Постанова

від 12.10.2006 по справі 34/136пд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний

господарський суд

Постанова

Іменем України

10.10.2006

р.                                                                                   

справа №34/136пд

Донецькій

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Кондратьєвої  С.І.

суддів

Волкова

Р.В., Калантай  М.В.,

    при секретарі

Судова

колегія змінена Розпорядженням 

першого  заступника голови

Донецького  апеляційного господарського

суду від  09.10.06р            Черторижських К.І.

за

участю представників сторін:

Прокурор:

 Дмитрук О.С. - посвідчення №2750

від

позивача:

Лісневський

С.О. - посвідчення УДО №151871 ( був присутній в засіданні суду 26.09.06р.0

Шевченко О.О. - по Дов. №21658/Ш/10-013 від 24.07.06р.,

від

відповідача:

Левченко

С.О. - дов. б/н дійсна до 31.12.06р не з"явився, 

розглянувши

у відкритому судовому засіданні апеляційне подання та апеляційну скаргу

1.

Прокурора Ленінського району м.донецька 2.Державної податкової інспекція у

Ленінському районі м.Донецьк

на рішеня

господарського суду

 Донецької області

від

17.08.2006

року

по

справі

№34/136пд

(  суддя Кододова О.В.)

за

позовом

Прокурора

Ленінського району м.Донецьк ( далі - Прокурор) в інтересахдержави у особі

Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.донецька ( далі - ДПІ)

до

1.Товариства

з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Універсал"

м.Донецьк ( далі - Товарсивто) 2.Суб"єкта підприємницької діяльності -

фізичної особи ОСОБА_1 м.Донецьк ( далі - СПД ОСОБА_1)

про

визнання

недійсним господарського зобов"язання на підставі договору НОМЕР_1

Відповідно

до ст..77 Господарського процесуального кодексу України справа слухалась з

перервою в судовому засіданні 26.09.06р., 10.10.06р.

ВСТАНОВИЛА:

У

травні 2006року Прокурор звернувся до господарського суду Донецької області з

позовом в інтересах держави у особі ДПІ 

до Товариства та СПД ОСОБА_1 про визнання недійсним господарського

зобов”язання  за  договором НОМЕР_1  на підставі ст..207 Цивільного кодексу

України ( далі -ЦК України), як таке, що вчинено з метою, яка завідомо

суперечить інтересам держави і суспільства, та просить  застосувати наслідки передбачені ст..208

Кодексу, стягнути з другого відповідача на користь першого отриману за

договором суму  у розмірі 80000грн. та

стягнути з першого  відповідача на  користь держави  продукції отриманої за спірним зобов”язанням,

а у разі неможливості, стягнути її вартості у розмірі 80000грн.

25.07.06р.  в порядку ст..22 Господарського

процесуального кодексу України ( далі -ГПК) позивачем змінено підставу та

предмет позову та поставлено питання про визнання недійсним господарського

зобов”язання    вчиненого між

відповідачами за платіжними дорученнями НОМЕР_2. на суму 30000грн.00коп.,

НОМЕР_2. на суму 25000грн.00коп.,НОМЕР_3 на суму  25000грн.00коп., як таке, що вчинено з метою,

яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,  а також, стягнення з Товариства на користь

держави в особі ДПІ продукцію отриману за спірним зобов”язанням, а у разі

неможливості стягнення у натурі, стягнути її вартість у розмірі 80000грн.00коп.

В

обґрунтування позову зроблено посилання на рішення  Ленінського районного суду м.Донецька від

18.04.06р., яким підприємницька діяльність здійснена від імені ОСОБА_1 визнана

недійсною з моменту реєстрації з 21.01.04р. та визнано недійсним Свідоцтво  про державну реєстрацію СПД -фізичної

особи  НОМЕР_4., вважає, що угода

укладена з метою завідомо суперечною інтересам держави.

Повноважний

представник Товариства у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував,

письмових пояснень стосовно своїх заперечень не надав.

З

матеріалів справи вбачається, що в судове засіданні  ОСОБА_1 не прибув, надав відзив б/н від

30.07.06р., в якому проти позовних вимог заперечував, посилався на те, що  він не займався підприємницькою діяльністю і

не реєструвався у якості суб”єкта господарської діяльності -фізичної особи, що

підтверджується й рішенням  Ленінського

районного суду м.Донецька,  вважає, що

провадження у справі підлягає припиненню відповідно до п.1 ст.80 ГПК, так як

він не є стороною у справі.

