Постанова

від 19.07.2011 по справі 10/017-11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2011                                                                                           № 10/017-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Чорної Л.В.

суддів:            Рєпіної  Л.О.

          Баранця  О.М.

при секретарі:           Філоненко М.В.

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 (представник за довіреністю);

від відповідача – ОСОБА_2 (представник за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Дзвінкове»

на рішення  

господарського суду

Київської області   

від

15.03.2011 року

у справі

№ 10/017-11 (суддя – Привалов А.І.)

за позовом

Приватного підприємця ОСОБА_3, м. Узин  

до

Відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Дзвінкове», с. Плесецьке Київської області       

про

стягнення 13 909,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 15.03.2011 року у справі № 10/017-11 позов задоволено повністю. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Дзвінкове» на користь Приватного підприємця ОСОБА_3 11 830,38 грн. інфляційних втрат, 2 079,57 грн. 3 % річних та судові витрати.    

Дане рішення мотивоване неналежним виконанням рішення господарського суду від 24.05.2006 року по справі № 152/10-06, а тому в порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України стягнуто 11 830,38 грн. інфляційних витрат та 2 079,57 грн. 3% річних за період з липня 2007 року по грудень 2009 року.

Окрім цього, приймаючи оскаржуване рішення судом першої інстанції було встановлено, що ухвалою від 05.11.2010 року провадження у справі № 40/2б-2006/14/2/11 відносно ВАТ «Племінний завод «Дзвінкове» припинено у зв‘язку із відновленням платоспроможності боржника. Однак, ВАТ «Племінний завод «Дзвінкове», виконавши свої зобов‘язання перед конкурсними кредиторами, не виконало зобов‘язань перед поточним кредитором – фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3   

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відкритим акціонерним товариством «Племінний завод «Дзвінкове» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 15.03.2011 року у справі № 10/017-11 скасувати повністю та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог.  

Апеляційна скарга мотивована тим, що конкурсний кредитор Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 не заявив свої вимоги по справі про банкрутство № 40/2б-2006 в місячний строк після публікації відповідного оголошення 02.03.2006 року у газеті «Голос Україна», тому вимоги Позивача є погашеними.  

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2011 року відновлено Відкритому акціонерному товариству «Племінний завод «Дзвінкове» строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження у справі № 10/017-11.  

Відкрите акціонерне товариство «Племінний завод «Дзвінкове» подало доповнення до апеляційної скарги, зі змісту яких вбачається, що апелянт просить застосувати строк позовної давності.

Також апелянт, посилаючись на п. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зазначає про мораторій на задоволення вимог кредиторів, який введений ухвалою господарського суду Київської області від 13.02.2006 року по справі № 40/2б-2006.

Крім того, апелянт стверджує про розгляд справи в суді першої інстанції незаконним складом суду.

Відкрите акціонерне товариство «Племінний завод «Дзвінкове» подало заяву про застосування строку позовної давності.     

Позивач заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду Київської області без змін. Своїм правом, наданим ст. 96 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив до Київського апеляційного господарського суду не подав.    

В судовому засіданні 05.07.2011 року оголошувалась перерва.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням господарського суду Київської області від 24.05.2006 р. – 04.07.2006 р. по справі № 152/10-06 стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Дзвінкове» на користь Приватного підприємця ОСОБА_3 23 106,22 грн. основного боргу, 2 191,61 грн. 3 % річних та 7 717,46 грн. інфляційних витрат, а також судові витрати.

На його виконання 17.07.2006 року видано наказ /а.с. 7/.

Разом з цим, судом першої інстанції під час розгляду справи № 10/017-11 було встановлено, що 13.02.2006 року господарським судом Київської області була порушена справа № 40/2б-2006 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Дзвінкове» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09 грудня 2008 року у справі № 40/2б-2006/14/2 визнано поточним кредитором у справі № 40/2б-2006/14/2 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Дзвінкове» Фізичну особу – підприємця ОСОБА_3 з грошовими вимогами до боржника в сумі 33 399,70 грн.  

Ухвалою від 05.11.2010 року провадження у справі № 40/2б-2006/14/2/11 відносно ВАТ «Племінний завод «Дзвінкове» припинено у зв‘язку з відновленням платоспроможності боржника /а.с. 17-18/.  

ВАТ «Племінний завод «Дзвінкове», виконавши свої зобов‘язання перед конкурсними кредиторами, не виконало зобов‘язань перед поточним кредитором – фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3   

В силу положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитор – це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов‘язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов‘язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов‘язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Київської області дійшов висновку, що нараховані 3 % річних та інфляційні за період після порушення справи про банкрутство являються вимогами поточного кредитора по відношенні до відповідача.

З такими доводами суду першої інстанції колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погодитися не може з огляду на наступне.  

Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов‘язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов‘язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов‘язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зі змісту статті 610 Цивільного кодексу України вбачається, що порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов‘язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

Нарахування індексу інфляції та 3 % річних за своєю правовою природою є платою за користування чужими грошовими коштами, які в свою чергу являються зобов‘язаннями боржника перед кредитором.

Інфляційні витрати та 3 % річних не являються самостійними вимогами, зазначені суми в силу статті 625 Цивільного кодексу України підлягають відшкодуванню на вимогу кредитора виключно разом з сумою боргу, тобто не є санкціями, які є тривалими.    

Діючим законодавством не передбачено право кредитора вимагати сплати 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих окремо на встановлену в судовому рішенні суму боргу, за період примусового виконання судового рішення. Зазначене знайшло своє відображення у постанові Вищого господарського суду України від 12.08.2010 року у справі № 13/328.

Разом з тим, в разі неналежного виконання рішення суду можливе звернення із позовом про стягнення штрафних санкцій, збитків, шкоди.     

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судом першої інстанції всупереч ст.ст. 47, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України помилково визнано правомірним застосування положення статті 625 Цивільного кодексу України.   

Щодо апеляційної скарги, то у відповідності до п. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовується інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов‘язань і зобов‘язань щодо сплати податків і зборів (обов‘язкових платежів).

Інфляційні втрати та 3 % річних не є неустойкою, їх правова природа інша /постанова Судової палати у господарських справах Верховного суду України від 18 лютого 2002 року/, тому апеляційна скарга колегією суддів визнається необґрунтованою і задоволенню не підлягає.   

Щодо застосування строку позовної давності, то колегія суддів Київського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК.

Отже, правила, які встановлено тільки для розгляду справ у першій інстанції, застосуванню апеляційним судом не підлягають. Зокрема, не повинні застосовуватися апеляційним судом правила про об‘єднання позовних вимог (статті 58 ГПК), про подання зустрічного позову (стаття 60 ГПК) та видачу наказу (статті 116 ГПК).

Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Таким чином, застосування строку позовної давності апеляційним судом не можливе, оскільки зазначене правило застосовується судом першої інстанції.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 15.03.2011 року у справі № 10/017-11 підлягає скасуванню в повному обсязі, з прийняттям нового, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю, а апеляційна скарга – залишенню без задоволення.    

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення господарського суду Київської області від 15 березня 2011 року по справі № 10/017-11 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.             

2.          Зобов‘язати господарський суд Київської області здійснити поворот виконання рішення в порядку ст. 122 Господарського процесуального кодексу України.  

3.          Матеріали справи № 10/017-11 повернути господарському суду Київської області.

4.          Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя                                                                      Чорна Л.В.

Судді                                                                                          Рєпіна  Л.О.

                                                                                          Баранець  О.М.

21.07.11 (відправлено)