Рішення

від 11.06.2008 по справі 36/71

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

36/71

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

11.06.08 р.                                                                                                    Справа № 36/71                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді: Н.В.Будко

при  секретарі судового засідання: К.М.Крючковой

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали  справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький бетонний завод „Фрегат” м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ДМС-ІНВЕСТ” м.Донецьк

про стягнення заборгованості в сумі 62 174грн. 57коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Степанов О.Ю. по дов.;

від відповідача: Айнетдінов Е.І. по дов.;

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Донецький бетонний завод „Фрегат” м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ДМС-ІНВЕСТ” м.Донецьк, про стягнення основного боргу в сумі 48 697грн. 69коп., пені в сумі 7 099грн. 64коп., суми інфляції 5 795грн. 01коп., 3% річних в сумі 582грн. 23коп., а всього 62 174грн. 57коп.

          Під час розгляду спору позивач згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог, у зв'язку з погашенням відповідачем основного боргу, та просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 8 074грн. 50коп., суму інфляції 7 499грн. 44коп., 3% річних в сумі 662грн. 08коп., а всього 16 236грн. 02коп.

          Суд розглядає вимоги позивача з урахуванням уточнення.

          В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договір №12/07/07-11 від 12.07.07р., специфікацію до договору, акт приймання-передачі, видаткові накладні, розрахунок, претензію №2.

          Відповідач позовні вимоги не визнає, оскільки основний борг ним був сплачений 05.05.08р. у добровільному порядку. Крім того зазначає, що у договорі не вказаний строк виконання ним зобов'язань по оплаті товару, а пеня нарахована позивачем з порушенням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

          Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази господарським судом ВСТАНОВЛЕНО:

          12.07.07р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Донецький бетонний завод „Фрегат”, та відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю „ДМС-ІНВЕСТ”, уклали договір №12/07/07-11, який за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, і підпадає під правове регулювання норм ст. ст. 655-697 Цивільного кодексу України.

          Згідно п.1.1 договору позивач зобов'язався поставити відповідачу продукцію, а відповідач прийняти та оплатити її за ціною, на умовах та в асортименті, обумовлених в даному договорі та специфікаціях, які є його невід'ємними частинами.

          12.07.07р. між сторонами була узгоджена та підписана специфікація №1 до договору, якою визначено найменування продукції, її кількість та ціна.  

          На виконання умов договору позивач передав відповідачу  бетон, що підтверджується видатковими накладними №4799 від 14.11.07р., №4824 від 17.11.07р., №4841 від 20.11.07р., №4858 від 22.11.07р., №4880 від 26.11.07р., №4905 від 29.11.07р., №4918 від 30.11.07р., та актом приймання-передачі №1127 від 26.11.07р.

          Пунктом 4.3 договору передбачений порядок оплати - 100% передоплата.

          Для оплати переданого товару позивач виставив відповідачу рахунки №1944 від 14.11.07р., №1963 від 17.11.07р., №1980 від 20.11.07р., №1990 від 22.11.07р., №2012 від 26.11.07р., №2032 від 29.11.07р., №2041 від 30.11.07р.

У відзиві на позов відповідач підтвердив факт отримання від позивача вищевказаних рахунків, однак в судовому засіданні 11.06.08р. він відмовився від даних тверджень і пояснив, що рахунки від позивача не отримував.

Оскільки в матеріалах справі відсутні докази направлення відповідачу даних рахунків, господарський суд не приймає їх до уваги.

Сторонами належним чином не визначений строк виконання зобов'язання відповідача щодо оплати отриманої продукції, у зв'язку з чим суд застосовує до даних правовідносин положення ст. 530 Цивільного кодексу України, згідно якої якщо  строк  (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Таким чином суд вважає, що через невизначення сторонами певного строку виконання грошового зобов'язання, право позивача вимагати від відповідача виконання цього зобов'язання виникло в порядку ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України – з наступного дня після закінчення 7 днів з моменту надіслання відповідачеві письмової вимоги – претензії №2, яка згідно поштової квитанції №790913 та опису вкладення була направлена відповідачу 20.03.08р.

У встановлений строк відповідач отриманий товар в повному обсязі не оплатив, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в 48 697грн. 69коп.

Лише 05.05.08р., тобто після пред'явлення позову, відповідач оплатив заборгованість в сумі 48 697грн. 69коп.

          Прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за умовами п.8.2 договору тягне за собою обов'язок сплати пені у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно оплаченої продукції за кожен день про строчки.

Однак господарський суд вважає, що даний пункт  договору що не повністю відповідає змісту статей 231-232 ГК України та статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Зокрема, частиною 6 статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення виконання грошового зобов'язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або Договором. Водночас, частина 1 вказаної правової норми зазначає, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Статтями 1 та 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, наразі розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Норми статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” є імперативними та такими, що кореспондуються з нормами статей 231-232 ГК України, а оскільки в силу статті 175 ГК України вищевказані норми є спеціальними відносно диспозитивних норм статей 549-550 ЦК України, то суд вважає, що умови пункту 8.2 Договору можуть бути застосовані судом лише в частині, що не суперечить чинному законодавству України, тобто нарахуванню в період з моменту виникнення права вимоги  - 01.04.08р. по 06.05.08 року підлягає пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а вимоги позивача щодо стягнення пені у сумі 8 074грн. 50коп. підлягають лише частковому задоволенню, за арифметичним розрахунком суду – у розмірі 937,43грн.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України прострочення відповідачем грошового зобов'язання також тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, відповідно до якого сума інфляції складає 7 499грн. 44коп., а 3% річних – 662грн. 08коп., господарський суд вважає, що він не повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задовольняє частково, та стягує з відповідача за період з моменту виникнення права вимоги – 01.04.08р.  по 05.05.08р. 3% річних в сумі 139грн. 76коп., та суму інфляції  за квітень 2008р. - 1 509грн. 63коп. із розрахунку (48 697грн. 69коп. Х 1,031 – 48 697грн. 69коп.).

Ухвалою від 17.04.08р. господарським судом в порядку ст. ст. 66,67 Господарського процесуального кодексу України був накладений арешт на грошові кошти відповідача в сумі 62 914грн. 57коп.

Однак враховуючи те, що відповідач у добровільному порядку оплатив основний борг, а також те, що заявлені позивачем вимоги задоволені частково, господарський суд вважає необхідним згідно ст. 68 Господарського процесуального кодексу України зняти арешт з частини грошових коштів в сумі 60 327грн. 75коп.

Оскільки основний борг в сумі 48 697грн. 69коп. відповідачем був оплачений після пред'явлення позову, судові витрати покладаються на нього пропорційно задоволеній частині позову.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 509, 525, 526, 530, 614, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 68, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України  суд,-

ВИРІШИВ:

          Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький бетонний завод „Фрегат” м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДМС-ІНВЕСТ” м.Донецьк з урахуванням уточнення.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ДМС-ІНВЕСТ” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький бетонний завод „Фрегат” пеню в сумі 937грн. 43коп., суму інфляції 1 509грн. 63коп., 3% річних в сумі 139грн. 76коп., витрати по сплаті держмита в сумі 512грн. 84коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 97грн. 33коп.

          Видати наказ.

          В іншій частині позову відмовити.

          Зняти накладений ухвалою від 17.04.08р. арешт з грошових коштів в сумі 60 327грн. 75коп., які належать Товариству з обмеженою відповідальністю „ДМС-ІНВЕСТ” (ЄДРПОУ 34008196, м.Донецьк, вул. Артема,43).

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.          

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя