Постанова

від 09.06.2008 по справі 29/24-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

29/24-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2008 р.                                                           Справа № 29/24-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В. Я., суддя Афанасьєв В.В. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача –Куманецького О.М. –дов., Марчука В.П. –дир.

відповідача -  Куценка О.В. –дов.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вхідний № 1054Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 01 лютого 2008 року у справі № 29/24-08

за позовом Закритого акціонерного товариства «Рівненський ливарний завод», с. Городок Рівненського району Рівненської області

до  Закритого акціонерного товариства «Барвінківський машинобудівний завод», м. Барвінкове Харківської області

про визнання недійсною третейської угоди

встановила:

У січні 2008 року до господарського суду Харківської області надійшла позовна заява ЗАТ «Рівненський ливарний завод», підписана від імені позивача генеральним директором ЗАТ «Рівненський ливарний завод»В.П. Марчуком, в якій позивач просив визнати недійсною третейську угоду від 14.02.2006 року, укладену між ЗАТ «Барвінківський машинобудівний завод»та ЗАТ «Рівненський ливарний завод», на підставі якої Третейським судом (для вирішення конкретного спору) при Київській палаті сприяння третейському судочинству було розглянуто справу № 06/02-06 та ухвалене рішення від 28.02.2006 року.

Ухвалою від 17 січня 2008 року господарським судом Харківської області прийнята ухвала про порушення провадження у справі № 29/24-08 про визнання недійсною третейської угоди. Позивачем по даній ухвалі зазначено: ЗАТ «РДЗ», с. Городок. Розгляд справи призначено на 01 лютого 2008 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01 лютого 2008 р. у справі № 29/24-08 (суддя Тихий П.В.) позов задоволено повністю. Визнано недійсною третейську угоду від 14.02.2006 року, укладену між ЗАТ «Барвінківський машинобудівний завод»та ЗАТ «Рівненський ливарний завод», на підставі якої Третейським судом (для вирішення конкретного спору) при Київській палаті сприяння третейському судочинству було розглянуто справу № 06/02-06 та ухвалене рішення від 28.02.2006 року. З відповідача на користь позивача стягнуто 85 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. При цьому, у вступній частині рішення позивачем зазначений ЗАТ «РЛЗ», а у протоколі судового засіданні від цієї дати (01.02.2008 року) –ЗАТ «РДЗ».

08 травня 2008 року до апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ЗАТ «Рівненський ливарний завод», яка підписана від імені заявника представником Куманецьким О.М. за довіреністю, виданою генеральним директором ЗАТ «Рівненський ливарний завод»В.К. Канським від 27.04.2007 року, строком дії до 26.04.2008 року (апеляційна скарга зареєстрована канцелярією господарського суду Харківської області 22 квітня 2008 року). В апеляційній скарзі заявник просить скасувати рішення господарського суду Харківської області у справі № 29/24-08 від 01.02.2008 р. з тих підстав, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, допущено неповне з‘ясування обставин, що мають значення для справи, визнано встановленими обставини, які позивачем не доведені, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Так, заявник апеляційної скарги, зокрема, стверджує, що місцевим господарським судом при прийнятті  оскаржуваного рішення не було витребувано а ні третейської справи, а ні безпосередньо третейської угоди, що є предметом спору, та висновки суду зроблені лише на підставі позовної заяви позивача. Заявник стверджує, що третейська угода від 14.02.2006 року з боку відповідача підписана безпосередньо головою правління Давидченко В.М., а з боку позивача –генеральним директором Канським В.К. Представник Максимишин А.М. таку угоду а ні з боку позивача, а ні з боку відповідача не підписував. До апеляційної скарги заявником додано належним чином засвідчену копію третейської угоди від 14 лютого 2006 року, з якої дійсно вбачається, що вона підписана з боку відповідача безпосередньо головою правління Давидченко В.М., а з боку позивача –генеральним директором Канським В.К.

06 травня 2008 року до апеляційного господарського суду надійшла заява про відкликання апеляційної скарги, підписана  від імені ЗАТ «Рівненський ливарний завод»генеральним директором В.П. Марчуком, в якій останній просить повернути апеляційну скаргу скаржнику, оскільки вона підписана особою, яка не є представником ЗАТ «Рівненський ливарний завод».

Ухвалою апеляційного господарського суду від 08 травня 2008 року апеляційна скарга прийнята до провадження. Ухвалено заяву Марчука В.П. про відкликання апеляційної скарги розглянути у судовому засіданні, для чого, для встановлення належних повноважень осіб, або відсутності таких повноважень витребувано належні докази.

16 травня 2008 року до апеляційного господарського суду надійшла заява про відмову від апеляційної скарги, підписана  від імені ЗАТ «Рівненський ливарний завод»генеральним директором В.П. Марчуком, в якій останній просить прийняти його відмову від апеляційної скарги та припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою, яка підписана особою, що не є представником ЗАТ «Рівненський ливарний завод».

