Постанова

від 05.06.2008 по справі 7/104/07-10/631/07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/104/07-10/631/07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

05.06.08                                                                                       Справа №7/104/07-10/631/07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Кагітіна Л.П. судді  Кагітіна Л.П.    , Кричмаржевський В.А.  , Шевченко Т. М.

при секретарі: Пересада О.В.,

за участю представників:

позивача: Черевичний Р.П., довіреність від 10.05.2008р. № б/н;

відповідача-1: не з'явився;

відповідача-2: Белікова К.Г., довіреність від 04.09.2006р. № 679451;

третьої особи: Благодір Р.В., довіреність від 04.02.2008р. № 4954/10-014;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Анабель”, м. Кіровоград, на рішення господарського суду Запорізької області від 30.01.2008р. у справі № 7/104/07 – 10/631/07

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Анабель”, м. Кіровоград,                      

до відповідача1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Еталон”, м. Запоріжжя,

до відповідача2: Суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Бриль Віктора Петровича, смт. Кушугум Запорізької області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:  Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя,

про визнання недійсним договору.

            Товариство з обмеженою відповідальністю «Анабель» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 06.02.2003 року, укладеного між Суб'єктом підприємницької діяльності Бриль В.П. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еталон» щодо об'єкту нерухомості, який знаходиться в м. Запоріжжі по вулиці Перспективній, 6 і розташований на земельній ділянці площею 2016 кв. м., на суму 85000,00 грн.

          Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.01.2008р. у справі                       № 7/104/07-10/631/07 (суддя Алейнікова Т.Г.) у задоволенні позову відмовлено.

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Анабель» не погодилося із рішенням господарського суду першої інстанції та звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 30.01.2008р. у справі                       № 7/104/07-10/631/07 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; недоведені висновки, що мають значення для справи, що призвело до порушення норм матеріального права. За доводами апеляційної скарги, з моменту подачі позову до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя та прийняття його судом до свого провадження строк позовної давності був перерваний. Вказує, що позовна давність до спірних правовідносин застосована бути не може, оскільки у відповідності до п. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України після переривання перебіг позовної давності починається заново і згідно з ч. 2 зазначеної статті встановлюється переривання позовної давності в разі саме пред'явлення позову, не залежно від його подальшого руху та від фактичного прийняття рішення за даним позовом. Посилання суду першої інстанції на рішення Конституційного суду України від 24.03.2005р., за змістом якого податкова застава обмежується розміром податкової заборгованості вважає безпідставним, оскільки згідно ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність, а датою виникнення податкової застави в даному випадку є 22.11.2002р. Вказує, що правовою підставою позову у даній справі є недотримання продавцем (відповідачем-1) вимог п. 8.6.1 ст. 8 Закону „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у зв'язку з відчуженням майна, яке знаходилося у податковій заставі, без дозволу податкового органу, та  приписів ст. 55 Закону України  «Про виконавче провадження» у зв'язку з порушенням заборони на відчуження арештованого майна, що є підставою для визнання укладеного договору недійсним.  

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 19.03.2008 року у справі  № 7/104/07-10/631/07 апеляційний розгляд справи призначено на 23.04.2008 року.

Суб'єкт підприємницької діяльності – фізична особа Бриль Віктор Петрович у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення господарського суду Запорізької області від 30.01.2008р. у справі № 7/104/07-10/631/07 без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. Вважає висновки господарського суду першої інстанції обґрунтованими, а оскаржуване рішення суду законним. Вказує на пропуск позивачем встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності. Посилання позивача на переривання позовної давності внаслідок подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Анабель» відповідного позову до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя вважає необґрунтованим, оскільки даний позов по суті не розглядався, рішення не приймалося внаслідок подання його не за встановленою підвідомчістю. Звертає увагу на необґрунтованість посилання позивача на порушення ст. 55 Закону України  «Про виконавче провадження», оскільки з наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Анабель» доказів не вбачається накладення арешту саме на майно, яке є предметом спірного договору. Вказує, що Довідка з Єдиного реєстру заборон доводить відсутність арешту майна, яке є предметом спірного договору купівлі-продажу.

          Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 822 від 23.04.2008 року справу № 7/104/07-10/631/07 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Шевченко Т.М., Кричмаржевський В.А., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.

В засіданні, відкритому 23.04.208р., розгляд справи відкладався до 05.06.2008р. В судовому засіданні 05.06.2008р. Запорізьким апеляційним господарським судом продовжено розгляд справи у тому ж складі колегії суддів.

За заявою представників сторін, апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.

У судовому засіданні сторони підтримали доводи, викладені у апеляційній скарзі та відзивах на неї.

По закінченні судового засідання, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд

                                                   ВСТАНОВИВ:

           Товариство з обмеженою відповідальністю «Анабель», м. Кіровоград, звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 06.02.2003 року, укладеного між Суб'єктом підприємницької діяльності – фізичною особою Бриль В.П. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еталон» щодо об'єкту нерухомості, який знаходиться в м. Запоріжжі по вулиці Перспективній, 6 і розташований на земельній ділянці площею 2016 кв. м., на суму 85000,00 грн.

          Господарський суд Запорізької області своїм рішенням 30.01.2008р. у справі №7/104/07-10/631/07 у задоволенні позову відмовив.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Анабель», не погоджуючись із прийнятим у справі судовим актом, звернулося з апеляційною скаргою.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного:

З матеріалів справи вбачається, що 06.02.2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Еталон”, м.Запоріжжя, та фізичною особою – підприємцем Бриль Віктором Петровичем, смт. Кушугум Запорізької області, було укладено договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості, який знаходиться у м. Запоріжжі по вулиці Перспективній, 6 і розташованій на земельній ділянці площею 2016 кв. м, а саме: А-магазин, а-склад, цегла, нежилою площею 637,8 кв.м., Б-склад з підвалом, В-склад, цегла метал. 60% , шл/бл. 40%, нежилою площею 299,6 кв.м., Г,Д –склад, 3,Е –намет, № 2,3,4 –ворота, І-замощення.

Вказаний договір у встановленому законом порядку посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Остренко А.В. За довідкою від 06.02.2003р. № 362839-1592 приватним нотаріусом перевірено, що нерухоме майно, яке було предметом договору купівлі-продажу, згідно Єдиного реєстру заборон під забороною та арештом не перебувало і належить на праві власності  ТОВ “Еталон”.

Відповідно до вимог статті 48 Цивільного кодексу Української РСР,  чинного на час укладання оспорюваної угоди, недійсною є та угода, що не відповідає  вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій  стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені  законом (із  змінами,  внесеними  згідно  з  Указом  Президента України  №660-12  від 28.01.1991р.).

Так, згідно з пп. 8.6.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-III, порушення умов якого при укладенні спірного договору, на думку позивача, свідчить про його невідповідність закону та є підставою для визнання договору недійним,  - платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом:

а) продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за їх звичайними цінами; <...>.

Підпунктом 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України N 2181 визначено, що право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

При цьому, положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 цієї статті в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу  визнані неконституційними  Рішенням Конституційного Суду N 2-рп/2005 від 24.03.2005.

Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно ж приписів ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли пом'якшують або скасовують відповідальність особи. В даному випадку йде мова саме про скасування відповідальності.

Враховуючи визнання  неконституційним підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону № 2181 в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу,  а також ту обставину, що податковий борг товариства  (19921,00 грн.)  був значно менший вартості предмета договору ( 85000,00 грн.),  розповсюдження в даному випадку податкової застави на все майно ТОВ “Еталон” не можна вважати  правомірним.

Також,  відсутні  належні докази  знаходження у податковій заставі саме об'єкту нерухомості, який був предметом договору купівлі-продажу. За довідкою приватного нотаріуса, згідно Єдиного реєстру заборон майно в цілому за адресою м. Запоріжжя, вул. Перспективна, буд.6, власником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Еталон», станом на 06.02.2003 р. під забороною та арештом  не перебувало.

