Постанова

від 20.07.2011 по справі 5004/551/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5004/551/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2011 р.                                                           Справа № 5004/551/11  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий  суддя                                                      Мельник О.В.

суддя                                                                             Огороднік К.М. ,

 суддя                                                                             Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Ващук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Магніт" на  рішення  господарського суду Волинської області від 26.05.11 р. у справі № 5004/551/11

за позовом Державного підприємства Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст "Діпромісто" в особі Волинської філії

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Магніт"

про стягнення в сумі 1 219 031,92 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Магніт"

до Державного підприємства Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст "Діпромісто" в особі Волинської філії

про стягнення в сумі 830 539,40 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Овдіюк Д.В., Лапшова В.П., Довгопалов Я.В.,

відповідача - Ульгак Б.І.,

ВСТАНОВИВ:

Волинська філія Державного підприємства Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст  "Діпромісто" звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Центр "Магніт"  про стягнення  1219031,92 грн., з них  896853,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 322178,92 грн. 3 % річних, індексу інфляції та пені за прострочку виконання зобов'язання.

ТОВ "Торгівельний Центр "Магніт" звернулось до Державного підприємства Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст "Діпромісто" в особі Волинської філії із зустрічним позовом про стягнення 830539,4 грн., з яких 5702620 грн. - передоплати за договором підряду та 257919,4 грн. штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду Волинської області від року 26.05.2011 року (суддя Дем'як В.М.) первинний позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Торгівельний Центр "Магніт" на користь Державного підприємства Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст "Діпромісто" в особі Волинської філії 896853 грн. основної заборгованості, в решті первинного позову та в зустрічному позові відмовлено.

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що ТОВ "Торгівельний Центр "Магніт" не виконав умов п. 2.2, п. 2.3. договору щодо виплати проектанту 30% передоплати та 30% оплати повної розробки стадії "проект", хоча в указаній частині зобов'язання за договором проектантом були виконані повністю, що підтверджується відповідним актом здачі-приймання та видатковими накладними. У зв'язку із наявністю боргу, на адресу відповідача 12.05.2010 року була надіслана претензія, яка залишена останнім без задоволення, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про безпідставність нарахування позивачем 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання та інфляційних втрат з 27.03.2009 року. Окрім того, до позовних вимог про стягнення пені судом було застосовано річний строк позовної давності, у зв'язку з чим у цій частині в задоволенні позову було також відмовлено. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд прийшов до висновку про те, що з боку замовника зобов'язання за договором в частині розробки документації стадії "проект" були виконані повністю, а тому відсутні підстави для стягнення з проектанта попередньої оплати на користь замовника.

Позивач за зустрічним позовом з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первинного позову відмовити, а зустрічний позов задоволити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що місцевий господарський суд не врахував порушення проектантом вимог п. 3.3.3. договору щодо обов'язку розробити документацію на умовах та в строки, визначені договором та додатків до нього, зокрема розробити стадію "проект" до 31.03.2009 року, а також передати замовнику документацію в порядку, на умовах та в строки, визначені договором. Вважає, що проектант не виконав умов договору, оскільки не передав замовнику документацію саме в двох екземплярах. Накладні не є належними доказами передання документації, а акт здачі-прийняття науково-технічної продукції №22 є нікчемним, оскільки не містить дати та вказівки на номер договору. Вважає, що документація по стадії "проект" недоопрацьована і не відповідає вимогам замовника. Окрім того, проектант суттєво порушив строки виконання робіт. З викладених підстав та зазначених у п. 3.2.2. договору, а саме права замовника відмовитись від договору та вимагати відшкодування збитків, просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні первинного позову, а зустрічний позов задоволити повністю.    

Позивач за первинним позовом надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких з підстав, зазначених у позовній заяві, просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу  без задоволення

У судовому засіданні представники сторін доводи, викладені в апеляційній скарзі та письмових запереченнях підтримали повністю.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до наступного висновку.

21.02.2008 року між Волинською філією Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст  "Діпромісто", як проектантом та товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Магніт", як замовником було укладено договір на створення (передачу) науково-технічної та проектно-кошторисної продукції, відповідно до п. 1.1. якого проектант зобов'язався за завданням замовника розробити та передати останньому проектну документацію, а саме : "Проект будівництва підземних пішохідних переходів, торгівельного комплексу, підземної парковки автотранспорту та реконструкції Театрального майдану", стадії "П" (проект) та "РП" (робочий проект), а замовник зобов'язався прийняти та оплатити розроблену проектом документацію (а.с. 9-14).

Загальна вартість робіт щодо розробки документації по договору включає в себе відшкодування витрат проектанта та плату за виконані ним роботи та визначена у протоколі погодження договірної ціни, який підписується сторонами (додаток №3) та є його невід'ємною частиною.

Згідно з додатком № 2 до договору, кошторисна вартість договору склала 2579194 грн. (а.с. 15-17). Протоколом погодження договірної ціни на створення (передачу) науково - технічної та проектно-кошторисної продукції від 21.02.2008 року (додаток №4 до договору), сторони також погодили вартість проектної документації у розмірі 2579194 грн.

