Постанова

від 03.04.2008 по справі 16/253/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД      

01025, м.Київ, пров.

Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

 03.04.2008                                                                                          

№ 16/253/16

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:          Андрієнка  В.В.

 суддів:            Малетича  М.М.

          Студенця  В.І.

 при секретарі:           Суходольській Т.А.

 За участю представників:

 від позивача - Фесенко І.О., довіреність №

03-21/122 від 28.01.2008р.;

                          Самченко В.Н.,

довіреність № 03-21/1590 від 04.10.2007р.;

 від відповідача 1- Смичок В.М., довіреність №

45/9/10-011від 14.03.2008р.;-

 від відповідача 2- не з'явився;

 від відповідача 3 - Торута П.В., директор,

 третя особа - ОСОБА_1,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Бахмацька міська рада

 на рішення Господарського суду м.Києва від

15.01.2008

 у справі № 16/253/16 (Фесюра М.В.)

 за позовом                               Бахмацька міська

рада

 до                                                   Бахмацька

міжрайонна державна податкова інспекція Чернігівської області

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівтехносервіс"

Товариство з обмеженою відповідальністю будівельно-виробниче

підприємство "Ніка"

 третя особа відповідача           гр. ОСОБА_1

 про                                                 

визнання недійсним правочину

  Суть рішення і скарги:

Бахмацька

міська рада (надалі - Бахмацька МР, Позивач) звернувся в господарський суд

міста Києва з позовом до Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції

(надалі - Бахмацька МДПІ, Відповідач 1) та Товариства з обмеженою

відповідальністю “Чернігівтехносервіс” (надалі - ТОВ “Чернігівтехносервіс”,

Відповідач 2), у якому просила визнати в судовому порядку нікчемний правочин -

договір № 015-204 від 18.10.2004р. купівлі-продажу нежитлової будівлі готелю

“Дружба”, що по вул. Першотравневій, 45 в м.Бахмач Чернігівської області,

укладений за дорученням Бахмацької МДПІ між ТОВ “Чернігівтехносервіс” та ТОВ

“БВП “Ніка”, або ж, у випадку, коли вказаний договір є оспорюваним правочином,

недійсним.

Ухвалою

господарського суду Чернігівської області від 21.11.2007р. до участі у справі в

якості відповідача було залучено ще й Товариство з обмеженою відповідальністю

будівельно-виробничого підприємства “Ніка” (надалі - ТОВ БВП “Ніка”, Відповідач

3), а в якості третьої особи на стороні відповідачів - фізичну особу ОСОБА_1

(надалі - ОСОБА_1, Третя особа).

Під

час розгляду даної справи Позивач уточнив свої позовні вимоги, а саме - просив

суд визнати договір № 015-204 від 18.10.2004р. щодо купівлі-продажу на

біржовому цільовому аукціоні об”єкту нерухомості - нежитлової будівлі готелю

“Дружба”, недійсним, стягнувши з Бахмацької МДПІ понесені ним судові витрати по

справі.

Рішенням

господарського суду Чернігівської області від 15.01.2008р. у справі №16/253/16

в позові Бахмацької МР було відмовлено повністю.

Не

погоджуючись із вказаним рішенням, представник Позивача подав на нього

апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення господарського суду

Чернігівської області від 15.01.2008р. у справі № 16/253/16 та прийняти нове

рішення, яким визнати недійсним договір № 015-204 від 18.10.2004р.

купівлі-продажу на біржовому цільовому аукціоні об”єкту нерухомості в особі

нежитлової будівлі готелю “Дружба”, стягнувши з Бахмацької МДПІ судові витрати

по справі.

В

обґрунтування своїх вимог представник Позивача посилався на те, що висновки

суду першої інстанції, викладені в його рішенні, не відповідають обставинам

справи та наявним доказам і, крім того, судом було порушено норми матеріального

права щодо визначення та застосування строків позовної давності, зокрема:

ст.ст. 256, 257, 261 та 267 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України),

які є підставами для скасування такого судового рішення.

Представник

Відповідача 1 надав суду свій письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому

зазначив, що рішення господарського суду Чернігівської області від 15.01.2008р.

