Постанова

від 31.07.2008 по справі 36/71

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

36/71

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.08.2008 р.                                                                       справа №36/71

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Колядко  Т.М.

суддів Акулової  Н.В. , Скакуна  О.А.

за участю представників сторін:

від позивача:Степанов О.Ю. - довіреність № б/н від 16.07.2008 р.,

від відповідача:не з"явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ДМС-Інвест" м.Донецьк

на рішення господарського суду

Донецької області

від11.06.2008 року

по справі№36/71 (Будко Н.В.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Донецький бетонний завод "Фрегат" м. Донецьк

доТовариства з обмеженою відповідальністю "ДМС-Інвест" м.Донецьк

простягнення    заборгованості   в сумі  16 236 грн. 02 коп.

В С Т А Н О В И В:

   Господарський суд Донецької області (суддя Будко Н.В.) рішенням                     від 11.06.2008 р.  частково задовольнив позовні вимоги товариства  з обмеженою відповідальністю «Донецький бетонний завод «Фрегат»м. Донецьк (далі по тексту –ТОВ «Донецький бетонний завод «Фрегат»)   до товариства з обмеженою відповідальністю «ДМС-ІНВЕСТ»м. Донецьк (далі по тексту –ТОВ «ДМС-ІНВЕСТ») про стягнення заборгованості    в сумі  16 236 грн. 02 коп. та стягнув з відповідача на користь позивача пеню в сумі 937 грн. 43 коп., суму інфляційних нарахувань - 1 509 грн. 63 коп., суму трьох  процентів  річних -  139 грн. 76 коп. за неналежне виконання відповідачем зобов"язань за договором поставки №  12/07/07-11 від 12.07.2007 р.

Крім того, суд стягнув з відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 512,84 грн. та витрати по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 97,33 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Суд зняв  накладений ухвалою  від 17.07.2008 р.  арешт  з грошових коштів  в сумі 60 327 грн. 75 коп., які належать ТОВ «ДМС-ІНВЕСТ».

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до суду  з апеляційною скаргою, в якій рішення суду від 11.06.2008 р.  просить скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні господарського суду, обставинам справи.

Зокрема, на думку заявника,  суд першої інстанції не звернув уваги на те, що   умовами договору поставки № 12/07/07-11 від 12.07.2007 р.  не встановлено  строків платежу за поставлену продукцію.

Заявник посилається на те, що позивачем по справі не доведений  відповідними  доказами  факт отримання відповідачем вимоги- претензії.

 Представник позивача  рішення суду вважає законним та обґрунтованим, тому просить рішення суду від 11.06.2008 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити  без задоволення.

       Представник  відповідача  у судове засідання не з"явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання. Доказів поважності причин неявки відповідачем суду не надано, тому справа розглянута  за наявними в ній матеріалами  за відсутністю представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та заперечення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

 ТОВ «Донецький бетонний завод  «Фрегат»звернулося  до суду з позовом до ТОВ «ДМС-ІНВЕСТ»про стягнення заборгованості в сумі 62 174,57 грн., з яких: основний борг складає - 48 697,69 грн., пеня в сумі 7 099,64 грн., сума інфляційних нарахувань  - 5 795,01 грн., три проценти   річних - 582,23 грн., згідно розрахунку, посилаючись на неналежне виконання відповідачем  умов договору поставки №12/07/07-11  від 12.07.2007р.

Заявою № б/н від 15.05.2008року позивач  відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути заборгованість в сумі 16 236,02 грн., з яких:                          пеня  складає 8 074,50 грн.,  сума  інфляційних нарахувань  - 7 499,44 грн., три  проценти  річних -  662,08 грн.  згідно доданого розрахунку, посилаючись на те, що 06.05.2008 р. відповідачем  був сплачений позивачу  основний борг  за поставлений бетон по договору поставки №12/07/07-11  від 12.07.2007р. у  сумі 48 697,69 грн.  Крім того, позивач просив стягнути з   відповідача  витрати за сплату державного мита в сумі 162,36 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу   в сумі 118,00 грн.  (а.с. 31-32).

Зазначена заява судом першої інстанції   прийнята  та розглянута.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами був укладений договір поставки № 12/07/07-11 від 12.07.2007 р., за яким ТОВ «Донецький бетонний завод «Фрегат»(Постачальник) зобов'язався  поставити ТОВ «ДМС-ІНВЕСТ»(Покупець)  продукцію, а Покупець зобов"язався  прийняти та оплатити її за ціною, на умовах та в асортименті, обумовлених в даному договорі та специфікаціях, які є невід'ємними частинами  договору (арк. справи  8).

12.07.2007 р.   між сторонами була  узгоджена  та  підписана  специфікація  № 1  до договору поставки № 12/07/07-11 від 12.07.2007 р., якою визначено найменування продукції, її кількість  та ціна.

