Постанова

від 18.05.2011 по справі 43/50

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2011                                                                                           № 43/50

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондес  Л.О.

суддів:            Корсакової  Г.В.

          Тищенко  А.І.

при секретарі:           Камінська Т.О.

 за участю представників:

від позивача:                ОСОБА_1 (дов. №36 від 10.01.2011);

від відповідача:              ОСОБА_2 (дов. №222 від 01.01.2011);

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3

на рішення           Господарського суду м. Києва від 17.03.2011р.

у справі           № 43/50 (суддя – Пасько М.В.)

за позовом Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва» (далі – КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва»)

до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3

про розірвання Договору оренди нежитлового приміщення, виселення та стягнення 45043,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.03.2011 у справі №43/50 позов задоволено: розірвано Договір оренди нежитлового приміщення № 131 від 03.08.2009 р., укладений між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Святошинської районної у місті Києві ради» та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3; виселено Фізичну особу – підприємця ОСОБА_3 з нежитлового приміщення загальною площею 79, 8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1  та зобов’язано повернути вказане приміщення Комунальному підприємству «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Святошинської районної у місті Києві ради» за Актом приймання-передачі; стягнуто з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Святошинської районної у місті Києві ради» 43 781,14 грн. -  основного боргу, 1 262,82 грн. – пені та судові витрати.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа – підприємець ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 17.03.2011 у справі №43/50 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Скаржник в апеляційній скарзі наголошує на тому, що судом першої інстанції не було враховано заявлене скаржником клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду місцевим господарсьм судом іншої справи №38/22.

Також, в апеляцій скарзі міститься посилання на те, що відповідач сплачував всі орендні платежі, а тому у нього відсутня заборгованість перед позивачем.

Ухвалою від 04.05.2011 розгляд апеляційної скарги було призначено на 18.05.2011.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 №01-23/2/11 введено до складу судової колегії замість судді Нєсвєтової Н.М. суддю Тищенко А.І.

Представники сторін в судове засідання з’явилися, представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, а представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Крім того, від Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 надійшла телеграма з проханням відкласти розгляд справи, в зв’язку з відсутністю відповідача у м.Києві.

Зазначене клопотання, не було задоволено, оскільки відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України  (далі - ГПК України)  справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством  та установчими документами, через  свого представника.

Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджується нотаріально посвідченою довіреністю.

Як вбачається з матеріалів справи, в судове засідання з’явився повноважний представник відповідача, що підтверджено нотаріально посвідченою довіреністю на представника №222 від 07.01.2011 (а.с. 76), тому підстави для відкладення у колегії судді відсутні.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне:

До Господарського суду м. Києва звернулося з позовною заявою КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва» про розірвання Договору оренди нежитлового приміщення № 131 від 03.08.2009, виселення та стягнення 45043,96 грн.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідач неналежно виконував свої зобов’язання за Договором оренди нежитлового приміщення № 131 від 03.08.2009.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, тобто не скористався передбаченим ГПК України процесуальним правом на судовий захист своїх прав та інтересів.

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Святошинської районної у місті Києві ради» та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3 було укладено Договір оренди нежитлового приміщення комунальної власності територіальної громади Святошинського району міста Києва № 131 від 03.08.2009 (далі – Договір).

Відповідно до п. 1.2 Договору позивач (орендодавець), на підставі Розпорядження Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації № 600 від 04.06.2009 р. та ордеру  № 163 від 17.07.2009 р., зобов’язався передати, а відповідач (орендар) – прийняти нежитлове приміщення загальною площею 86,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 під розміщення майстерні по ремонту одягу.

В подальшому, між сторонами було підписано Додаткову угоду від 31.12.2009, відповідно до якої площа орендованого приміщення змінилася на 79, 8 кв.м.

В свою чергу, об’єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади Святошинського району міста Києва і знаходиться на балансі орендодавця.

За користування об’єктом оренди відповідач сплачує позивачу орендну плату, яка на момент укладання Договору встановлюється у розмірі 7 257, 67 грн. на місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п.п. 3.1, 3.2 Договору).

Згідно із п. 3.3 Договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно, не пізніше 20-го числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції на рахунок орендодавця.

У п. 3.8 Договору сторони погодили, що відповідач повинен сплачувати орендну плату (п.п. 3.1, 3.7) та інші платежі (п.п. 3.5, 3.6) незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно.

Згідно із п. 4.2 Договору орендар зобов‘язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші витрати, пов‘язані з утриманням приміщення, які покладені законодавством на орендодавця щодо займаної площі.

Відповідно до п. 9.1 Договору строк дії Договору з 03.08.2009 р. до 02.07.2012р.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виникли цивільні права та обов’язки.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Аналогічна норма міститься і в ст..526 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України, передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою спірний Договір є договором найму (оренди).

