Постанова

від 06.08.2008 по справі 16/253/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 06 серпня 2008 р.                                                                                   

№

16/253/16 

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Кравчука

Г.А.,

суддів:

Мачульського

Г.М., Кривди Д.С.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні касаційні скарги

Бахмацької

міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області та

Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-виробниче підприємство

"Ніка"

на

постанову

Київського

апеляційного господарського суду від 03.04.2008 р.

у

справі

№

16/253/16

господарського

суду

Чернігівської

області

за

позовом

Бахмацької

міської ради

до

1)

Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівтехносервіс",

3) Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-виробниче підприємство

"Ніка"

третя

особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідачів:

ОСОБА_1

про

визнання

недійсним правочину

в судовому засіданні взяли участь  представники:

позивача:

Самченко

О.В., дов. № 03-21/1590 від 04.10.2007 р.;

відповідача-1:

Соловей

Н.М., дов. № 2103/10/10-011 від 01.08.2008 р.;

відповідача-2:

- не

з'явились;

відповідача-3:ОСОБА_2., директор;

третьої

особи:

ОСОБА_1;

В С Т А Н О В И В:

У

листопаді 2007 р. Бахмацька міська рада (далі -Рада) звернулась до

господарського суду Чернігівської області з позовною заявою, у якій просила

визнати недійсним договір № 015-204 від 18.10.2004 р., укладений за дорученням

Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області

(далі -Інспекція) Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівтехносервіс"

(далі -Товариство) з Товариством з обмеженою відповідальністю

Будівельно-виробниче підприємство "Ніка" (далі -Підприємство).

Позовні

вимоги Рада обґрунтовувала тим, що договір № 015-204 від 18.10.2004 р. укладено

з порушенням законодавства України.

Рішенням

господарського суду Чернігівської області від 15.01.2008 р. (колегія суддів:

Фесюра М.В., Михайлюк С.І., Скорик Н.О.) у задоволенні позовних вимог Ради

відмовлено. Рішення мотивовано тим, що договір № 015-204 від 18.10.2004 р. не

відповідає вимогам законодавства України, проте Рада без поважних причин

пропустила відповідний строк позовної давності, про застосування кого було

заявлено відповідачами, що згідно з частиною четвертою  ст. 267 Цивільного кодексу України є

підставою для відмови у позові.

Постановою

Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2008 р. (колегія суддів:

Андрієнко В.В., Малетич М.М., Студенець В.І.) рішення господарського суду

Чернігівської області від 15.01.2008 р. скасовано та прийнято нове рішення,

яким позовні вимоги Ради задоволено. Постанова мотивована тим, що Рада з

поважних причин пропустила строк позовної давності, про застосування кого було

заявлено відповідачами, що відповідно до частини п'ятої ст. 267 Цивільного

кодексу України є підставою для захисту порушеного права, у зв'язку з чим

договір № 015-204 від 18.10.2004 р. підлягає визнанню недійсним як такий, що не

відповідає вимогам законодавства України.

Інспекція

та Підприємство звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними

скаргами, у яких просять постанову Київського апеляційного господарського суду

від 03.04.2008 р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду

Чернігівської області від 15.01.2008 р. Викладені у касаційних скаргах вимоги

Інспекція та Підприємство обґрунтовують тим, що апеляційний господарський суд

при прийнятті оскаржуваної постанови неправильно застосував ст. ст. 203, 215,

256, 257, 261 та 267 Цивільного кодексу України, пп. 10.1.3 п. 10.1, пп. 10.2.4

п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників

податку перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст. 21 Закону

України "Про прокуратуру".

Рада

скористалась правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального

кодексу України, та надіслала до Вищого господарського суду України відзив на

касаційні скарги Інспекції та Підприємства, у якому посилається на фактичні

обставини справи та норми законодавства України та зазначає, що договір №

015-204 від 18.10.2004 р. обґрунтовано визнано недійсним.

Товариство

скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального

кодексу України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив

(клопотання) на касаційні скарги Інспекції та Підприємства, у якому просить

скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2008

р. та залишити в силі рішення господарського суду Чернігівської області від

15.01.2008 р. Викладені у відзиві вимоги Товариство обґрунтовує тим, що

висновки, зроблені місцевим господарським судом, є законними та обґрунтованими.

ОСОБА_1

не скористалась правом, наданим ст. 1112 Господарського

процесуального кодексу України, та відзивів на касаційні скарги Інспекції та

Підприємства до Вищого господарського суду України не надіслала, що не

перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

За

розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від

28.07.2008 р. розгляд касаційної скарги здійснюється Вищим  господарським судом України у складі колегії

суддів Кравчука Г.А. -головуючого, суддів Мачульського Г.М. та Кривди Д.С.

Розглянувши

у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність

юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування

господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та

процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого

господарського суду України вважає, що касаційні скарги Інспекції та

Підприємства підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими

судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що:

-

Рада рішенням від 14.09.2004 р. надала Інспекції дозвіл на реалізацію будівлі

готелю загальною площею 528,0 кв. м, яка знаходиться  за адресою: АДРЕСА_1 з метою погашення

податкового боргу Бахмацького виробничого управління житлово-комунального

господарства;

-

Товариство, діючи згідно договору доручення № 1 від 09.07.2004 р., укладеного з

Інспекцією, яка при його укладенні керувалась нормами Закону України "Про

порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами  та державними цільовими фондами" та

іншими законодавчими актами України, уклало з Підприємством на біржі договір №

015-204 від 18.10.2004 р., об'єктом якого є нежитлова будівля готелю загальною

площею 528,0 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

-

рішення Ради від 14.09.2004 р. у частині надання Інспекції дозволу на

реалізацію будівлі готелю загальною площею 528,0 кв. м, яка знаходиться  за адресою: АДРЕСА_1 з метою погашення

податкового боргу Бахмацького виробничого управління житлово-комунального

господарства, не відповідає нормам п. 7.5 ст. 7, п. 10.1.3 п. 10.1 ст. 10, п.

