Постанова

від 09.09.2008 по справі 7/104/07-10/631/07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 09 вересня 2008 р.                                                                                   

№

7/104/07-10/631/07 

Вищий господарський

суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:

Полякова

Б.М., Коваленка В.М., Продаєвич Л.В.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні

касаційну

скаргу

Товариства

з обмеженою відповідальністю "Анабель", м. Кіровоград

на

рішення  та постанову

господарського

суду Запорізької області від 30.01.2008 Запорізького апеляційного

господарського суду від 05.06.2008

у

справі

№

7/104/07-10/631/07

за

позовом   до   

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на

стороні позивача

Товариства

з обмеженою відповідальністю "Анабель", м. Кіровоград  1.Товариства з обмеженою відповідальністю

"Еталон", м. Запоріжжя 2.Суб'єкта підприємницької діяльності -

фізичної особи ОСОБА_1, смт. Кушугум, Запорізька область Державна податкова

інспекція у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

про

визнання

недійсним договору

за

участю представників сторін:

від

позивача:               від відповідачів:               І:                                             ІІ:

від ІІІ особи:

Бедлецька

С.О. за дов. від 01.08.2008 №5 не з'явилися 

не з'явилися не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У

лютому 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Анабель"

(надалі -ТОВ "Анабель") звернулося до господарського суду

Доповідач: Продаєвич Л.В.

Запорізької

області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон"

(надалі -ТОВ "Еталон"), Суб'єкта підприємницької діяльності -

фізичної особи ОСОБА_1 (надалі -СПД ОСОБА_1.) про визнання укладеного

06.02.2003 між відповідачами у справі договору купівлі-продажу об'єкта нерухомості,

що знаходиться в м. Запоріжжі, вул. Перспективна, 6, недійсним на підставі

статті 48 Цивільного кодексу Української РСР.

Рішенням

господарського суду Запорізької області від 11.04.2007, залишеним без змін

постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 04.07.2007, у

позові ТОВ "Анабель" до СПД ОСОБА_1. відмовлено, стосовно ТОВ

"Еталон" провадження у справі припинено на підставі пункту 6 статті

80 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою

Вищого господарського суду України від 02.10.2007 указані судові рішення

скасовані з передачею справи на новий розгляд до господарського суду

Запорізької області.

При

новому розгляді справи господарським судом Запорізької області прийнято рішення

від 30.01.2008 (суддя: Алейникова Т.Г.), яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою

Запорізького апеляційного господарського суду від 05.06.2008 (судді: Кагітіна

Л.П. -головуючий, Кричмаржевський В.А., Шевченко Т.М.) указане судове рішення

залишено без змін.

У

поданій до Вищого господарського суду України касаційній скарзі ТОВ

"Анабель" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та

рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення про задоволення

позову.

В

обґрунтування касаційної скарги товариство, зокрема, наводить наступні

твердження:

-

судом неправомірно зроблено посилання на статтю 58 Конституції України,

оскільки положення цієї статті стосується людини і громадянина -фізичної особи;

-

висновки суду щодо відсутності податкової застави та арешту майна суперечать

фактичним матеріалам справи, зокрема, витягу з державного реєстру застав

рухомого майна;

-  оспорювана угода порушує права та охоронювані

законом інтереси ТОВ "Анабель", як конкурсного кредитора в справі про

банкрутство ТОВ "Еталон";

-

судом зроблено посилання на рішення Конституційного Суду України, яке прийнято

24.03.2005, тоді як податкова застава виникла у ТОВ "Еталон" з

22.11.2002 року.

Відповідно

до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України

учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання

суду (ухвала Вищого господарського суду України від 12.08.2008, надіслана

сторонам у справі -14.08.2008), проте, відповідачі та третя особа не

скористалися наданим їм статтею 22 Господарського процесуального кодексу України

правом щодо участі у засіданні суду касаційної інстанції.

