Постанова

від 17.04.2008 по справі 10/50

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "17" квітня 2008 р.                                                                  

Справа № 10/50

м.

Чернівці                                                                                       

11-50 год.

За

позовом прокурора Заставнівського району Чернівецької області в інтересах

держави в особі Державної податкової інспекції у Заставнівському районі, м. Заставна

Чернівецької області

до

приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення податкового

боргу в сумі 3231,72 грн.

Суддя Т.І.Ковальчук

Секретар

судового засідання  Нікуліца І.С.

Представники:

Від

позивача - Кривохижа

В.М., завідувач юридичним сектором, дов. від 08.01.2008 р. № 67/10

Відповідач -не з'явився

У

засіданні приймали участь

-прокурор Філіпець В.П. 

СУТЬ

СПОРУ:

Прокурор

Заставнівського району Чернівецької області звернувся з позовом в інтересах

держави в особі позивача до відповідача про стягнення податкової заборгованості

в сумі 3231,72 грн., у тому числі 2835,42 грн. недоїмки і 23,78 грн. пені з

єдиного податку та 372,52 грн. штрафних санкцій за порушення готівкового обігу.

Провадження

у справі відкрито ухвалою від 25.02.2008 р., справу до розгляду в судовому

засіданні призначено на 20.03.2008 р. за участю представників сторін та

прокурора, відповідачу запропоновано надати пояснення на позов.

У

судове засідання 20.03.2008 р. відповідач не з'явився, у зв'язку з чим розгляд

справи відкладено на 17.04.2008 р.

У

судове засідання 17.04.2008 р. відповідач повторно не з'явився, причини неявки

суду не повідомив, пояснень на позов не надав, однак,  враховуючи, що матеріалами справи

підтверджується належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду

справи, це не перешкоджає вирішенню спору.

Позовні

вимоги обґрунтовані тим, що відповідач як фізична особа-приватний підприємець,

що перебуває на спрощеній системі оподаткування та звітності як суб'єкт малого

підприємництва, зобов'язаний сплачувати єдиний податок щомісяця не пізніше 20

числа наступного місяця, однак станом на 08.02.2008 р. його податковий борг з

єдиного податку становить 2859,20 грн., окрім того, за порушення законодавства,

що регулює застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері готівкового

та безготівкового обігу, до відповідача застосовано штрафні санкції на суму 373

грн., які відповідач також не сплатив, незважаючи на вжиті податковою

інспекцією заходи зі стягнення податкового боргу.

Представник

позивача і прокурор у судовому засіданні 17.04.2008 р. позов підтримали.

Заслухавши

пояснення представника позивача і прокурора, розглянувши матеріали справи,

встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши та оцінивши надані докази,

суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Так,

судом встановлено наступне.

Відповідач

є приватним підприємцем і взятий на облік у ДПІ у Заставнівському районі

Чернівецької області як платник податків 18.09.2003 р., у відповідності до

Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та

звітності суб'єктів малого підприємництва” (далі -Указ) з січня 2007 року обрав

спрощену систему оподаткування своєї господарської діяльності  шляхом сплати єдиного податку (а.с. 6-8,

9,10,28).

Згідно

з п. 2 Указу суб'єкти малого підприємництва-фізичні особи мають право

самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом

отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Ставка

єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва-фізичних осіб встановлюється

місцевими радами за місцем  їх державної

реєстрації і не може становити менше 20 гривень та більше 200 грн. на місяць.

У

разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з

використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів

його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Суб'єкт

підприємницької діяльності-фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не

пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного

Казначейства України. Розмір єдиного податку, належного до щомісячної сплати

відповідачем, установлений згідно ставок, прийнятих рішенням IV сесії ХХІV

скликання Заставнівської районної ради № 55-04/2002 від 29.12.2002 р. та

рішенням VІ сесії V скликання 

Заставнівської районної ради № 69-6/206 від 26.12.2006 р. і становить до

01.04.2007 р. 100 грн., а з 01.04.2007 р. -150 грн. щомісячно (а.с. 19-22,

23-25).

З

наданих до позову копій трудових договорів між працівником і фізичною особою,

заяв відповідача про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку

і звітності, довідок ДПІ у Заставнівському районі про трудові відносини

фізичної особи з платником єдиного податку видно, що на умовах трудового

договору у відповідача працювали одна особа в січні 2007 р. та по три

особи  протягом періоду з лютого 2007 р.

по грудень 2007 р. (а.с. 11-15, 32-41).

З

облікової картки платника податку та розрахунків позивача, вбачається, що

заборгованість відповідача по сплаті єдиного податку станом на день звернення з

позовом до суду за 2007 рік з урахуванням збільшення ставки єдиного податку за

кожну працюючу особу та здійснених часткових оплат становить 2835,42 грн.

основного боргу та 23,78 грн. пені, а всього борг відповідача з єдиного податку

складає 2859,15 грн. і це підтверджується матеріалами справи (а.с. 42-47).

Пунктом

5 Указу передбачено, що суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність

за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум

єдиного податку згідно з законодавством України.

У

зв'язку з наведеним на відповідача поширюються норми Закону України “Про

порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами” (далі -Закон) щодо порядку узгодження і погашення

зобов'язання по сплаті єдиного податку. Вжитими позивачем заходами зі стягнення

податкового боргу заборгованість відповідача перед бюджетом не погашена (а.с.

