Постанова

від 09.06.2008 по справі 2-7/12813-2007

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2-7/12813-2007

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

25 червня 2008 року   Справа № 2-7/12813-2007

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Плута В.М.,

суддів                                                                      Гоголя Ю.М.,

                                                                                          Борисової Ю.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Петрової Людмили Володимирівни, довіреність №  321   від 28.05.08;

відповідача: Самсонова Артура Сергійовича, довіреність №  05   від 09.01.08;

третьої особи: не з'явився;

розглянувши апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Виноробне підприємство "Діоніс" ЛТД та Державного підприємства "Агрофірма  "Магарач"   національного   інституту   винограду  і вина "Магарач"

на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя  Дворний І.І.) від 11.10.2007 у справі №2-7/12813-2007

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аріель" (вул. Шполянської, 9-18,Сімферополь,95034); (м. Сімферополь, вул. Донська, 6)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Виноробне підприємство "Діоніс" ЛТД (вул. Грибоєдова, 7,Сімферополь,95017)

третя особа, яка заявила апеляційну скаргу: Державне підприємство "Агрофірма  "Магарач"   національного   інституту   винограду  і вина "Магарач"

(с. Віліне, Бахчисарайський район, вул. Чапаєва, 9, 98433)

про стягнення 202394,68 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 11.10.2007 року у справі № 2-7/12813-2007 позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Виноробне підприємство "Діоніс" ЛТД на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аріель" суму заборгованості у розмірі 163949,68 грн., пеню в сумі 15532,55 грн., 3 % річних у розмірі 8934,10 грн., 1884,21 грн. державного мита та 109,85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

В основу рішення були покладені загальні норми господарського та цивільного права, а саме норми статті 193 Господарського кодексу України та положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України, які регулюють договірні зобов'язальні правовідносини сторін.

Також, судом були враховані положення статей 230-232 Господарського кодексу України, а також норми статей 546, 548, 549, 611 Цивільного кодексу України, які стосуються сплати неустойки.

В частині стягнення 3 % річних суд керувався статтями 536, 625 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Виноробне підприємство "Діоніс" ЛТД звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не в повній мірі дослідив всі обставини справи, що призвело до прийняття неправомірного рішення.

Так, відповідач посилається на те, що надані позивачем гарантії, викладені у пункті 3.1. договору купівлі-продажу № К-12/1, були ним порушені, оскільки законність проданого векселя ставиться під сумнів. Цей вексель був вилучений прокуратурою Сімферопольського району і, таким чином,  товариство з обмеженою відповідальністю "Виноробне підприємство "Діоніс" ЛТД не має можливості пред'явити вказаний вексель емітенту.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.12.2007 у даній справі прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виноробне підприємство "Діоніс" ЛТД до провадження та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.01.2008 суддю Горошко Н.П. замінено на суддю Черткову І.В.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.01.2008 було зупинено провадження у даній справі до вирішення кримінальної справи № 10677240047.

Однак, постановою Вищого господарського суду України від 08.05.2008 вищенаведену ухвалу суду апеляційної інстанції було скасовано та направлено справу до Севастопольського апеляційного господарського суду для подальшого розгляду.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.05.2008 справу № 2-7/12813-2007 призначено до розгляду у новому складі суддів.

Крім того, до суду надійшла апеляційна скарга від Державного підприємства "Агрофірма  "Магарач"   національного   інституту   винограду  і вина "Магарач", в якій заявник просить рішення суду скасувати.

Вказана особа не згодна з прийнятим рішенням по суті, однак норм матеріального або процесуального права, які на її думку порушив суд першої інстанції не наводить. При цьому, в апеляційній скарзі також відсутні посилання на те, які саме права та інтереси цієї особи були порушені рішенням господарського суду.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.05.2008 суддю Гоголя Ю.М. замінено на суддю Гонтаря В.І.

Розпорядженням заступника голови судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.06.2008 суддю Гонтаря В.І. замінено на суддю Черткову І.В.

Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.06.2008 суддів Черткову І.В. та Борисову Ю.В. замінено на суддів Гоголя Ю.М. та Голика В.С.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.06.2008 суддю Голика В.С. замінено на суддю Борисову Ю.В.

Третя особа у судове засідання не з'явилась, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалась, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності третьої особи за наявними документами в матеріалах справи.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Виноробне підприємство "Діоніс" ЛТД та Державного підприємства "Агрофірма  "Магарач"   національного   інституту   винограду  і вина "Магарач" не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 17.10.2005 між товариством з обмеженою відповідальністю “Аріель”, що діє через свого повіреного ТОВ “Фондова компанія “Лідер” (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Виноробне підприємство “Діоніс” ЛТД (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу № К-12/1, згідно з п. 1.1 якого Продавець продає та передає у власність Покупця, а Покупець придбає у власність та сплачує наступний цінний папір:

- емітент: ДПДГ “Передгірське”ІВІВ “Магарач” код ЗКПО 00334818;

- вид цінних паперів: вексель простий;

- номінальна вартість векселя: 163949,68 грн.

Відповідно до п. 1.3 Договору вартість векселя складає 163949,68 грн.

Згідно з п. 2.1.1 та п. 2.1.2 Договору Покупець зобов'язується протягом тридцяти календарних днів сплатити суму, вказану в п. 1.3 Договору, на розрахунковий рахунок Продавця, а також прийняти від Продавця вексель згідно з актом приймання-передачі.

В п. 2.2.1 Договору встановлений обов'язок Продавця протягом двох днів з моменту підписання цього Договору передати Покупцеві вексель, підписавши при цьому акт приймання-передачі векселя. Акт прийому-передачі векселя був підписаний сторонами 17.10.2005.

Дані обставини справи перевірені апеляційною інстанцією в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України в повному обсязі, підтверджуються матеріалами справи та сторонами по суті не заперечуються.

Доказів сплати за договором купівлі-продажу № К-12/1 відповідач суду не надав. Більш того, відсутність такої сплати відповідачем не заперечується.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та положень  статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається,  якщо інше не встановлено договором чи законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наявність заборгованості у розмірі 163949,68 грн. підтверджується також відповіддю товариства з обмеженою відповідальністю “Виноробне підприємство “Діоніс” ЛТД на претензію № 78 від 06.02.2007 (том 1, а. с. 13).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відповідач прийнятих на себе обов'язків за договором купівлі-продажу № К-12/1 від 17.10.2005 з повної та своєчасної оплати вартості придбаного векселя не виконав.

Посилання відповідача на те, що отриманий вексель є незаконним і у нього не має можливості пред'явити його емітенту, спростовуються матеріалами справи, а саме тим, що даний вексель був опротестований нотаріусом Яценко Л.І., про що свідчить виконавча надпис від 12.01.2006 за № 366. При цьому, вексель опротестований нотаріусом у встановленому законом порядку, являється виконавчим документом, згідно пункту 4 статті 3 Закону України „Про виконавче провадження”, який підлягає виконанню у відповідності.

Так, згідно листа відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського управління юстиції Автономної Республіки Крим від 05.12.2007 № 3069/0301-11 (том 1, а. с. 64), виконавче провадження № 1193/07 по примусовому виконанню виконавчої надписи від 12.01.2006 № 366 приватного нотаріуса Яценко Л.І. про стягнення с ДПДГ „Передгірське” ІвиВ „Магарач” УААН на користь виноробного підприємства "Діоніс" ЛТД суми в розмірі 165589,68 грн. було закінчено 06.04.2007 у зв'язку із надходженням від стягувача листа від 06.04.2007 вих. № 197 із заявою припинити виконавче провадження, так як між сторонами проведений взаємозалік. Копія постанови про припинення виконавчого провадження також є у матеріалах справи (том 1, а. с. 65-66).