Оскаржуваною

ухвалою господарського суду Донецької області від 17.08.06р. по справі

№34/136пд ( суддя Кододова О.В.) 

провадження  у справі припинено на

підставі пункту 1 статті 80 ГПК щодо визнання недійсними господарського зобов”язання

у зв”язку з тим, що за суб”єктним складом 2-го відповідача з посиланням на

ст..,ст.1,35 Кодексу спір не підлягає вирішенню в господарських судах України .

Донецьким

апеляційним господарським судом ухвалою від 

05.09.06р. порушено провадження за апеляційним поданням Прокурора та

апеляційною скаргою ДПІ, в яких ставиться питання про скасування ухвали

господарського суду Донецької області від 17.08.06р. у справі №34/136пд та

скерегування справи до господарського суду 

для розгляду заявлених вимог по суті.

В

обґрунтування апеляційного подання та 

апеляційної скарги зроблено посилання на порушення господарським судом

норм матеріального та процесуального права, а саме: п.3 ст.46 Закону України

„Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців”, згідно

з яким фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до

єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення  підприємницької діяльності фізичної особи

-підприємця, ч.18 ст.8 Закону України „Про підприємництво”, на підставі якої

скасування державної реєстрації здійснюється за заявою власника або

уповноваженого ним органу чи за особистою заявою підприємця-громадянина, а

також на підставі рішення суду в разі визнання недійсними  або такими, що суперечать законодавству,

установчих документів. Вважає, що СПД ОСОБА_1 не втратив свого статусу при

визнанні свідоцтва і діяльності недійсними, а це є тільки підставою для

скасування його державної реєстрації, судом передчасно зроблено висновок про

втрату  СПД свого статусу та

необґрунтовано застосовано ч.1 ст.80 ГПК.

У

судовому засіданні 26.09.06р. Прокурор, повноважний представник ДПІ   висловилися на підтримку своїх доводів

викладених у апеляційному поданні та апеляційній скарзі.

Товариство  проти доводів викладених в апеляційній скарзі

заперечував, стверджуючи, що відповідно до п.3.3 листа ВАСУ  НОМЕР_5 

спори за участю громадян, державна реєстрація як суб”єкта

підприємницької діяльності, яких скасована, підвідомчі судом загальної

юрисдикції, рішенням Ленінського районного суду м.Донецька від 18.04.06р., яке

набрало законної сили і у відповідності до ст..35 ГПК є обов”язковим для

господарського суду, встановлено факт відсутності у ОСОБА_1 статусу підприємця

з моменту реєстрації -з 21.01.04р.

СПД

не скористався своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні

апеляційної інстанції, про час і місце розгляду справи був повідомлений

належним чином у відповідності до ст..ст.. 64, 87 ГПК України, однак поштові

повідомлення повернені з відміткою „без вручення”, про те адреса вказана вірно,

про що свідчить його заява ( а.с.53) та в матеріалах справи наявна заява б/н

від 07.06.06р., в якій  СПД просить

надсилати йому адресу по фактичному місце проживанню, а саме: АДРЕСА_1

Оскільки,

суд апеляційної інстанції не визнав явку Товариства обов”язковою, відповідач не

скористались процесуальним правом щодо участі у судовому процесі і ця обставина

не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги без його участі, судова колегія

дійшла до висновку про можливість розглянути справу за  наявними в ній  документами відповідно до ст..ст.75,99

Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно

до ст..77 ГПК України у справі було наголошено перерву та зобов”язано Прокурора

та позивача на підтвердження доводів за апеляційною скаргою та апеляційним

поданням надати відповідні документи з відділу реєстрації фізичних осіб.

В

судовому засідання 10.10.06р. зазначені особи 

додаткових документів на підтвердження своїх тверджень за апеляційною

скаргою не надали, також не були надані додаткові докази, які б свідчили про

намір здійснення відповідних дій на вимогою суду, у зв”язку з чим скарга та

подання розглянуті та рішення прийнято за наявними у матеріалах справи

документами.