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 765 ЦК України наймодавець зобов’язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Пунктом 1 ст. 763 ЦК України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Приписами ст. 762 ЦК України встановлено, що з наймача справляється оплата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди. Сума орендної плати, що буде змінюватися додатковому погодженню сторонами не підлягає. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 284 ГК України однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Згідно зі ст. 525 ЦК України  одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку, коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Нормами ч. 3 ст. 18, ч. 1 ст. 19  Закону України від 10.04.1992, № 2269-XII “Про оренду державного та комунального майна” (надалі – Закон України “Про оренду державного та комунального майна”) передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: Акту приймання – передачі від 20.11.2009р., позивач на виконання умов Договору передав, а відповідач прийняв об’єкт оренди в задовільному санітарно – технічному стані.

Відповідно до умов Договору орендар за користування об’єктом оренди сплачує орендодавцеві орендну плату та компенсує орендодавцеві його видатки по платі за землю орендар повинен сплачувати орендну плату та інші платежі незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно до 10-го числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції; орендна плата та інші передбачені Договором платежі сплачуються починаючи з дати підписання акту прийому –передачі, та нараховуються до дати підписання сторонами акту –прийому передачі при поверненні об’єкта оренди орендодавцеві, дати складання акту державним виконавцем про виселення на підставі рішення суду; орендар зобов’язаний вносити орендні та інші передбачені Договором платежі своєчасно і в повному обсязі.

Тобто, укладаючи договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Святошинського району міста Києва, відповідач взяв на себе зобов’язання вчасно та в повному обсязі виконувати свої зобов’язання щодо сплати орендних платежів, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Наявні у справі докази свідчать про те, що відповідач не виконав належним чином зобов’язання, в частині внесення платежів, в обумовлений Договором строк, в результаті чого виникла заборгованість за період з липня по листопад 2010 року, у розмірі  43781,14 грн., яку відповідач не погасив у добровільному порядку, доказів погашення якої відповідач також не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції і розмір якої не оспорив.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення боргу з орендної плати в сумі 43781,14 грн. є обґрунтовані, документально доведені і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.  (ст.549 ЦК України).

Пунктом 3.10 Договору передбачено, що за несвоєчасну сплату всіх платежів орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Приписами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1262,82 грн. за період з липня по листопад 2010 року є обґрунтовані.

В свою чергу, в п. 9.4 Договору сторони погодили, що при невиконанні або порушенні однією із сторін умов Договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, Договір  може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.  Позивач має право вимагати дострокового розірвання Договору в судовому порядку і стягнення з відповідача збитків, якщо останній несвоєчасно сплачує передбачені Договором платежі (п. 9.7 Договору).  

Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Позивач вважає, що несплата відповідачем орендних платежів протягом п’яти місяців (з липня по листопад 2010 року) є істотним порушенням відповідачем Договору.

Приписами ст. 782 ЦК України передбачено право наймодавця відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до приписів ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а інша сторона у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду, а у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір вирішення суду.

Відповідно до п. 9.7 Договору позивачем 18.11.2010 було надіслано відповідачу претензію №783-юр від 16.11.2011, в якій ставиться питання про розірвання спірного Договору, в зв’язку з тим, що Фізична особа – підприємець ОСОБА_3 має істотну заборгованість перед КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва» по орендній платі, за період з листопада 2009р. по листопад 2010р. на загальну суму 113057,06 грн.

Частиною 1 ст. 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Орендою є засноване на договорі строкове платне  користування майном,  необхідним  орендареві  для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Тобто, правовою підставою користування певним майном є відповідний Договір оренди.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що є підстави для розірвання Договору і правомірно задовольнив позов у зазначеній частині вимог.

У разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона бала одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч.1 ст. 785 ЦК України).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача щодо виселення відповідача з нежитлового приміщення площею, що розміщене за адресою АДРЕСА_1 є обґрунтованими та доведеними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов’язок доказування, відповідно до приписів ст. 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести з посиланням на конкретні докази, що ним не було порушено умови Договору.

Колегія суддів критично відноситься до посилань відповідача на те, що у нього відсутня  заборгованість перед позивачем, оскільки скаржником не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції жодних доказів (платіжних документів) на підтвердження того, що ним здійснювалась сплата орендних платежів вчасно та в повному обсязі.

Крім того, в матеріалах справи присутня копія рішення Господарського суду м.Києва від 05.11.2010 у справі №11/383 за позовом КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва» до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 про стягнення 71506,45 грн. та виселення, яким позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 69275,92 грн. – основного боргу та 2201,91 грн. – пені за період з листопада 2009р. по червень 2010р., в решті позову відмовлено.

Тобто, в судовому порядку було стягнуто кошти з відповідача за попередній період та встановлено факт порушення відповідачем умов спірного Договору.

Стосовно посилань відповідача на те, що судом першої інстанції не було враховано заявлене скаржником клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду справи №38/22., то вони є голослівними, оскільки в матеріалах справи відсутнє будь – яке клопотання про зупинення провадження по даній справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 17.03.2011 у справі №43/50 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

          Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду м. Києва від 17.03.2011 у справі №43/50 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3  –  без задоволення.

2.Матеріали справи № 43/50 повернути до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя                                                                      Кондес  Л.О.

Судді                                                                                          Корсакова  Г.В.

                                                                                          Тищенко  А.І.