у даній справі є законним, об”єктивним і таким, що відповідає дійсним

обставинам справи, а тому просив залишити це рішення без змін, а подану на

нього представником Позивача апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач

3 та Третя особа письмових відзивів на апеляційну скаргу хоч і не надали, проте

в судовому засіданні не погоджувались з доводами і вимогами представника

Позивача, оскільки вважали, що рішення господарського суду Чернігівської

області від 15.01.2008р.у даній справі підлягає залишенню без змін, а подана на

нього апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник

Відповідача 2 в судове засідання не з”явився та подав до суду письмове

клопотання  про розгляд справи без його

участі, повідомивши, водночас, що не підтримує вимоги апеляційної скарги

представника Позивача, а тому просив залишити рішення господарського суду

Чернігівської області від 15.01.2008р.у даній справі без змін, а апеляційну

скаргу останнього - без задоволення.

Під

час розгляду справи в судовому засіданні 01.04.2008р. оголошувалась перерва до

03.04.2008р.

Заслухавши

пояснення представників Позивача, Відповідача 1 і Відповідача 3 та Третю особу

в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський

апеляційний господарський  суд, -

ВСТАНОВИВ:

 Як вказувалось вище, Бахмацька МР звернувся в

господарський суд Чернігівської області з позовом про визнання недійсним

правочину і рішенням господарського суду Чернігівської області від 15.01.2008р.

у справі №16/253/16 в задоволенні позову Бахмацької МР було відмовлено

повністю.

Приймаючи

вказане рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що в даному випадку

заявником було пропущено строк позовної давності, про що Відповідачем 1 та

Відповідачем 3 було зроблено відповідну заяву про застосування строку позовної

давності, в той час, як Позивачем не було наведено в суді жодних поважних

причин пропуску такого строку.

Разом

з тим, відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд встановив,

що спірний правочин має бути визнаним недійсним, як такий, що не відповідає

нормам ЦК України, оскільки у спірних правовідносинах повірений, яким є

Відповідач 2, повинен був здійснити від імені Відповідача 1, як це прямо

передбачалося в договорі доручення, тільки продаж активів, які знаходились у

власності комунального підприємства - Бахмацького ВУЖКГ, в той час як, продавши

готель, що знаходився у власності не цього комунального підприємства, а

Позивача по справі, Відповідач 2 фактично вийшов за межі наданих йому договором

доручення повноважень.

Крім

того, за висновком суду першої інстанції, рішення Позивача від 14.09.2004р. в

частині надання дозволу на реалізацію належного їй на праві власності

приміщення готелю по вул. Першотравневій, 45 в м. Бахмач Чернігівської області

для погашення податкового боргу, взагалі застосуванню не підлягає, оскільки цей

акт не відповідав законодавству України, зокрема - п. 10.1.3 ст. 10 та п. 11.1

ст. 11 Закону України “ Про порядок погашення зобов”язань платників податків

перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

У

зв”язку з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не

погоджується в повній мірі з висновками місцевого господарського суду про

відмову в задоволені позовних вимог, з огляду на наступне.

Як

було правильно встановлено судом першої інстанції, 18.10.2004р. Товариство з

обмеженою відповідальністю “Чернігівтехносервіс” (Продавець) уклало на біржі з

Товариством з обмеженою відповідальністю “Ніка” (Покупець) договір № 015-2004

купівлі-продажу нежитлової будівлі готелю загальною площею 528,0 кв.м., що

знаходиться за адресою: м. Бахмач Чернігівської області, вул. Першотравнева, 45

(надалі - Договір, спірний правочин).

Відповідно

до умов зазначеного Договору, Продавець діє на підставі Статуту та згідно

договору доручення № 1 від 09.07.2004р., укладеного з Бахмацькою МДПІ, яка

керуючись нормами Закону України України “Про порядок погашення зобов”язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Постановою

Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку стягнення та продажу

активів платника податків, які перебувають у податковій заставі” від

15.04.2002р. № 538 та Наказу ДПА України від 26.06.2002р. № 294 “Про

затвердження Порядку проведення цільових аукціонів з продажу активів платника

податків, які перебувають у податковій заставі” описала активи Бахмацького

виробничого управління житлово-комунального господарства, як структурного

підрозділу територіальної громади м. Бахмач в особі Бахмацької міської ради і

яка доручила Продавцю вчиняти дії з продажу майна, яке описане в рахунок

погашення податкової заборгованості, що підтверджує відсутність будь-яких

обмежень його повноважень на укладення цього Договору.

