Рішення

від 29.05.2008 по справі 3/5пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/5пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.08                                                                                 Справа № 3/5пд

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Медіа", м. Луганськ

до 1-го відповідача – Відділу реклами Луганської міської ради, м. Луганськ

    2-го відповідача –Управління архітектури та містобудування  Луганської міської ради,                м. Луганськ

про визнання договору частково недійсним

     Судова колегія у складі  суддів Доманської М.Л. (головуючий), Седляр О.О.,  Яресько Б.В.

Представники сторін:

від позивача: Готін О.М. (дов. від 02.01.08),

від відповідача: Бунєєва О. Г. (дов. від 22.01.08 № 01-16/53),

Суть спору: позивачем заявлено вимогу визнати недійсними п. 2.1 договору від 25.09.06 № 327 та додаток № 2 "Розрахунок плати тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська" до вказаного договору.

Розпорядженням заступника голови суду від 08.04.08 для розгляду справи № 3/5пд призначено колегію у складі суддів: Доманська М.Л. (головуючий у колегії), Зюбанова Н.М., Седляр О.О.

Розпорядженням заступника голови суду від 13.05.08 із складу колегії, яка розглядає  справу № 3/5пд, виключено суддю Зюбанову Н.М. та введено до складу колегії суддю               Яресько Б.В.

Відзивом на позовну заяву від 14.03.08 № 01-16/90, поясненням від 26.03.08 № 01-16/117 відповідач у справі проти позову заперечує з наступних підстав:

-          ціни на послуги у договорі від 25.09.06 № 327 були встановлені згідно рішення виконкому Луганської міської ради від 12.07.06 № 147, яке діяло на момент укладення вказаного договору;

-          даний договір укладено на підставі Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03 № 2067;

-          позивач користувався місцями розташування рекламних засобів, здійснював оплату відповідно до умов договору;

-          правочин не можливо було б вчинити без оскаржуваних пунктів договору, тому позивач не має права на звернення до суду за захистом права, що мало ґрунтуватись та такому договорі.

Заявою про уточнення позовних вимог, зданою у судовому засіданні 24.03.08, позивач просить визнати недійсними п. 2.1 та п.2.7 договору від 25.09.06 № 327 та додаток № 2 "Розрахунок плати тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська" до вказаного договору.

Вказана заява прийнята судом  як така, що не суперечить ст.22 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи,  вислухавши представників сторін, суд прийшов до наступного.

Вищевказаною заявою, зданою у судовому засіданні 24.03.08, позивач уточнив предмет позову. Вказана заява прийнята судом  як така, що не суперечить ст.22 ГПК України. Позовними вимогами слід вважати вимогу про визнання недійсними п. 2.1 та п.2.7 договору від 25.09.06 № 327 та додаток № 2 "Розрахунок плати тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська" до вказаного договору.

Між Управлінням архітектури та містобудування Луганської міської Ради та позивачем укуладено договір від 25.09.06 № 327, за яким позивачу надано у тимчасове платне користування місце розташування спеціальної конструкції, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м.Луганська.

Пунктом 2.1 даного договору визначено, що розмір плати за надане у користування місце визначається відповідно до Порядку плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м.Луганська, встановленого рішенням Виконавчого комітету Луганської міської Ради від 12.07.06 № 147 та складає 1713 грн. 60 коп. на місяць ( у тому числі ПДВ 285 грн. 60 коп.) (розрахунок плати додається).

А пунктом 2.7 даного договору сторони визначили, що усі розрахунки по даному договору здійснюються відповідно до рішення Виконавчого комітету Луганської міської Ради від 12.07.2006 №147.

Тобто, розрахунки за п.2.1 договору відповідно п.2.7 договору здійснюються відповідно до рішення Виконавчого комітету Луганської міської Ради від 12.07.06 №147.

Рішенням Виконавчого комітету Луганської міської Ради від 12.07.06 №147 прийнято Порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м.Луганська, на підставі якого визначено розмір плати за договором від 25.09.06  № 327, який відображено у п.2.1 цього договору.

Постановою Господарського суду Луганської області від 23.01.07 по справі №16/637н-ад рішення Виконавчого комітету Луганської міської Ради від 12.07.06 № 147 „Про порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м.Луганська” визнано протиправним і скасовано, а п.31 абзац 2 рішення Виконавчого комітету Луганської міської Ради від 21.06.04 № 205/29 визнано незаконним.

На підставі викладеного позивач просить визнати недійсними п. 2.1 та п.2.7 договору від 25.09.06 № 327 та додаток № 2 "Розрахунок плати тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська" до вказаного договору.

  Відповідач відзивом на позов проти позовних вимог заперечує.

Оцінивши доводи сторін та обставини справи  у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що  підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Керуючись ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Правовідносини сторін регулюються Законом України „Про рекламу”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03 №2067 „Про затвердження типових правил розміщення зовнішньої реклами”, нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

Закон України „Про рекламу” визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва та споживання реклами.

Статтею 16 вищевказаного Закону передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Типові правила розміщення зовнішньої реклами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03 №2067.

Пунктом 32 типових правил встановлено порядок визначення плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів і порядок оформлення цих правовідносин - на договірних засадах.