Задовольняючи первинний позов, місцевий господарський суд, зокрема виходив з того, позивачем є державне підприємство Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст "Діпромісто" в особі Волинської філії, тобто суб'єкт, який має статус юридичної особи.

Проте, як встановлено колегією суддів із матеріалів справи, до суду першої інстанції з позовною заявою звернулась саме Волинська філія державного підприємства Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст "Діпромісто" з вимогою про захист порушеного права внаслідок невиконання умов укладеного саме філією договору.

Відповідно до положень ч. 1, ч. 3 ст. 95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Однак, згідно ч. 1 ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 1 ГПК України визначено право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають лише підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають.

Як слідує із п. 3.4. Положення про Волинську філію державного підприємства Українського державного науково - дослідного інституту проектування міст "Діпромісто", філія має право, в установленому діючим законодавством порядку бути позивачем та відповідачем в суді, арбітражі, згідно доручення державного підприємства Українського державного науково - дослідного інституту проектування міст "Діпромісто", яке видається керівнику філії.

Таке положення про філію витікає із змісту ч. 4 ст. 28 ГПК України, відповідно до якої повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Отже, відособлений підрозділ на підставі довіреності юридичної особи в суді може представляти не власні інтереси, а лише інтереси юридичної особи, філією якої він є.

Незважаючи на те, що діюче господарське процесуальне законодавство України не допускає можливості заміни неналежного позивача, судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення фактично було проведено заміну філії державного підприємства Український державний науково - дослідний інститут проектування міст "Діпромісто" на відповідну юридичну особу, хоча остання з позовом до господарського суду не зверталась.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що таке порушення процесуального права призвело до прийняття неправильного рішення, що згідно ч. 2 ст. 104 ГПК України є підставою для його скасування у відповідній частині та припинення провадження у справі.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог ТОВ "Торгівельний центр "Магніт", окрім наведеного вище, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Відповідно до п. 2.2, п. 2.3. договору, замовник сплачує проектанту передоплату у розмірі 30% (двома траншами 10% та 20%) (773758,2 грн.) від загальної вартості робіт, визначеної у протоколі узгодження договірної ціни, протягом 3 банківських днів з дати підписання відповідного протоколу. Після виконання пунктів 1.2.1, 1.2.2, 1.2.3 додатку № 3  до договору замовник сплачує проектанту наступні 30% після повної розробки стадії "П". Остаточний розрахунок у розмірі 40% від загальної вартості робіт здійснюється замовником протягом 3 банківських днів після виконання проектантом зобов'язань по даному договору в повному обсязі та підписання сторонами акту виконаних робіт і акту прийому-передачі документації.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, визначити строк виконання зобов'язання по оплаті за виготовлену проектну документацію за умовами договору не вбачається можливим, оскільки строк оплати за умовами договору (п. 2.3) залежить від виконання умов, визначених в п. 1.2.1, 1.2.2, 1.2.3 додатку № 3 до договору, які в самому договорі та додатку № 3 відсутні.

Проте, замовником в порушення положення п. 1 ч. 1 ст. 889 ЦК України роботи були оплачені частково в сумі 572620 грн., що підтверджується копіями виписок по банківському рахунку.

Окрім того, згідно з п. 3.3.2. договору, проектант зобов'язаний приступити до виконання робіт в день затвердження замовником завдання на проектування та отримання передоплати. Завдання на проектування було затверджене замовником 16.07.2008 року (а.с. 19), тому, за відсутності факту проведення передоплати у встановленому договором розмірі - 30%, що становить 773758,2 грн., проектант не набув зобов'язань в повному визначеному договором обсязі по виконанню проектних робіт стадії "проект" у встановлений договором строк, тобто до 31.03.2009 року (додаток № 1 до договору).

Такий висновок суду узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 538 ЦК України, щодо правил виконання зустрічного зобов'язання, відповідно до якої, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Однак, відповідно до акту здачі-приймання № 22 (а.с. 25), проектантом виконані проектні роботи стадії "проект" та передано примірник проектної, науково-технічної продукції за договором № 941 від 15.02.2008 року. Такі ж фактичні дані містяться і в накладних від 05.02.2009 року, 10.02.2009 року, 16.03.2009 року, хоч їх складення і не передбачене умовами вказаного договору.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За умови наявності доказів передачі замовнику примірника проектної, науково-технічної продукції, невиконання замовником зобов'язання по проведенню 30% передоплати таких робіт, позивач за зустрічним позовом не надав доказів невідповідності виконаних проектантом робіт умовам договору.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції в частині зустрічних позовних вимог повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції в частині зустрічного позову, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга в указаній частині не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 99, 101, ст.103-105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,  

П О С Т А Н О В И В :

      Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Магніт" задоволити частково.

Рішення господарського суду Волинської області від 26.05.2011 року  у справі № 5004/551/11 в частині задоволення позову Волинської філії Державного підприємства  Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст "Діпромісто" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Магніт" 896853 гривень - скасувати та в цій частині провадження у справі припинити.

У частині відмови в задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Магніт" рішення господарського суду Волинської області від 26.05.2011 року у справі № 5004/551/11 залишити без змін.  

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Рівненський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                                       Мельник О.В.  

Суддя                                                                                              Огороднік К.М.  

Суддя                                                                                              Коломис В.В.