Крім того, із листа-відповіді прокуратури Сімферопольського району Автономної Республіки Крим від 10.04.2008 № 497т/08 вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "Виноробне підприємство "Діоніс" ЛТД не є цивільним позивачем у кримінальній справі № 1067720047. При цьому, оригінал векселя був повернутий прокуратурою до ВДВС Бахчисарайського РУЮ.

Також, апеляційна інстанція приймає до уваги те, що Вищий господарський суд України у постанові від 08.05.2008 у даній справі зазначив, що факт зловживання службовими особами ДПДГ „Передгірське” ІвиВ „Магарач” УААН своїм службовим становищем не впливає на вірне вирішення спору по суті у даній справі, в якій предметом спору є стягнення договірної заборгованості.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на норму статті 44 Уніфікованого Закону „Про переказні векселі та прості векселі”, згідно якої відмова в акцепті або у платежі повинна бути підтверджена засвідченим  автентичним  документом  (протест  у  неакцепті або у неплатежі). Будь-якого документу, згідно цієї статті, відповідачем надано суду не було.

Отже, обставини справи свідчать про те, що товариством з обмеженою відповідальністю "Виноробне підприємство "Діоніс" ЛТД не доведено порушення позивачем пункту 3.1. договору купівлі-продажу № К-12/1.

Більш того,  вказаній договір купівлі-продажу є дійсним, у судовому порядку не оскаржений, а тому зобов'язання по ньому повинні бути виконанні належним чином.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно частині 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з частиною  6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В пункті 3.3 Договору сторони передбачили, що при простроченні оплати Покупцеві нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок суми пені колегія суддів вважає його вірним.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3 % річних обчислена позивачем вірно, а тому також підлягає стягненню з боржника.

Апеляційна скарга Державного підприємства "Агрофірма  "Магарач"   національного   інституту   винограду  і вина "Магарач" була прийнята судом апеляційної інстанції до провадження та залучено цю особу в якості третьої особи для з'ясування питання - які саме права та обов'язки були порушені рішенням, що оскаржується. Однак, матеріали справи свідчать про те, що предмет спору ніяким чином не стосується прав Державного підприємства "Агрофірма  "Магарач"  національного   інституту   винограду  і вина "Магарач" і рішення суду першої інстанції їх не порушує.

Доводи Державного підприємства "Агрофірма  "Магарач"  національного   інституту   винограду  і вина "Магарач" про те, що суд повинен прийняти до уваги факт звернення цієї особи з позовною заявою до приватного нотаріуса Сімферопольського нотаріального округу Яценко Л.І., товариства з обмеженою відповідальністю "Виноробне підприємство "Діоніс" ЛТД про визнання неправомірними дій нотаріуса, апеляційною інстанцією відхиляються з тих підстав, що такий намір на судовий захист сам по собі не може являтися будь-яким належним доказом, оскільки для вірного вирішення спору по суті у даній справі може з'явитись лише рішення з вищенаведеним предметом спору, що вступило в законну силу. При цьому, необхідно враховувати те, що на час прийняття рішення у даній справі, відомостей про наявність такого спору не існувало. Більш того, третьою особою не надані і апеляційній інстанції будь-яки належні докази в обґрунтування цих посилань.

Доводи Державного підприємства "Агрофірма  "Магарач"  національного   інституту   винограду  і вина "Магарач" про те, що суд повинен залучити до участі у справі також іншу третю особу, а саме товариство з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Лідер", колегією суддів вважаються неспроможними, тому що предмет даної справи не зачіпляє будь-які права та інтереси цієї особи.

З урахуванням викладеного, судова колегія  вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Виноробне підприємство "Діоніс" ЛТД та Державного підприємства "Агрофірма  "Магарач"   національного   інституту   винограду  і вина "Магарач"  залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.10.2007 у справі №2-7/12813-2007 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  В.М. Плут

Судді                                                                                Ю.М. Гоголь

                                                                                Ю.В. Борисова