Із постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.12.2002р., наданої позивачем в якості доказів знаходження під арештом об'єкта нерухомості за спірним договором, вбачається, що виконавче провадження відкрите за заявою ТОВ “Анабель” по примусовому виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса на суму 331831,00 грн.

Згідно приписів статті 55 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) арешт майна полягає у  проведенні  його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні у боржника та передачі на зберігання іншим   особам. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Порушення заборони державного  виконавця  розпоряджатися  або користуватися  майном,  на  яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену законом.

Із постанови ДВС Орджонікідзевського районного управління юстиції № 1234/7 від 10.12.2002р. про відкриття виконавчого провадження не вбачається накладення арешту саме на об'єктом нерухомості за спірним договором. Будь-яких інших доказів в підтвердження знаходження під арештом саме зазначено у договорі майна позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні в процесі апеляційного перегляду.  

Таким чином, доводи позивача щодо здійснення ТОВ “Еталон” відчуження майна, яке було предметом договору купівлі-продажу, в період його знаходження під забороною та арештом, є недоведеним належними засобами доказування.

Крім того слід зазначити, що відповідно до вимог пп. 17.1.8  п. 17.1 ст. 17 Закону №2181, у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми  такого відчуження, визначеної за звичайними  цінами. Отже, порушення платником податків умов відчуження активів, що перебувають у податкові заставі, тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу, і не передбачає такого наслідку, як визнання договору недійсним.

Слід також враховувати, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.10.2003р. у справі № 25/46 про банкрутство ТОВ Еталон” визнані грошові вимоги ТОВ “Анабель” в сумі 2116058,70 грн. Отже, права ТОВ “Анабель” захищені внаслідок внесення його вимог до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство і підстави вважати, що при укладанні спірного договору були порушені права позивача відсутні. При цьому, чинне законодавство не надає права суб'єктам господарювання встановлювати правомірність здійснення підприємницької та іншої діяльності іншим суб'єктам господарювання, в тому числі стосовно укладання цивільно-правових угод, якщо така діяльність не порушує їх прав та охоронюваних законом інтересів.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання  оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним.

Щодо доводів апеляційної скарги про переривання строку позовної давності внаслідок подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Анабель» відповідного позову до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя,  слід зазначити наступне.

Дійсно, 01.06.2005р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Анабель”  звернулося до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя з позовом про визнання недійсним договору, укладеного між ТОВ “Еталон” та громадянином  Бриль В.П., який  був прийнятий судом до провадження.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.12.2005р. провадження у справі за позовом ТОВ “Анабель” було закрито внаслідок непідвідомчості районному суду.

Частина 2 статті 264 Цивільного кодексу України передбачає переривання перебігу позовної давності у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох  боржників, а  також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Згідно із частиною 3 зазначеної статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Отже,  виходячи з приписів зазначеної норми  не вбачається  залежність переривання строку позовної давності внаслідок подання позову  від  розгляду справи по суті чи закриття провадження у справі.

До того ж, слід зазначити, що стаття 267 Цивільного кодексу України, передбачаючи  наслідки спливу позовної давності і встановлюючи у якості загального правила втрату права на задоволення позову, не виключає права за захист. Із загального правила є винятки, котрі регулюють захист прав кредитора, і заява про захист цивільного права або інтересу все одно має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. При цьому, остаточне вирішення питання про те, чи має пропуск строку позовної давності правове значення, залежить від суду.

Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню внаслідок їх необґрунтованості, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду.

Порушення норм матеріального чи процесуального права не вбачається. Підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.

Апеляційна скарга ТОВ “Анабель” задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.  99, 101, п. 1  ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу  України,  Запорізький апеляційний господарський суд

    ПОСТАНОВИВ:

            Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Анабель”, м. Кіровоград, залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Запорізької області від 30.01.2008 року у справі №7/104/07 – 10/631/07 залишити без змін.

Головуючий суддя Кагітіна Л.П.

 судді  Кагітіна Л.П.  

 Кричмаржевський В.А.  Шевченко Т. М.