Заслухавши

пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги,

матеріалів справи, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду

приходить до висновку, що апеляційна скарга та апеляційне подання прокурора не

підлягає задоволенню.

Статтею

50 Цивільного кодексу України передбачено право фізичної особи, наділеної

повною  цивільною дієздатністю, на

здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом. Таке право їй

надано за умови її державної реєстрації.

Підприємці

мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність,

що не суперечить чинному законодавству. Обмеження права фізичної особи на

здійснення підприємницької діяльності встановлюється Конституцією України та

законом.

Господарським  судом встановлено, що:

Товариство

є суб”єктом підприємницької діяльності -юридичною особою код ЄДРПОУ НОМЕР_7.

ОСОБА_1

зареєстрований  у якості суб”єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи, свідоцтво про державну реєстрацію

видане 21.01.04р. виконкомом Ленінської районної Ради м.Донецька.

Як

видно з матеріалів даної справи, позов прокурора в інтересах держави у особі

ДПІ було заявлено до двох суб”єктів підприємницької діяльності щодо визнання

вчиненої ними угоди недійсною  з підстав

передбачених ст..ст.207,208 Господарського кодексу України з мотивів, що

рішенням Ленінського  районного суду

м.Донецька від 18.04.02р. визнано недійсним підприємницьку діяльність здійснену

від імені ОСОБА_1  з моменту реєстрації

-з  21.04.02р., визнано недійсним  Свідоцтво про державну реєстрацію суб”єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи  

НОМЕР_5  видане Виконавчим

комітетом Ленінської районної ради м.Донецька на ім”я ОСОБА_1 з моменту його

видачі. При цьому суд встановив, що у березні 2002року  у ОСОБА_1 було викрадено паспорт і копію

ідентифікаційного коду, як суб”єкт підприємницької діяльності він ніколи не

реєструвався, заяви на взяття на податковий облік  не подавав, звіти не складав, рахунки у банку

не відкривав, наміру займатись підприємництво не мав, фактично не займався ним,

його документами скористалися інші особи для проведення незаконної діяльності,

що в свою чергу суперечить чинному законодавству і порушує встановлений

Державою порядок ведення підприємницької діяльності. Вказане рішення

Ленінського районного суду м.Донецька вступило в законну силу 28.04.06р.

Тобто,

заочним рішенням суду встановлений факт відсутності у              ОСОБА_1 статусу підприємця з

моменту реєстрації -з 21.01.04р., у зв”язку із визнанням недійсним свідоцтва

про державну реєстрацію суб”єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

№НОМЕР_4., яке видане Виконавчим комітетом Ленінської районної ради м.Донецька.

Відповідно

до частини 1 статті 1 ГПК України захист прав і охоронюваних законом інтересів

юридичних осіб, незалежно від форми власності майна та організаційних форм, а

також громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення

юридичної особи  і у встановленому

порядку набули статусу суб”єкта підприємницької діяльності покладений на

господарський суд.

Згідно

ст..21 та ст..1 ГПК сторонами у судовому процесі -позивачами та відповідачами

-можуть бути підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, із чого

випливає, що відповідачем у даному процесі може бути особа яка є юридичною

особою.

Згідно

ст..19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах,

відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено

законодавством. Органи державної влади та органи самоврядування, їх посадові

особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та  у спосіб, що передбачені Конституцією та

законами України.

Статус  державної податкової служби в Україні, її

функції та правові основи діяльності визначені Законом України „Про державну

податкову службу в Україні”

Відповідно

до п.11 ст.10  цього Закону державні  податкові інспекції в районах, містах без

районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об”єднані державні податкові

інспекції виконують такі функції, зокрема, подають до судів позови до

підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод та установчих

документів підприємства недійсними і стягнення 

в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших

випадках -коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про

стягнення заборгованості перед бюджетами і державними цільовими фондами за рахунок

їх майна.

З

аналізу вищенаведених норм Закону випливає, що на відповідні органи державної

податкової служби покладено функції подачі до судів позовів про визнання угод

недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами у

разі порушення сторонами таких угод податкового законодавства.

Як

уже було зазначено, за позовом Прокурора в інтересах держави у особі ДПІ

Ленінський районний суд м.Донецька розглянув справу та прийняв рішення про

визнання недійсним свідоцтва про державну реєстрацію СПД- фізичної особи.

Отже,

за своїм суб”єктним складом як позивач, так і перший відповідач можуть

бути  учасниками процесу  у господарському суд.

Вирішуючи

даний спір, виникли обставини щодо наявності у СПД -фізичної особи цивільної

правоздатності  відповідно до положень

ст..ст.1,21  ГПК України та підвідомчості

спору відповідному суду.

Слід

врахувати, що відповідно до ч.2 ст.1 ст.50 Цивільного кодексу України обмеження

права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності  встановлюється Конституцією України та

Законом.

В

даному випадку за рішенням суду загальної юрисдикції обмежено право фізичної

особи на здійснення підприємницької діяльності, визнано недійсним  документ, який саме посвідчував надання

фізичній особі статусу підприємця.  Якщо  не має такого статусу, то й законодавчо

неспроможнім є твердження скаржника про можливість цієї фізичної особи за своїм

суб”єктним складом бути стороною у судовому процесі господарського суду.

Відтворення

відповідного запису у  системі державної

реєстрації є вже як наслідок прийняття рішення суду і є похідним заходом,

проводиться він за наслідком не існування взагалі документа, що був підставою

для державної реєстрації.

Слід

також зазначити, що зі змісту положень у розділі УІ Закону України  „ Про державну реєстрацію юридичних осіб та

фізичних осіб-підприємців” №755-ІУ від 15.05.03р., у тому разі і  ст..46, на яку посилається скаржник та

прокурор, не має такої підстави припинення підприємницької діяльності фізичної

особи, як визнання недійсним його Свідоцтва, що ще раз підтверджує висновок про

те, що ці юридичні факти не є тотожними, та породжують різні юридичні наслідки.

З

наведеного, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що у зв”язку з

визнанням недійсним Свідоцтва про державну реєстрацію суб”єкта підприємницької

діяльності, громадянина  як суб”єкта

підприємницької діяльності, спори за участю такого громадянина, у тому числі

пов”язані із здійсненням ним раніше підприємницької діяльності, підвідомчі

судам іншої юрисдикції, за винятком випадків, коли провадження у відповідних

справах було порушено до настання згаданих наслідків з посиланням  на роз”яснення ВАСУ від 23.10.2000р.

№01-8/556 та обґрунтовано припинив провадження по справі згідно п.1 ст.80 ГПК

України.

Враховуючи

викладене, судова колегія вважає, що скаржник, Прокурор, у  встановленому законом порядку на підставі

відповідних доказів, не спростували висновку господарського суду щодо  підвідомчості спору з  наведеної справи суду іншої юрисдикції,

оскільки суб”єктний склад учасників спору не відповідає вимогам ст..ст.1,21 ГПК

України, тому  не має підстав для  висновку про те, що даний спір підвідомчий

господарському суду. Водночас немає й інших 

підстав для скасування законної та обґрунтованої ухвали господарського

суду Донецької області.

Судовий

акт є законним та обґрунтованим, тому відповідно до чинного господарського

процесуального законодавства не має підстав для задоволення апеляційного

подання Прокурора та апеляційної скарги ДПІ.

Керуючись

ст.ст.99,101-106  Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів Донецького апеляційного

господарського суду,  

                                     ПОСТАНОВИЛА: 

          Апеляційне подання Прокурора

Ленінського району м.Донецька та апеляційну скаргу Державної податкової

інспекції у Ленінському районі м.Донецька на ухвалу господарського суду

Донецької області від 17.08.06р. у  у

справі №34/136пд  залишити без

задоволення.     Ухвалу господарського

суду Донецької області від 17.08.2006року 

у справі №34/136пд  залишити без

змін.

 Постанова набирає законної сили з дня її

прийняття, може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у

касаційному порядку через апеляційний господарський суд.

        За згодою Прокурора, присутніх

повноважних представників скаржника та Товариства  у судовому засіданні  10.10.06р. були оголошені лише вступна та

резолютивна частини постанови  колегії

суддів Донецького апеляційного господарського суду.

Головуючий          Кондратьєва  С.І.

Судді:          Волков  Р.В.

          Калантай  М.В.

          Надруковано: 9 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачам

          1. у справу

          2. ДАГС

                                                  1.

ГСДО

2. Прокурор