Постанова

від 10.08.2011 по справі 11/7-11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2011 р. Справа № 11/7-11

Вищий господарський суд України у складі колегії суд дів:

головуючого Кравчука Г.А.,

суддів Мачульського Г.М.,

Дроботової Т.Б.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу заступника прокурора Дніп ропетровської області

на постанову Дніпропетровського апеля ційного господарського суду

від 19.05.2011р.

у справі №11/7-11

Господарського суду Дніпропетровської област і

за позовом прокурора Петропавлівськ ого району Дніпропетровсько ї області в інтересах держав и в особі Петропавлівської с елищної ради

до Дочірнього підприємства " Пересувна механізована коло на №36 ВАТ "Дніпроводбуд"

про стягнення збитків

за участю представників

- відповідача: ОСОБА_1 (довіреність від 11.01.11р.)

- прокуратури: Попенко О.С. (посвідчення № 203), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з да ним позовом в інтересах держ ави в особі Петропавловської селищної ради (далі позивач) п рокурор просив стягнути з До чірнього підприємства "Перес увна механізована колона № 36 В АТ "Дніпроводбуд" (далі відпов ідач) на користь держави в осо бі позивача 47199 грн. збитків, об ґрунтовуючи свої вимоги тим, що її заподіяно відповідаче м у наслідок зняття родючого шару ґрунту.

Рішенням Господарського с уду Дніпропетровської облас ті від 08.02.2011р. (суддя Мельниченк о І.Ф.), залишеним без змін пост ановою Дніпропетровського а пеляційного господарського суду від 19.05.2011р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бахмат Р.М., судді Євстигнеєв О .С., Головко В.Г.), в позові відмо влено.

У касаційній скарзі заступ ник прокурора просить скасув ати вказані судові рішення т а прийняти нове, яким позов за довольнити, посилаючись на н еправильне застосування і по рушення судами норм матеріал ьного та процесуального прав а.

У відзиві на касаційну скар гу відповідач просить залиши ти без змін оскаржену постан ову суду, а касаційну скаргу б ез задоволення, посилаючись на те, що постанова суду є зако нною і обґрунтованою, а довод и, викладені в касаційній ска рзі, висновків суду не спрост овують.

Позивач не використав нада ного законом права на участь свого представника у судово му засіданні.

Переглянувши у касаційном у порядку прийняті у справі р ішення, колегія суддів Вищог о господарського суду Україн и, приймаючи до уваги межі пер егляду справи в касаційній і нстанції, приходить до висно вку, що касаційна скарга підл ягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у позові місце вий господарський суд своє р ішення мотивував тим, що акти перевірок про порушення при родоохоронного законодавст ва не можуть бути доказами, що підтверджують факт правопор ушення відповідачем, оскільк и не містять відомостей про т е, яким суб' єктом господарю вання вчинено правопорушенн я, та в чому воно полягає, не мі стять посилань про те, кому п ередано чи надіслано копію а кту.

Залишаючи буз змін це рішен ня суд апеляційної інстанції виходив з того, що орган місце вого самоврядування не є нал ежним позивачем у справі оск ільки подання позовів про ст ягнення збитків, спричинених порушенням природоохоронно го законодавства мають здійс нювати спеціально уповноваж ені органи з питань екології і природних ресурсів.

Між тим, з такими висновками судів погодитись не можна ви ходячи з наступного.

Відповідно до приписів ста тті 13 Конституції України зем ля, її надра, атмосферне повіт ря, водні та інші природні рес урси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) е кономічної зони є об'єктами п рава власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи мі сцевого самоврядування. Стат тею 142 Конституції визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самовряду вання є, зокрема, природні рес урси, що є у власності територ іальних громад сіл, селищ, міс т, районів у містах, а також об 'єкти їхньої спільної власно сті, що перебувають в управлі нні районних і обласних рад.

Статтею 143 Конституції визн ачено, що територіальні гром ади села, селища, міста безпос ередньо або через утворені н ими органи місцевого самовря дування управляють майном, щ о є в комунальній власності. А налогічні положення містять ся у статті 16 ч.3 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до приписів ста тті 60 цього Закону, територіал ьним громадам сіл, селищ, міст , районів у містах належить пр аво комунальної власності, з окрема, на землю, природні рес урси, визначені відповідно д о закону як об'єкти права кому нальної власності, а також ко шти, отримані від їх відчужен ня.

Згідно статті 145 Конституці ї права органів місцевого са моврядування захищаються у с удовому порядку.

