Постанова

від 16.09.2008 по справі 29/24-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

29/24-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 вересня 2008 р.                                                                                    № 29/24-08  

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді                    М.В.Кузьменка,

судді                                        І.М.Васищака,

судді                                        В.М.Палій,

розглянувши    касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства

                     "Барвінківський машинобудівний завод"

на                   постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2008р.

та                   Закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод"

на                    рішення господарського суду Харківської області від 01.02.2008р. та

                      постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2008р.

у справі         №29/24-08

за позовом    Закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод"

до                      Закритого акціонерного товариства "Барвінківський машинобудівний завод"

про                    визнання недійсною третейської угоди,

за участю представників сторін:

від позивача: Скарбарчук О.Г., Марчук В.П.,

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Рівненський ливарний завод" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Барвінківський машинобудівний завод" і просило суд визнати недійсною третейську угоду від 14.02.2006р., укладену між сторонами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна третейська угода підписана від імені товариства відповідача Максимишиним А.М. з перевищенням повноважень, наданих останньому довіреністю від 03.02.2006р. Будь-яких дій, які б свідчили про схвалення укладеної третейської угоди товариством не здійснювалося.

Відповідач у своєму відзиві визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню (а.с.23-24).

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.02.2008р. (суддя Тихий П.В.) позов задоволено повністю: визнано недійсною третейську угоду від 14.02.2006р., укладену між сторонами, на підставі якої Третейським судом (для вирішення конкретного спору) при Київської палаті сприяння третейському судочинству було розглянуто справу №06/02-06 та ухвалено рішення від 28.02.2006р.

При цьому суд першої інстанції керувався ст.ст.237, 244, 203, 215 ЦК України та виходив з того, що представник ЗАТ "Барвінківський машинобудівний завод" Максимишин А.М. не мав правових підстав для укладання третейської угоди від імені товариства, оскільки виданою йому довіреністю від 03.02.2006р. товариство не уповноважувало на укладання третейських угод. Окрім того, відповідно до листа відповідача від 04.02.2006р., довіреність, що була видана 03.02.2006р. Максимишину А.М. була скасована.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2008р. (головуючий, суддя Погребняк В.Я., судді Афанасьєв В.В., Шевель О.В.) у задоволенні клопотань Марчука В.П. про відкликання апеляційної скарги та про відмову від апеляційної скарги відмолено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції, стало те, що визнаючи недійсною оскаржувану третейську угоду, та надаючи їй правову оцінку, місцевим господарським судом не було її витребувано у сторін, а жодна із сторін оскаржуваної угоди не надала та не заявила будь-яких клопотань про її витребування у інших осіб. Тобто, юридична оцінка оскаржуваної угоди зроблена судом за її відсутності, виходячи лише із викладених у позовній заяві та відзиві на неї тверджень. Отже, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні та неповній оцінці усіх фактичних обставин справи за відсутності доказів, на які посилається позивач, та взагалі за відсутності оскаржуваної угоди.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що аналіз наданих представниками доказів та наявних у справі судових рішень, ухвалених в інших справах, дає підстави зробити висновки щодо того, що станом на дату укладання третейської угоди (14.02.2006р.) генеральним директором ЗАТ "Рівненський ливарний завод" був Канський В.К., який і підписав таку угоду з боку позивача у даній справі. Проте питання щодо неправомірності підпису Канського В.К. на третейській угоді не є предметом даного позову.

Відмова суду апеляційної інстанції у задоволенні клопотання відповідача про витребування оригіналу третейської угоди від 14.02.2006р., яка з боку відповідача підписана безпосередньо головою правління Давидченко В.М., а з  боку позивача –генеральним директором Канським В.К., мотивована тим, що така угода не є предметом спору та не була предметом дослідження у суді першої інстанції, а у відповідності до ч.3 ст.101 ГПК України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду у суді першої інстанції.

Посилання ж відповідача на те, що надана апелянтом до апеляційної скарги третейська угода з датою її підписання –14.02.2006р., чи будь-яка інша угода з такою датою підписання є недійсною з інших, ніж наведені у позовній заяві підстав, не узгоджується з приписами чинного законодавства.

Одночасно судом апеляційної інстанції встановлено, що повноваження Марчука В.П., як генерального директора ЗАТ "Рівненський ливарний завод", виникли на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 20.03.2007р. Проте, Рішенням постійно діючого третейського суду у справі №277/10.00 від 08.11.2007р., рішення позачергових зборів акціонерів ЗАТ "Рівненський ливарний завод", оформлене протоколом від 20.03.2007р., визнані недійсними (а.с.91-93 т.1). Доказів того, що назване рішення скасовано у встановленому законом порядку сторонами не надано.

Не погоджуючись з  рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач  звернувся  до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що надана суду апеляційної інстанції копія третейської угоди від 14.02.2006р., підписана від імені товариства відповідача головою правління Давидченко В.М., є підробленою.

Не погоджуючись з  постановою суду апеляційної інстанції, позивач також  звернувся  до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, яка підписана генеральним директором ЗАТ "Рівненький  ливарний завод" Марчуком В.П., в якій просить її скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У своїй касаційній скарзі та доповненнях до неї позивач також посилається, зокрема, на те, що копія третейської угоди від 14.02.2006р., що міститься в матеріалах справи, є підробленою.