Стаття 12 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, у даному випадку Законом України „Про рекламу”, Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, Цивільним та Господарським кодексами України.

Вищевказаним Законом та Правилами не визначено порядок укладення договорів з предмету тимчасового користування місцем розташування зовнішньої реклами, тому у даному випадку до цих відносин застосовуються норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Стаття 648 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору, укладеного на підставі правового акту органу державної влади, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін договору, має відповідати цьому акту.

Подібне викладається і в п.3 ст.184 Господарського кодексу України. Пункт 4 ст.179 Господарського кодексу України визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, а п.7 цієї статті визначає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, до переліку яких віднесено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам Цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Стаття 215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 Цивільного кодексу України.

Пункти 2.1 та 2.7 договору від 25.09.06 № 327    ґрунтуються на положеннях Порядку, встановленого рішенням виконавчого комітету  Луганської області (ст.648 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок плати на місяць визначений сторонами у п.2.1 договору та пунктом 2.7 даного договору сторони визначили, що усі розрахунки по даному договору здійснюються відповідно до рішення Виконавчого комітету Луганської міської Ради від 12.07.2006 №147, що підтверджено представниками сторін у судових засіданнях по справі .

Постановою Господарського суду Луганської області від 23.01.07 по справі №16/637н-ад, яка набрала законної сили, рішення Виконавчого комітету Луганської міської Ради від 12.07.06 № 147 „Про порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м.Луганська” визнано протиправним і скасовано, а п.31 абзац 2 рішення Виконавчого комітету Луганської міської Ради від 21.06.04 № 205/29 визнано незаконним.

Тобто п.2.1 та п. 2.7 договору ґрунтується на правовому акті органу місцевого самоврядування, який не відповідає вимогам чинного законодавства та скасований.

Вищевказане є підставою відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України для визнання цього  пункту договору недійсним та для задоволення позову в цій частині позовних вимог.

Доводи відповідачів стосовно того, що даний договір укладено на підставі Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03 №2067, не приймаються до уваги, оскільки за даним позовом предметом спору є не договір, а п.п.2.1 та 2.7 цього договору, які засновані не на приписах Типових правил, а на Порядку плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м.Луганська, встановленого рішенням Виконавчого комітету Луганської міської Ради від 12.07.06 №147, яке скасовано постановою господарського суду Луганської області від 23.01.07 по справі №16/637н-ад, тобто засновані на неіснуючому правовому акті органів самоврядування.

Факт того, що позивач користувався місцями розташування рекламних засобів, здійснював оплату відповідно до умов договору не впливають на результат розгляду даної справи.

Вимогу позивача про визнання недійсним додатку № 2 "Розрахунок плати тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська" до вказаного договору,  суд вважає необґрунтованою, оскільки розрахунок як додаток до договору не підписаний позивачем у справі (як стороною договору), сам по собі цей розрахунок не породжує прав та обов'язків сторін і таким чином не порушує права позивача, тому відсутні підстави для визнання його недійсним.

За таких обставин, позов є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення щодо 1-го відповідача в частині визнання недійсними п.п.2.1 та 2.7 договору 25.09.06 № 327.  У задоволені решти  позовних вимог  до 1-го відповідача слід відмовити.

За договором від 09.09.05р. № 238 між  2-м відповідачем (цемент) та 1-м відповідачем (цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого 2-й відповідач відступає 1-му відповідачу, а 1-й відповідач набуває право вимоги і стає кредитором за усіма договорами тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), укладеними між Цементом та суб'єктами підприємницької діяльності, яким видано дозволи на розміщення реклами.

Оскільки правовідносини за цим спором на момент розгляду справи існують лише між позивачем та 1-м відповідачем, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог стосовно 2-го відповідача слід відмовити.

 Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати зі сплати державного мита у сумі 42 грн. 50 коп. і інформаційно-технічних послуг у сумі 59 грн. 00 коп. відносяться на 1-го відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

           На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 44,49, 82,84,85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

          1.Позов задовольнити частково.

          2.Визнати недійсним п.п.2.1 та 2.7 договору 25.09.06 № 327 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вест-Медіа" (м. Луганськ, Новий городок заводу ОР, 6, кв. 26, код 31719281)  та  Управлінням архітектури та містобудування Луганської міської ради (м. Луганськ, вул.Коцюбинського,14, код 26130094).

           3.Стягнути з Відділу реклами Луганської міської ради (м. Луганськ, вул.Коцюбинського,14, код 34791800) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Медіа" (м. Луганськ, Новий городок заводу ОР, 6, кв. 26 (фактичне місцезнаходження: м.Луганськ, кв. Шевченка,42 (будівля 146)), код 31719281)  витрати по державному миту –42 грн. 50 коп.  та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59 грн. 00 коп., видати наказ позивачеві після набрання рішенням законної сили.

4.У задоволені решти позову до 1-го відповідача відмовити.

5.У задоволені позову щодо 2-го відповідача відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення:  30.05.08.

Суддя                                                                                                        М.Л.Доманська

Cуддя                                                                                                    О.О. Седляр

           Суддя                                                                                                     Б.В. Яресько