Рішення

від 13.05.2008 по справі 42/136

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

42/136

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Справа №  

За позовом Дочірнього підприємства “Білоколодязький елеватор” Державної акціонерної компанії “Хліб України” Харківської області

до Державного комітету України з державного матеріального резерву м. Києва

про стягнення боргу, ціна позову 138687,03 грн.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача Гончарова Н.П., Горбова О.М.,

від відповідача не з'явився.

СУТЬ СПОРУ :

у березні 2008 року Дочірнє підприємство “Білоколодязький елеватор” Державної акціонерної компанії “Хліб України” звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що між ним та відповідачем укладений договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву № юр-2зб/307-2004 від 12 серпня 2004 р. Ним виконано в повному обсязі умови вказаного договору та понесені витрати на зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву у розмірі 138687,03 грн.

Всупереч умов договору відповідач не відшкодував понесені ним протягом 1 травня 2006-31 березня 2007 років витрати на зберігання матеріальних цінностей, заборгувавши 138687,03 грн.

З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь суму боргу, а також понесені ним по справі судові витати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, його представник у судове засідання не з'явився, про час і місце його проведення повідомлений у встановленому порядку.

У попередньому судовому засіданні представник позивача проти позову заперечував, посилаючись на недоведеність заявлених вимог.

Справа відповідно до вимог ст. 75 ГПК України розглядається за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини стрін.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 12 серпня 2004 р. між позивачем та відповідачем укладено договір № юр-2зб/307-2004 відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву.

За умовами зазначеного договору позивач зобов'язався зберігати матеріальні цінності державного резерву, а відповідач –відшкодовувати витрати позивача по їх зберіганню, виходячи із розрахунку 2,50 грн. за тонно-місяць зберігання фактичної кількості матеріальних цінностей державного резерву. Строк оплати за договором встановлений не був.

Строк дії договору відповідно до умов п. 7.3 договору встановлений з моменту його підписання протягом всього строку зберігання цінностей.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини по зберіганню матеріальних цінностей державного матеріального резерву, врегульовані гл. 66 ЦК України, Законом України “Про державний матеріальний резерв”.

Відповідно до умов договору позивач протягом 1 травня 2006 –31 березня 2007 років зберігав у себе матеріальні цінності державного матеріального резерву та поніс витрати на їх зберігання в розмірі 138687,03 грн.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями позивача, поданим ним розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі актів перевірки наявності зерна державного резерву на відповідальному зберіганні Дочірнього підприємства “Білоколодязький елеватор” Державної акціонерної компанії “Хліб України” станом на 19 січня 2005 р., станом на 29 вересня 2006 р., рахунків-фактур за період травня 2006–березня 2007 років, приймальних актів №№ 1 від 26 серпня 2004 р., 2, 3 від 30 серпня 2004 р., 4 від 11 вересня 2004 р., 5 від 15 вересня 2004 р., 6, 7 від 20 вересня. 2004 р., 8 від 4 жовтня 2004 р., 9 від 19 жовтня 2004 р., 10 від 27 жовтня 2004 р., нарядами на відпуск зерна матеріального резерву.

Доказів, які б спростовували розмір понесених позивачем витрат на зберігання матеріальних цінностей, а також несення ним витрат у більшому розмірі, суду не надано.

Згідно з вимогами ч. 3. ст. 947 ЦК України при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 7 ст. 11 Закону України “Про державний матеріальний резерв” відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 р. N 532 “Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву” передбачено Державному комітетові з державного матеріального резерву спрямовувати на відшкодування витрат відповідальних зберігачів матеріальних цінностей державного резерву кошти, одержувані як плату (відсотки) за запозичення товарно-матеріальних цінностей.

У п. 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого вищезгаданою постановою Кабінету Міністрів України передбачено, що відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за встановленою формою за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.

Таким чином, фінансування витрат підприємств-зберігачів здійснюється як з державного бюджету, так і з інших джерел.

Доказів належної оплати за договором суду не надано.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги № 723 від 20 вересня 2007 р. оплату за договором не провів, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 530, 622 ЦК України підлягає стягненню 138687,03 грн. боргу.

Оскільки позов задоволено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Дочірнього підприємства “Білоколодязький елеватор” Державної акціонерної компанії “Хліб України” Харківської області задовольнити.

Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код 00034016) на користь Дочірнього підприємства “Білоколодязький елеватор” Державної акціонерної компанії “Хліб України” Харківської області (62540, Харківська область, Вовчанський район, сел. Білий Колодязь, вул. Хлібороба, 2, код 00956325) 138687,03 грн. боргу, 1386,87 грн. витрат по оплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва                                                                     П.І.Паламар