Постанова

від 03.10.2006 по справі 7/192-06-6342

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

  ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т

А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"03"

жовтня 2006 р.

Справа

№ 7/192-06-6342

Колегія

суддів Одеського апеляційного господарського суду складі:

Головуючого

судді: Петрова М.С.

Суддів:

Колоколова С.І.,

Разюк Г.П.

при

секретарі судового засідання:

Бухтіяровій О.Г.

за

участю представників сторін:

від

позивача: СПД

ОСОБА_1

від відповідача: Беженар Г.М., довір. б/н від 15.08.06

р.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

фірми

„Інтер-Авто” у вигляді ТОВ

на

рішення

господарського суду  Одеської області від

28.08.2006 р.

по

справі №

7/192-06-6342

за

позовом Суб'єкта

підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (далі по тексту СПД ОСОБА_1)

до фірми „Інтер-Авто” у вигляді ТОВ

(далі по тексту ТОВ „Інтер-Авто”)

про

стягнення 13598,9

грн.

                                              В

С Т А Н О В И Л А:

27.06.06року

СПД ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Одеської області з позовною

заявою до ТОВ „Інтер-Авто” про визнання укладеним договору про надання

юридичної допомоги від 25.04.05 р. між нею та ТОВ „Інтер-Авто” та стягнення з

останнього основного боргу у сумі 12695 грн. за надані юридичні послуги, а

також пені у сумі 981 грн., 3% річних у сумі 155,2 грн. за несвоєчасну оплату

основного боргу, витрати по сплаті держмита - 103,9 грн., витрати на ІТЗ

судового процесу -118 грн., судові витрати по оплаті юридичної допомоги адвоката

у розмірі 1000 грн.

28.08.06

р. у зв'язку із тим, що за час розгляду справи прострочка оплати основного

боргу збільшилась, СПД ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги, збільшивши суму пені до

1513,02 грн., 3% річних до 250,44 грн., а відповідно із цим і витрати по сплаті

держмита до 144,6 грн. 

Рішенням

господарського суду Одеської області від 28.08.06р. (суддя Лепеха Г.А.) позов

СПД ОСОБА_1 задоволено частково, договір про надання юридичної допомоги від

25.04.05 р. між СПД ОСОБА_1 та ТОВ „Інтер-Авто” визнано укладеним, з огляду на

те, що сторони договору досягли згоди щодо всіх істотних умов цього договору,

про що свідчать фактичні дії сторін по його виконанню. З відповідача стягнуто

12695 грн. основного боргу, оскільки позивач довів належними доказами факт надання

ТОВ „Інтер-Авто” юридичних послуг у сумі 12695 грн.

Позовні

вимоги СПД ОСОБА_1 щодо стягнення пені за несвоєчасну сплату основного боргу

задоволені у сумі 1185,35 грн., оскільки за висновком місцевого господарського

суду позивач помилково нарахувала пеню більш ніж за півроку.

Щодо

позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката у сумі

1000 грн. відмовлено з тих підстав, що СПД ОСОБА_1 не довела ці вимоги. В решті

позовних вимог відмовлено.

Не

погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду ТОВ „Інтер-Авто”

звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою,

в який просить скасувати оскаржене рішення господарського суду 1 інстанції та

відмовити у задоволенні позову, оскільки висновки господарського суду 1

інстанції, викладені у вказаному рішенні, не відповідають фактичним обставинам

справи.

Так,

скаржник зазначає на те, що висновки суду про направлення позивачем 25.04.05 р.

електронною поштою тексту договору від 25.04.05 р. на адресу відповідача та видачу

останнім довіреності на ім'я ОСОБА_1 для представлення інтересів ТОВ

„Інтер-Авто” в господарському суді Одеської області по справі за позовом ПКВ

„Івік-Юг” є безпідставними, оскільки ТОВ „Інтер-Авто” таку довіреність не

видавав ОСОБА_1. Остання представляла інтереси ТОВ „Інтер-Авто” в

господарському суді Одеської області по справі за позовом ТОВ „Івік-Юг” по

адвокатському ордеру, який вона сама виписала. Довіреність, про яку йдеться

мова в матеріалах справи взагалі відсутня.

