Постанова

від 12.06.2008 по справі 5020-7/177

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-7/177

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

11 червня 2008 року   Справа № 5020-7/177

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Прокопанич Г.К.,

суддів                                                                      Антонової І.В.,

                                                                                          Заплава Л.М.,

за участю представників сторін:

позивача: Трофімової Галини Іванівни, довіреність б/н від 13.05.08,  товариства з обмеженою відповідальністю "Кордон Мекензи";

відповідача: Лавренова Геннадія Михайловича, довіреність № 001/08 від 25.04.08,  Державного підприємства "Севастопольське досвідне лісомисливське господарство";

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Севастопольське досвідне лісомисливське господарство" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Ілюхіна Г.П.) від 20 травня 2008 року у справі № 5020-7/177

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Кордон Мекензи"

(вул. Ген. Хрюкіна, 12, кв. 71, місто Севастополь, 99055)

(вул. Маршала Геловані, 19, кв.11, місто Севастополь, 99040)

до          Державного підприємства "Севастопольське досвідне лісомисливське господарство"

(вул. Новікова, 60-а, місто Севастополь, 99043)

про зобов'язання укласти договори між Державним підприємством  "Севастопольське досвідне лісомисливське господарство" та товариством з обмеженою відповідальністю "Кордон Мекензи" "Про умови ведення мисливського господарства" та "Про організацію взаємовідносин між землекористувачем та користувачем мисливських угідь"

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Рішенням господарського суду  міста Севастополя від  20 травня 2008 року у справі № 5020-7/117 (суддя Ілюхіна Г.П.)  позов товариства з обмеженою відповідальністю "Кордон Мекензи" до Державного підприємства "Севастопольське досвідне лісомисливське господарство" про зобов'язання укласти договори між Державним підприємством  "Севастопольське досвідне лісомисливське господарство" та товариством з обмеженою відповідальністю "Кордон Мекензи" "Про умови ведення мисливського господарства" та "Про організацію взаємовідносин між землекористувачем та користувачем мисливських угідь" задоволено.

                    Суд зобов'язав Державне підприємство "Севастопольське досвідне лісомисливське господарство" укласти з товариством з обмеженою відповідальністю "Кордон Мекензи" договори "Про умови ведення мисливського господарства" та "Про організацію взаємовідносин між землекористувачем та користувачем мисливських угідь" в строк до 30.05.2008 в редакції позивача.

                    Не погодившись з постановленим судовим актом, Державне підприємство "Севастопольське досвідне лісомисливське господарство" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить  рішення господарського суду  міста Севастополя від  20 травня 2008 року скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права та при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, що мають суттєве значення для  вирішення спору по суті.   

                    Товариство з обмеженою відповідальністю "Кордон Мекензи"  у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що рішення прийнято з дотриманням  норм  матеріального та процесуального права та з врахуванням листа Державного підприємства "Севастопольське досвідне лісомисливське господарство"  № 1004 від 01.09.2007 про добровільну відмову від користування мисливськими  угіддями площею 6156 га на користь  товариства з обмеженою відповідальністю "Кордон Мекензи" з 01.01.2008 для ведення мисливського господарства  для розведення  дикої тварини в  порядку  статті  22 Закону України  "Про мисливське господарство та полювання".

                    Таким чином, на думку товариства з обмеженою відповідальністю "Кордон Мекензи", приймаючи рішення, суд першої інстанції не порушив вимоги статті 22 Закону України  "Про мисливське господарство та полювання", як  про це зазначає відповідач.

                    За клопотанням сторін судочинство здійснювалось  російською мовою.

                    На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія повторно розглянувши  справу, встановила наступне.

                    У травні 2005 року  товариство з обмеженою відповідальністю "Кордон Мекензи"  звернулось до  господарського суду  з  позовом до  Державного підприємства "Севастопольське досвідне лісомисливське господарство", просило зобов'язати укласти договори між Державним підприємством "Севастопольське досвідне лісомисливське господарство" та товариством з обмеженою відповідальністю "Кордон Мекензи"  та "Про організацію взаємовідносин між землекористувачем та користувачем мисливських угідь",  посилаючись на наявність рішення  10-ої  сесії Севастопольської міської ради  V скликання від 08 квітня 2008 року № 4029  про надання позивачеві у користування на 25 років  мисливських угідь загальною площею 6156,0 га, розташованих на підвідомчій  Севастопольській  міської  раді  території.

                    Відповідач - Державне підприємство "Севастопольське досвідне лісомисливське господарство", заперечуючи проти позову, вважає його безпідставним,  оскільки мисливські угіддя надані відповідачу на підставі рішення  сесії Севастопольської міської ради № 1016 від 19.12.2001, а  тому  підстави  для укладання договорів відсутні.

                    Оскаржене рішення містить посилання на статті 638-647  Цивільного Кодексу України та  Закон України  "Про мисливське господарство та полювання".

          Вивчивши матеріали справи, вислухавши  представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду фактичним обставинам справи, судова колегія  вважає  апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Статтями 21, 22 Закону України  "Про мисливське господарство та полювання" передбачено, що умови ведення мисливського господарства  визначаються у договорі, який укладається між місцевими органами  спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання  і користувачами мисливських угідь.

