Постанова

від 04.06.2008 по справі 17/491-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

17/491-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 04 червня 2008 р.                                                                                    № 17/491-07  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "КОСІВЩИНСЬКА"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 27.02.2008 р.

у справі№ 17/491-07

господарського судуСумської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "КОСІВЩИНСЬКА"

до1) Сумської районної державної адміністрації,2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРБІТА-СУМИ"

провизнання недійсним договору оренди та зобов'язання укласти договір оренди

в судовому засіданні взяли участь  представники:

позивача:— не з'явились;

відповідача-1:— не з'явились;

відповідача-2:Гамалін В.В., директор;Висіканцев Д.П., дов. № б/н від 10.01.2008 р.;

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2007 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "КОСІВЩИНСЬКА" (далі –Агрофірма) звернулось до господарського суду Сумської області з позовною заявою, у якій просило  визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 05.03.2007 р., укладений між Сумською районною державною адміністрацією (далі –Адміністрація) і Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРБІТА-СУМИ" (далі –Товариство) та зобов'язати Адміністрацію укласти з ним договір оренди земельної ділянки площею 35,2044 га.

Позовні вимоги Агрофірма обґрунтовувала тим, що:

– договір оренди земельної ділянки від 05.03.2007 р., укладений між Адміністрацією та Товариством, суперечить вимогам Закону України "Про оренду землі" та порушує її переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки площею 188,0174 га, до складу якої входить земельна ділянка площею 35,2044 га, яка є об'єктом вказаного договору, у зв'язку з чим він підлягає визнанню недійсним на підставі ст. ст. 203 та 215 Цивільного кодексу України;

– вона у відповідності до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" має переважно право на оренду земельної ділянки площею 188,0174 га, до складу якої входить земельна ділянка площею 35,2044 га, яка є об'єктом договору оренди земельної ділянки від 05.03.2007 р., укладеного між Адміністрацією та Товариством.

У ході судового розгляду Агрофірма уточнила позовні вимоги та просила господарський суд Сумської області визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 05.03.2007 р., укладений між Адміністрацією і Товариством, та зобов'язати Адміністрацію укласти з нею договір оренди земельної ділянки площею 35,2044 га на тих самих умовах, на яких Адміністрацією з нею було укладено договір оренди земельної ділянки від 15.06.2007 р. щодо земельної ділянки площею 152,813 га.

Рішенням господарського суду Сумської області від 13.11.2007 р. (колегія суддів: Моїсеєнко В.М., Малафеєва І.В., Костенко Л.А.) позовні вимоги Агрофірми задоволено. Рішення прийнято з посиланням на норми Цивільного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" з мотивів, наведених Агрофірмою у позовній заяві.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.02.2008 р. (колегія суддів: Бондаренко В.П., Лакіза В.В., Шепітько І.І.) рішення господарського суду Сумської області від 13.11.2007 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Агрофірми відмовлено. Постанова мотивована тим, що:

– договір оренди земельної ділянки від 05.03.2007 р., укладений між Адміністрацією і Товариством, відповідає вимогам законодавства України, у зв'язку з чим не підлягає визнанню недійсним на підставі ст. ст. 203 та 215 Цивільного кодексу України;

– Агрофірма, уклавши з Адміністрацією договір оренди земельної ділянки від 15.06.2007 р. щодо земельної ділянки площею 152,813 га, погодилась на укладення договору оренди на інших умовах у відповідності до ст. 33 Закону України "Про оренду землі";

– Адміністрація не приймала рішення про надання Агрофірмі в оренду земельної ділянки площею 35,2044 га, за відсутністю якого укладення відповідного договору оренди суперечило б ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Агрофірма звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.02.2008 р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Сумської області від 13.11.2007 р. Викладені у касаційній скарзі вимоги Агрофірма обґрунтовує тим, що апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови було неправильно застосовано ст. 33 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 26 та 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Товариство та Адміністрація не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзивів на касаційну скаргу Агрофірми до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Агрофірми підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

– між Косівщинською сільською радою Сумської області та Агрофірмою 09.08.2001 р. було укладено договір оренди земельної ділянки площею 254,7 га строком на п'ять років;

– у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки площею 254,7 га Агрофірма звернулась до Косівщинської сільської ради Сумської області з листом № 302 про переукладення договору оренди земель запасу та резервного фонду площею 188,0174 га;

– лист Агрофірми № 302 було розглянуто 21.09.2006 р. на третій сесії Косівщинської сільської ради Сумської області п'ятого скликання, внаслідок чого було прийнято рішення звернутись з клопотанням до Адміністрації про укладення з Агрофірмою договору оренди земель запасу та резервного фонду площею 188,0174 га (клопотання № 291 від 03.10.2006 р.);

– розглянувши клопотання Косівщинської сільської ради Сумської області № 291 від 03.10.2006 р., Голова Адміністрації розпорядженням № 838 від 30.10.2006 р. надав в оренду Агрофірмі земельну ділянку площею 152,813 га строком на десять років;

– на виконання розпорядження Голови Адміністрації № 838 від 30.10.2006 р. між Адміністрацією та Агрофірмою було укладено договір оренди землі від 15.06.2007 р., відповідно до якого Агрофірма прийняла у користування земельну ділянку площею 152,813 га.

