Рішення

від 09.06.2008 по справі 11/84

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/84

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.08                                                                                 Справа № 11/84

За позовом Приватного підприємства «Хімпостачальник», м. Сєвєродонецьк Луганської області  

до Приватного підприємства «Хімпостачальник –авто», м. Сєвєродонецьк Луганської області       

про стягнення 15219 грн. 34 коп.

суддя Москаленко М.О.

секретар судового засідання Мелехова О.С.

в присутності представників сторін:

від позивача –  Попов Є.В., дов. б/н від 01.01.2008

від відповідача –Сєріков С.М., дов. № 13 від 21.12.2007

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 15219 грн. 34 коп. заборгованості, що виникла у зв'язку з несвоєчасним поверненням відповідачем у  справі орендованого майна після закінчення дії договору оренди сторін, та складається зі збитків у сумі 12270 грн. 96 коп., нарахованих на підставі приписів ст. 785 Цивільного кодексу України, та комунальних платежів у сумі                   2948 грн. 38 коп.

В судовому засіданні  05.06.2008 на підставі приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 09.06.2008,  11 год. 30 хв.

В обґрунтування позову позивач послався на  невиконання відповідачем умов укладеного сторонами  договору оренди нежитлового приміщення, а саме на факт несвоєчасного повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору. До стягнення з відповідача у справі позивачем на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України заявлено суму подвійної орендної плати за користування орендованим майном за весь час прострочення, що за розрахунком позивача склало 12270 грн.                       96 коп. Крім того, до стягнення з відповідача позивачем заявлено суму комунальних платежів, нарахованих за час, який відповідач користувався орендованим майном після закінчення строку дії договору оренди.

Письмовим відзивом на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечив з підстав відсутності між сторонами у справі письмової угоди про стягнення неустойки у випадку порушення відповідачем обов'язку щодо своєчасного повернення орендованого майна.  Також відповідач послався на фактичне заявлення позивачем до стягнення суми боргу, в той час як ст. 785 Цивільного кодексу України передбачає відповідальність у вигляді неустойки.  

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані матеріали, вислухавши повноважних представників сторін у  справі, суд встановив таке.

04.04.2006 сторонами у справі був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 34 (далі за текстом – договір), у відповідності з умовами пункту 1.1 якого Орендодавець (позивач у справі) надав у користування Орендарю (відповідачу  у справі) приміщення технічного корпусу, автотранспортний цех з основними приміщеннями та спорудами 396, 26  кв. м, технічний офіс з 3-х кабінетів (ІІ поверх) з побутовим приміщенням на І поверсі –67, 3 кв. м, розташованих у м. Сєвєродонецьку, вул. Силікатна, 10, належних позивачу на праві приватної власності, строком до 04.03.2007.

Згідно з пунктом 3.1 договору за користування приміщеннями Орендар сплачує щомісячно у строк до 25 числа наступного місяця орендні платежі у відповідності з виставленими Орендодавцем рахунками згідно умов, зазначених у пункті 2.5 договору.

У відповідності з умовами пункту 2.2.5 договору  сторони встановили, що щомісячний розмір орендної плати за договором становить 1585 грн. 00 коп.

У відповідності з пунктом 2.2.6 договору після закінчення строку дії договору, якщо відсутня угода про його продовження, у 20-денний строк відповідач був зобов'язаний здати  орендоване приміщення позивачеві за відповідним актом у справному стані.

Умовами пункту 4.1 договору сторони встановили строк його дії – з 04.04.2006 та до закінчення строку оренди –04.03.2007, з правом укладення додаткових угод у випадку виникнення непередбачуваних обставин та інших законних підстав у сторін.

За доводами позивача, проти яких не заперечив відповідач у справі, орендоване майно у встановлений договором сторін строк відповідачем повернуте не було. Як доказ дати повернення орендодавцеві орендованого майна позивачем до матеріалів справи надано акт приймання –передачі від 02.07.2007, у якому зазначено, що сторони договору № 34 від 04.04.2006 здійснили приймання –передачу транспортного засобу згідно умов договору № 34 від 04.04.2006.

Згідно пояснень позивача у справі у вказаному акті було допущено технічну описку та помилково зазначено словосполучення „транспортного засобу”, в той час як слід було вказати „нежитлового приміщення”.