Колегія

суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи,

проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм

матеріального та процесуального права, вислухавши присутнього у судовому

засіданні представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла

висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Предметом

даного позову є матеріально-правова вимога ТОВ "Анабель" про визнання

договору купівлі-продажу від 06.02.2003 недійсним. Позивач вважає, що за

оспорюваною угодою відбулося відчуження майна -об'єкта нерухомості, що

знаходиться в м. Запоріжжі, вул. Перспективна, 6, у порушення Закону України

"Про виконавче провадження" та статей 1, 8 Закону України від

21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників

податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а тому остання

має бути визнана недійсною на підставі статті 48 Цивільного кодексу Української

РСР.

Ухвалюючи

оскаржувані судові акти про відмову в задоволенні позову, суди попередніх

інстанцій вмотивували свої висновки тим, що в матеріалах справи відсутні

належні докази знаходження об'єкту нерухомості, який був предметом оспорюваного

договору купівлі-продажу, у податковій заставі. При цьому судами зроблено

посилання на довідку приватного нотаріуса та зазначено, що із постанови

державної виконавчої служби Орджоні-кідзевського районного управління юстиції

від 10.12.2002 №1234/7 про відкриття виконавчого провадження не вбачається

накладення арешту саме на об'єкт нерухомості за спірним договором.

Стосовно

податкової застави господарські суди, врахувавши рішення Конституційного Суду

України від 24.03.2005 №2-рп/2005 у справі                № 1-9/2005 (справа про податкову

заставу), яким визнані неконституційними положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2

статті 8 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III  "Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами",

застосували приписи статей 58, 152 Конституції України.

Крім

того, суд апеляційної інстанції, пославшись на ухвалу господарського суду

Запорізької області від 20.10.2003 у справі про банкрутство ТОВ

"Еталон", якою визнані грошові вимоги позивача у справі, зробив

висновок, що права останнього захищені саме у такий спосіб, а спірна угода не

порушує його прав та інтересів.

Проте,

з такими висновками господарських судів попередніх інстанцій судова колегія

Вищого господарського суду України погодитися не може з огляду на таке.

Статтею

1 Господарського процесуального кодексу України визнано, що до господарського

суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний

законом інтерес порушено чи оспорюється.

Відповідно

до пункту 4 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 №

02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з

визнанням угод недійсними" позивачами у справі про визнання недійсними

угод можуть бути будь-які підприємства, установи, організації, чиї права та

охоронювані законом інтереси порушує ця угода.

Право

на звернення до господарського суду не обмежується використанням інших засобів

захисту права. Указана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду

України від 22.11.2005 №05/532.

Як

вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, ухвалою

господарського суду Запорізької 

області  від 20.10.2003 у справі

№25/46 про банкрутство ТОВ "Еталон" ТОВ "Анабель" визнано

конкурсним кредитором. До порушення справи про банкрутство товариство мало майнові

вимоги до ТОВ "Еталон" на підставі виконавчого напису нотаріуса

№2278, виданого 05.12.2002 року, про примусове виконання якого державним

виконавцем ДВС Орджонікідзевського районного управління юстиції постановою від

10.12.2002 №1234/7 було відкрито виконавче провадження з накладенням арешту на

майно ТОВ "Еталон" вартістю 331831,00 грн.

Постановою

державного виконавця від 20.03.2003 №574/7 виконавчий напис повернуто без

виконання.

Отже,

на час укладення спірного договору від 06.02.2003 за заявою ТОВ

"Анабель" було відкрито виконавче провадження, з метою забезпечення

виконання якого накладено арешт на майно боржника, і відчуження майна, за

рахунок якого позивач мав отримати задоволення законних потреб, є порушенням

прав товариства.

Місцевим

господарським судом встановлена наявність у ТОВ "Еталон" станом на

06.02.2003 податкової заборгованості, яка була погашена в липні 2003 року.