Також від  товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський ливарний завод" надійшла відмова від касаційної скарги, підписана представником О.Г.Скарбарчуком на підставі довіреності від 13.11.2007р., виданої від імені товариства Генеральним директором Канським В.К.

Одночасно представник О.Г.Скарбарчук заявив клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю надати додаткові докази щодо повноважень керівництва ЗАТ "Рівненський ливарний завод".

Крім того, за підписом представника О.Г.Скарбарчука надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача –ЗАТ "Барвінківський машинобудівний завод", в якому товариство просить оскаржувану постанову залишити в силі, а скаргу без задоволення з мотивів, викладених у відзиві.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права  при ухваленні оскаржуваних судових  актів, знаходить касаційну скаргу відповідача такою, що не підлягає  задоволенню, а касаційну скаргу позивача - ЗАТ "Рівненький  ливарний завод" від 01.07.2008р., підписану генеральним директором Марчуком В.П., такою що підлягає залишенню без розгляду з таких підстав.

Статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" визначено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.2 ст.17 названого Закону, в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, прізвище, ім'я, по батькові, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори; дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи; дані про видачу виписок, витягів, довідок з Єдиного державного реєстру.

В силу ч.1 ст.18 Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесення відповідних змін.

Згідно ст.28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що  діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

В матеріалах справи містяться виписки та довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з датою їх виписки від 11.01.2008р., 03.04.2008р., 14.05.2008р., 29.05.2008р. (а.с.48, 49, 94, 123, т.1)  де зазначено, що керівником ЗАТ "Рівненький  ливарний завод" є Канський Валерій Кирилович.

Між тим, подана ЗАТ "Рівненький  ливарний завод" касаційна скарга від 01.07.2008р. підписана від імені товариства генеральним директором Марчуком В.П., без надання відповідної достовірної інформації (витяг з Єдиного реєстру) про те, що він є особою, уповноваженою представляти товариство. Наведене в силу ч.1 ст.1113 ГПК України, є підставою для залишення вказаної касаційної скарги без розгляду.

Враховуючи викладене не підлягають задоволенню й відмова від касаційної скарги ЗАТ "Рівненький  ливарний завод", підписана представником О.Г.Скарбарчуком, та заявлене ним клопотання про відкладення розгляду справи.

Що ж до тверджень відповідача про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови, то колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на таке.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов.

Частиною 2 ст.57 ГПК України передбачено, що до заяви про визнання акта недійсним додається копія оспорюваного акта.

Предметом розгляду у даній справі є визнання недійсною третейської угоди від 14.02.2006р, укладеної між ЗАТ "Барвінківський машинобудівний завод" та ЗАТ "Рівненський ливарний завод", на підставі якої Третейським судом (для вирішення конкретного спору) при Київській палаті сприяння третейському судочинству було розглянуто справу №06/02-06 та ухвалено рішення від 28.02.2006р.

Підставою для визнання цієї угоди недійсною позивач зазначає ст.ст.237, 244, 203, 215 ЦК України та стверджує про її підписання  з боку відповідача особою, а саме  Максимишиним А.М., з перевищенням повноважень, наданих йому довіреністю від 03.02.2006р.

Разом з тим, звертаючись до суду з даним позовом про визнання третейської угоди від 14.02.2006р. недійсною, позивач не додав до нього оригіналу або належним чином засвідченої копії цієї угоди.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, суд першої інстанції надав юридичну оцінку спірній угоді та визнав її недійсною за відсутності останньої, виходячи лише із викладених у позовній заяві та відзиві на неї тверджень.

Одночасно в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що у судовому засіданні апеляційного суду Марчуком В.П., який підписав позовну заяву як генеральний директор товариства, не надано відповіді на запитання суду, на підставі яких доказів та інших фактичних даних ним була подана позовна заява, а лише повідомив суд, що оскаржувана угода  у нього відсутня, джерела, з яких він дізнався про існування такої угоди, він не пам'ятає.

Між тим, відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства,  установи,  організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відсутність оскаржуваної угоди, яку позивач просить суд визнати недійсною,  а саме третейської угоди від 14.02.2006р., яка, як стверджує позивач підписана від імені відповідача - ЗАТ "Барвінківський машинобудівний завод" Максимишиним А.М., свідчить про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог.

Що ж до третейської угоди від 14.02.2006р., копія якої міститься в матеріалах справи, і  яка підписана від імені ЗАТ "Барвінківський машинобудівний завод" головою Правління Давидченком В.М. (а.с.120-122 т.2), то як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, вимоги щодо її недійсності позивачем у суді першої інстанції не заявлялися, а відтак вона не є предметом спору у даній справі.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції фактичні її обставини були встановлені судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для зміни або скасування  оскаржуваної постанови немає.

Керуючись ч.1 ст.1113, ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Рівненській ливарний завод" на рішення господарського суду Харківської області від 01.02.2008р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2008р. у справі №29/24-08  залишити без розгляду.

2. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Барвінківській машинобудівний завод"  залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2008р. у справі №29/24-08 –без змін.

Головуючий, суддя                                                            М.В.Кузьменко

Суддя                                                                                І.М.Васищак

Суддя                                                                                В.М.Палій