Рішення

від 29.05.2008 по справі 3/6пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/6пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.08                                                                                 Справа № 3/6пд

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Медіа", м. Луганськ

до Відділу реклами Луганської міської ради, м. Луганськ

про визнання договору частково недійсним

       Судова колегія у складі  суддів Доманської М.Л. (головуючий),  Седляр О.О.,  Яресько Б.В.

Представники сторін:

від позивача: Готін О.М. (дов. від 02.01.08),

від відповідача: Бунєєва О. Г. (дов. від 22.01.08 № 01-16/53),

Суть спору: позивачем заявлено вимогу визнати недійсними п. 4.2 договору від 12.07.07 № 377 та додаток № 2 "Розрахунок за надання в тимчасове користування та використання місяць(я), для розташування спеціальних(ої) конструкцій(її) (що використовуються для розміщення рекламоносіїв(ія)), які(е) перебувають(е) у комунальній власності територіальної громади м. Луганська" до вказаного договору.

Розпорядженням заступника голови суду від 08.04.08 для розгляду справи № 3/6пд призначено колегію у складі суддів: Доманська М.Л. (головуючий у колегії), Зюбанова Н.М., Седляр О.О.

Розпорядженням заступника голови суду від 13.05.08 із складу колегії, яка розглядає  справу № 3/6пд, виключено суддю Зюбанову Н.М. та введено до складу колегії суддю               Яресько Б.В.

Відзивом на позовну заяву від 14.03.08 № 01-16/91, поясненням від 26.03.08 № 01-16/118 відповідач у справі проти позову заперечує з наступних підстав:

-          ціни на послуги у договорі від 12.07.07 № 377 були встановлені згідно рішення виконкому Луганської міської ради від 13.04.07 № 115, яке діяло на момент укладення вказаного договору;

-          даний договір укладено на підставі Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03 № 2067;

-          позивач користувався місцями розташування рекламних засобів, здійснював оплату відповідно до умов договору;

-          правочин не можливо було б вчинити без оскаржуваних пунктів договору, тому позивач не має права на звернення до суду за захистом права, що мало ґрунтуватись та такому договорі.

Дослідивши матеріали справи,  вислухавши представників сторін, суд прийшов до наступного.

Між сторонами у справі укладений договір від 12.07.07 № 377, за яким позивачу відповідачем надано у тимчасове платне користування місце розташування спеціальної конструкції - рекламне місце.

Пунктом 4.2 даного договору визначено, що плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м.Луганська визначається відповідно до Порядку, встановленого рішенням виконавчого комітету Луганської міської Ради та складає 1407 грн. 60 коп. на місяць ( у тому числі ПДВ 234 грн. 60 коп.) (розрахунок плати - додаток № 2).

Розрахунок плати на місяць у сумі 1407 грн. 60 коп.визначений сторонами у п.4.2 договору на підставі Порядку плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м.Луганська, встановленого рішенням виконавчого комітету Луганської міської Ради від 13.04.07 № 115.

Відповідною постановою суду рішення виконавчого комітету Луганської міської Ради від 13.04.07 № 115 визнано протиправним та  скасовано .

На підставі викладеного позивач просить визнати недійсними п. 4.2 договору  від 12.07.07 № 377та додаток  № 2 "Розрахунок за надання в тимчасове користування та використання місяць(я), для розташування спеціальних(ої) конструкцій(її) (що використовуються для розміщення рекламоносіїв(ія)), які(е) перебувають(е) у комунальній власності територіальної громади м. Луганська" до вказаного договору.

  Відповідач відзивом на позов проти позовних вимог заперечує.

Оцінивши доводи сторін та обставини справи  у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що  підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Керуючись ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Правовідносини сторін регулюються Законом України „Про рекламу”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03 №2067 „Про затвердження типових правил розміщення зовнішньої реклами”, нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

Закон України „Про рекламу” визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва та споживання реклами.

Статтею 16 вищевказаного Закону передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Типові правила розміщення зовнішньої реклами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03 №2067.

Пунктом 32 типових правил встановлено порядок визначення плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів і порядок оформлення цих правовідносин - на договірних засадах.

Стаття 12 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, у даному випадку Законом України „Про рекламу”, Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, Цивільним та Господарським кодексами України.

Вищевказаним Законом та Правилами не визначено порядок укладення договорів з предмету тимчасового користування місцем розташування зовнішньої реклами, тому у даному випадку до цих відносин застосовуються норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Стаття 648 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору, укладеного на підставі правового акту органу державної влади, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін договору, має відповідати цьому акту.

