Рішення

від 16.09.2009 по справі 36/341

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

36/341

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/341

16.09.09

За позовом            Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Кершер»

До          Закритого акціонерного товариства «ЕкспрессПей»

Про                                стягнення 21 359,79 грн.

Суддя   Т.Ю.Трофименко

Представники:

Від позивача          Овдієнко Л.В. по довіреності № 87 від 02.01.2009р.           

Від відповідача          не з'явився

В засіданні приймали участь

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Кершер» про стягнення з Закритого акціонерного товариства «ЕкспрессПей»17 837,90 грн. заборгованості, 1 675,27 грн. пені, 1 615,84 грн. витрат, пов'язаних з інфляційними процесами, 230,78 грн. 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням умов договору суборенди № 591А/07 від 01.01.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2009р. порушено провадження у справі № 36/341, розгляд справи призначено на 16.09.2009р.

В судовому засіданні 16.09.2009р. представник позивача позовні вимоги повністю підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 16.09.2009р. не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду, викладених в ухвалі суду від 07.08.2009р., не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2009р. було надіслано на адреси відповідача, вказані в позовній заяві, та 13.08.2009р. отримано представником відповідача, що підтверджується підписом його представника на зворотному боці повідомлень про вручення поштового відправлення № 7374104 та №7374112.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Між Спільним українсько-німецьким товариством з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Кершер»(далі позивач, орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «ЕкспрессПей»(далі відповідач, суборендар) було укладено договір суборенди № 591А/07 від 01.01.2008р.

Відповідно до умов даного договору орендодавець передав орендарю в строкове платне користування частини нежитлових приміщень загальною площею 4,0 кв.м. в будівлях, що знаходяться за адресами:

-          АЗС № 35, м. Біла Церква, бульвар Першого Травня, 15 –1 кв.м.;

-          АЗС № 23, м. Біла Церква, бульвар 50-річчя Перемоги, 96-А –1 кв.м.;

-          АЗС № 18, м. Біла Церква, вул. Таращенська, 199 –1 кв.м.;

-          АЗС № 36, Київська обл., с. Іванків, 48 км траси Київ-Харків (зліва) –1 кв.м.;

з метою розміщення на орендованій площі терміналу самообслуговування та внутрішньої реклами на таксоматі.

На виконання умов договору позивач за актом прийому-передачі від 01.01.2008р., підписаним представниками сторін, передав відповідачу обумовлені договором приміщення.

Сторони дійшли згоди (пункт 4.1 договору), що договір вступає в дію з дати його укладання повноважними представниками обох сторін і діє 365 днів включно. Початок перебігу строку оренди –з дати укладання сторонами акту приймання-передачі об'єкту оренди. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця до закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до п. 5.1 договору щомісячна орендна плата становить 1 010,00 грн., в тому числі ПДВ 168,33 грн.

Згідно з п. 5.2 договору орендна плата сплачується суборендарем в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 10-го числа кожного поточного місяця.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Також, згідно ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії договору суборенди № 591А/07 від 01.01.2008р. був продовжений.

Сторони 02.03.2009р. уклали додаткову угоду № 1 до договору суборенди, якою дійшли згоди розірвати договір суборенди № 591А/07 від 01.01.2008р. При укладенні зазначеної додаткової угоди сторони дійшли згоди (пункт 2), що станом на 01.02.2009р. заборгованість суборендаря по сплаті орендної плати перед орендодавцем за період з 01.08.2008р. по 31.01.2009р. включно становить 15 150,00 грн.

Відповідач свої зобов'язання за договором суборенди в частині сплати орендної плати за період з серпня 2008 року по березень 2009 року виконав неналежним чином, і станом нам день розгляду справи його заборгованість по орендній платі перед позивачем становить 2 687,92 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач свої зобов'язання за договором суборенди № 591А/07 від 01.01.2008р. за період з серпня 2008 року по березень 2009 року виконав неналежним чином, оскільки заборгованість з орендної плати сплатив лише частково, в сумі 15 150,00 грн., і станом нам день розгляду справи його заборгованість перед позивачем становить 2 687,92грн.

Відповідач належних доказів відсутності заборгованості по договору суборенди № 591А/07 від 01.01.2008р. суду не надав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 2 687,92 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 13.07.2009р., тобто до порушення провадження у справі, перерахував на поточний рахунок позивача кошти в сумі 15 150,00 грн., а тому у позові в цій частині слід відмовити.

Цивільний кодекс України (стаття 549) містить поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В пункті 7.2 договору передбачено, що суборендар сплачує орендодавцю пеню за кожний день прострочки оплати орендних платежів у розмірі подвійної ставки рефінансування НБУ станом на день платежу.

Враховуючи, що відповідач припустився прострочки платежу, з нього, на підставі п. 7.2 договору, підлягає стягненню пеня в сумі 1 675,27 грн., відповідно до наданого позивачем розрахунку, який відповідачем оспорений не був.

Згідно приписів ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний  сплатити суму боргу з урахуванням  встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних  від прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних за користування чужими грошовими коштами в сумі 230,78 грн. та витрат, пов'язаних з інфляційними процесами, в сумі 1 615,84 грн. відповідає вимогам законодавства, а тому суд приходить до висновку про обгрунтованість зазначених вимог.

Витрати, понесені позивачем по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.           

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «ЕкспрессПей»(01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, н/п № 43, 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, 04210, м. Київ, вул. Полупанова, 14 3 пов., код ЄДРПОУ 34348906) на користь Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Кершер»(01054, м. Київ, вул. О.Гончара, 65, код ЄДРПОУ 25196004)         2 687 (дві тисячі шістсот вісімдесят сім) грн. 92 коп. заборгованості, 1 675 (одну тисячу шістсот сімдесят п'ять) грн. 27 коп. пені, 230 (двісті тридцять) грн. 78 коп. трьох відсотків річних, 1 615 (одну тисячу шістсот п'ятнадцять) грн. 84 коп. витрат, пов'язаних з інфляційними процесами,  102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                Трофименко Т.Ю.