На виконання умов зазначеного договору у період з 14.11.2007 р.  по 30.11.2007 р.  позивач    поставив   відповідачу  бетон  на загальну суму  48 697,69 грн., що підтверджується  видатковими  накладними  № 479  від 14.11.2007 р.,  № 4824 від 17.11.2007 р., № 4841 від 20.11.2007 р., № 4858 від 22.11.2007 р., № 4880 від 26.11.2007 р.,  № 4905 від 29.11.2007 р., № 4918 від 30.11.2007 р., які підписані представниками обох сторін (арк. справи  9-12).

Відповідно до п. 4.3 Договору сторони встановили  порядок оплати –100% передоплата.

Позивач  послався на те, що для оплати поставленої продукції  виставив відповідачу  рахунки № 1944 від 14.11.2007 р., №  1963 від 17.11.2007 р., № 1980 від 20.11.2007 р., № 1990 від 22.11.2007 р., № 2012 від 26.11.2007 р., № 2032 від 29.11.2007 р., № 2041 від 30.11.2007 р. ( арк. справи 60). Проте відповідач свої зобов'язання за договором поставки № 12/07/07-11 від 12.07.2007року не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка склала 48 697,69 грн.

Як вбачається з матеріалів справи  позивачем  не надано доказів  направлення зазначених рахунків на адресу відповідача,  тому господарський суд обґрунтовано  не прийняв їх до уваги.  

Оскільки  сторонами  належним чином  не визначений  строк виконання  зобов"язання відповідача   щодо оплати  отриманої продукції, тому  суд першої інстанції правомірно застосував до даних правовідносин   положення   ст. 530  Цивільного кодексу України, які передбачають, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.  

Судом першої інстанції встановлено, що сторонами у вказаному вище договорі належним чином не визначено строк виконання зобов'язання відповідача щодо оплати отриманої продукції, тому апеляційна інстанція вважає, що  господарським судом обґрунтовано застосовано до даних правовідносин ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 20.03.2008 р. була направлена вимога - претензія № 2, якою позивач просив відповідача погасити заборгованість  за договором поставки № 12/07/07-11 від 12.07.2007 р.,  про що свідчить поштова квитанція № 790913 та опис вкладення  (а.с. 66-67, 69).

Таким чином,  у розумінні положень ст. 530 Цивільного кодексу України зобов"язання у відповідача щодо оплати поставленого товару виникло  з наступного дня після  закінчення  7 днів  з моменту  надіслання відповідачеві  письмової вимоги  - претензії.

Відповідно до п. 8.2 Договору за порушення строків оплати Покупець сплачує Постачальнику штрафну пеню в розмірі 0,1% від вартості несвоєчасної оплаченої продукції за кожен день прострочки оплати, а також відшкодовує понесені порушенням строків оплати збитки та упущену вигоду.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення виконання грошового зобов'язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.  Водночас, частина 1 вказаної правової норми зазначає, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

 Статтями 1 та  3 Закону  України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, наразі розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

         Норми статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” є імперативними та такими, що кореспондуються з нормами статей 231-232 Господарського суду  України,  тому апеляційна інстанція  вважає, що  суд першої інстанції обґрунтовано   дійшов висновку, що умови пункту 8.2 Договору можуть бути застосовані судом лише в частині, що не суперечить чинному законодавству України, тобто з відповідача на користь позивача   в період з моменту виникнення права вимоги  - 01.04.2008р. по 06.05.2008 р. підлягає  стягненню пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що складає  937,43грн., в іншій частині у задоволенні  нарахованої суми пені судом правомірно відмовлено.

         Відповідно до ст.  625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних  від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

             Щодо стягнення з відповідача  на користь позивача суми інфляційних  нарахувань- 7 499,44 грн. та суми трьох процентів  річних -662,08 грн., апеляційна інстанції погоджується з висновком  суду першої інстанції  щодо  часткового  їх задоволення, а саме за період  з  01.04.2008 р. по 06.-05.2008 р.  трьох відсотків річних - у сумі 139 грн. 76 коп. та  суму  інфляційних  нарахувань  - за квітень 2008 р. - 1 509 грн. 63 коп.

    Посилання    заявника   скарги    на те, що   умовами   договору   поставки   № 12/07/07-11 від 12.07.2007 р.  не встановлено  строків платежу за поставлену продукцію та те, що позивачем по справі не доведений  факт отримання відповідачем  вимоги-претензії, не приймаються апеляційною інстанцією  до уваги, тому як  положеннями  ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що  якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.  Як встановлено з матеріалів справи,  така  вимога була направлена позивачем відповідачу - 20.03.2008 р.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України  витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника -  ТОВ «ДМС-ІНВЕСТ».

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

                 Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ДМС-ІНВЕСТ»м. Донецьк залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від  11.06.2008 р. по справі № 36/71 залишити без змін.

Головуючий          Т.М.  Колядко

Судді:          Н.В.  Акулова

          О.А.  Скакун

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС

                                                                                                                                                5. господ. суду Дон. обл.