Рішення

від 11.06.2008 по справі 36/341

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

36/341

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  36/341

11.06.08

За позовом             Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом'янського району міста Києва

до                             Товариства з обмеженою відповідальністю «Княжич»

про                    стягнення 162 828,62 грн.

                                                                                  Суддя     Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача          Мойсик М.В. по довіреності № 31 від 11.01.2008р.

Від відповідача          не з'явився

В засіданні приймали участь

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом'янського району міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Княжич»162 828,62 грн., з яких 120 239,25 грн. заборгованості по орендній платі, 42 589,37 грн. пені за прострочення платежу у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором оренди нежилого приміщення № 1408 від 12.06.2007р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2008р. порушено провадження у справі № 36/341, розгляд справи призначений на 11.06.2008р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 11.06.2008р., не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду, викладених в ухвалі суду від 19.05.2008р., не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвала суду направлялась на адреси  відповідача, що зазначені в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру фізичних осіб та фізичних осіб –підприємців. Ухвала Господарського суду міста Києва від 19.05.2008р. про порушення провадження у справі № 36/341 була отримана представником відповідача 23.05.2008р., що підтверджується його підписом на повідомленні про вручення поштового відправлення.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача Господарський суд міста Києва, суд-

ВСТАНОВИВ:

12.06.2007р. між Комунальним підприємством  по утриманню житлового господарства Солом'янського району міста Києва (далі позивач, орендодавець) та  Товариством з обмеженою відповідальністю «Княжич»(далі відповідач, орендар) був укладений договір № 1408 оренди нежилого приміщення площею 182,7 кв.м. в будинку № 27 по вул. Єреванській в м. Києві.

За актом прийому-передачі від 12.06.2007р., підписаним представниками сторін, позивач передав обумовлене договором приміщення відповідачу.

Строк дії вищевказаного договору сторони встановили з  12.06.2007р. по 12.05.2010р. ( п. 9.1 договору).

Орендна плата на момент укладення договору становила 14 246,87 грн. (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. п. 3.5, 3.6 договору орендар зобов'язався крім орендної плати компенсувати орендодавцю його видатки по платі за землю, фактичні витрати на утримання будинку та прибудинкової території.  

Додатковою угодою від 09.07.2007р. сторонни внесли зміни до договору оренди № 1408 від 12.06.2006р. в частині розміру площі приміщення, що орендується, до 178,3 кв.м., суми орендної плати, встановивши її в розмірі 13 903,76 грн. на місяць, суми компенсації плати земельного податку –159,70 грн., суми витрат на утримання будинку та прибудинкової території –135, 51 грн.

Згідно з п. 3.9 договору оренди № 1408 від 12.06.2007р. орендар зобов'язався вносити орендну плату та інші платежі незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно до 1-го числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Відповідно до вимог ст. 18 Закону України  «Про оренду державного та комунального майна»орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Відповідач,  в порушення умов договору та вимог ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», не сплачує в повному обсязі орендні платежі позивачу з липня місяця 2007 року по лютий місяць 2008 року, і станом на день розгляду справи його заборгованість перед позивачем становить 120 239,25 грн.

Оцінюючи подані позивачем  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до приписів  ст. 526 Цивільного кодексу  зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2008р. у справі № 36/276 за позовом Прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом'янського району міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Княжич»про розірвання договору оренди нежилого приміщення № 1408 від 12.06.2007р., виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Княжич»з  нежитлового  приміщення загальною площею 178,3 кв. м. в будинку № 27 по вул. Єреванській в м. Києві, та зобов'язання передати об'єкт оренди за актом прийому-передачі приміщення позов задоволено повністю. Суд розірвав  договір оренди № 1408 від 12.06.2007р., укладений між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Солом'янського району міста Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю «Княжич», та додаткову угоду до нього від 09.07.2007р. Виселив Товариство з обмеженою відповідальністю «Княжич»з нежилого приміщення загальною площею 178,3 кв.м. в будинку № 27 по вулиці Єреванській в місті Києві та зобов'язав передати дане приміщення Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства Солом'янського району міста Києва за актом приймання-передачі приміщення. Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Княжич»в доход Державного бюджету України 170,00 грн. державного мита та 118,00 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зазначене рішення суду набрало законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, договір оренди № 1408 від 12.06.2007р., укладений між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Солом'янського району міста Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю «Княжич», та додаткова угода до нього від 09.07.2007р. є розірваними.

Відповідач свої зобов'язання за договором оренди № 1408 від 12.06.2007р. та додатковою угодою до нього від 09.07.2007р. в частині сплати орендної плати виконав неналежним чином, і станом нам день розгляду справи його заборгованість по орендній платі перед позивачем становить 120 239,25 грн.

Відповідач належних доказів відсутності заборгованості по договору оренди № 1408 від 12.06.2007р. та додатковій угоді до нього від 09.07.2007р. суду не надав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про  обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 120 239,25 грн.

Цивільний кодекс України (стаття 549) містить поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір неустойки, згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

В пункті 6.2 договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення.

Враховуючи, що відповідач припустився прострочки платежу, з нього, на підставі п. 6.2 договору, підлягає стягненню пеня в сумі 42 589,37 грн., відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.           

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Княжич»(02140, м. Київ, вул. Мишуги, 4, 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 27, код ЄДРПОУ 33779929) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом'янського району міста Києва (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 6, код ЄДРПОУ 31720192) 120 239 (сто двадцять тисяч двісті тридцять дев'ять) грн. 25 коп. заборгованості, 42 589 (сорок дві тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 37 коп. пені, 1 628 (одну тисячу шістсот двадцять вісім) грн. 29 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної  сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                        Трофименко Т.Ю.