Подібне викладається і в п.3 ст.184 Господарського кодексу України. Пункт 4 ст.179 Господарського кодексу України визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, а п.7 цієї статті визначає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, до переліку яких віднесено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам Цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Стаття 215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 Цивільного кодексу України.

Пункт 4.2 договору від 12.07.07 № 377 ґрунтуються на положеннях Порядку, встановленого рішенням виконавчого комітету  Луганської області (ст.648 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок плати на місяць у сумі 1407 грн. 60 коп. визначений сторонами у п.4.2 договору на підставі Порядку плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м.Луганська, встановленого рішенням виконавчого комітету Луганської міської Ради від 13.04.07 № 115, що підтверджено представниками сторін у судових засіданнях по справі .

Постановою Ленінського районного суду м.Луганська від 14.08.07 по справі №2"а"-642/2007, яка набрала законної сили, рішення виконавчого комітету Луганської міської Ради від 13.04.07 № 115 визнано протиправним та  скасовано частково, а саме, п.п.1,2 в частині "вважати такими, що втратили чинність: рішення виконавчого комітету Луганської міської Ради від 26.09.02 № 215; рішення виконавчого комітету Луганської міської Ради від 23.07.03 № 270/19", п. 4, п.п.5.2, п.п.5.3, п.6 рішення виконавчого комітету Луганської міської Ради від 26.09.02 № 215; скасовано Додаток  до рішення виконавчого комітету Луганської міської Ради від 13.04.07 № 115 "Порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м.Луганська".

Тобто п.4.2 договору ґрунтується на правовому акті органу місцевого самоврядування, який не відповідає вимогам чинного законодавства та скасований в частині , у тому числі щодо визначення розміру плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів.

Вищевказане є підставою відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України для визнання цього  пункту договору недійсним та для задоволення позову в цій частині позовних вимог.

Доводи відповідача стосовно того, що даний договір укладено на підставі Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03 №2067, не приймаються до уваги, оскільки за даним позовом предметом спору є не договір, а п.4.2. цього договору, який заснований не на приписах Типових правил, а на Порядку плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м.Луганська, встановленого рішенням Виконавчого комітету Луганської міської Ради від 13.04.07 № 115, яке скасовано частково, тобто заснований на неправомірному правовому акті органів самоврядування в частині визначення розміру плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів.

Факт того, що позивач користувався місцями розташування рекламних засобів, здійснював оплату відповідно до умов договору не впливають на результат розгляду даної справи.

Вимогу позивача про визнання недійсним додатку № 2 "Розрахунок за надання в тимчасове користування та використання місяць(я), для розташування спеціальних(ої) конструкцій(її) (що використовуються для розміщення рекламоносіїв(ія)), які(е) перебувають(е) у комунальній власності територіальної громади м. Луганська" до вказаного договору,  суд вважає необґрунтованою, оскільки розрахунок як додаток до договору не підписаний позивачем у справі (як стороною договору), сам по собі цей розрахунок не породжує прав та обов'язків сторін і таким чином не порушує права позивача, тому відсутні підстави для визнання його недійсним.

За таких обставин, позов є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення в частині визнання недійсним п. 4.2 договору від 12.07.07 № 377.  У задоволені решти  позовних вимог  слід відмовити.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати зі сплати державного мита у сумі 42 грн. 50 коп. і інформаційно-технічних послуг у сумі 59 грн. 00 коп. відносяться на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

           На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 44,49, 82,84,85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

          1.Позов задовольнити частково.

          2.Визнати недійсним п. 4.2 договору від 12.07.07 № 377 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вест-Медіа" (м. Луганськ, Новий городок заводу ОР, 6, кв. 26, код 31719281)  та  Відділом реклами Луганської міської ради (м. Луганськ, вул.Коцюбинського,14, код 34791800).

           3.Стягнути з Відділу реклами Луганської міської ради (м. Луганськ, вул.Коцюбинського,14, код 34791800) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Медіа" (м. Луганськ, Новий городок заводу ОР, 6, кв. 26, код 31719281)  витрати по державному миту –42 грн. 50 коп.  та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59 грн. 00 коп., видати наказ позивачеві після набрання рішенням законної сили.

4.У задоволені решти позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення:  30.05.08.

Суддя                                                                                                        М.Л.Доманська

Cуддя                                                                                                    О.О. Седляр

           Суддя                                                                                                     Б.В. Яресько