Постанова

від 22.05.2008 по справі 19/343

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

19/343

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 22 травня 2008 р.                                                                                    № 19/343  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Остапенка М.І.

суддів :Борденюк Є.М., Харченка В.М.

розглянувши матеріали  касаційної скарги  ТОВ "Укрдім"

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 18.03.2008

у справі№  19/343

за позовомВАТ "Рівнеголовпостач"

доТОВ "Укрдім"

провизнання частково недійсним договору

В С Т А Н О В И В :

у грудні 2007 року, ВАТ «Рівнеголовпостач» звернулося до  господарського суду Рвненської області з позовом про визнання пункту 6.3 укладеного з ТОВ «Укрдім»договору купівлі-продажу майна від 07.09.2006 року недійсним, з мотивів  його невідповідності закону,  яким не передбачено  штрафних санкцій у вигляді  сплати відсотків за порушення  грошових зобов'язань.

Заявою від 13.12.2007 року позивач додатково просив  винести рішення про тлумачення пункту 6.3 з урахуванням  пункту 6.5 договору, яким сплата процентів визначена штрафною санкцією.

Рішенням господарського суду  Рівненської області від 18.01.2007 року позов задоволено в частині визнання недійсним п.6.3 договору купівлі-продажу майна від 07.09.2006 року

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою  Львівського апеляційного господарського суду від 18.03.2007 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції –без змін.

Рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду оскаржено у касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського суду України від  15.05.2008 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення процесуальних норм і просить рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду в частині задоволення позову скасувати, постановивши про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши  суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши  матеріали  справи, обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи і, не вбачаючи підстав для відкладення розгляду справи за клопотанням  позивача,  судова  колегія   вважає, що касаційна  скарга підлягає задоволенню,  з огляду на наступне.

Постановляючи про задоволення позову, господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд, послались на невідповідність пункту 6.3 договору купівлі-продажу майна від 07.09.2006 року вимогам статті 230 Господарського кодексу України, яка не визначає оплату процентів штрафною санкцією.

Проте, погодитись з наведеними мотивами задоволення позову не  можна.

За умовами договору купівлі-продажу майна, який сторони уклали 07.09.2006 року, відповідач зобов'язався  здійснювати оплату придбаного ним майна частинами, у визначені договором терміни.

При цьому, він  взяв на себе також і зобов'язання сплачувати  відсотки   за порушення строків розрахунків у розмірі, передбаченому пунктом 6.3 договору.

Зазначений у пункті 6.3 договору розмір відсотків є взятим на себе  обсягом відповідальності відповідача за порушення ним грошового зобов'язання, як плата за користування чужими коштами, що не суперечить  вимогам статті 625 Цивільного кодексу України.

Зазначена відповідальність за порушення грошових зобов'язань є самостійним видом, який застосовується поряд з іншими, передбаченими главою 51  Цивільного кодексу України та статтею 230 Господарського кодексу України, а тому, висновок господарського суду першої  інстанції та апеляційного господарського суду про неправомірність застосування такого виду відповідальності, як сплата відсотків за час користування  чужими коштами  - безпідставний, а  постановлені судами рішення про  недійсність пункту 6.3  договору - незаконні.

Скасовуючи судові рішення, судова колегія, враховуючи, що  обставини справи не потребують  додаткового дослідження, судами допущено лише  неправильне тлумачення  норм права, вважає можливим не передавати справу на новий судовий розгляд, а постановити нове рішення, яким у задоволенні  позову відмовити.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

 П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Рівненської області від 18.01.2008 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.03.2008 року скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Головуючий                                                                          М.І. Остапенко

Судді                                                                                      Є.М.Борденюк

                                                                                                В.М. Харченко