Проте, судом визнано, що при укладенні спірної угоди не було допущено порушень

пункту 1.17 статті 1, пункту 8.6 статті 8 Закону України   "Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Запорізький

апеляційний господарський суд, пославшись на рішення Конституційного Суду

України у справі про податкову заставу та конституційні норми, дійшов висновку

про відсутність належних доказів знаходження в податковій заставі об'єкту

нерухомості, який був предметом договору купівлі-продажу.

Між

тим матеріалами справи доведено, що на дату укладення договору купівлі-продажу

від 06.02.2003 існував податковий борг ТОВ "Еталон", у зв'язку з чим

діяла податкова застава, що підтверджується внесенням запису до Державного

реєстру застав рухомого майна від 08.04.2003, в якому зазначена дата виникнення

податкової застави 22.11.2002 року.

Як

вбачається із витягу, на час укладення спірного договору все рухоме майно,

нерухоме майно та майнові права ТОВ "Еталон" перебували у податковій

заставі.

За

визначенням понять, що надані у пункті 1.17 статті 1 Закону України "Про

порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами", податкова застава -це спосіб забезпечення податкового

зобов'язання платника податків, не погашеного у строк.

Відповідно

до пункту 8.1 статті 8 цього Закону право податкової застави виникає згідно із

законом та не потребує письмового оформлення.

Згідно

підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 вказаного Закону платник податків, активи

якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за

винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, у

тому числі операцій продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу)

нерухомого та рухомого майна…

Отже,

реалізоване на підставі спірного договору майно відносилося до активів ТОВ

"Еталон", перебувало в податковій заставі та могло бути реалізоване

виключно за згодою податкового керуючого.

ТОВ

"Еталон", у порушення зазначеної норми Закону України "Про

порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами", не зверталося до податкового органу для узгодження

операцій продажу активів за спірною угодою.

Відповідно

до статті 48 Цивільного кодексу Української РСР, яка діяла на час виникнення

спірних правовідносин, угода визнається недійсною, якщо вона не відповідає

вимогам  закону.

За

таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про те, що

договір купівлі-продажу від 06.02.2003 не відповідає вимогам Закону України

"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та

державними цільовими фондами", Закону України "Про виконавче

провадження", а отже, відповідно до статті 48 Цивільного кодексу

Української РСР має бути визнаний недійсним з моменту його укладення і з

застосуванням наслідків по поверненню сторін до первісного стану.

Як

було зазначено у постанові Вищого господарського суду України від 02.10.2007 у

даній справі та встановлено Орджонікідзевським районним судом міста Запоріжжя,

сторонами були вчинені дії за оспорюваним у справі договором купівлі-продажу

об'єкта нерухомості щодо оплати його вартості.

За

приписами статті 48 Цивільного кодексу Української РСР, роз'яснення Пленуму

Верховного Суду України від 28.04.1978 №3 "Про судову практику в справах

про визнання угод недійсними" при задоволенні позову суд в одному рішенні

постановляє про визнання угоди недійсною та зобов'язує кожну із сторін

повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути

одержане в натурі -повернути його вартість у грошах.

З

урахуванням наведеного, прийняті в цій справі судові акти підлягають скасуванню

з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Керуючись

ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Анабель"-задовольнити.

Рішення

господарського суду Запорізької області від 30.01.2008 та постанову

Запорізького апеляційного господарського суду від 05.06.2008 у справі №

7/104/07-10/631/07-скасувати, прийняти нове рішення.

Позов

ТОВ "Анабель" задовольнити.

Визнати

недійсним договір купівлі-продажу від 06.02.2003 об'єкта нерухомості, що

знаходиться в м. Запоріжжі, вул. Перспективна, 6 і розташований на земельній

ділянці площею 2016 кв.м.

Зобов'язати

сторони повернути одна одній все одержане за договором купівлі-продажу від

06.02.2003 року.

Виконання

постанови Вищого господарського суду України доручити господарському суду

Запорізької області.

Головуючий:                                                                                  

Б.Поляков

Судді:                                                                                        

В.Коваленко

Л. Продаєвич