Вказаний акт приймається судом як доказ дати повернення позивачеві орендованого приміщення з урахуванням того, що відповідачем у справі дата повернення приміщення та  факт складення зазначеного вище акту саме з цього приводу під час судового розгляду даної справи не заперечувалися. Крім того, у вказаному акті міститься посилання саме на укладений сторонами договір оренди нежитлового приміщення  № 34 від 04.04.2006.

Статтею 785 Цивільного кодексу України встановлені обов'язки наймача у разі припинення договору найму: наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі; якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи те, що  у позовній заяві позивач у справі посилається саме на приписи ст. 785 Цивільного кодексу України, наявні підстави вважати, що за своєю правовою природою заявлена до стягнення з відповідача грошова сума є саме неустойкою у розумінні вказаної правової норми.

Посилання відповідача у справі на відсутність укладеного сторонами письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання з повернення орендованого приміщення спростовуються матеріалами справи та  судом до уваги не приймається з таких підстав.  

          Умовами пункту 3.3 договору його сторони встановили, що орендна плата нараховується з дня передачі приміщення орендарю за актом приймання –передачі до дня повернення приміщення орендодавцеві за актом приймання –передачі.

Строк повернення орендованого приміщення після закінчення строку дії договору встановлений пунктом 2.2.6 договору.

Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено загальні умови забезпечення виконання зобов'язання. Так, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено  договором або законом.

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з приписами ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських правовідносин зобов'язаний сплатити у випадку порушення ним правил здійснення господарської діяльності , невиконання або неналежного виконання  господарського зобов'язання.

Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу  України встановлено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, порядок нарахування неустойки законодавець поставив в пряму залежність від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.

Враховуючи наведене, вказаний вид неустойки не є видом забезпечення виконання зобов'язань наймача в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України, а є самостійною майновою відповідальністю в сфері орендних правовідносин, яка виникає у наймача за несвоєчасне повернення орендованого майна у разі припинення договору найму і передбачена ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу  України.

Передбачена ст. 785 Цивільного кодексу України неустойка за своєю правовою природою є не договірною неустойкою, можливість застосування якої передбачає обов'язковість укладення відповідного письмового правочину, а є законною неустойкою, можливість застосування якої передбачена відповідним актом цивільного законодавства.

З урахуванням  викладеного суд доходить висновку про наявність правових підстав, що ґрунтуються на матеріалах справи і вимогах закону, для стягнення  з відповідача законної неустойки.

Аналогічну правову позицію викладено також у постановах Вищого господарського суду України від 19.07.2007 у справі № 20/226/06 та від  25.07.2007 у справі № 6/115.

З урахуванням викладеного з відповідача на користь позивача у справі підлягає стягненню неустойка за період з 25.03.2007 по 02.07.2007 (з урахуванням строків, встановлених пунктом 2.2.6 договору, та суми орендної плати, встановленої пунктом  2.2.5 договору), що за розрахунком суду складає 10328 грн. 06 коп.

Таким чином, вимога позивача про стягнення суми неустойки підлягає частковому задоволенню у частині стягнення з відповідача 10328 грн.  06 коп.  

Разом з цим є необґрунтованою та не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача у справі сум комунальних платежів за час прострочення повернення орендованого приміщення у розмірі  2948 грн. 38 коп., оскільки  стягнення вказаних витрат після закінчення строку дії договору сторін не передбачено угодою сторін, а також жодним нормативним актом. Підставою для стягнення вказаних витрат позивачем визначено приписи ст. 785 Цивільного кодексу України. За своєю правовою природою вказані витрати не є неустойкою, тому у задоволенні вимоги про їх стягнення слід відмовити за необгрунтованістю.

У відповідності  із ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному  розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин позовні вимоги є частково обґрунтованими, підтвердженими  матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у частині стягнення неустойки у сумі 10328 грн. 06 коп. з віднесенням на відповідача судових витрат у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Керуючись ст.ст. 525, 526, 549, 785 Цивільного кодексу України,  ст. 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                                  в и р і ш и в :

      1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства „Хімпостачальник –авто”,                               м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Силікатна, 10, код 32533282, на користь  Приватного підприємства „Хімпостачальник”, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Силікатна, 10, код 13395997,  неустойку у сумі 10328 грн. 06 коп., витрати зі сплати державного мита у  сумі  103 грн. 28 коп., а також витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у сумі 80 грн. 08 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні 09.06.2008 за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення, представників сторін повідомлено про дату складення повного тексту рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання рішення –17.06.2008.

Суддя                                                                                           М.О. Москаленко