлено з 10.10.2009 року по 01.10.2012 року.

Згідно з пунктом 5.3 договору оренди орендодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку у разі прострочки внесення орендарем орендної плати більш одного місяця.

Також, відповідно до пункту 6.2 договору оренди дострокове розірвання договору орендодавцем може мати місце у разі порушення строку внесення орендної плати більш одного місяця з моменту виникнення зобов"язаня.

Крім того, відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України орендодавець має право відмовитись від договору і вимагати повернення речі, якщо оренда не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Як свідчать матеріали справи, листом №72 від 11.10.2010 року позивач повідомив відповідача про розірвання  договору оренди №4 від 09.10.09р. в односторонньому порядку у зв"язку з порушенням останнім зобов"язань зі сплати орендної плати, а також зазначив про необхідність звільнити орендоване приміщення та повернути його позивачеві на підставі акту приймання-передачі.

Як свідчать матеріали справи, а саме опис поштового вкладення в цінний лист (а.с.25) та  фіскальний чек (а.с.26) вказаний лист було направлено відповідачеві 11.10.2010 року.

Згідно з підпунктом  4.1.1 пункту 4.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007 року,  нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) місцевої - Д+2, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Відповідно до пункту 4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007 року, при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання  збільшуються на один день.

Таким чином, договір оренди №4 від 09.10.09р. припинив свою дію з 14.10.2010 року, тобто дати отримання відповідачем повідомлення позивача про відмову від договору на підставі пунктів 5.3, 6.2 договору оренди та статті 782 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

А тому, оскільки відповідач знаходився у спірному приміщенні на час подання позовної заяви та розгляду справи  без достатніх правових підстав, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо необхідності задоволення позову в частині виселення відповідача з орендованого приміщення обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що позивач не надав місцевому господарському суду витребувані ухвалою від 21.01.2011 року по даній справі документи: довідку про поточні номери, відкриті в установах банку та акт звірки та докази на підтвердження повноважень осіб, що його підписали, однак місцевий господарський суд при цьому не застосував пункт 5 частини 1 статті 81 ГПК України та не залишив позов без розгляду.

Однак, колегія суддів вважає такі посилання необгрунтованими, так як з матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання вказаної ухвали надав господарському суду першої інстанції наступні документі: додаткові угоди та додатки до договору оренди (а.с. 12-13); витяги  з  Єдиного  державного реєстру юридичних  осіб та фізичних  осіб -підприємців станом на момент розгляду справи стосовно позивача та стосовно усіх інших учасників судового процесу ( а.с. 29-30); - довідку про номери поточних рахунків, відкритих в установах банків (а.с. 19,39); установчі документи (а.с. 20, 21, 23, 41).

До того ж, виходячи зі змісту пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК України місцевий господарський суд  залишає позов без розгляду, якщо позивач не надав витребуваних судом документів, що унеможливлює розгляд справи, в той же час,  з урахуванням обставин певної справи, місцевий господарський суд наділений правом розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 77 ГПК України.

Також відповідач в апеляційній скарзі  вказує на те, що згідно із оскаржуваним рішенням відповідача виселено із спірного приміщення, тоді як позовна вимога про розірвання укладеного сторонами договору оренди вказаного приміщення позивачем не заявлялось.

При цьому, як вважає відповідач, місцевий господарський суд дійшов необгрунтованого висновку про те, що оренди від 09.10.2009 року вважається  розірваним з 14.10.2010 року, оскільки в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем листа №72 від 11.10.2010 року про одностороннє розірвання цього договору. А тому, на думку відповідача, між сторонами  існує спір щодо вказаних обставин, який відповідно до пункту 8.1 договору оренди має бути вирішений в судовому порядку.  

Однак, колегія суддів вважає такі твердження безпідставними, так як у пунктах  5.3, 6.2 договору оренди  сторони в порядку статті 6 Цивільного кодексу встановили право орендодавця достроково в односторонньому порядку розірвати договір оренди за наявності певних порушень з боку орендаря, які, як вже зазначалося вище, мали місце. При цьому, у вказаних пунктах не міститься застереження про реалізацію такого права орендодавця виключно в судовому порядку шляхом подання відповідного   позову.

До того ж,  у  статті 782 Цивільного кодексу України також встановлено право наймодавця  достроково в односторонньому порядку відмовитись від договору і вимагати повернення речі, якщо оренда не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд і в цій статті також не міститься жодних застережень щодо її реалізації виключно в судовому порядку.

Щодо посилання відповідача на пункт 8.1 договору оренди слід зазначити таке.

Згідно з вимогами цього пункту всі спори, що виникають між стороанми договору, вирішуються шляхом переговорів, а  у разі відсутності згоди - в судовому порядку шляхом розгляду в господарському суді.

При цьому, у вказаному пункті не вказано про необхідність подання окремого позову щодо кожного спору між сторонами, а зазначено лише про необхідність їх розгляду господарським судом.

А тому, розгляд господарським судом питання щодо факту розірвання договору оренди не як позовної вимоги, а як складової частини предмету доказування у даній справі при вирішенні позову про стягнення заборгованості та виселення з орендованого приміщення, свідчить про вирішення цього питання у  судовому порядку  з дотриманням пункту  8.1 договору оренди.

Також слід зазначити, що чинне законодавство України не зобов"язує орендодавця забезпечувати та перевіряти отримання орендарем повідомлення про розірвання договору оренди, тоді як згідно із встановленим Конституцією України принципом заборони юридичним особам, які не є органами державної влади або місцевого самоврядування, дозволено все, що не заборонено законом.

А тому, оскільки позивач при надсиланні листа відповідачеві про розірвання договору оренди не порушив умови договору та Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007 року, він вважається таким, що належним чином виконав свій обов"язок щодо повідомлення  орендаря про намір розірвати договір.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 29.03.2011 року у справі          № 5023/438/11 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя              (підпис)                                            Сіверін В. І.

Суддя                                     (підпис)                                             Терещенко О.І.  

Суддя                                     (підпис)                                              Івакіна В.О.  

Повний текст постанови складено  20.06.2011 року.

  Згідно з оригіналом

   секретар суду                                                Мухіна Н.Ю.                                 

  20.06.11