Договір

про надання юридичних послуг СПД ОСОБА_1 направляла  електронною поштою на адресу ТОВ „Інтер-Авто”

лише 19.06.05 р. для ознайомлення, обговорення і підписання, що свідчить про

те, що цей договір направлявся вперше, оскільки при наявності такого договору з

ним не треба знову ознайомлюватися.

Фактично

же зазначений вище договір ТОВ „Інтер-Авто” підписало 29.06.05 р. із внесеними

змінами щодо порядку і розміру оплати юридичних послуг, а саме в договорі був

зменшений розмір винагороди за надані юридичні послуги до 5% від суми зустрічного

позову ТОВ „Інтер-Авто” до ВКП „Івік-Юг”.

На

думку скаржника господарський суд 1 інстанції зробив помилковий висновок про

те, що в договорі про надання юридичних послуг сторони обумовили оплату послуг

СПД ОСОБА_1 у вигляді гонорару (почасової оплати) та бонусу, в той час як в

договорі слова „фіксована сума та почасова (щомісячна) оплата закреслені.

Факт

обрання СПД ОСОБА_1 лише бонусної оплати підтверджується додатком №1 до

договору від 25.04.05 р. та листом СПД ОСОБА_1 НОМЕР_1, з якого вбачається, що

оплата здійснюється у вигляді бонусу.

ТОВ

„Інтер-Авто” також вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового

висновку щодо стягнення з відповідача наданих позивачем  юридичних послуг тому, що СПД ОСОБА_1

безпідставно відмовилася представляти інтереси ТОВ „Інтер-Авто” і директору

підприємства самому прийшлося представляти інтереси ТОВ „Інтер-Авто” в

загальному суді у справі за позовом ОСОБА_2 та в господарському суду Одеської

області за позовом ПВК „Івік-Юг”, що відповідно із ст.37 Правил адвокатської

етики, ст.12 Закону України „Про адвокатуру” не дозволяє адвокату вимагати

оплати гонорару і зобов'язує повернути клієнту фактично внесений гонорар.

У

запереченнях на апеляційну скаргу СПД ОСОБА_1 просить залишити оскаржене

рішення суду без змін, вважаючи його обґрунтованим та відповідаючим чинному

законодавству.

Дослідивши

матеріали справи, надані відповідно до ст.ст.38,101 ГПК України додаткові

докази, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін,

та перевіривши правильність юридичної оцінки судом 1 інстанції встановлених

фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального

права, судова колегія приходить до наступного.

Відповідно

із ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-який формі, якщо

вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно

із ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі,

якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах,

телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у

письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного,

електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

25.04.05

р. СПД ОСОБА_1 електронною поштою надіслала на адресу ТОВ „Інтер-Авто” зразок

довіреності на своє ім'я для представлення інтересів останнього в суді та

зустрічний позов ТОВ „Інтер-Авто” до ВКП „Івік-Юг”.

В той

же день 25.04.05 р. ТОВ „Інтер-Авто” прийняло пропозицію СПД ОСОБА_1 щодо

представлення інтересів останнього у господарському суді Одеської області та

Маліновському райсуді м. Одеси , що підтверджується фактичними діями

відповідача, тобто видачею довіреності на ім'я ОСОБА_1, підписанням відзиву на

позов ТОВ „Івік-Юг”, який надала до матеріалів справи СПД ОСОБА_1.

В

подальшому 19.06.05 р. СПД ОСОБА_1 з метою оформлення вищезазначеного договору

про надання юридичних послуг  у вигляді

єдиного письмового документу надіслала відповідачу електронною поштою текст

цього договору для ознайомлення та підписання, при цьому договір датувала

25.04.05 р., тобто датою фактичного укладення договору.

Відповідач

не заперечує факт отримання від СПД ОСОБА_1 договору про надання юридичних

послуг в електронному вигляді від СПД ОСОБА_1, який вона додала до матеріалів

даної справи, але заперечує умови цього договору тільки в частині сплати

гонорару.

При

цьому відповідач посилається на те, що 29.06.05 р. він підписав договір про

надання юридичних послуг в редакції договору, яка міститься в матеріалах справи

(а.с.46-49), за виключенням розміру бонусу по справі за позовом ВКП „Івік-Юг”

до ТОВ „Інтер-Авто” де замість 5% від суми позовів (первісний, зустрічний) ТОВ

„Інтер-Авто” зазначило 5% від зустрічного позову.