Відтак, суд касаційної інст анції не погоджується з висн овками суду апеляційної інст анції про те, що орган місцево го самоврядування не є належ ним позивачем у даній справі , та зазначає, що право звернен ня до суду спеціально уповно важених органів державного у правління в галузі охорони н авколишнього природного сер едовища та громадських об'єд нань, яке передбачено Законо м України "Про охорону навкол ишнього природного середови ща", не виключає можливості по дання позовів про стягнення шкоди, завданої довкіллю, орг анами місцевого самоврядува ння, які мають власні самовря дні повноваження.

Аналогічну правову позиці ю викладено у роз' ясненні В ищого господарського суду Ук раїни від 27.06.2001р. №02-5/744 "Про деякі п итання практики вирішення сп орів, пов'язаних із застосува нням законодавства про охоро ну навколишнього природного середовища", з доповненнями в ід 25.03.2009р.

Також, незаконним є висново к і місцевого господарського суду про те, що акти перевірок про порушення природоохорон ного законодавства не можуть бути доказами, що підтверджу ють факт правопорушення відп овідачем, через відсутність у них відомостей про правопо рушника, в чому воно полягає, т а кому передано чи надіслано копію акту, оскільки не спрос товують доводів прокурора пр о наявність цих даних в додан ому до позову акті обстеженн я земельної ділянки №118 від 14.11.20 08р., а саме про вчинення правоп орушення відповідачем та над іслання йому поштою копії ак ту.

Вирішуючи спір суд першої і нстанції в порушення приписі в статті 43 Господарського про цесуального кодексу України ухилився від дослідження та оцінки цього доказу.

Крім того, прокурор у своєму позові як на підставу для йог о задоволення, пославсь на ви рок Петропавлівського район ного суду Дніпропетровської області від 17.09.2010р., який судами не був досліджений.

Відповідно до приписів час тини першої статті 47, частини першої статті 43 Господарсько го процесуального кодексу Ук раїни судове рішення приймає ться суддею за результатами обговорення усіх обставин сп рави шляхом всебічного, повн ого і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обста вин справи в їх сукупності, та оцінки доказів.

Відповідно до приписів ста тті 84 ч.1 п.3, статті 105 ч.2 п. цього ко дексу судові рішення є закон ними і обґрунтованими тоді, к оли всі обставини справи, що в ходять до предмету доказуван ня та мають значення для її ро згляду, відображені, в судови х рішеннях.

Про те, в порушення наведени х норм права суди, не дослідил и вказаний вирок суду як взаг алі, так і у сукупності з іншим и доказами, не навели у своїх р ішеннях які відомості, викла дені в цих доказах, спростову ють доводи позивача.

Разом з тим, звернувшись із позовом у 2010р., прокурор зазнач ав, що шкода підлягає стягнен ню на користь держави.

Між тим, статтею 6 Закону Укр аїни "Про Державний бюджет Ук раїни на 2010 рік" було встановле но, що джерелами формування с пеціального фонду Державног о бюджету України на 2010 рік у ча стині доходів є, зокрема, 30 від сотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону на вколишнього природного сере довища внаслідок господарсь кої та іншої діяльності (п.49).

Такий же відсоток формуван ня спеціального фонду Держав ного бюджету України на 2011 рік встановлено у ст.4 Закону Укра їни "Про Державний бюджет Укр аїни на 2011 рік", що діяв на момен т винесення судових рішень.

Статтею 47 Закону України "Пр о Державний бюджет України н а 2010 рік" встановлено, що джерел ами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2010 р оці є 70 відсотків грошових стя гнень за шкоду, заподіяну пор ушенням законодавства про ох орону навколишнього природн ого середовища внаслідок гос подарської та іншої діяльнос ті, що зараховуються до місце вих бюджетів згідно із статт ею 46 Закону України "Про охоро ну навколишнього природного середовища" (п.7).

Аналогічні положення визн ачені у статті 20 Закону Україн и "Про Державний бюджет Украї ни на 2011 рік", з урахуванням при писів статті 69 Бюджетного код ексу України.

Вказані положення Законів судами також залишились не в рахованими.

Оскільки з'ясування вказан их вище обставин справи пов' язане з дослідженням та оцін кою доказів, судові рішення, з урахуванням вимог статей 1115, 11 17 Господарського процесуаль ного кодексу України, підляг ають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.3, 11110 ч.1 , 11111, 11112 Господарського процесу ального кодексу України, Вищ ий господарський суд України , -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заст упника прокурора Дніпропетр овської області задовольнит и частково.

Постанову Дніпропетровськ ого апеляційного господарсь кого суду від 19.05.2011р. та рішення Господарського суду Дніпроп етровської області від 08.02.2011р. у справі № 11/7-11 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

Т.Б. Дроботова