Постанова

від 10.06.2008 по справі 10/418-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/418-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 10 червня 2008 р.                                                                                    № 10/418-07  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Дізайн Інжінірінг Інтерпрайс ІНТРА”, м. Київ (далі –ТОВ “Дізайн Інжінірінг Інтерпрайс ІНТРА”)

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.03.2008

зі справи № 10/418-07

за позовом  ТОВ “Дізайн Інжінірінг Інтерпрайс ІНТРА”

до дочірнього підприємства “Даніка Сурімі Факторі”, с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області (далі –ДП “Даніка Сурімі Факторі”)

про стягнення 34 771,66 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ТОВ “Дізайн Інжінірінг Інтерпрайс ІНТРА” – Палюх З.А.,

ДП “Даніка СуріміФакторі” –не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

          ТОВ “Дізайн Інжінірінг Інтерпрайс ІНТРА” звернулося до господарського суду Київської області з позовом про стягнення ДП “Даніка СуріміФакторі” 34 771, 66 грн. заборгованості за договором поставки товарів.

          Рішенням господарського суду Київської області від 24.09.2007 (суддя Тищенко О.В.) позов задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто: 4 847, 12 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції; 269, 52 грн. пені та 3% річних у сумі 48,01 грн.; у решті позовних вимог відмовлено. В обґрунтування даного рішення місцевим господарським судом зазначено, що: позивачем не подано доказів надіслання відповідачеві в порядку, визначеному підпунктом 4.1.1 пункту 4 укладеного сторонами договору, рахунку-фактури на оплату загальної кількості виготовленої відповідачем продукції або доказів пред'явлення вимоги про негайне виконання зазначеного обов'язку; тому позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині встановленої звіркою взаєморозрахунків сторін станом на 07.06.2007 заборгованості з оплати першої партії постановленої відповідачеві продукції, а також пені, 3 % річних та втрат від інфляції у зв'язку з простроченням оплати цієї суми.

          Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.03.2008 (колегія суддів у складі: суддя Мазур Л.М. –головуючий, судді Агрикова О.В., Жук Г.А.) рішення місцевого господарського суду змінено з мотивів невірного розрахунку пені, сум інфляційних втрат та 3 % річних.

ТОВ “Дізайн Інжінірінг Інтерпрайс ІНТРА” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного господарських суду в даній справі скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Скаржник з посиланням, зокрема, на  статтю А.7 розділу EXW офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів Інкотермс в редакції 2000 року (далі –Інкотермс)  та підпункт 2.6 пункту 2 згаданого договору зазначає, що: відповідач зобов'язаний прийняти всю виготовлену позивачем продукцію протягом двох місяців з моменту прийняття першої партії продукції (до 29.03.2007) та відповідно оплатити в повному обсязі її вартість; дата належного повідомлення покупця про надання в його розпорядження всієї партії виготовленої продукції визначається наявним у матеріалах справи факсимільним повідомленням від 28.01.2007.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.  

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника скаржника, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено:

- 25.04.2006 ТОВ “Дізайн Інжінірінг Інтерпрайс ІНТРА” (постачальник)  та ДП “Даніка СуріміФакторі” (покупець) укладено договір поставки № 742/2006 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується виготовити та передати покупцеві вакуумні пакети з індивідуальним друкованим малюнком (далі - продукція), а відповідач - прийняти і оплатити продукцію відповідно до умов Договору;

- розмір, технічні характеристики, кількість та ціна кожної поставки зазначається ДП “Даніка СуріміФакторі” в заявці, а ТОВ “Дізайн Інжінірінг Інтерпрайс ІНТРА” –у специфікації (додатку до Договору); заявка та специфікація є невід'ємними частинами Договору (підпункт 1.3 пункту 1 Договору);

- відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 Договору поставка продукції здійснюється на умовах Ex Works (EXW, франко-завод), передбаченими Інкотермс, зі складу постачальника, розташованого за адресою: м. Київ,                пр. Науки, 47;

- продукція за кожною заявкою передається партіями згідно з узгодженим графіком; термін поставки першої партії –20 календарних днів з моменту отримання постачальником заявки, підписання специфікації, затвердження дизайну, оплати на умовах Договору, а також за умови підтвердження постачальником наявності на його складі матеріалу, необхідного для друку (підпункт 2.2 пункту 2 Договору);

- моментом (датою) поставки продукції є дата підписання сторонами витратної накладної (підпункт 2.3 пункту 2 Договору);

- 09.01.2007 сторони підписали додаток № 2 до Договору, згідно з яким останній вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2007, а в частині поставок та взаєморозрахунків –до повного виконання сторонами зобов'язань за Договором та врегулювання всіх розрахунків;

- 10.01.2007 сторони підписали специфікацію (додаток № 3 до Договору), якою узгодили технічні характеристики певної продукції, її кількість –20 000 шт., ціну одиниці продукції та її загальну вартість –                    42 648 грн. (з урахування податку на додану вартість (ПДВ);

- підпунктом 4.1.1 пункту 4 Договору встановлено обов'язок покупця   здійснити попередню оплати продукції в розмірі 60 % її загальної вартості після отримання покупцем рахунка-фактури на загальну кількість продукції;

- підпунктом 7.2 пункту 7 Договору встановлено пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за невиконання або неналежне виконання покупцем зобов'язань, передбачених підпунктом 3.4 пункту 3 Договору;

- відповідно до видаткових накладних від 20.01.2007 № РН-0011976, від 07.02.2007 № РН-0012027, від 13.02.2007 № РН-0012067, від 21.02.2007         № РН-0012121 та від 05.03.2007 № РН-0012193 відповідач на умовах попередньої оплати на підставі рахунка-фактури від 29.12.2006 № СФ-001423 прийняв продукцію на суму 20 598, 99 грн.(з урахуванням ПДВ);

- ТОВ “Дізайн Інжінірінг Інтерпрайс ІНТРА” визнаєт факт попередньої оплати ДП “Даніка Сурімі Факторі” поставленої продукції на суму                          15 956, 16 грн.;

- актом звірки взаєморозрахунків сторін від 06.06.2007 встановлено, що фактична заборгованість позивача складає 4 642, 83 грн.

