Постанова

від 19.06.2008 по справі 28/2-08-115

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

28/2-08-115

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"19" червня 2008 р. Справа № 28/2-08-115

 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді В.Б. Туренко,

суддів Л.І. Бандури, Л.В. Поліщук

при секретарі судового засідання: О.О. Соломахіній

за участю представників сторін:

від позивача - Хіренко Ю.В.

від відповідача - Жебрицька Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ''Авто-Сіті'' м. Одеса

на рішення господарського суду Одеської області від "07" квітня 2008 р.

у справі № 28/2-08-115

за позовом Державного комплексу соціальної реабілітації дітей-інвалідів

м. Миколаїв

до Товариства з обмеженою відповідальністю ''Авто-Сіті'' м. Одеса

про стягнення 330534.25 грн.

ВСТАНОВИВ:

          Державний комплекс соціальної реабілітації дітей-інвалідів звернувся з позовом про стягнення з ТОВ ''Авто-Сіті'' 330534.25грн., у т.ч. 183919.50грн. штрафу, згідно п.7.3. договору; 69302.76грн. інфляційних, 15117.21грн. - 3% річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України; 62194.78грн.-штрафу, згідно ч.2 ст. 231 ГК України. Позовні вимоги мотивовані тим, що зобов'язання за договором № 25.09.-06 від 25.09.2006р. купівлі-продажу транспортного засобу, укладеним між сторонами, відповідачем виконані із прострочкою, тобто неналежним чином (а.с. 2-4 т.1).

          Заявою від 22.01.2008р. позивач збільшив позовні вимоги в частині стягнення інфляційних на суму 18658.43грн., а також додатково просив зобов'язати відповідача надати паспорт на підіймач, інструкцію по експлуатації підіймача, непоставлені сидіння в кількості 17 штук, задню фару та бачок (а.с. 29-30 т.1).

          Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач послався на вину позивача у порушенні строків виконання договору, на неправильність обчислення строку поставки, на відсутність підстав стягнення штрафу у розмірі 7%, нарахованого відповідно до ч.2 ст.231 ГК України, на необґрунтованість нарахування на штрафні санкції інфляційних та 3% річних (а.с. 33-34 т.1).

          Заявою від 26.03.2008р. позивач уточнив позовні вимоги, відмовившись від  стягнення інфляційних та 3% річних (а.с. 3-5 т.2).

          Рішенням господарського суду Одеської області від 7.04.2008р. (суддя Гуляк Г.І.) уточнені позовні вимоги задоволено повністю з мотивів їх обґрунтованості та доведеності (а.с. 48-49 т.2).

          Не погодившись із рішенням суду, ТОВ ''Авто-Сіті'' 22.05.2008 р. звернулось з апеляційною скаргою, в який просило призначити по справі судово-технічну експертизу на предмет тотожності аркушів тексту договору №25.09.-06 від 25.09.2006р., укладеного між сторонами, скасувати рішення суду лише в частині стягнення штрафу в сумі 183919грн. та стягнути з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 44424 грн. Одночасно скаржником заявлено клопотання про відновлення процесуального строку подання апеляційної скарги, пропущеного з поважних причин, яке задоволено судовою колегією, відповідно до ст.ст. 53, 93 ГПК України, про що зазначено в ухвалі суду апеляційної інстанції від 29.05.2008р.

          Письмові заперечення на апеляційну скаргу від позивача не надійшли.

          Під час розгляду апеляційної скарги, відповідач уточнив розмір штрафу, який, на думку останнього, підлягає стягненню, визнавши його в сумі 110173.61 грн., пояснивши, що рішення в частині стягнення штрафу у розмірі 7% - 62194.78 грн. та щодо немайнових вимог не оспорює.

          Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального  права, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

          25.09.2006р. між ТОВ ''Авто-Сіті'' (продавець) та Державним комплексом ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів (покупець) укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу за ціною 888496.87 грн., а саме автобус ''HYUNDAI AERO SPACE LS'', згідно додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору (а.с. 5-8 т.1).

          Пунктом 3.1. договору сторони передбачили наступний порядок розрахунків: покупець сплачує 50% від загальної вартості транспортного засобу —на протязі 2-х банківських днів з моменту підписання договору у вигляді передоплати на розрахунок продавця і 50% - на протязі 2-х днів після підписання акту прийому передачі (а.с. 5 т.1).

          31.10.2006р. позивач здійснив перший платіж, перерахувавши відповідачу платіжним дорученням № 621 444248.50грн. (а.с. 13 т.1).

          11.12.2006р. сторони підписали додаткову угоди № 1 до вказаного договору про внесення змін до пункту 3.1., передбачивши оплату автобуса шляхом перерахування грошових коштів у вигляді 100% передоплати (а.с. 9    т. 1).

          15.12.2006р. позивача здійснив другий платіж, перерахувавши відповідачу платіжним дорученням № 734 —444248.37грн. (а.с. 14 т.1).

          Таким чином, договірні зобов'язання покупцем були виконанні у повному обсязі 15.12.2006р.

          22.01.2007р. сторони уклали додаткову угоду № 2 якою змінили назву та місцезнаходження позивача, у зв'язку із затвердженням нової редакції Статуту останнього та внесли зміни до п.8.1., доповнивши його положенням про те, що договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (а.с. 10 т.1).

          25.01.2007р. додатковою угодою № 2/1 були внесені зміни до п.1.1. договору щодо марки транспортного засобу, замість автобуса ''HYUNDAI AERO  SPACE  LS'' зазначено автобус ''HYUNDAI  AERO  EXPRESS''. Всі інші умови договору залишені без змін (а.с. 11 т.1).