В судове засідання 02.06.2008 року від імені ЗАТ «Рівненський ливарний завод»надійшов відзив на апеляційну скаргу, підписаний генеральним директором В.П. Марчуком, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції –без змін, оскільки воно прийняте у відповідності з приписами чинного законодавства. У відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, міститься посилання на відсутність повноважень у Канського В.К. діяти від імені товариства.

Від відповідача також надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення –без змін. Відповідач вважає, що оскільки до апеляційної скарги надано копію третейської угоди від 14.02.2006 року, яка ніби-то з боку відповідача підписана безпосередньо головою правління Давидченко В.М., а не Максимишиним А.М., та Давидченко В.М. заперечує факт підписання будь-яких третейських угод, така угода є недійсною з інших підстав, ніж заявлено у позові.

На підставі зазначеного, у відзиві відповідачем заявлено клопотання про витребування у заявника апеляційної скарги оригіналу наданої ним копії третейської угоди.

На виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду від 08 травня 2008 року представниками надані докази в обґрунтування своїх повноважень.

Так, Марчуком В.П. в підтвердження своїх повноважень як генерального директора ЗАТ «Рівненський ливарний завод»надано, зокрема:

Контракт з генеральним директором Марчуком В.П. від 22.03.2007 р. строком дії до 22.03.2008 р.

Наказ № 1 товариства від 23.03.2007 р. про прийняття Марчука В.П. на посаду генерального директора на підставі контракту від 22.03.2007 р. та протоколу б/н загальних зборів акціонерів товариства від 20.03.2007 р.;

Наказ № 2 від 23.03.2007 р. про звільнення Канського В.К. з посади генерального директора товариства;

Витяг з протоколу № 01/08 засідання наглядової ради товариства від 04.03.2008 р. про продовження строку дії контракту з генеральним директором Марчуком В.П. до 20.03.2009 р.;

Додаткова угода від 20.03.2008 р. до контракту з генеральним директором Марчуком В.П. від 22.03.2007 р. про внесення змін до строків дії контракту;

Постанову Вищого господарського суду України у справі № 53/115-07 та постанову про відновлення виконавчого провадження у цій справі.

Канським В.К. в підтвердження своїх повноважень як генерального директора ЗАТ «Рівненський ливарний завод»надано, зокрема:

Контракт з генеральним директором Канським В.К. від 01.10.2000 р. строком дії до 01.10.2002 р.;

Протокол № 5 засідання ради товариства від 12.08.2002 р. та додаткова угода № 1 до контракту від 01.10.2000 р. про продовження строку дії контракту до 01.10.2003 р.;

Додаткова угода № 2 до контракту від 01.10.2000 р. про продовження строку дії контракту до 01.10.2004 р.;

Протокол № 13 засідання ради товариства від 13.09.2004 р. про продовження строку дії контракту до 01.10.2005 р.;

Протокол № 19 засідання наглядової ради товариства від 15.03.2005 р. про продовження строку дії контракту з Канським В.К. до 01.10.2006 р.;

Рішення постійно діючого третейського суду по справі № 277/10.00 від 08.11.2007 року, яким визнано недійсними рішення позачергових зборів акціонерів ЗАТ «Рівненський ливарний завод», що оформлені протоколом від 20.03.2007 року.

Аналіз наданих представниками доказів та наявних у справі судових рішень дає підстави зробити висновки щодо того, що станом на дату укладання третейської угоди (14.02.2006 року) генеральним директором ЗАТ «Рівненський ливарний завод»був Канський В.К., який і підписав таку угоду з боку позивача по даній справі (колегія суддів зазначає, що питання щодо неправомочності підпису Канського В.К. на третейській угоді не є предметом даного позову).

Повноваження ж Марчука В.П., як генерального директора ЗАТ «Рівненський ливарний завод»виникли на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 20.03.2007 р.

Разом з тим, як вбачається із наявного у матеріалах справи Рішення постійно діючого третейського суду по справі № 277/10.00 від 08.11.2007 року, рішення позачергових зборів акціонерів ЗАТ «Рівненський ливарний завод», що оформлені протоколом від 20.03.2007 року визнані недійсними.

Доказів того, що назване рішення скасовано у встановленому законом порядку сторонами не надано.

У відповідності до ст. 51 Закону України «Про третейські суди», рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржене стороною у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Колегія суддів зазначає, що питання щодо скасування рішення третейського суду не є предметом даного позову, та, оскільки третейська угода від 14.02.2006 року з боку ЗАТ «Рівненський ливарний завод»підписана повноважною на той час особою –генеральним директором Канським В.К., з урахуванням приписів Конституції України (ст. 129) та Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. № 9, колегія суддів вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, підписану від імені ЗАТ «Рівненський ливарний завод»представником Куманецьким О.М. на підставі довіреності, виданої Канським В.К.

З цих же підстав колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні усного клопотання Марчука В.П. про недопущення до участі у справі представника Куманецького О.М., який, як вважає Марчук В.П., діє на підставі неналежних повноважень, а також у задоволенні клопотань Марчука В.П. про відкликання апеляційної скарги та про відмову від апеляційної скарги.