Апеляційним господарським судом додатково встановлено, що:

- відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4 Договору 40 % загальної вартості продукції (без врахування 60 % попередньої оплати) оплачується згідно з письмовим повідомленням постачальника про наявність готової продукції на складі.

Причиною виникнення спору у справі стало питання про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за поставку продукції, виготовленої відповідно до специфікації від 10.01.2007 (додаток № 3 до Договору), а також пені, інфляційних втрат та 3 % річних у зв'язку з можливим простроченням відповідачем виконання зазначеного грошового зобов'язання.

Відповідно до частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Сторонами Договору погоджено, що поставка продукції здійснюється відповідно до правил  Інкотермс, а саме –на умовах Ex Works (EXW, Франко-завод). Відповідно до змісту розділу 1 Інкотермс сфера його застосування обмежена питаннями, пов'язаними з правами і обов'язками сторін договору купівлі-продажу у відношенні поставки проданих товарів.

Умовами Ex Works  правил Інкотермс встановлено, що:

- продавець зобов'язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором (стаття А.1 розділу EXW Інкотермс);

- продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів; якщо сторони не узгодили конкретної точки в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього точок, продавець може вибрати таку точку в межах місця поставки, яка найбільш відповідає його цілям (стаття А.4 розділу EXW Інкотермс);

- продавець зобов'язаний дати покупцю достатнє повідомлення щодо часу і місця, коли і де товар буде наданий у розпорядження останнього (стаття А.7 розділу EXW Інкотермс);

- покупець зобов'язаний сплатити ціну товару у відповідності з договором купівлі-продажу (стаття Б.1 розділу EXW Інкотермс);

- покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності з статтями А.4 і А.7/Б.7 (стаття Б.4 розділу EXW Інкотермс).

Отже, зі змісту статті Б.4 розділу EXW Інкотермс вбачається, що обов'язок покупця прийняти продукцію, зокрема, виникає у разі отримання достатнього повідомлення про час, коли товар буде передано в його розпорядження. В той же час статтею А.1 розділу EXW Інкотермс визначено обов'язок лише надати (передати) товар з рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням. Проте в розумінні припису згаданої статті Б.4 той факт, що рахунок-фактуру не виставлено, не  свідчить про те, що покупець не повідомлений про час передачі товару.

В останньому абзаці розділу 1 Інкотермс також зазначено, що: “В більшості випадків Інкотермс не мають справи з наслідками порушення договору та звільненням від відповідальності внаслідок різноманітних перешкод. Ці питання повинні вирішуватися іншими умовами договору купівлі-продажу та застосовним законодавством”.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 названого Кодексу).

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведеного вбачається, що в рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів вірно зазначено, що підпунктом 4.1.1 пункту 4 Договору встановлено обов'язок покупця здійснити попередню оплату загальної вартості продукції після отримання рахунку-фактури на загальну кількість поставленої продукції.

Однак висновок названих судових інстанцій про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості з оплати поставки всієї продукції, виготовленої відповідно до специфікації від 10.01.2007 (додаток № 3 до Договору), та пов'язаних з цією заборгованістю процентів, неустойки та втрат від інфляції є передчасними з огляду на зазначені норми права та умови Договору.

До того ж Вищий господарський суд України бере до уваги доводи касаційної скарги щодо неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, зокрема, змісту зобов'язань, визначених підпунктом 2.6 пункту 2  Договору.

          З урахуванням викладеного попереднім судовим інстанціям у розгляді даної справи необхідно було:

- встановити факт виконання позивачем зобов'язання з поставки продукції згідно з специфікацією від 10.01.2007 (додаток № 3 до Договору) та відповідно до умов Ex Works  правил Інкотермс;

- з'ясувати, чи настав для відповідача термін виконання зобов'язання зі сплати коштів, які становлять суму основного боргу за даним позовом в розумінні підпункту 2.6 пункту 2  Договору, і якщо так, то коли саме;

- дослідити, чи здійснювалися поставки продукції згідно з іншими специфікаціями до Договору, та, в залежності від цього, –встановити наявність підстав для стягнення з відповідача пені за невиконання або неналежне виконання умов Договору, передбачених підпунктом 3.4 пункту 3 Договору, враховуючи, що главою 54 ЦК України не передбачено стягнення неустойки за порушення строків виконання зобов'язання з оплати товару за договором купівлі-продажу.

Не з'ясувавши всього кола обставин, що складають фактичну основу спірних відносин, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм належну правову оцінку та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117 –11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Дізайн Інжінірінг Інтерпрайс ІНТРА” задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 24.09.2007 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.03.2008 зі справи № 10/418-07 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Суддя                                                                                              В. Селіваненко

Суддя                                                                                              І. Бенедисюк

Суддя                                                                                              Б. Львов