За

твердженням відповідача він доставив підписаний договір в офіс СПД ОСОБА_1,

однак будь-яких доказів, підтверджуючих вказану обставину не надав.

Таким

чином, судова колегія вважає, що сторонами фактично укладено договір про

надання юридичних послуг від 25.04.05 р., але не встановлено розміру гонорару

за надання юридичної допомоги та представлення інтересів ТОВ „Інтер-Авто” в

господарському суді Одеської області та Маліновському районному суді, а також

бонусу по справі за позовом ВКП „Івік-Юг” до ТОВ „Інтер-Авто”.

Відповідно

із ч.4 ст.632 ЦК України, якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути

визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що

склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

В

судовому засіданні на вимогу апеляційного суду СПД ОСОБА_1 надала витяги з

веб-сайтів юридичних фірм „Консул”, „Бізнес”, „Проксен”, „Сербис”, „Арні”, СКО

„Форум”, ЮК „КДВ” щодо розміру цін на їх юридичні послуги.

Згідно

з даними цих юридичних фірм, зведених СПД ОСОБА_1 у таблицю, середні звичайні

ціни на ті види юридичних послуг, що ОСОБА_1 зазначила в акті прийому-передачі

виконаних робіт та в рахунках від 30.12.05 р. та 01.02.06 р.  складають більший розмір ніж ціни на ці

послуги, зазначені у  вказаних рахунках,

тому при вирішенні даного спору судова колегія виходить з цін, зазначених СПД

ОСОБА_1 в рахунках від 30.12.05 р. та 01.02.06 р., так як позовні вимоги

останньої складаються із цін, зазначених у цих рахунках і суд не може виходити

за межі позовних вимог.

На

підтвердження виконання своїх обов'язків за договором від 25.04.05 р. СПД

ОСОБА_1 надала акт прийому-передачи виконаних робіт від 1.02.06 р., який не

підписано відповідачем, але представник відповідача в судовому засіданні

підтвердила, що роботи, які зазначені в цьому акті СПД ОСОБА_1 дійсно виконала.

Крім

того, факт виконання цих робіт підтверджено позивачем наданими до суду

ксерокопіями документів, які СПД ОСОБА_1 складала при представленні інтересів

ТОВ „Інтер-Авто” по справам за позовом ВКП „Івік-Юг” та фізичної особи ОСОБА_2.

Згідно

із додатками до рахунків від 30.12.2005 р., 1.02.06 р. вартість виконаних

позивачем робіт складає 12695 грн.

Відповідно

із п.3.2 договору від 25.04.05 р. послуги виконавця (СПД ОСОБА_1) сплачуються

на підставі виставленого виконавцем рахунку не пізніше 3 банківських днів з

моменту його виставлення.

Представник

відповідача в судовому засіданні підтвердив, що вищезазначені рахунки отримав,

але не сплатив їх у зв'язку із тим, що СПД ОСОБА_1 неправомірно відмовилася від

виконання умов договору від 25.04.05 р. і безпідставно розірвала його в

односторонньому порядку.

Однак,

судова колегія не приймає до уваги вказані доводи відповідача, щодо

підставності відмови від оплати виконаних СПД ОСОБА_1 робіт, оскільки остання

правомірно розірвала договір від 25.04.05 р., укладений з ТОВ „Інтер-Авто”.

Так,

відповідно із ст.41 Правил адвокатської етики, схваленою ВКК адвокатури при

Кабінеті Міністрів України 1.10.99 р.(протокол від 1-2 жовтня 1999 р. №6/У

адвокат може достроково розірвати угоду з клієнтом, якщо клієнт грубо порушує

обов'язки, взяті ним на себе згідно із угодою про надання правової допомоги.

Як

зазначалося вище згідно із умовами п.3.2 договору підставою для оплати наданих

виконавцем послуг є виставлення рахунку, умовами договору виставлення рахунку

виконавцем не обмежено у часі, тобто виконавець може виставляти рахунок на оплату

виконаних робіт у будь-який час.

Відповідач

виставлені позивачем рахунки на оплату виконаних робіт не сплатив протягом 3

банківських днів з моменту їх виставлення, тобто грубо порушив взяті на себе

обов'язки за договором, тому СПД ОСОБА_1 правомірно відмовилася від виконання

умов цього договору. При цьому відповідач погодився на розірвання договору, в

наявних матеріалах справи відсутні будь-яки докази, яки б свідчили про

зворотне, з позовом до суду про зобов'язання позивача виконувати свої обов'язки

за договором від 25.04.05 р. ТОВ „Інтер-Авто” не зверталося, що додатково

свідчить про згоду останнього на розірвання договору.