Відповідно

до п. 1.2. Договору об”єкт нерухомості, який є предметом Договору, належить

територіальній громаді м. Бахмач в особі Бахмацької МР на підставі свідоцтва

про право власності на нерухоме майно від 22.09.2004р., виданого на підставі

рішення виконкому Бахмацької МР № 334 від 17.09.2004р. Об”єкт, описаний

Бахмацькою МДПІ, реалізується в рахунок погашення заборгованості Бахмацького

ВУЖКГ, що є структурним підрозділом територіальної громади м. Бахмач,

Бахмацької МР.

При

цьому, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що

зміст вказаного вище спірного правочину не відповідає фактичним обставинам та

суперечить ЦК України, з огляду на наступне.

Як

видно з матеріалів справи, продане за спірним правочином приміщення готелю

входило до цілісного майнового комплексу Бахмацького ВУЖКГ і перейшло у

власність Товариства покупців - членів трудового колективу цього підприємства

на підставі наказу Фонду державного майна України по Чернігівській області від

28.05.1996р. № 641, що підтверджується договором купівлі-продажу № 221/74 від

04.07.1996р. та свідоцтвом про власність, виданим регіональним відділенням

Фонду держмайна 02.10.1996р.

Рішенням

господарського суду Чернігівської області від 06.07.2004р. у справі №7/167

договір купівлі-продажу, за яким товариство покупців придбало цілісний майновий

комплекс, було розірвано.

В

наступному, рішенням господарського суду Чернігівської області від 12.08.2004р.

у справі № 7/164, яке набрало законної сили 27.08.2004р., було вилучено у

Товариства покупців Бахмацького ВУЖКГ на користь Бахмацької міськради майно

цілісного майнового комплексу.

У

зв'язку з цим, 14.09.2004р. Бахмацька МР прийняла рішення про включення до об”єктів

комунальної власності територіальної громади майна цілісного майнового

комплексу Товариства покупців Бахмацького ВУЖКГ, розташованого в м.Бахмач

Чернігівської області по вул. Південній, 48 та по вул. Першотравневій, 45,

договір купівлі-продажу якого було розірвано в судовому порядку і того числа

Бахмацька МР прийняла рішення, яким надала дозвіл Бахмацькій МДПІ на звернення

до господарського суду про визнання банкрутом Бахмацького ВУЖКГ та реалізацію

приміщення готелю по вул.Першотравневій, 45 для погашення податкового боргу.

Водночас,

як видно з матеріалів справи, відповідно до статуту Бахмацького ВУЖКГ,

затвердженого виконкомом Бахмацької МР 29.06.1995р. за № 120, це підприємство

являлось юридичною особою, а власником майна, яке було закріплено за ним на

правах господарського відання, виступала Бахмацька МР. В той же час, будівля

спірного готелю Бахмацькому ВУЖКГ у повне господарське відання взагалі не

передавалась і доказів такої передачі суду надано не було.

17.09.2004р.

виконком Бахмацької МР прийняв рішення № 334 про оформлення права власності на

майно цілісного майнового комплексу, в тому числі - на будівлю готелю за

адресою: м. Бахмач, вул. Першотравнева, 45, за територіальною громадою в особі

міської ради, яке і було зареєстроване за останньою 23.09.2004р., що

підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

В

подальшому, Бахмацьке ВУЖКГ було визнане банкрутом та ліквідоване, про що

03.11.2005р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб

підприємців був внесений відповідний запис.

Таким

чином, на час прийняття рішення про надання дозволу щодо реалізації готелю,

Бахмацьке ВУЖКГ та Бахмацька МР являлись різними юридичними особами, а

відповідно до п.п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”

забороняється будь-яка уступка податковою зобов”язання або податкового боргу

платника податків третім особам. Положення цього пункту не поширюються на

випадки, коли гарантами повного та своєчасного погашення податкових зобов”язань

платника податків виступають інші особи, якщо таке право передбачено цим

Законом або іншими законами України з питань оподаткування.

Крім

того, статтею 7 чинного на час спірних правовідносин Закону України “Про

власність” було встановлено, що створена власником юридична особа відповідає за

своїми зобов”язаннями всім закріпленим за нею майном, на яке відповідно до

закону може бути звернено стягнення на вимогу кредиторів. Власник не відповідає

за зобов”язаннями створених ним юридичних осіб, а вони не відповідають за

зобов”язаннями власника, крім випадків, передбачених законодавчими актами

України.