Частина шоста ст. 93 Земельного кодексу України встановлює, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно з частинами першою та другою ст. 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про те, що Агрофірма, уклавши з Адміністрацією договір оренди земельної ділянки від 15.06.2007 р. щодо земельної ділянки площею 152,813 га, погодилась на укладення договору оренди на інших умовах у відповідності до ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Тобто Агрофірма, уклавши з Адміністрацією договір оренди земельної ділянки від 15.06.2007 р. щодо земельної ділянки площею 152,813 га, скористалась переважним правом на поновлення договору оренди землі на новий строк, але на інших умовах.

Таким чином, мотиви місцевого господарського суду, з яких він виходив, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог Агрофірми про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05.03.2007 р., укладеного між Адміністрацією та Товариством, а саме –порушення Адміністрацією преважного права Агрофірми на поновлення договору оренди земельної ділянки, є необґрунтованими.

Крім того, господарський суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог Агрофірми про зобов'язання Адміністрації укласти з нею договір оренди земельної ділянки площею 35,2044 га, не застосував частину першу ст. 124 Земельного кодексу України, яка передбачає, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Внаслідок  допущеного порушення господарський суд першої інстанції безпідставно зобов'язав Адміністрацію укласти з Агрофірмою договір оренди земельної ділянки за відсутністю відповідного рішення, передбаченого частиною першою ст. 124 Земельного кодексу України.

За таких обставин рішення господарського суду Сумської області від 13.11.2007 р. було обґрунтовано скасовано господарським судом другої інстанції та не може бути залишено в силі Вищим господарським судом України.

Між тим, апеляційний господарський суд, обґрунтовано відмовивши Агрофірмі у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Адміністрації укласти з нею договір оренди земельної ділянки площею 35,2044 га на тих самих умовах, на яких Адміністрацією з нею було укладено договір оренди земельної ділянки від 15.06.2007 р. щодо земельної ділянки площею 152,813 га, передчасно відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05.03.2007 р., укладеного між Адміністрацією та Товариством.

З цього приводу колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає що, як вже вказувалось вище, відповідно до частини першої ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

З наведеної норми Земельного кодексу України випливає, що скасування рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання в оренду земельної ділянки є підставою для визнання відповідного договору оренди недійсним як такого, що не відповідає вимогам законодавства України, зокрема, частини ст. 124 Земельного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що у ході розгляду даної справи Агрофірма зверталась до господарського суду другої інстанції з клопотанням про зупинення провадження у справі до розгляду Сумським районним судом Сумської області справи № 2-а-19/2008 про визнання протиправним та скасування розпорядження Голови Адміністрації № 160 від 05.03.2007 р. (т. 2, а. с. 41), однак його не було задоволено.

Між тим, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, договір оренди земельної ділянки від 05.03.2007 р., укладений між Адміністрацією та Товариством, укладено саме на підставі розпорядження Голови Адміністрації № 160 від 05.03.2007 р.

Тобто, вирішення Сумським районним судом Сумської області справи № 2-а-19/2008 про визнання протиправним та скасування розпорядження Голови Адміністрації № 160 від 05.03.2007 р. безпосередньо впливає на результат розгляду даної справи у частині позовних вимог Агрофірми про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05.03.2007 р., укладеного між Адміністрацією та Товариством.

Частина перша ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Зважаючи на наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарський суд апеляційної інстанції повинен був задовольнити клопотання Агрофірми та зупинити провадження у справі до вирішення Сумським районним судом Сумської області справи № 2-а-19/2008 про визнання протиправним та скасування розпорядження Голови Адміністрації № 160 від 05.03.2007 р.

Проте, господарський суд другої інстанції провадження у справ не зупинив та прийняв постанову без з'ясування результату розгляду справи Сумським районним судом Сумської області справи № 2-а-19/2008 про визнання протиправним та скасування розпорядження Голови Адміністрації № 160 від 05.03.2007 р., чим також порушив і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини першої ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 27.02.2008 р. та рішення господарського суду Сумської області від 13.11.2007 р. підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "КОСІВЩИНСЬКА" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.02.2008 р. та рішення господарського суду Сумської області від 13.11.2007 р. у справі № 17/491-07 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Головуючий суддя                                                       Г.А. Кравчук

Суддя                                                                          Г.М. Мачульський

Суддя                                                                          В.І. Шаргало