Рішення

від 30.01.2008 по справі 7/104/07-10/631/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.08                                                                                       

Справа №  7/104/07-10/631/07

Суддя   Алейникова Т.Г.

За

позовом: Товариства

з обмеженою відповідальністю „Анабель”, м. Кіровоград         

До

відповідача 1: Товариства

з обмеженою відповідальністю „Еталон”, м. Запоріжжя

До

відповідача 2:  Фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1,АДРЕСА_1

Третя

особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці Позивача: Державна податкова інспекція у

Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя

Суддя Алейникова Т.Г.                    

Представники:

Позивача

-не з'явився

Відповідача

1 -не з'явився

Відповідача

2 -  ОСОБА_2.

за довіреністю від 04.09.2006 року  №

4418;

Третьої

особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

-не з'явився.

Розглядається

позов про визнання недійсним договору купівлі -продажу від 06.02.2003 року, за

яким ОСОБА_1. придбав в ТОВ „Еталон” об'єкт нерухомості, що знаходиться

вАДРЕСА_2і розташований на земельній ділянці площею 2016 кв. м. на суму 85000

грн.

Справа

розглядалася судами неодноразово Постановою Вищого господарського суду України

від 02 жовтня 2007 року справу передано на новий розгляд до господарського суду

Запорізької області.

Судове

засідання призначено на 05.12.2007 р., в зв'язку з неявкою сторін слухання

справи відкладено на 20.12.2007 року. Ухвалою від 20.12.2007 року за

клопотанням Позивача залучено до участі в даній справі в якості третьої особи,

яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ДПІ у

Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, справу слуханням відкладено на

18.01.2008 року. В судовому засіданні 18.01.2008 року оголошено перерву до

24.01.2008 року, та 30.01.08. У судовому засіданні 30.01.2008 р. оголошено

рішення у повному обсязі .

За

клопотанням позивача у судовому засіданні 18.01.2008 року здійснювалося  фіксування судового процесу за допомогою

звукозаписувального технічного засобу.

За

клопотанням сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального

технічного засобу у судовому засіданні 24.01.2008 року не здійснювалося.

Позивач

вважає, що оспорюваний договір є недійсним на підставі статті 48 ЦК УРСР як

такий, що не відповідає вимогам пункту 8.6 статті 8 Закону України „Про порядок

погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами”, у зв'язку з відсутністю згоди податкового органу на його

укладення; ст. 55 Закону України „Про виконавче провадження” у зв'язку з

порушенням заборони на відчуження майна. Позивач обґрунтовує свої вимоги тим,

що договір купівлі - продажу від 06.02.2003 року об'єкта нерухомості був

укладений відповідачами під час перебування всього рухомого, нерухомого майна,

майнових прав ТОВ „Еталон” в податковій заставі, на підтвердження чого надав

суду довідку з Державного реєстру застав рухомого майна,  без отримання відповідного дозволу податкового

органу, що є порушенням, на думку позивача, встановленого Законом порядку

продажу активів платником податків, що мають податкову заборгованість. Також

позивач вважає, що спірний договір був укладений в період виконавчого

провадження. В рамках даного виконавчого провадження ДВС було накладено арешт

на майно боржника -ТОВ „Еталон” на суму 331 831 грн., про що зазначено в п. 4

постанови № 1234/7 від 10.12.2002 р. 

Відповідач

1 в судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав, про час і

місце судових засідань повідомлений належним чином.

Відповідач

2 проти позову заперечив, просив застосувати позовну давність у справі з

мотивів спливу трирічного строку позовної давності, оскільки спірний договір

укладено 06 лютого 2003 року, а з позовом про визнання його недійсним позивач

звернувся 27 лютого 2007 року без клопотання про поновлення. Також послався на

довідку з Єдиного реєстру заборон № 362839-1592 від 06.02.2003 р., згідно якої

повідомляється, що в цілому за адресою АДРЕСА_2 , власником якого є ТОВ

«Еталон», 06 лютого 2003 року під забороною та арештом не перебуває. Крім того,

Відповідач 2 звернув увагу на те, що рішенням Конституційного Суду України від

24.03.2005 року № 2-рп/2005 справа №1-9/2005 (про податкову заставу) пп. 8.2.2

п. 8.2 ст. 8 Закону України № 2181 в частині поширення права податкової застави

на будь-які активи платника податків без врахування суми його податкового боргу

визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Третя

особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні  Позивача - Державна податкова

інспекція у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя надала суду письмові

пояснення з приводу податкової застави майна ТОВ „Еталон”.

Розглянувши

матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, суд

                                        ВСТАНОВИВ:

          06 лютого 2003 року між Товариством з обмеженою

відповідальністю «Еталон»та ОСОБА_1було укладено договір купівлі -продажу,

згідно п 1 якого Продавець продав, а Покупець купив об'єкт нерухомості, що

знаходиться в АДРЕСА_2і розташований на земельній ділянці площею 2016 кв. м.

Вказаний договір був посвідчений того ж дня ОСОБА_3., приватним нотаріусом

Запорізького міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 132.