          На підставі додаткової угоди № 2/1 внесені зміни і в додаток № 1 до договору щодо купівлі автобуса ''HYUNDAI  AERO  EXPRESS  НК  6120'', про що свідчить додаткова угода № 3 від 01.02.2007р. (а.с. 103 т.1).

          Із ксерокопії договору № 25.09-06 від 25.09.2006р., яка була надана позивачем, вбачається, що в пункті 4.1. зазначено про обов'язок продавця передати автобус покупцю не пізніше 90 календарних днів з дати одержання передоплати (а.с. 3 т.1).

          Відповідач при вирішенні спору в суді першої інстанції наполягав на тому, що договором передбачався строк передачі не в календарних, а в банківських днях.

          Матеріали справи містять листування сторін з цього приводу, де позивач наполягав і обґрунтовував правомірність визначення строку передачі транспортного засобу в календарних днях, виходячи із постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2006р. № 1404 ''Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти'' (а.с. 82, 85 т. 1, а.с. 83 т. 2).

          Однак заперечення відповідача залишено поза увагою судом першої інстанції.

          Між тим, посилання позивача на вищезазначену постанову КМУ є безпідставними, оскільки прийнята вона 09.10.2006р., опублікована 12.10.2006р. в газеті ''Урядовий кур'єр'' № 191, тоді як договір укладений 25.09.2006р.

          При розгляді апеляційної скарги, кожна із сторін надала оригінали вказаного договору, при огляді яких судовою колегією встановлено, що в оригіналі договору, наданого позивачем строк передачі автобуса вказано 90 календарних днів, а в оригіналі договору, наданого відповідачем —90 банківських днів (а.с. 79-81, 90-90 т. 2).

          При з'ясуванні зазначених обставин представник відповідача пояснив, що після підписання додаткових угод № 2/1 від 25.01.2007 р., № 3 від 01.02.2007 р. сторони змінили редакцію п. 1.1., у зв'язку з чим замінили перший аркуш тексту договору, на якому позивач самовільно без згоди відповідача виправив в п.4.1. договору банківські дні на календарні, про що відповідач дізнався з листування сторін з цього приводу. Представник позивача підтвердив ці обставини, пояснивши, що виправлення здійснив самовільно на підставі постанови КМУ від 09.10.2006 р. № 1404 без оформлення додаткової угоди.

          Відповідно до п. 8.3. договору, зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформлюються додатковою угодою до цього договору.

          Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

          Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що строк передачі автобуса повинен обраховуватись в банківських днях, як це було передбачено п. 4.1. договору при його укладанні. Означене не враховано судом першої інстанції, що призвело до прийняття неправильного рішення.

          Згідно акту приймання-передачі автобус ''HYUNDAI  AERO  EXPRESS'' переданий відповідачем позивачу 28.08.2007р. (а.с. 12 т. 1).

          Таким чином, ТОВ ''Авто-Сіті'' допустило просрочку виконання зобов'язання на 124 дня, який обрахований наступним чином: 100% передоплати здійснена 15.12.2006 р., строк передачі 90 банківських днів закінчився 26.04.2007 р., автобус передано 28.08.2007 р., період прострочення з 27.04.2007 р.-28.08.2007 р.

          Відповідно до п. 7.3. договору, за затримання передачі автобуса продавець сплачує штраф у розмірі 0,1% від суми переведених грошей за кожний день затримки.

          Державний  комплекс соціальної реабілітації дітей-інвалідів є державною організацією, що фінансується за рахунок Державного бюджету (а.с. 23 т. 1).

          Згідно ч.2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

          Таким чином, пеня у розмірі 0,1% від вартості транспортного засобу підлягає стягненню в сумі 110173.61 грн. (888496.87х0,1%х124), штраф у розмірі 7% в сумі 62194.78 грн. (888496.87х7%).

          При підписанні акту приймання-передачі від 28.08.2007 р. відповідачем був виданий гарантійний лист за вих. № 168 від 28.08.2007 р., яким він зобов'язався передати (а.с. 32 т. 1):

- до 03.09.2007р. у т.ч. паспорт на підіймач, інструкцію по експлуатації підіймача;

- в період з 20 жовтня по 25 листопада 2007р. - сидіння у кількості 17 штук, задню фару і бачок.

          Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

          Зазначені зобов'язання ТОВ ''Авто-Сіті'' не виконало, що ним не оспорюється у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

          З урахуванням вищенаведеного, та керуючись ст. ст. 99, 103-105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

          Рішення господарського суду Одеської області від 07.04.2008 р. у справі № 28/2-08-115 скасувати, позов задовольнити частково.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ''Авто-Сіті'' (м. Одеса) на користь Державного комплексу соціальної реабілітації дітей-інвалідів (м. Миколаїв) пеню в сумі 110173.61грн., штраф у розмірі 62194.78грн., 1723.68грн. - витрат по держмиту, 118.00грн. - витрати на ІТЗ судового процесу.

          Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю ''Авто-Сіті'' надати Державному комплексу соціальної реабілітації дітей-інвалідів паспорт на підіймач, інструкцію по експлуатації підіймача, сидіння в кількості 17 штук, задню фару та бачок.

          В іншій частині позову відмовити.

          Стягнути з Державного комплексу соціальної реабілітації дітей-інвалідів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''Авто-Сіті'' витрати по держмиту в сумі 368.73грн. за апеляційний перегляд рішення.

          Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

          Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.

          Головуючий суддя                                                            В.Б. Туренко

          Суддя                                                                                Л.І. Бандура

          Суддя                                                                                Л.В. Поліщук