Постанова

від 25.01.2007 по справі 7/192-06-6342

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

25

січня 2007 р.                                                                                  

№

7/192-06-6342 

       Вищий господарський суд України у складі

колегії суддів:

головуючого

  Добролюбової Т.В.

суддів

   Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.

за

участю представників сторін котрі  позивача відповідача розглянувши

у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

  ОСОБА_1. (паспорт) не з'явились  Фірми “Інтер-Авто” у вигляді Товариства з

обмеженою відповідальністю 

на

постанову

Одеського

апеляційного  господарського суду 

від

03.10.2006

року   

у

справі господарського

суду

№

7/192-06-6342   Одеської області 

за

позовом

Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1.   

до

Фірми

“Інтер-Авто” у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю 

про

стягнення

13598,9грн. 

Суб'єкт

підприємницької діяльності  ОСОБА_1

звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання

укладеним договору про надання юридичної допомоги від 25.04.2005 року між нею

та Фірмою “Інтер-Авто” у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю  та стягнення з останнього основного боргу у

сумі 12695 грн. за надані юридичні послуги, а також пені у сумі 981 грн., 3%

річних у сумі 155,2 грн. за несвоєчасну оплату основного боргу, витрати по

сплаті держмита -103,9 грн., витрати на ІТЗ судового процесу -118 грн., судові

витрати з оплати юридичної допомоги адвоката у розмірі 1000 грн.

Доповідач

Гоголь Т.Г.

У

зв'язку із тим, що за час розгляду справи прострочка оплати основного боргу

збільшилась, суб'єкт  підприємницької

діяльності  ОСОБА_1. уточнила позовні

вимоги, збільшивши суму пені до 1513,02 грн., 3% річних до 250,44 грн., а

відповідно із цим і витрати по сплаті держмита до 144,6 грн. 

Господарський

суд Одеської області рішенням від 28.08.2006 року. (суддя Лепеха Г.А.) позов

суб'єкта підприємницької діяльності 

ОСОБА_1. задоволено частково, договір про надання юридичної допомоги від

25.04.2005 року, укладений між суб'єктом підприємницької діяльності  ОСОБА_1. та Фірмою “Інтер-Авто” у вигляді

Товариства з обмеженою відповідальністю 

визнав укладеним, з огляду на те, що сторони договору досягли згоди щодо

всіх істотних умов цього договору, про що свідчать фактичні дії сторін

направлені на його виконання. З відповідача стягнуто 12695 грн. основного

боргу, оскільки позивач довів належними доказами факт надання Фірмі  „Інтер-Авто” юридичних послуг в зазначеній

сумі. Позовні вимоги щодо стягнення пені за несвоєчасну сплату основного боргу

задоволені у сумі 1185,35 грн., оскільки за висновком місцевого господарського

суду позивач помилково нарахувала пеню більш ніж за півроку.  В задоволенні позовних вимог про стягнення з

відповідача витрат на послуги адвоката у сумі 1000 грн., суд  відмовив 

з підстав їх недоведеності. В решті позовних вимог суд відмовив.

          Одеський апеляційний господарський

суд постановою від 03.10.2006 року ( судді 

Петрова М.С., Колоколова С.І., Разюк Г.П.) рішення господарського суду

Одеської області змінив, стягнув з Фірми “Інтер-Авто” у вигляді Товариства з

обмеженою відповідальністю  на користь

суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1   12695 грн.00 коп. основного боргу, 1126 грн.

07 коп. пені, 179 грн. 89 коп. річних, 140 грн. 00 коп. держмита, 59 грн. 00

коп. витрат на ІТЗ судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог суд

відмовив. Щодо позовної вимоги суб'єкта підприємницької діяльності  ОСОБА_1. про визнання договору про надання

юридичної допомоги від 25.04.2005 року укладеним суд зазначив, що стаття 16

Цивільного кодексу  України такого

способу захисту цивільних прав та інтересів не передбачає.

Фірма

“Інтер-Авто” у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю  звернулась з касаційною скаргою до Вищого

господарського суду України, в якій просить скасувати постанову Одеського

апеляційного господарського суду від 03.10.2006 року у даній справі, прийняти

нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на

порушення Одеським апеляційним господарським судом   норм матеріального та процесуального права,

в тому числі статті  12 Закону України

“Про адвокатуру”, статей 17, 33, 41 Правил адвокатської етики, статті 107

Господарського процесуального кодексу України. На думку скаржника господарський

суд зробив помилковий висновок про те, що в договорі про надання юридичних

послуг сторони обумовили оплату послуг суб'єкта підприємницької діяльності  ОСОБА_1. у вигляді почасової оплати, в той

час як в договором передбачена оплата праці у вигляді бонусу. Окрім того

скаржник зазначає, що відповідач неправомірно розірвав договір в

односторонньому порядку.

Позивач

надав заперечення на касаційну скаргу в яких просить відмовити Товариству з

обмеженою відповідальністю “Інтер-Авто” 

в задоволенні касаційних вимог, постанову Одеського апеляційного  господарського суду від 03.10.2006 року

залишити без змін.

Заслухавши

доповідь судді Гоголь Т.Г. та пояснення присутнього в судовому засіданні

позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної

оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в рішенні господарського суду

Одеської області та постанові Одеського апеляційного господарського суду у

даній справі, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга  не підлягає задоволенню.

Відповідно

до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України,

переглядаючи в касаційному порядку судові рішення,  касаційна інстанція на підставі встановлених

фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи

апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Господарським  судом апеляційної інстанції встановлено,

що  25.04.2005 року суб'єкт  підприємницької діяльності -ОСОБА_1.