Позивач,

зважаючи на те, що при укладенні спірного договору порушені вимоги пункту 1.17

статті 1, пункт 8.6 статті 8 Закону України від 21.12.2000 № 2181 , оскільки на

час укладення договору нерухоме майно, все рухоме майно і майнові права ТОВ

„Еталон” знаходилися у податковій заставі та могло бути реалізовані виключно за

згодою податкового органу, та договір укладено в період виконавчого

провадження, в ході якого накладено арешт на майно боржника, у зв'язку з чим

вбачається порушення статті 55 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV „Про

виконавче провадження”, просить визнати його недійсним на підставі статті 48

Цивільного кодексу УРСР.

Згідно

статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах

якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права

або інтересу. Статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність

встановлена тривалістю у три роки. Сплив позовної давності є підставою для

відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Спірний договір укладено

Відповідачами 06 лютого 2003 року, а з позовом до Господарського суду

Запорізької області про визнання його недійсним Позивач звернувся 22.02.2007

року, тобто за спливом трирічного строку позовної давності, без вказівки на

поважні причини його пропущення та без клопотання про поновлення. Твердження

Позивача про переривання позовної давності згідно п. 2 статті 264 ЦК України

внаслідок звернення його до Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя

01.06.2005 р. до уваги не приймаються, оскільки провадження у вказаній справі

було закрито ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від

20.12.2005 року внаслідок того, що спір підлягає вирішенню в порядку

господарського судочинства і є непідвідомчим Орджонікідзевському районному суду

м. Запоріжжя. Згідно п. 1 статті 265 Цивільного кодексу України залишення

позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Згідно

п. 1.17) ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників

податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»N 2181-III від

21.12.2000 р. податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов'язання

платника податків, не погашеного у строк. Зміст податкової застави визначений

п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників

податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого

з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має

податковий борг, передаються у податкову заставу, право податкової застави виникає

згідно із законом та не потребує письмового оформлення. Пунктом 8.3 статті 8

вказаного Закону встановлений обов'язок податкового органу зареєструвати

податкову заставу у відповідному державному реєстрі застав за умови строку дії

такої податкової застави більш як десять календарних днів. Відповідно до

підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України «Про порядок погашення

зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими

фондами»при здійсненні договорів купівлі чи продажу, інших видів відчуження,

платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, має отримати

письмове узгодження податкового органу на таку операцію.

Як

свідчать картка особового рахунку ТОВ «Еталон»та пояснення ДПІ у

Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, податкова заборгованість ТОВ «Еталон»

мала тимчасовий характер. Станом на 06.02.2003 року ТОВ «Еталон»мало податкову

заборгованість, яку було погашено у липні 

2003 року.

Рішенням

Конституційного суду України від 24.03.2005 року по справі №2-рп/2005, визнано

такими що не відповідають Конституції України - підпункт 8.2.2 пункту 8.2

статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків

перед бюджетами та державними цільовими фондами»в частині поширення права

податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування

суми його податкового боргу. На думку Конституційного Суду України, розмір

податкової застави виходячи із загальних принципів права повинен відповідати

сумі податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу

справедливості та розмірності. Розмірність як елемент принципу справедливості

передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами

платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та

диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником

податкового боргу.

Згідно

вказаного та зважаючи на те, що розмір податкового боргу є значно меншим за

вартість майна, проданого за спірним договором, та був погашений Відповідачем 1

самостійно, Позивачем неправомірно визначено договір купівлі -продажу від

06.02.2003 р. об'єкта нерухомості, що знаходиться у м. Запоріжжі по вул.

Перспективній, 6, як такий, що укладений Відповідачами з порушенням пункту 1.17

статті 1, пункт 8.6 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Посилання

Позивача на порушення ст. 55 Закону України «Про виконавче

провадження»внаслідок укладення відповідачами спірного договору в період

виконавчого провадження, в ході якого накладено арешт на майно боржника, судом

до уваги не приймаються, оскільки з наданої Позивачем постанови Державної

виконавчої служби Орджонікідзевського районного управління юстиції № 1234/7 від

10.12.2002 року про відкриття виконавчого провадження не вбачається накладення

арешту саме на майно, яке є предметом спірного договору купівлі -продажу від

06.02.2003 року. Стаття 55 Закону України «Про виконавче провадження», в

редакції яка діяла на момент укладення спірного договору -06.02.2003 р.,

передбачає, що арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони

розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права користування майном

або його вилученні у боржника та передачі на зберігання іншим особам; види,

обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному

конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для

власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Доказів

опису Державною виконавчою службою Орджонікідзевського районного управління

юстиції майна ТОВ «Еталон», яке є 

предметом спірного договору, та оголошення заборони розпоряджатися ним у

виконавчому провадженні № 1234/7 від 10.12.2002 року позивачем не надано. Більш

того, довідка з Єдиного реєстру заборон № 362839-1592 від 06.02.2003 р.

доводить зворотне, а саме відсутність арешту на майно, яке є предметом спірного

договору.

За

приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які

вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Внаслідок

викладеного, у задоволенні позову про визнання недійсним Договору купівлі

-продажу від 06.02.2003 року, за яким ОСОБА_1. придбав в ТОВ „Еталон” об'єкт

нерухомості, що знаходиться вАДРЕСА_2 і розташований на земельній ділянці

площею 2016 кв. м. на суму 85000 грн. слід відмовити.

Судові

витрати покладаються на позивача.

Керуючись

ст. ст.  49, 82, 84, 85 Господарського

процесуального кодексу  України, суд

                                        ВИРІШИВ:

У

задоволенні позову відмовити.

Суддя                                                                                         

АЛЕЙНИКОВА Т.Г.