11.1 ст. 11 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників

податків перед бюджетами  та державними

цільовими фондами" та ст. 7 Закону України "Про власність", у

зв'язку з чим договір № 015-204 від 18.10.2004 р. укладено з порушенням ст. ст.

1003 та 1004 Цивільного кодексу України.

За

таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з

висновками місцевого та апеляційного господарських судів про те, що договір №

015-204 від 18.10.2004 р. у загальному випадку має бути визнаний недійсним на

підставі ст. 215 Цивільного кодексу України як такий, що не відповідає вимогам

законодавства України.

Між

тим, матеріали справи свідчать та господарськими судами першої і другої

інстанції встановлено, що будівля готелю загальною площею 528,0 кв. м, яка

знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 була передана Товариством на виконання

договору № 015-204 від 18.10.2004 р. Підприємству 20.10.2004 р., що

підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 20.10.2004 р.,

один з примірників якого був наданий Раді.

За

таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з

висновком господарського суду Чернігівської області про те, що про укладення

договору № 015-204 від 18.10.2004 р. Рада дізналась 20.10.2004 р.

Відповідно

до ст. ст. 256 та 257 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у

межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного

права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три

роки.

Згідно

з частиною першою ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності

починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення

свого права або про особу, яка його порушила.

Як

вбачається з матеріалів справи та з'ясовано господарськими судами попередніх

інстанцій, до господарського суду Чернігівської області з позовною заявою про

визнання недійсним договору № 015-204 від 18.10.2004 р. Рада звернулась

12.11.2007 р. (згідно відбитку поштового штемпелю на конверті, у якому

містилась позовна заява та додатки до неї, т. 1, а. с. 105).

Беручи

до уваги викладене та виходячи зі змісту ст. ст. 256, 257, частини першої ст.

261 Цивільного кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду

України вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що

Рада, звертаючись з  позовною заявою про

визнання недійсним договору № 015-204 від 18.10.2004 р., пропустила трирічний

строк позовної давності.

Частина

третя ст. 267 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність

застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним

рішення.

Як

з'ясовано господарським судом Чернігівської області, Інспекція та Підприємство

у відзивах на позовну заяву Ради зазначають про застосування позовної давності.

Частина

четверта ст. 267 Цивільного кодексу України встановлює, що сплив позовної

давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для

відмови у позові.

Враховуючи

зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до

висновку, що господарський суд першої інстанції обґрунтовано відмовив Раді у

задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом позовної давності, про

застосування якої заявлено сторонами у спорі.

Частина

п'ята ст. 267 Цивільного кодексу України визначає, що якщо суд визнає поважними

причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Однак,

твердження господарського суду другої інстанції про те, що Рада з поважних

причин пропустила строк позовної давності, є необґрунтованим, оскільки

внесення  Прокурором Бахмацького району

Чернігівської області протесту на рішення Ради від 14.09.2004 р., яким

Інспекції було надано дозвіл на реалізацію будівлі готелю загальною площею

528,0 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з метою погашення податкового

боргу Бахмацького виробничого управління житлово-комунального господарства,

подальші розгляд Радою вказаного протесту та скасування Радою зазначеного

рішення не є підставами, які позбавляли Раду можливості звернутись до

господарського суду Чернігівської області з позовною заявою про визнання

недійним договору № 015-204 від 18.10.2004 р.

Крім

того, скасування Радою рішення Ради від 14.09.2004 р., яким Інспекції було

надано дозвіл на реалізацію будівлі готелю загальною площею 528,0 кв. м, що

знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з метою погашення податкового боргу

Бахмацького виробничого управління житлово-комунального господарства, як це

випливає зі змісту постанови Київського апеляційного господарського суду від

03.04.2008 р. та рішення господарського суду Чернігівської області від

15.01.2008 р., не впливає на висновок щодо визнання недійсним договору №

015-204 від 18.10.2004 р., оскільки вказане рішення не застосовувалось

господарськими судами при вирішенні даного спору як таке, що не відповідає

нормам п. 7.5 ст. 7, п. 10.1.3 п. 10.1 ст. 10, п. 11.1 ст. 11 Закону України

"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами  та державними цільовими фондами" та ст.

7 Закону України "Про власність".

На

підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає,

що постанова Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2008 р.

підлягає скасуванню як така, що прийнята внаслідок порушення норм матеріального

права, допущеного через надання неправильної юридичної оцінки обставинам

справи, а рішення господарського суду Чернігівської області від 15.01.2008 р.

має бути залишено в силі як таке, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського

процесуального кодексу України ґрунтується на всебічному, повному та

об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення

спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись

ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та

11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий

господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні

скарги Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської

області та Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-виробниче

підприємство "Ніка" задовольнити.

Постанову

Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2008 р. у справі №

16/253/16 господарського суду Чернігівської області скасувати.

Рішення

господарського суду Чернігівської області від 15.01.2008 р. у справі №

16/253/16 залишити в силі.

Головуючий

суддя                                                      

Г.А. Кравчук

Суддя                                                                         

Г.М. Мачульський

Суддя                                                                         

Д.С. Кривда