Також, колегією суддів для з'ясування усіх фактичних обставин справи прийнято рішення про допущення до участі у справі всіх осіб, що прибули у судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:

Позовна заява мотивована тим, що третейська угода від 14.02.2006 року, укладена між ЗАТ «Барвінківський машинобудівний завод»та ЗАТ «Рівненський ливарний завод», на підставі якої Третейським судом (для вирішення конкретного спору) при Київській палаті сприяння третейському судочинству було розглянуто справу № 06/02-06 та ухвалене рішення від 28.02.2006 року, підписана з боку ЗАТ «Барвінківський машинобудівний завод»його представником Максимишиним А.М., у якого станом на дату підписання такої угоди були відкликані повноваження щодо представлення інтересів відповідача. Тобто, така угода з боку відповідача по даній справі підписана неуповноваженою особою, що є підставою для визнання її недійсною.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд  посилався на обґрунтованість позовних вимог позивача та відповідність їх наданим доказам і положенням чинного законодавства. Також, суд посилався на визнання позовних вимог відповідачем та наявність у матеріалах справи доказів, які свідчать про відсутність у Максимишина А.М. станом на дату підписання оскаржуваної угоди належних повноважень (зокрема, відсутність у довіреності від 03.02.2006 р. прямої вказівки на можливість укладання третейської угоди, лист відповідача від 04.02.2006 р. про скасування такої довіреності та відзив на позовну заяву, в якому зазначено про те, що жодних третейських угод відповідач не укладав).

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, визнаючи недійсною оскаржувану третейську угоду та надаючи їй правову оцінку, місцевим господарським судом, в той же час, така угода у сторін не була витребувана, а жодна із сторін оскаржуваної угоди не надала та не заявила будь-яких клопотань про її витребування у інших осіб.

Тобто, юридична оцінка оскаржуваної угоди зроблена за її відсутності, виходячи лише із викладених у позовній заяві та відзиві на неї тверджень.  

У відповідності до ст. 84 ГПК України, судове рішення повинно містити, зокрема, обставини справи, встановлені господарським судом, причини виникнення спору, докази, на підставі яких прийнято рішення, доводи, за якими господарський суд відхилив докази сторін, законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення. Ст. 43 ГПК України встановлено, що оцінка доказів судом здійснюється при повному, об'єктивному та всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р.  за № 11 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

У відповідності до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці докази встановлюються, зокрема, письмовими та речовими доказами, а в необхідних випадках, письмовими поясненнями представників сторін та інших осіб.

Ст. 36 ГПК України встановлено, що письмовими доказами є документи та матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення порушені норми матеріального та процесуального права, таке рішення прийняте при неповному дослідженні та неповній оцінці усіх фактичних обставин справи за відсутності доказів, на які посилається позивач, та взагалі за відсутності оскаржуваного акту (угоди), через що воно підлягає скасуванню на підставі п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України.

У судовому засіданні апеляційного господарського суду Марчуком В.П. не було надано відповіді на запитання суду, на підставі яких доказів та інших фактичних даних ним була подана позовна заява. Марчук В.П. повідомив, що оскаржувана угода (що підписана з боку ЗАТ «Барвінківський машинобудівний завод») у нього відсутня, джерела, з яких він дізнався про існування такої угоди, він не пам'ятає.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Із врахуванням вимог названої статті та встановлених вище фактів, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача не підтверджені належними доказами, ґрунтуються лише на припущеннях, а тому задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв'язку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю і наявністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з‘ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та за відсутності акту (угоди), що є предметом оскарження.

Колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання відповідача про витребування оригіналу третейської угоди від 14.02.2006 року, яка з боку відповідача підписана безпосередньо головою правління Давидченко В.М., а з боку позивача –генеральним директором Канським В.К., оскільки така угода не є предметом спору та не була предметом дослідження у суді першої інстанції, а у відповідності до ст. 101 ч. 3 ГПК України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду у суді першої інстанції.

Посилання ж відповідача на те, що надана апелянтом до апеляційної скарги третейська угода з датою її підписання –14.02.2006 р., чи будь-яка інша угода з такою датою підписання є недійсною з інших, ніж наведені у позовній заяві підстав, не узгоджується з приписами чинного процесуального законодавства.

Сам по собі факт заперечення відповідача щодо підписання угоди не є підставою для визнання такої угоди недійсною з підстав, що не були заявлені у позові та за відсутності належних доказів (експертизи підпису, ін.).

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.2 ст. 103, п. 1, 3, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

                                                   постановила:

У задоволенні усного клопотання Марчука В.П. про недопущення до участі у справі представника Куманецького О.М., який діє (на думку Марчука В.П.) на підставі неналежних повноважень відмовити.

У задоволенні клопотань Марчука В.П. про відкликання апеляційної скарги та про відмову від апеляційної скарги відмовити.

У задоволенні клопотання відповідача про витребування оригіналу третейської угоди від 14.02.2006 року відмовити.

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 01 лютого 2008 року у справі № 29/24-08 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

         Головуючий суддя                                                                    Погребняк В. Я.  

                                 суддя                                                                    Афанасьєв В.В.  

                                  суддя                                                                    Шевель О. В.