29).

Враховуючи,

що згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону податкове зобов'язання, самостійно

визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з

дня подання такої декларації, суд вважає податкове зобов'язання відповідача по

щомісячній сплаті єдиного податку у визначених сумах та встановлені Указом

строки узгодженим з моменту подання відповідачем заяви про право застосування

спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності. Згідно з підпунктом 16.1.1

пункту 16.1 статті 16 Закону після закінчення встановлених строків погашення

узгодження податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується

пеня.

У

відповідності до пункту 3.1.1 ст. 3 Закону активи платника податків можуть бути

примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу  виключно за рішенням суду.

Пунктом

11 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” (в ред.

Закону України від 12.01.2005 р. № 2322-ІV) встановлено, що органи державної

податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові

(штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми

недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Фінансові (штрафні) санкції, суми недоїмки, пені, накладені (застосовані)

органами державної податкової служби України, сплачуються платниками податків

добровільно або стягуються у судовому порядку.

Матеріалами

справи доведено розмір узгодженого податкового боргу відповідача,

безрезультатність вжитих позивачем заходів щодо стягнення цього боргу, відтак,

суд дійшов висновку, що в цій частині позов є обґрунтованим і підлягає

задоволенню.

Щодо

стягнення з відповідача штрафної санкції в сумі 372,52 грн. суд зазначає

наступне.

На

підставі акту перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у

сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності

від 05.03.2007 р. № 24000977/2303/1019 рішенням № 22/23-2133409336 від

19.03.2007 р. до відповідача застосовано штрафні санкції в сумі 373 грн. за

порушення п.п. 1, 2, 5 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів

розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”

-незастосування реєстраторів розрахункових операцій чи книги обліку

розрахункових операцій, не роздрукування розрахункових документів (а.с. 16-18).

Відповідно

до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених

законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів

господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади

або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції,

тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на

припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його

наслідків.  Види

адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються

цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції

можуть бути встановлені виключно законами.

Штраф

за порушення  п.п. 1, 2, 5 ст. 3 Закону

України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі

громадського харчування та послуг” підпадає під законодавче визначення

адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною

сутністю.

Згідно

ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані

до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення,

але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених

законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків,

передбачених законом.

З

огляду на те, що адміністративно-господарські санкції загалом і штрафи,

встановлені ст. 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових

операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” зокрема, є

конфіскаційними, оскільки своїм наслідком мають вилучення державою у суб'єкта господарювання

основних чи оборотних коштів, іншого майна, їх застосування відповідно до ст.

41 Конституції України моживе лише за рішенням суду.

З

врахуванням цього і звернення контролюючого органу до суду з позовом про

стягнення адміністративних санкцій у разі відмови суб'єкта господарювання від

їх сплати в добровільному порядку повинно бути в межах строків, установлених

ст. 250 ГК України.

При

виявленні порушення відповідачем, зафіксованого актом перевірки від 05.03.2007

р., позов про стягнення з нього штрафу було пред'явлено 22.02.2008 р., тобто з

пропуском шестимісячного строку з дня виявлення порушення. Враховуючи

викладене, у частині вимог про стягнення штрафу в сумі 372,52 грн. належить

відмовити.

Судовий

збір належить стягнути з відповідача на користь держави пропорційно задоволеним

позовним вимогам.

На

підставі викладеного, керуючись статтями 2, 17, 94, 160-163, п.п. 3, 6

Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства

України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з приватного підприємця

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1, відомостей про розрахунковий

рахунок немає):

-

2835,42 грн. недоїмки та 23,78 грн. пені з єдиного податку на  користь державної податкової інспекції у

Заставнівському районі  (м. Заставна

Чернівецької області, вул. Бажанського, 16, рахунок № 35214001000227 в ОВДК м.

Чернівці, ідентифікаційний код -21424218);

-

28,59 грн. судового збору до Державного бюджету України (стягувач -ДПІ у

Заставнівському районі).

3.          У стягненні 372,52 грн. штрафу за

порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій

відмовити.

4.          З набранням постановою законної сили

видати виконавчі листи.

Порядок апеляційного оскарження

Про

апеляційне оскарження рішення  суду  першої 

інстанції спочатку  подається  заява. 

Обґрунтування  мотивів  оскарження 

і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються  в 

апеляційній скарзі.

Заява  про 

апеляційне  оскарження  та 

апеляційна  скарга подаються до

адміністративного суду  апеляційної  інстанції 

через суд  першої  інстанції, 

який  ухвалив оскаржуване судове

рішення. Копія апеляційної скарги одночасно 

надсилається  особою,  яка  її

подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про 

апеляційне  оскарження  постанови 

суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її

проголошення,  а в разі   складення  

постанови  у  повному 

обсязі  відповідно  до статті 160 КАС України -  з 

дня  складення  в 

повному  обсязі.

Апеляційна  скарга 

на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти 

днів  після  подання 

заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга 

може  бути  подана 

без  попереднього подання заяви

про апеляційне оскарження,  якщо скарга

подається  у строк, встановлений для

подання заяви про апеляційне оскарження.

У судовому засіданні

17.04.2008 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст

постанови підписано 18.04.2008 р.

Суддя                                                             Т.І. Ковальчук