Рішення

від 09.04.2008 по справі 4/65

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "09" квітня 2008 р.

Справа

№  4/65

Господарський

суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І.,розглянувши справу №

4/65

за

позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 

до

відповідача: Приватного науково-виробничого підприємства "Уран",

28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Чубаря, 1,    

про

стягнення 40 900, 00 грн., -

Представники

сторін:

Від

позивача - участі не брали.

Від

відповідача - участі не брали.

Про

час та місце розгляду справи належним чином повідомлені у відповідності до

вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України. Рекомендоване

поштове  відправлення №2832000 вручене

позивачу 06.03.2008 року, а № 2832019 - відповідачу 12.03.2008 року.

Письмові

клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату чи час до суду не

надходили. При цьому господарський суд вважає, що передбачених ст.77 ГПК

України підстав для  відкладення розгляду

справи не вбачається. Сторони не виявили бажання скористатись своїм

процесуальним правом на участь у судовому засіданні. Клопотання, пояснення чи

будь-які заперечення від сторін не надходили.

Згідно

із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є

адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної

особи чи закону виступають від її імені. До повноважень господарських судів не

віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання

фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших

процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються

господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу,

наявними в матеріалах справи. Водночас, законодавство України, в тому числі

Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі,

зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі

(якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із ст.93

Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в

позовній заяві чи інших процесуальних документах. В разі коли фактичне

місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин

не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа

своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників

процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю

юридичну особу.

СУТЬ

СПОРУ:

Заявлено

позов про стягнення з приватного науково-виробничого підприємства

"Уран", 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Чубаря, 1

заборгованості по наданій позиці в результаті реструктуризації боргів на суму

40 900, 00 грн. та судових витрат  на

користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1.

Розглянувши

наявні матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Правовідносини

між учасниками спору виникли на підставі укладених договорів фінансової

допомоги на зворотній основі від 16.02.2004 року та від 10.03.2004 року та

укладеного на виконання умов повернення коштів за вказаними договорами договору

б/н від 12.02.2007 року (в подальшому договору) про сплату фінансової допомоги

на зворотній основі на суму 40900,00 грн. у зв'язку з проведеною

реструктуризацією заборгованості між сторонами спору., предметом якого сторони

в результаті вільного волевиявлення визначили проведення господарських операцій

та взаємні права та зобов'язання, а саме ПНВП «Уран» (відповідач по справі)

зобов'язалось погасити заборгованість в сумі 40900,00грн., яка виникла станом

на 12.02.2007р. за договорами фінансової допомоги на зворотній основі від

16.02.2004р. на суму 22900,00грн. та від 10.03.2004р. на суму 18000,00грн.

Договори

фінансової допомоги на зворотній основі від 16.02.2004 року та від 10.03.2004

року та договір реструктуризації від 12.02.2007 року підписано повноважними

представниками сторін та їх підписи скріплено відтисками печаток.

Відповідно

до пп. 3.4.1. „Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним

органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським

об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування

штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також

порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і

штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та

функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і

штампів”, яка затверджена наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 р. та

зареєстрована в Мін'юсті України 28.04.1999 р. за № 264/3557, відповідальність

і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також

законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і

організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Відповідач не надав доказів того, що печатку було втрачено або викрадено.

Однак,

відповідачем в односторонньому порядку змінено умови договору та у визначений

строк (п.3.1 договору) до 13.03.2007 року кошти на розрахунковий рахунок

позивача не перераховано.

При

проведенні звірки взаємних розрахунків станом на 12.02.2007 року відповідач

визнав наявність та розмір 

заборгованості в сумі 40900 грн.

Проаналізувавши

правовідносини між учасниками спору та надавши їм правову оцінку, господарський

суд приходить до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають

до повного задоволення враховуючи наступне.

Згідно

п. 3.1. Договору № б/н від 12.02.2007р. ПНВП «Уран» зобов'язується повернути

грошові кошти в сумі 40900,00грн. протягом 30 календарних днів, тобто до

13.03.2ОО7р.

14

березня 2007 року відповідачу по справі було пред'явлено вимогу про сплату

40900,00грн. та рахунок-фактуру № б/н від 14.03.2007р. на суму 40900,00грн.,

вказана вимога відповідачем отримана і залишена без задоволення.

Згідно

до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його

виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк

(термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має

настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін)

виконання боржником обов'язку не 

встановлений або визначений моментом пред'явлення

Суд

вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору,

наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 1046 ЦК України

підтверджують що це саме договір позики.

Згідно

ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в

установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало

причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

У

відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України одностороння

відмова від  зобов'язання або

одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися

належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів

цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до

звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Спір

фактично виник через небажання відповідача провести оплату отриманої на

зворотній основі фінансової допомоги в розмірі 40900 грн. відповідно до

погоджений в результаті реструктуризації строків повернення коштів.

Укладений

між сторонами договір та норми діючого законодавства не містять підстав для

звільнення відповідача від обов'язку виконати зобов'язання по поверненню

фінансової допомоги.

Позивач

правомірно просить стягнути основний борг в розмірі 40900 грн. з відповідача на

підставі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має бути виконано в натурі.

Крім

того, до спірних правовідносин слід застосувати приписи глави 71 ЦК України

згідно до яких: ст. 1046 визначає договір позики, коли одна сторона (позикодавець)

передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші

речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути

позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість

речей того ж роду та такої ж якості.

Договір

позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених

родовими ознаками.

Згідно

до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику

(грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у

такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були

передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо

договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений

моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом

тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не

встановлено договором.

Позика

вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими

ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський

рахунок.

У

відповідності до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув

суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625

цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими

ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552

цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня

їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів,

належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо

договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з

розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець

має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та

сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Крім

того, статтею 1 Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс

визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські

відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської

діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими

учасниками відносин у сфері господарювання.

У

відповідності до ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості

регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим

Кодексом. Отже, норми Господарського кодексу є спеціальними щодо встановлення

відповідальності по грошових зобов'язаннях суб'єктів господарювання.

За

приписом ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть

господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання

шляхом застосування до правопорушників господарських  санкцій на підставах і в порядку, передбачених

цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування

господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів

громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам

господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати

правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова

відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла

сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є

застереження про це в договорі;

передбачена

законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції

застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата

штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не

звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих

зобов'язань у натурі;

у

господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження

відповідальності виробника (продавця) продукції.

Враховуючи

вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають

до повного задоволення.

Згідно

ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача повністю,

оскільки через неналежне виконання ним своїх зобов'язань позивач змушений був звертатись

до суду за захистом своїх прав та поніс додаткові витрати.

На

підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85

Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                  В И Р І Ш И В:

Позовні

вимоги задовольнити повністю.

Стягнути

з приватного науково-виробничого підприємства "Уран", 28000,

Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Чубаря, 1 (п/р 2600830081093 в ОФ

АКБ УСБ, МФО 323657, код ЄДРПОУ 13766945) на користь фізичної особи -

підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (п/р НОМЕР_1 в ВАТ АКБ "Надра", МФО

НОМЕР_2, ідент. НОМЕР_3) заборгованість по поверненню наданої фінансової

допомоги на зворотній основі в розмірі 40900 грн., суму сплаченого державного

мита в розмірі 409 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу в розмірі 118 грн.

Наказ

видати.

Згідно

ч. 3 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після

закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому

засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно

набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання

рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Сторони

у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до

апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської

області.

Суддя                                                                                                  

Ю.І Хилько