          Форма договору  встановлюється спеціально уповноваженим центральним  органом  виконавчої  влади  у  галузі  мисливського господарства   та   полювання   за   погодженням із   спеціально уповноваженим  центральним  органом  виконавчої  влади  у   галузі охорони навколишнього природного середовища.

    Для потреб  мисливського господарства користувачі мисливських угідь мають право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів  земельних  ділянок,  будувати на мисливських угіддях необхідні  будівлі  та  біотехнічні  споруди,  вирощувати  кормові культури,   створювати   захисні   насадження,   проводити  штучне обводнення,  здійснювати  інші  заходи,   пов'язані   з   веденням мисливського  господарства,  які  не  суперечать  законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок.

    Відносини між власниками або користувачами земельних  ділянок і   користувачами   мисливських   угідь  регулюються  відповідними договорами.

          Статтею 22  Закон України  "Про мисливське господарство та полювання"  передбачений   порядок надання у користування мисливських угідь.

    Мисливські угіддя  для  ведення   мисливського   господарства надаються  у  користування  Верховною  Радою Автономної Республіки Крим,  обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням  місцевого  органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади  у  галузі  мисливського  господарства  та полювання,  погодженим  з  Радою  міністрів  Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями,   місцевими  органами  спеціально  уповноваженого центрального   органу   виконавчої   влади   у   галузі    охорони навколишнього   природного  середовища,  а  також  власниками  або користувачами земельних ділянок.

    Мисливські угіддя надаються у користування на строк  не  менш як на 15 років.

    Площа мисливських угідь,  що надаються користувачеві, повинна становити не  менше  3  тисяч  гектарів,   але   не   більше   ніж 35 відсотків  від  загальної  площі  мисливських  угідь Автономної Республіки Крим, області та м. Севастополя.

    Переважне право на користування мисливськими угіддями мають:

    власники та постійні користувачі земельних ділянок;

    користувачі мисливських   угідь,   які   продовжують    строк

користування цими угіддями.

          З матеріалів справи вбачається, що на території, підвідомчій Севастопольській міській раді розташовані  мисливські  угіддя.

          Відповідно до статті 8 Закону України  "Про мисливське господарство та полювання" до    повноважень    обласних,    районних,    Київської   та Севастопольської  міських   державних   адміністрацій   у   галузі мисливського господарства та полювання належить:

-   забезпечення виконання  державних  та  регіональних  програм у

галузі охорони,  використання і  відтворення  мисливських  тварин,

розвитку мисливського господарства;

 -   встановлення відповідно   до   законодавства   обмежень  щодо

користування мисливськими угіддями та здійснення полювання;

 -   забезпечення додержання   вимог   законодавства   у    галузі

мисливського господарства та полювання;

 -   взаємодія з   органами   місцевого  самоврядування  з  питань

мисливського господарства та полювання;

            Рішенням 10-ої сесії Севастопольської міської ради   V  скликання № 4029 від 08 квітня 2008 року  товариству з обмеженою відповідальністю "Кордон Мекензи"  передано у користування строком на 25 років  мисливські угіддя  загальною площею 6156,0 га, розташовані на території міста Севастополя; зобов'язано  позивача у місячний строк з моменту  набрання чинности цього рішення укласти договір  з Севастопольським Державним мисливським господарством  про умови ведення мисливського господарства  та про відношення з іншими землекористувачами (а.с. 10).

          Зазначене рішення суд визнав достатнім для задоволення позовних  вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Кордон Мекензи".

          Однак, матеріали справи свідчать, що мисливські угіддя  були надані відповідачу  на підставі рішення  сесії  Севастопольської  міської ради № 1016 від 19.12.2001.

          Відповідно до частини 2 статті 22 "Про мисливське господарство та полювання" мисливські угіддя надаються строком не менш ніж на 15 років.

          Отже, не зважаючи на наявність  листа-узгодження  № 1004 від 01.09.2007 про добровільну відмову від користування мисливськими угіддями  та  подання   Державного підприємства "Севастопольське досвідне лісомисливське господарство" № 1001 від 01.09.2007, до вирішення питання про  вилучення з користування відповідача мисливських угідь загальною площею 6156,0 га у межах території м. Севастополя правові підстави  для задоволення позовних  вимог відсутні, оскільки відповідач не позбавлений права користування наданими  йому угіддями на свій розсуд та у відповідності з нормами спеціального законодавства.

          З врахуванням вищенаведеного оскаржуване рішення підлягає скасуванню як таке, що  містить невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого  господарського суду, обставинам справи.

          Керуючись статтями 101, пунктом 2 статті 103,  пунктом 3 частини 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

                    1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Севастопольське досвідне лісомисливське господарство" задовольнити.

                    2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 20 травня 2008 року у справі № 5020-7/177 скасувати.

                    3. У позові відмовити.

Головуючий суддя                                                  Г.К. Прокопанич

Судді                                                                                І.В. Антонова

                                                                                Л.М. Заплава