електронною поштою надіслала на адресу Товариства з обмеженою

відповідальністю  „Інтер-Авто” зразок

довіреності на своє ім'я для представлення інтересів останнього в суді за

поданими позовами ВКП “Івік -Юг” ы Комаровим В.М. та зустрічний позов

Товариства з обмеженою відповідальністю 

„Інтер-Авто” до ВКП „Івік-Юг”.

 Товариство з обмеженою відповідальністю  „Інтер-Авто” прийняло пропозицію суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1. щодо представлення інтересів останнього у

господарському суді Одеської області та Маліновському райсуді м. Одеси , що

підтверджується фактичними діями відповідача, тобто видачею довіреності на ім'я

ОСОБА_1., підписанням відзиву на позов Товариства з обмеженою

відповідальністю  „Івік-Юг”

З

метою оформлення договору про надання юридичних послуг  у вигляді єдиного письмового документу

суб'єкт  підприємницької діяльності  ОСОБА_1. 19.06.2005 року надіслала

відповідачу електронною поштою текст зазначеного договору для ознайомлення та

підписання, при цьому договір було датовано 25.04.2005 року тобто датою

фактичного укладення .

 Відповідач зазначений договір  підписав із внесеними змінами щодо порядку і

розміру оплати юридичних послуг, а саме в договорі був зменшений розмір

винагороди за надані юридичні послуги до 5% від суми зустрічного позову Товариства

з обмеженою відповідальністю  „Інтер-Авто”

до ВКП „Івік-Юг”.

 В договорі сторони визначили, що послуги

виконавця (Суб'єкта  підприємницької

діяльності  ОСОБА_1.) сплачуються на

підставі виставленого виконавцем рахунку не пізніше 3 банківських днів з

моменту його виставлення; сторона яка допустила прострочення виконання грошових

зобов'язань сплачує пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ.

Позивачем

на виконання договору були надані Товариству з обмеженою відповідальністю  „Інтер-Авто” юридичні послуги, що не

заперечується і відповідачем.

Згідно

із додатками до рахунків від 30.12.2005 року та 01.02.2006  року вартість виконаних позивачем робіт,

виходячи із середніх звичайних цін на ті види юридичних послуг, що ОСОБА_1.

зазначила в акті прийому-передачі виконаних робіт та в рахунках від 30.12.2005

року , 01.02.2006  року склала 12695 грн.

Виставлені

позивачем рахунки відповідач не сплатив, що стало підставою для звернення

позивача до господарського суду.

Відповідно

до статті  639 Цивільного кодексу  України договір може бути укладений у

будь-який формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно

із вимогами статті 207 Цивільного кодексу 

України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо

його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах,

якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій

формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або

іншого технічного засобу зв'язку.

За

правилами статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо

сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними

умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як

істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо

яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно

до частини 4 статті 632 Цивільного кодексу 

України, якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена

виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися

на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно

до статті  193 Господарського кодексу

України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні

виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших

правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання

зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

 Згідно з вимогами статті 230 Господарського

кодексу України та статей 549, 611 Цивільного кодексу України у випадках,

передбачених договором, пеня застосовується як відповідальність за порушення

зобов'язання.

За

приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який

прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний

сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час

прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший

розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищий

господарський суд України вважає, що апеляційний господарський суд дійшов

правомірного висновку, що сторонами фактично укладено договір про надання

юридичних послуг від 25.04.2005 року, але не встановлено розміру гонорару за

надання юридичної допомоги та представлення інтересів Товариства з обмеженою

відповідальністю  „Інтер-Авто” в

господарському суді Одеської області та Маліновському районному суді, а також

бонусу по справі за позовом ВКП „Івік-Юг” до Товариства з обмеженою

відповідальністю  „Інтер-Авто”. Оскільки

розмір гонорару не був узгоджений сторонами, 

розмір оплати праці 

виконавця  повинен визначатися

виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні послуги.

Враховуючи,

що Одеським апеляційним господарським судом 

встановлено порушення  Фірмою

“Інтер-Авто” у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю  своїх зобов'язань за договором від 25.04.2005

року в частині оплати наданих Суб'єктом підприємницької діяльності

ОСОБА_1.  юридичних послуг, апеляційний

господарський суд  правомірно задовольнив

позовні вимоги в частині стягнення з відповідача вартості цих послуг в сумі

12695 грн.00 коп.  та  1126 грн. 07 коп. пені. В іншій частині

постанова Одеського апеляційного 

господарського суду не оскаржувалась, тому в касаційному порядку не переглядалась.

З

огляду на викладене, фактичні обставини справи встановлено апеляційним

господарським судом на основі повного і об'єктивного дослідження поданих

доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна

юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального

права, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливим, оскільки зводяться

до необхідності додаткової перевірки касаційною інстанцією доказів  у справі, що суперечить вимогам статті 1117

Господарського процесуального кодексу  

України.

Керуючись

статтями  108, 1115,  1117, 1119,  11111 Господарського

процесуального кодексу  України,

Вищий  господарський суд  України

ПОСТАНОВИВ:

          Постанову  Одеського  

апеляційного  господарського суду  від 03.10.2006 року у справі  № 7/192-06-6342   залишити без змін, а касаційну скаргу Фірми

“Інтер-Авто” у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю  - без задоволення. 

Головуючий        суддя                                                  

Т. Добролюбова

Судді                                                                                 

Т.Гоголь

Л.Продаєвич