Також,

згідно п. 10.1.3. ст. 10 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (надалі -

Закон) платник податків (для державних і комунальних підприємств - за

узгодженням з органом, уповноваженим управляти його майном), самостійно

визначає склад і черговість продажу своїх активів виходячи з принципів збереження

цілісності майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної виробничої

діяльності, та повного погашення суми податкового боргу.

Відповідно

до п. 11.1ст.11 цього ж Закону, у разі коли платник податків, який перебуває у

державній або комунальній власності, не погашає суму податкового боргу у

строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу

активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового

комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків.

У

разі коли сума коштів, отримана від такого продажу, не покриває суму

податкового боргу та витрат, пов”язаних з продажем активів, податковий орган

зобов”язаний звернутися до органу виконавчої влади, що здійснює управління таким

платником податків, з пропозицією щодо прийняття рішення про продаж частини

акцій корпоратизованого підприємства за кошти або під зобов”язання щодо

погашення його податкового боргу протягом поточного бюджетного року.

Однак,

в даному випадку готель не передавався у господарське відання і на час продажу

не належав до активів Бахмацького ВУЖКГ, а останнє не було корпоратизованим

підприємством, акції якого могли бути продані органом місцевого самоврядування.

Більш

того, вказаними нормами Закону взагалі не передбачалось права виконавчої влади

виділяти майно територіальної громади для погашення податкового боргу

комунального підприємства.

Тому,

судова колегія констатує, що в даному випадку на момент укладення спірного

правочину Відповідачем 1 було невірно застосовані норми п.10.1.3 ст.10 і п.11.1

ст.11 Закону України “Про порядок погашення платників податків перед бюджетами

та державними цільовими фондами”.

Відповідно

до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України)

господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти

не відповідають законодавству України.

За

таких обставин, колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції про

те, що рішення Бахмацької міської ради від 14.09.2004р. в частині надання

дозволу на реалізацію належного їй на праві власності приміщення готелю по

вул.Першотравневій, 45 в м. Бахмач Чернігівської області для погашння

податкового боргу Бахмацького ВУЖКГ, застосуванню не підлягає.

При

цьому, колегія суддів також зазначає, що податковий орган фактично не отримував

дозволу виконавчої влади на реалізацію майна податкового боржника, оскільки

продане приміщення готелю останньому не належало, а отже, Бахмацька МДПІ не

мала правових підстав для організації торгів даного об”єкту нерухомості.

Як

зазначено в договорі доручення № 1 з продажу описаних активів на біржових

торгах та цільових аукціонах від 09.07.2004р., 

на підставі якого в якості продавця готелю діяв Відповідач 2, орган

державної податкової служби доручає, а брокер вчиняє дії з продажу описаних

активів, що обліковуються органом державної податкової служби, залишаються у

власності Бахмацького ВУЖКГ і до їх складу входить приміщення готелю “Дружба”.

Проте,

як вказувалось вище, готель не входив до активів боржника - комунального

підприємства.

Крім

того, податкова застава на активи Бахмацького ВУЖКГ виникли 20.11.1998р., що

підтверджується витягом з Державного реєстру застав рухомого майна, в той час,

як проданий готель, на час виникнення податкової застави, перебував у власності

Товариства покупців Бахмацького ВУЖКГ відповідно до договору купівлі-продажу,

укладеного з регіональним відділенням Фонду держмайна, а тому до дати укладення

спірного договору купівлі продажу від 18.10.2004р. у власність або господарське

відання комунальному підприємству не передавався.

Відповідно

до ст.ст. 1003 та 1004 ЦК України у договорі доручення або у виданій на

підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які

належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути

правомірними, конкретними та здійсненними.

Повірений

зобов”язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений

може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя

і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний

строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити

довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане

можливим.

У

спірних правовідносинах повірений, яким є Відповідач 2, повинен був здійснити,

як прямо передбачено в договорі доручення, продаж активів, які знаходяться у

власності Бахмацького ВУЖКГ.

В той

же час, Відповідач 2, продавши готель, який знаходився у власності Бахмацької

міської ради, а не боржника, вийшов за межі наданих йому в договорі доручення

повноважень.

