Ухвала

від 17.06.2008 по справі 32/386

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

32/386

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

17.06.08р.

Справа № 32/386

За позовом: Державного підприємства „ТВЕЛ” , м. Київ 

До: Державного підприємства „Дніпропетровський завод прецизійних труб ”,                                  м. Дніпропетровськ

За участю: Індустріального відділу Державної Виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції 

Про: розгляд скарги на дії ДВС

                                                                                                         Суддя  Васильєв О.Ю.

  ПРЕДСТАВНИКИ:

  Від позивача : Чистяков В.Г.( дов. № 8.01/2-082 выд 08.01.08 р. ) ;   Від відповідача : Галкіна І.В. ( дов. № бух-715 від 24.09.07 р.) ;

  Від ДВС : Міхіна О.І. ( дов. № 6 від 26.02.08 р. ) 

СУТЬ СПОРУ:

          Рішенням господарського суду  Дніпропетровської області від 02.11.04 р.  здійснено заміну відповідача з „Дослідного заводу Державного трубного інституту ім. Я.Ю.Осади ”на належного відповідача –„Державний науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю.Осади”; стягнуто з відповідача – „Державного науково-дослідного та конструкторсько-технологічного інституту трубної промисловості                ім.Я.Ю.Осади” на користь позивача - Державного підприємства „ТВЕЛ : 60 000,00 грн. - заборгованості за договором; 600,00 грн. – витрат на сплату держмита; 118,00 грн. - витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Після набрання рішенням чинності видано відповідний наказ. Ухвалою суду від 22.12.06 р. здійснено заміну відповідача на Державне підприємство „Дніпропетровський завод прецизійних труб ”.

          26.05.08 р. на адресу господарського суду Дніпропетровської області від Державного підприємства „Дніпропетровський завод прецизійних труб ” надійшла скарга на дії Індустріального відділу Державної Виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції. За твердженням скаржника ( відповідача ) постанова Індустріального ВДВС ДМУЮ про відкриття виконавчого провадження від 14.04.08 р.  винесена з порушенням вимог ст.ст.118 та 119 ГПК України ;  а саме після закінчення 3-річного строку , встановленого ГПК України та зазначеного в наказі суду –до 10.12.07 р. Окрім того, на думку скаржника,  заяву про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищезазначеного наказу підписано від імені стягувача неповноважною особою –ліквідатором ДП „ТВЕЛ” –Куцеконем О.І., тоді як відповідно до приписів Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника  або визнання його банкрутом ” строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. Наведене ( на думку ) скаржника є підставою для скасування вищезазначеної постанови ВДВС та зобов'язання органу ДВС винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.

  Представник позивача ( стягувача ) проти задоволення скарги заперечував, зазначаючи, що виконавче провадження з примусового виконання наказу суду від                   10.12.04 р.  було відкрите відповідною постановою Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ ще 18.02.05 р. ( тобто в межах 3-річного строку ,встановленого ГПК України ) .В подальшому провадження зупинялося та поновлялося у зв'язку із неодноразовим оскарженням боржником ( відповідачем ) ухвал господарського суду та апеляційного господарського суду, що приймалися у справі; та процесуальних документів , що приймалися органами ДВС. Стосовно ж наявності /відсутності повноважень на підписання заяви про відкриття виконавчого провадження ліквідатором ДП „ТВЕЛ” –Куцеконем О.І., позивач надав ухвалу та постанову господарського суду м. Києва у справі № 43/284 про банкрутство ДП „ТВЕЛ” та відповідь судді господарського суду м. Києва на запит ліквідатора ; із змісту яких вбачається, що постановою суду від 25.06.04 р. ліквідатором ДП „ТВЕЛ” призначено  Куцеконя О.І., ухвалою суду від 01.10.04 р. провадження у справі про банкрутство зупинено на підставі ст.79 ГПК України. Тобто Куцеконь О.І. до цього часу є повноважним ліквідатором ДП „ТВЕЛ” та має від імені підприємства підписувати відповідні документи ( в тому числі і заяви до органів ДВС ) .

          З аналогічних підстав проти задоволення скарги відповідача заперечував і представник Індустріального відділу Державної Виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції  .

          Дослідивши в судовому засідання матеріали виконавчого провадження, надані на вимогу суду для огляду в судовому засіданні Індустріальним ВДВС ; заслухавши пояснення представників сторін та ВДВС; суд дійшов до висновку, що скарга відповідача не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та на фактичних обставинах справи ; оскільки виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеного наказу господарського суду було відкрито Жовтневим ВДВС ще 18.02.05 р. ( тобто в межах 3-річного строку, встановленого ГПК України ); а заяву про відкриття виконавчого провадження на адресу ВДВС підписано уповноваженою посадовою особою –ліквідатором ДП „ТВЕЛ”  - Куцеконем О.І. Враховуючи вищезазначеного, суд не знаходить достатньо правових підстав для задоволення скарги боржника ( відповідача ) .

          Одночасно суд звертає увагу відповідача на наступне: згідно із ст.115 ГПК України : рішення, ухвали,  постанови  господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".  Статтею 382 КК України передбачена кримінальна відповідальність за умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню .

            Відповідно до положень  „Конвенції про захист прав людини та основних свобод”                         (Рим, 4.XI.1950) ( ратифіковано Законом України N 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) від 17.07.97 ): Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом ( стаття 6(1).  

              Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правого захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи ( Стаття 13 (1)

             Ніщо в цій Конвенції не може тлумачитися як таке, що надає будь-якій державі, групі або особі будь-яке право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, що викладені в цій Конвенції, або  на їх обмеження в більшому обсязі, ніж передбачено в Конвенції ( Стаття 17 (1)

            Відповідно до Першого Протоколу до „Конвенції про захист прав і основних свобод людини” ( який ратифіковано Законом України  N 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) від 17.07.97 ): кожна фізична або юридична особа  має  право  мирно  володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права ( ст.1 ).

               Європейський Суд з прав людини неодноразово в низці своїх рішень за заявами громадян проти України зазначав, що в Україні заявники на протязі значного терміну часу не можуть домогтися виконання судових рішень, винесених на їх користь. Так у рішенні по Справі "Войтенко проти України" (Заява N 18966/02,Страсбург, 29 червня 2004 року) суд знову повторює,  що „...ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (див. "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява N 22774/93) . Суд нагадує свою практику,  що неможливість для  заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу N 1 (див. серед інших джерел, "Бурдов проти Росії" , заява N 59498/00; "Ясіуньєне проти Латвії", заява N 41510/98,  6 березня 2003 року).Тому у цій справі Суд вважає, що неможливість заявника домогтися виконання його рішення протягом чотирьох років становить втручання у його право на мирне володіння майном у сенсі пункту першого статті 1 Протоколу N 1 ...”

          На підставі вищезазначеного, керуючись вимогами ст.ст. 86, 121-1 ГПК України, господарський суд , -

УХВАЛИВ :

Відмовити в задоволенні скарги відповідача  на дії ВДВС  в повному обсязі.

Суддя

                     О.Ю.Васильєв