Рішення

від 22.11.2011 по справі 36/341

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/341

22.11.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора»

До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1  

про стягнення 42 425, 48 грн.  

Суддя Трофименко  Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2. –дов. № б/н від 01.12.2011 р.

від відповідача: ОСОБА_1.  

Обставини справи :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фора»звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відповідно до договору № 14001 суборенди частини нежилого приміщення від 20.04.2010 р. заборгованості з суборендної плати в розмір 36 800, 00 грн., 3 % річних в розмірі 984, 70 грн., пені в розмірі 4 640,78 грн. Позовні вимоги обґрунтовані  неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати суборендних платежів відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2011 р. порушено провадження у справі № 36/340, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.10.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У судових засіданнях 26.10.2011 р., 07.11.2011 р., 16.11.2011 р. та  21.11.2011 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошувались перерви.

У даному судовому засіданні представник позивача в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати в розмірі 35 600, 00 грн., 3 % річних в розмірі 978, 09 грн. та пеню в розмірі 4 599, 64 грн.

Відповідач заперечив проти позову з тих підстав, що у нього  відсутня заборгованість перед позивачем за договором № 14001 суборенди частини нежилого приміщення від 20.04.2010 р.

Частиною 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Розглянувши подану заяву представника позивача, суд вважає, що вона відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з чим приймає її до розгляду.

У судовому засіданні 22.11.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.04.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фора»(далі –орендар) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1  (далі –суборендар) укладено договір № 14001 суборенди частини нежитлового приміщення, за умовами якого орендар зобов’язався передати, а суборендар прийняти у тимчасове оплатне користування частину нежилого приміщення загальною площею 15,6 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 4.1. договору цей договір вступає в дію з моменту підписання сторонами акту приймання –передачі і продовжує свою дію протягом одного місяця.

З моменту підписання сторонами акту приймання-предачі починається обчислення строку дії цього договору та нарахування суборендної плати.

Згідно з п. 4.2. договору після закінчення строку  дії цього договору, зазначеного у п. 4.1., при відсутності порушень умов цього договору  суборендарем  (в т.ч. відсутність заборгованості з суборендної плати) і відсутність заперечень з боку орендаря  та наявності своєчасно сплаченої суборендної плати за наступний місяць, дія цього договору з урахуванням його пролонгації становить 1 рік.  

Пунктом 5.1. договору сторони домовились,  що суборендна плата по договору сплачується суборендарем на умовах передплати щомісяця до 15 числа поточного місяця за наступний місяць, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендаря в національній валюті України –гривні.

Суборендна плата та всі інші платежі, що передбачені до сплати згідно  умов цього договору сплачується суборендарем на підставі цього договору. У випадку необхідності суборендарю рахунку для сплати, суборендар зобов’язаний самостійно, до настання строку оплати, отримувати в бухгалтерії орендаря такі рахунки;  не отримання рахунку не звільняє суборендаря від своєчасної оплати платежів по цьому договору.

Відповідно до п. 5.3. договору суборендна плата за один місяць суборендного користування об’єктом суборенди складає 3000, 00 грн.

Згідно з п. 10.2. договору у випадку несвоєчасного та/або не в повному обсязі перерахування суборендної плати  суборендар сплачує орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день день прострочення платежу  та штраф в розмірі суми несвоєчасно сплаченої суборендної плати.

З матеріалів справи вбачається, що 20.04.2010 р. орендар передав, а суборендар прийняв у тимчасове оплатне користування частину нежитлового приміщення загальною площею 15,6 м.кв., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення.

Крім того, 30.04.2011 р.  між  Товариством з обмеженою відповідальністю «Фора»(далі –орендар) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1  (далі – суборендар) укладено договір про розірвання договору № 14001 суборенди частини нежилого приміщення від 20.04.2010 р., за умовами якого сторони домовились припинити (розірвати) договір  № 14001 суборенди частини нежилого приміщення від 20.04.2010 р. з 30.04.2011 р.

30.04.2011 р. суборендар повернув, а орендар прийняв з тимчасового оплатного  користування частину нежилого приміщення загальною площею 15,6 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1  у відповідності з договором № 14001 суборенди частини нежилого приміщення від 20.04.2010 р., що підтверджується актом приймання-передачі приміщення.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач частково виконав умови договору № 14001 суборенди частини нежилого приміщення від 20.04.2010 р. щодо сплати суборендних платежів, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість з суборендної плати в розмірі 35 600, 00 грн.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача відповідно до договору № 14001 суборенди частини нежилого приміщення від 20.04.2010 р. заборгованість з суборендної плати в розмірі 35 600, 00 грн., пеню в розмірі 4 599, 64  грн. та 3% річних в розмірі 978, 09  грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають  задоволенню з наступних підстав.

Статтею 774 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач у судовому засіданні  відсутність у нього заборгованості станом на день розгляду справи не довів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено договір № 14001 суборенди частини нежилого приміщення від 20.04.2010 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.  

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона  доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з суборендної плати відповідно до договору № 14001 суборенди частини нежилого приміщення від 20.04.2010 р. в розмірі 35 600, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач  просить  стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату суборендних платежів відповідно до договору № 14001 суборенди частини нежилого приміщення від 20.04.2010 р. в розмірі 4 599, 64 грн.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

При перевірці правильності обчислення позивачем пені, заявленої до стягнення, судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату суборендних платежів відповідно до договору № 14001 суборенди частини нежилого приміщення від 20.04.2010 р. в розмірі 4 599, 64 грн. за є правомірними та такими, що  підлягають задоволенню.

Окрім того, у зв’язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов’язань зі сплати суборендних платежів за договором  № 14001 суборенди частини нежилого приміщення від 20.04.2010 р., позивач  просить  суд стягнути з відповідача  3% річних в розмірі 978, 09 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці правильності обчислення позивачем 3% річних, судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 978, 09 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем у процесі виконавчого провадження, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора» (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Промислова, 5, код ЄДРПОУ 32294897) заборгованість  з суборендної плати в розмірі 35 600 (тридцять п’ять тисяч шістсот) грн.  00  коп., пеню в розмірі 4 599 (чотири тисячі п’ятсот дев’яносто дев’ять) грн. 64  коп., 3 % річних  в розмірі 978  (дев’ятсот сімдесят вісім) грн. 09 коп.,  411  (чотириста одинадцять)  грн. 78 коп. державного мита та  236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

            Суддя

                                                                          Трофименко Т.Ю.

                                        Повний текст рішення складений: 23.11.2011 р.