За

таких обставин спірний договір за своїм змістом не відповідає вищенаведеним

нормам ЦК України, а тому, судова колегія погоджується з висновком суду першої

інстанції, що відповідно до ст.215 ЦК України, такий правочин має бути визнаний

недійсним.

Разом

з тим, апеляційна інстанція вважає, що суд першої інстанції невірно прийшов до

висновку про те, що в даному випадку заявником було пропущено строк позовної

давності по даному спору, про що Відповідачем 1 та Відповідачем 3 під час

розгляду справи в суді першої інстанції було зроблено відповідну заяву про

застосування наслідків пропуску такого строку, яке є підставою для відмови у

позові, з огляду на таке.

З

01.01.2004р. набрав чинності ЦК України, відповідно до п. 4 Прикінцевих та

перехідних положень якого щодо цивільних відносини, які виникли до набрання

чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до

тих прав і обов”язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно

до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може

звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно

зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три

роки.

В той

же час, частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності

починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення

свого права або про особу, яка його порушила.

Як

вказувалось вище, 14.09.2004р. Позивач прийняв рішення про надання дозволу

Відповідачу 1, в тому числі - на реалізацію готелю “Дружба” по вул.

Першотравневій, 45 в м. Бахмач Чернігівської області для погашення податкового

боргу, на підставі якого 18.10.2004р. між Відповідачами 2 та 3 і було укладено

спірний правочин.

Згідно

представлених доказів, 19.10.2004р. Бахмацьким міським головою було видано

розпорядження про проведення прийому-передачі нерухомого майна територіальної

громади, а 20.10.2004р. цим головою було підписано Акт прийняття-передачі

основних засобів, в якому значиться готель “Дружба”, що по вул.Першотравневій,

45 в м. Бахмач Чернігівської області.

Саме

з моменту складення останнього, на думку суду першої інстанції, і почався

перебіг строку позовної давності по даній справі, який сплив 19.10.2007р., в

той час, як з даним позовом до суду Позивач звернувся тільки 12.11.2007р.

Однак,

як видно з матеріалів справи, 27.10.2005р. прокурором Бахмацького району

Чернігівської області було внесено протест на рішення 12 сесії Бахмацької МР 24

скликання від 14.09.2004р, яким було надано дозвіл Бахмацькій МДПІ, в тому

числі - на реалізацію приміщення готелю “Дружба” по вул. Першотравневій, 45 для

погашення податкового боргу, а 26.10.2005р. цим прокурором було внесено подання

про надання згоди про притягнення Бахмацького міського голови до кримінальної

відповідальності за ознаками злочину, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України.

Відповідно

до ч. 1 ст. 21 Закону України “Про прокуратуру” протест на акт, що суперечить

закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав,

або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні

рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про

скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також

припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.

Відповідно

до частини 3 зазначеної статті Закону протест прокурора зупиняє дію

опротестованого акта і підлягає обов”язковому розгляду відповідним органом або

посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки

розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.

В

наступному, 16.11.2005р. на 2 пленарному засіданні 22 сесії Бахмацької міської

ради 24 скликання було ухвалено рішення “Про розгляд протесту прокурора

Бахмацького району на рішення 12 сесії Бахмацької МР 24 скликання від

14.09.2004р. “Про надання дозволу Бахмацькій МДПІ на звернення до

господарського суду про визнання банкрутом 

Бахмацького ВУЖКГ та реалізацію приміщення готелю по вул.

Першотравневій, 45” в частині “для погашення податкового боргу” та подання від

26.10.2005р. про надання згоди про притягнення до кримінальної відповідальності

Бахмацького міського голови”, а 05.07.2006р. на 3 сесії Бахмацької МР 5

скликання було прийнято рішення “Про скасування рішень Бахмацької міської ради

стосовно надання дозволу органу стягнення на реалізацію нерухомого майна

міської комунальної власності - готелю “Дружба” для погашення податкового боргу

комунального підприємства - Бахмацького ВУЖКГ”, яким було вирішено, зокрема,

скасувати пункт 1-й рішення  12-ї сесії

Бахмацької МР 24 скликання від 14.09.2004р. “Про надання дозволу Бахмацькій

МДПІ на звернення до господарського суду про визнання банкрутом Бахмацького

виробничого управління житлово-комунального господарства” в частині, що

стосується реалізації приміщення готелю по вул. Першотравневій, 45 для

погашення податкового боргу” і було задоволено протест прокурора Бахмацького

району від 27.10.2005р. - скасувано пункт 1-й рішення 12-ї сесії Бахмацької

міської ради 24 скликання від 14.09.2004р. “Про надання дозволу Бахмацькій МДПІ

на звернення до господарського суду про визнання банкрутом Бахмацького

виробничого управління житлово-комунального господарства” в частині погашення

податкового боргу.