Відповідно

із ст.12 Закону України „Про адвокатуру”, якщо договір розривається достроково,

оплата праці адвоката провадиться за фактично виконану роботу.

Наявні

матеріали справи та надані позивачем відповідно до ст.ст.38,101 ГПК України

додаткові докази свідчать про те, що СПД ОСОБА_1 належним чином виконувала свої

обов'язки за договором, тому місцевий господарський суд відповідно із ст.12

Закону України „Про адвокатуру”, ст.37 Правил адвокатської етики правомірно

стягнув з відповідача вартість фактично виконаних позивачем робіт у сумі 12695

грн.

Місцевий

господарський суд відповідно із п.4.1 договору, ст.ст.549, 625 ЦК України

дійшов правильного висновку і про необхідність стягнення з відповідача пені та

3% річних за прострочку оплати виставлених позивачем рахунків від 30.12.05 р.

на суму 11310 грн., від 1.02.06 р. на суму 1385 грн., але неправильно

розрахував розмір пені та 3% річних, оскільки неправильно розрахував кількість

прострочених днів, тому стягнуті з відповідача розмір пені та 3% річних

підлягають зменшенню відповідно до 1126,07 грн. та 179,89 грн. (розрахунок

додається до матеріалів справи).

Щодо

позовних вимог СПД ОСОБА_1 про визнання договору про надання юридичної допомоги

від 25.04.05 р. укладеним, незважаючи на те що сторони дійсно уклали цей

договір, місцевий господарський суд помилково задовольнив ці вимоги, оскільки

ст.16 ЦК України такого способу захисту цивільних прав та інтересів не

передбачає.

Вимоги

позивача про стягнення з ТОВ „Інтер-Авто” витрат на оплату юридичної допомоги у

розмірі 1000 грн. місцевим господарським судом правомірно залишені без

задоволення, оскільки не доведені належними доказами.

За

вищенаведених обставин судова колегія вважає, що апеляційна скарга ТОВ

„Інтер-Авто” підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду

Одеської області від 28.08.06 р. зміні на підставі п.3,4 ч.1 ст.104 ГПК

України.

Згідно

із ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита та на ІТЗ судового процесу

покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Як

вбачається з апеляційної скарги ТОВ „Інтер-Авто” останнє оскаржує рішення

господарського суду Одеської області у повному обсязі, тобто повинен був

сплатити 50% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, тобто з

врахуванням майнових і немайнових позовних вимог, що складає 113 грн.15коп.

Фактично же скаржник сплатив 69,16 грн., тому з нього з врахуванням задоволених

апеляційних вимог підлягає стягненню в доход Держбюджету України 44,98 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія

суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

     1.Апеляційну скаргу фірми „Інтер-Авто” у

вигляді ТОВ задовольнити частково, рішення господарського суду Одеської області

від 28.08.06 р. змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

„

Стягнути з фірми „Інтер-Авто” у вигляді ТОВ (65088, м. Одеса, Люстдорфська

дорога, 55-а, п/р 26001028300000 в ОФАКІБ „УкрСібБанк” м. Одеси, МФО 328782,

код 23873498) на користь суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, код НОМЕР_2) 12695 грн.00 коп. основного

боргу, 1126 грн. 07 коп. пені, 179 грн. 89 коп. річних, 140 грн. 00 коп.

держмита, 59 грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

В

решті позовних вимог відмовити.”

  2.Стягнути з фірми „Інтер-Авто” у вигляді ТОВ

(65088, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55-а, п/р 26001028300000 в ОФАКІБ

„УкрСібБанк” м. Одеси, МФО 328782, код 23873498) в доход Державного бюджету

України 44 грн. 98 коп. держмита за розгляд апеляційної скарги.

    3. Видачу наказів доручити господарському

суду Одеської області.

    Постанова в порядку ст. 105 ГПК України

набирає законної сили з дня її прийняття.

    Постанову апеляційної інстанції може бути

оскаржено в касаційному порядку.

      Головуючий суддя                                                           

Петров М.С.

     Суддя                                                                                   

Колоколов С.І. 

Суддя                                                                                   

Разюк Г.П.