Постанова

від 19.06.2008 по справі 42/108

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

42/108

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19.06.2008                                                                                           № 42/108

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Алданової  С.О.

 суддів:            Пашкіної С.А.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Кроль М.Б. (довіреність № 1326/08 від 19.12.2007 р.)  

від відповідача-        Зоря Н.А. (довіреність № б/н від 24.03.2008 р.)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтопродукт"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 25.03.2008

 у справі № 42/108  

 за позовом                               Відкритого акціонерного товариства “Державнаенергогенеруюча компанія “Центренерго”

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтопродукт"

 про                                                  стягнення неустойки, ціна позову 260549,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Відкрите акціонерне товариство “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрнафтопродукт” про стягнення штрафу по договору неустойки від 07.06.2007 р. за неналежне виконання умов договору № 238 від 07.06.2007 р. в розмірі 260549,95 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.03.2008 р. позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрнафтопродукт” 100000 грн. пені, 1000 грн. витрат по оплаті державного мита, 45,29 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Відповідач обґрунтовує свою апеляційну скаргу тим, що нарахування штрафних санкцій відповідно до Договору про неустойку від 07.06.2007 р. є необгрунтованим, оскільки останній, на думку відповідача, є неукладеним. Апелянт вважає, що недоведеним є той факт, що Договір про неустойку забезпечує виконання саме спірного договору, а також посилається на відсутність вини відповідача у простроченні поставки товару.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

07.06.2007 р. між сторонами по справі було укладено Договір на Постачання ПММ № 238 від 07.06.2007 р. (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити у власність Покупця паливо-мастильні матеріали на Зміївську ТЕС, а саме: дизельне паливо          Л 0,2-62 в кількості 360,00 тонн загальною вартістю 1476000,00 грн. та дизельне паливо З 0,2(-25) в кількості 120,00 тонн загальною вартістю 453999,60 грн. (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору Покупець зобов'язується прийняти продукцію і оплатити її вартість.

    Вартість Продукції, яка поставляється за даним Договором, з врахуванням

допустимих відхилень становить 1929999,60 грн. (п. 4.1. Договору).

Розрахунки за Продукцію, що поставляється Постачальником за цим Договором, здійснюються Покупцем у національній валюті шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 30 банківських днів з дати постачання відповідної партії Продукції (п. 4.4. Договору).

10.09.2007 р. сторонами по справі було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 238 від 07.06.2007 р., відповідно до п. 6 якої сторони збільшили вартість Продукції, яка поставляється за Договором № 238 до 2077425,00 грн.  з врахуванням допустимих відхилень.

Сторони в п. 3.1. Договору узгодили, що поставка Продукції здійснюється на підставі письмової заявки Покупця протягом 15 днів після отримання вказаної письмової заявки. Вартість кожної партії Продукції, що поставляється Постачальником за даним Договором вказується у відповідній письмовій заявці, яка є невід'ємною частиною даного Договору (п. 4.1. Договору).

Як вірно встановлено судом першої інстанції (що також підтверджується матеріалами справи), 14.09.2007 р. позивачем направлено на адресу відповідача письмову заявку № 23/3800, відповідно до якої відповідач повинен був поставити на Зміївську ТЕС 180 тонн дизельного палива            Л 0,2-62.

19.09.2007 р. позивачем був направлений відповідачу графік поставки продукції, замовленої згідно заявки від 14.09.2007 р.

Відповідно до вказаного графіку, перша партія товару мала бути поставлена 19-20 вересня 2007 р., а друга партія – до 15 жовтня 2007 р.

В матеріалах справи міститься акт приймання-передачі № 1 від 27.09.2007 р., згідно якого позивач прийняв, а відповідач поставив лише    57,7 тонн дизельного палива Л 0,2-62 замість замовлених 180 тонн.

07.06.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрнафтопродукт” з метою забезпечення виконання договору між Постачальником та Замовником на постачання дизельного палива був укладений Договір про неустойку, відповідно до п. 2 якого, в разі затримки понад 1 добу у постачанні товару з вини Постачальника, останній сплачує Замовнику 260549,95 грн. штрафу.

Доводи апелянта про неукладеність Договору про неустойку не є обґрунтованими, оскільки між сторонами було погоджено всі істотні умови даного Договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Договір про неустойку забезпечує виконання саме спірного договору про постачання, оскільки за твердженням сторін по справі між ними відсутні будь-які інші зобов'язання щодо постачання дизельного палива, окрім як на підставі спірного Договору № 238 від 07.06.2007 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” замовник вправі вимагати забезпечення виконання договору на закупівлю під час укладення цього договору. Отже, укладення Договору про неустойку від 07.06.2007 р. є саме забезпеченням виконання спірного договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з форм неустойки є штраф.

Ч. 3 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.

Умовами договору (п. 5.9.) передбачено, що спірні питання, не урегульовані шляхом переговорів, розглядаються в досудовому (претензійному) порядку, а у випадку недосягнення згоди – у судовому порядку.

На виконання п. 5.9. Договору позивачем було направлено відповідачу претензію № 8-04/4754 від 19.11.2007 р. (копія міститься в матеріалах справи) про сплату штрафу в розмірі 260549,95 грн.

У відповіді на претензію № 255 від 27.11.2007 р. (копія наявна в матеріалах справи) відповідач зазначив, що не погоджується з нею та відмовляється від сплати штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене, позивач вправі вимагати від відповідача сплати штрафу в розмірі 260549,95 грн. за прострочення понад 1 добу у постачанні товару.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, викладеним в оскаржуваному рішенні про необхідність зменшення розміру пені, виходячи з наступного.  

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п. 3 ст. 83  ГПК  України  господарський  суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про необхідність зменшення штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, до 100000 грн., з огляду на те, що позивачем у судовому засіданні не надавалися докази понесення ним значних збитків у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з боку відповідача, а також з огляду на ступінь виконання основного зобов'язання відповідачем, а саме: відповідачем було поставлено 57,7 тонн дизельного палива Л 0,2-62.   

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в порушення зазначеної норми належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.

Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 25.03.2008 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрнафтопродукт” залишити без задоволення, а рішення  Господарського суду м. Києва від 25.03.2008 р. у справі № 42/108  - без змін.

Матеріали справи № 42/108 повернути Господарському суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.     

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          Пашкіна С.А.