Згідно

з ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини

пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як

було зазначено вище, прокурором було винесено протест у жовтні 2005 року, а

рішення Бахмацької міської ради “Про скасування рішень Бахмацької міської ради

стосовно надання дозволу органу стягнення на реалізацію нерухомого майна

міської комунальної власності - готелю “Дружба” для погашення податкового боргу

комунального підприємства - Бахмацького ВУЖКГ” було прийнято 05.07.2006р.,

тобто, майже через рік після внесення протесту.

Таким

чином, судова колегія констатує, що є підстави вважати що строк позовної

давності Позивачем був пропущений з поважних причин.

З

огляду на викладене, судова колегія констатує, що хоч Позивачем при зверненні

до суду і було порушено загальний строк позовної давності, передбачений ст. 257

ЦК України, однак, з огляду на вказані вище обставини, є достатні підстави

вважати, що він був пропущений з поважних причин, а тому, як це передбачено ч.

5 ст. 267 ЦК України, порушене право підлягає захисту.

З

огляду на викладене, у суду не було правових підстав для відмови у задоволенні

позову у зв”язку з пропуском строку позовної давності.

Тому,

Київський апеляційний господарський суд вважає, що висновки суду першої

інстанції ґрунтуються на недоведених обставинах, що мали значення для справи,

які місцевий господарський суд визнав встановленими і не відповідають в повній

мірі обставинам справи, а також були зроблені з неправильним застосуванням норм

матеріального та процесуального права, яке призвело до прийняття неправильного

рішення (ч. 1 п.п. 2, 3 та 4 ст. 104 ГПК України), що є підставою для

скасування такого рішення

У

зв”язку з цим, апеляційна скарга Бахмацької міської ради підлягає задоволенню,

а оскаржуване рішення суду - повному скасуванню з прийняттям нового рішення про

задоволення позовних вимог.

Крім

того, як вказувалось вище, Позивач просив також стягнути на його користь

понесені у зв”язку із розглядом даної справи судові витрати.

Відповідно

до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що

підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським

судом, витрат, пов”язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх

знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов”язаних

з розглядом справи.

Державне

мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і

розмірі, встановлених законодавством України (ч. 1 ст. 46 ГПК України).

Зокрема,

згідно п. 1) ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”

(надалі - Декрет), державне мито справляється, зокрема, із позовних заяв, заяв

з перерддоговірних спорів, заяв (скарг) у справах окремого провадження і скарг

на рішення, прийняті відносно релігійних організацій, з апеляційних скарг на

рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили, а також за видачу

судами копій документів, розмір якого, відповідно до п.п. в) і г) п. 2 ст. 3

цього ж Декрету, становить: із позовних заяв у спорах, що виникають під час

укладання, зміни або розірвання господарських договорів - 5 неоподаткованих

мінімумів доходів громадян; із апеляційних і касаційних скарг на рішення та

постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами - 50

відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі поданння заяви, для розгляду спору

в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки,

обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Згідно

п. 22.5 ст. 22 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” розмір

неоподатковуваного мінімуму доходів громадян становить 17,00 грн.

Згідно

ч.ч. 1 та 4 ст. 49 ГПК України державне мито покладається: у спорах, що

виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка

безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві

сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із

сторін;

у

спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони

пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороні,

на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за

рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати

державного мита.

Враховуючи,

що даний позов - про визнання недійсним правочину, було задоволено в повному

обсязі, відповідно до ст.ст. 46, 49 ГПК України та п. 1) ст. 2, п.п. в) і г) п.

2 ст. 3 Декрету, державне мито підлягає стягненню на користь Бахмацької міської

ради в сумі 127,50 грн. (85,00 грн. витрат за подачу позову + 42,50 грн. витрат

за подачу апеляційної скарги), пропорційно, тобто - по 42,50 грн., з кожного

Відповідача.

Також,

ст. 47-1 ГПК України передбачено, що розмір витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за

поданням Вищого господарського суду України.

Відповідно

до ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової

експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу та інші витрати, пов”язані з розглядом справи,

покладаються, зокрема, при задоволенні позову - на відповідача.

З

огляду на те, що розмір витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового

процесу, пов”язаного з розглядом даної справи, становив 118,00 грн., з

Відповідачів належить стягнути також, пропорційно, тобто - по 39,33 грн. з

кожного, на рахунок Позивача.

На

підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 44-46, 47-1, 49, 91, 92,

99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський

апеляційний господарський суд, - 

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Бахмацької міської ради

задовольнити.

2.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 15.01.2008р. у справі

№16/253/16 за позовом Бахмацької міської ради до Бахмацької міжрайонної

державної податкової інспекції, Товариства з обмеженою відповідальністю

“Чернігівтехносервіс” та Товариства з обмеженою відповідальністю

будівельно-виробничого підприємства “Ніка”, третя особа, яка не заявляє самостійних

вимог на стороні відповідачів: ОСОБА_1, про визнання недійсним правочину,

скасувати повністю.

3.

Прийняти у справі № 16/253/16 нове рішення, яким позов Бахмацької міської ради

задовольнити повністю.

Визнати

недійсним договір купівлі-продажу № 015-204 від 18.10.2004р. нежитлової будівлі

готелю “Дружба”, що по вул. Першотравневій, 45 в м. Бахмач Чернігівської

області, укладений за дорученням Бахмацької міжрайонної державної податкової

інспекції між Товариством з обмеженою відповідальністю “Чернігівтехносервіс” та

Товариством з обмеженою відповідальністю будівельно-виробниче підприємство

“Ніка”.

4.

Стягнути з Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції (код ЄДРПОУ

21406502, юридична адреса: 16500 м. Бахмач Чернігівської області,

вул.Чернігівська, 2-А, р/р 35214061411012 в УДК у Бахмацькому районі

Чернігівської області, МФО 853592), а у випадку відсутності коштів - з

будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового

рішення, на користь Бахмацької міської ради (код ЄДРПОУ 04061702,

місцезнаходження: 16500 м. Бахмач Чернігівської області, вул. Жовтнева, 42, р/р

35413010001435 в УДК у Бахмацькому районі Чернігівської області, МФО 853592)

витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу в сумі 81 (вісімдесят одна) грн. 84 коп.

5.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернігівтехносервіс” (код

ЄДРПОУ 32016069, юридична адреса: 14000 м. Чернігів, проспект Перемоги,58, кв.

24, р/р 26009001000057 в УДК у Бахмацькому районі Чернігівської області, МФО

853592), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого рахунку, виявленого

державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Бахмацької

міської ради (код ЄДРПОУ 04061702, місцезнаходження: 16500 м. Бахмач

Чернігівської області, вул. Жовтнева, 42, р/р 35413010001435 в УДК у

Бахмацькому районі Чернігівської області, МФО 853592) витрати по сплаті

державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу в сумі 81 (вісімдесят одна) грн. 83 коп.

6.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно - виробничого

підприємства “Ніка” (код ЄДРПОУ 32016069, юридична адреса: 16500 м. Бахмач

Чернігівської області, вул. Першотравнева, 37, р/р 26000970 в ЧОД АППБ “Аваль,

МФО 353348), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого рахунку, виявленого

державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Бахмацької

міської ради (код ЄДРПОУ 04061702, місцезнаходження: 16500 м. Бахмач

Чернігівської області, вул.Жовтнева, 42, р/р 35413010001435 в УДК у Бахмацькому

районі Чернігівської області, МФО 853592) витрати по сплаті державного мита та

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 81

(вісімдесят одна) грн. 83 коп.

7.

Доручити господарському суду Чернігівської області видати відповідний наказ.

8.

Справу № 16/253/16 повернути до господарського суду Чернігівської області.

 Головуючий суддя                                                                     

Андрієнко  В.В.

 Судді                                                                                          Малетич  М.М.

Студенець  В.І.

 08.04.08 (відправлено)