Рішення

від 11.04.2008 по справі 2/3160

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/3160

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "11" квітня 2008 р.                                                     Справа № 2/3160

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Машевської О.П.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача Омельчук С.І. - паспорт ОР 183591, виданий Кузнецовським МВ УМВС України в Рівненській області 09.10.1997р. - директор, протокол зборів учасників ТзОВ "Променергетик";  

від відповідачів 1. Олексієнко В.М. пред. ДПІ у Малин. районі №4189 від 16.06.07р.,Курач С.М. -  пред. ДПІ дор.8010 від 14.11.07р.;

2. Афанасенко С.А.- представник  виконавчого  комітету  Малинської  міської  ради за  дов. від 02.04.08р.  №279

3. Білий В.Л, - предст. Головного управл. Дерказначейства за дов. від 21.01.08р. №14-11/345

4.  Борисенко Т.А. - посв. №728 від 10.12.04р. - нач. фін. управління Малинського міськвиконкому  

взяла участь: прокурор Чирко Н.В. - посвідчення № 25  

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергетик" м. Київ.  

до 1. Державної податкової інспекції у Малинському районі (м.Малин)  2) Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області (м.Житомир)

   3) Виконавчого комітету Малинської міської ради (м.Малин Житомирської області)

   4) Фінансового управління виконавчого комітету Малинської міської ради (м.Малин Житомирської області)

про відшкодування вартості майна та збитків у 1103156,16 грн.

21 жовтня 2003 року ТОВ "Променергетик" ( м. Київ) звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Малинської МДПІ про відшкодування  вартості майна та збитків,  завданих власнику на суму 897 744,77 грн.

В обгрунтування позовних вимог товариство посилалося на  рішення господарського суду Житомирської області від 11.10.2001 року у справі № 5/279 -НМ,  залишеним в силі постановою ВГСУ від  17-31.10. 2002 року,  яким   визнано    недійсним аукціон від 12.07.1999 року  з продажу майна по вул. Огієнка, 63 г у м. Малині (а.с. 8-18 Т.І).

Як правову підставу позову позивачем зазначено ст. 41 Конституції України  щодо непорушності права власності,  ч.2 ст.48, ст. ст.  55, 57  Закону України "Про власність" та ст. 440 ЦК України  щодо повного  відшкодування збитків, завданих власнику , п.18 прикінцевих положень Постанови КМУ від 25.08.98 р. № 1340 " Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження  ним".

Вартість майна, про відшкодування якого заявлено позов,  визначено позивачем за даними його дійсної вартості ( 617 856,00 грн.), наведеними у Звіті з експертної оцінки промислової споруди з критим  майданчиком з мостовим краном Житомирської  ТПП станом на 08.07.1999 року  (а.с.71 Т.І). Суму збитків 279 888,77 грн. визначено за даними Держкомстату України  про індекс інфляції за період з 08.07. 99року по 18.08.2003 року.

У відзиві на позов Малинська МДПІ проти позовних вимог заперечувала, посилаючись на відсутність у позивача права власності на  майно, яке знаходиться за даною адресою, з підстав, викладених у відзиві (а.с. 28 Т.І).

Ухвалою господарського суду від 20.11.2003 року провадження у справі було зупинено до вирішення справи № 5/279"НМ"  (а.с. 32 Т.І).

Ухвалою господарського суду від 08.01.2004 року провадження у справі поновлено (а.с. 34 Т.1).

Ухвалою господарського суду від 06.02.2004 року залучено в якості співвідповідачів Відділ  Державного казначейства у Малинському районі та Управління Державного казначейства у Житомирській області (а.с. 43 Т.І).

Ухвалою господарського суду від 02.03.2004 року залучено в якості співвідповідача виконком Малинської  міської ради (а.с. 136 Т.І).

Ухвалою господарського суду від 24.03.2004 року призначено судову товарознавчу експертизу, яку доручено здійснити експерту Житомирського бюро незалежних експертиз та оцінок,   провадження у справі - зупинено (а.с. 149 Т.І).

Ухвалою господарського суду від 30.07.2004 року провадження у справі поновлено (а.с. 167 Т.І).

Заявою від 04.08.2004 року за № 04/08 позивачем  збільшено  позовні вимоги  до  1 103 156, 16 грн. дійсної  вартості  майна станом на 07. 07. 2004 року, визначеної у висновку № 3896 Київського науково - дослідного інституту судових експертиз (а.с. 170 Т.І).

Заперечуючи  проти збільшення  розміру позовних  вимог, до винесення  рішення у справі,  відповідачем Малинською  МДПІ було заявлено   клопотання  призначити  у справі повторну судову  експертизу (а.с. 188 , 198, Т.І).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 20.09.2004 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Променергетик” до Малинської міжрайонної державної податкової інспекції, Відділення Державного казначейства у Малинському районі, Управління державного казначейства у Житомирській області та Малинської міської ради про стягнення збитків в сумі 1103156,16 грн., пов'язаних з продажем майна позивача в якості безхазяйного, та зобов'язано Управління Державного казначейства у Житомирській області повернути позивачу кошти в сумі 73414 грн. від реалізації безхазяйного майна та відшкодувати позивачеві з державного бюджету 1029742,16 грн. майнової шкоди. Судові витрати, в т.ч. на проведення експертизи, стягнуто з Малинської міськради. У задоволенні клопотання Малинської МДПІ про призначення повторної  експертизи відмовлено.

Прокуратурою  Малинського району в порядку ст. ст. 29 та 91 ГПК України з метою вступу у справу    подано апеляційне подання на рішення господарського суду  від 20.09.2004 року (а.с. 216 Т.І).

Ухвалою Житомирського  апеляційного господарського суду від 24.10.2006 року здійснено заміну відповідача у справі Малинську МДПІ її правонаступником - ДПІ у Малинському районі (а.с.  68-69 Т.3).

Ухвалою Житомирського  апеляційного господарського суду від 16.11.2006 року здійснено заміну відповідачів у справі - Управління Державного казначейства у Житомирській області та відділення Державного казначейства у Малинському районі їх правонаступником - Головним управлінням Державного казначейства України у Житомирській області (а.с. 97 Т.3).

Ухвалою   Житомирського  апеляційного господарського суду від 05.12 2006 року залучено в якості співвідповідача Фінансове управління виконавчого комітету Малинської міської ради (а.с. 101 Т.3).      

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 18.01.2007  рішення скасоване в частині відшкодування 1029742,16 грн. майнової шкоди з державного бюджету і вирішено цю суму стягнути з місцевого бюджету через Фінансове управління виконкому Малинської міськради. Кошти від реалізації безхазяйного майна 73414 грн., як і за рішенням суду, стягнуто з державного бюджету, але через Головне управління Державного казначейства України у Житомирській області –правонаступника відповідачів Відділення державного казначейства у Малинському районі та Управління державного казначейства у Житомирській області. Судові витрати, за виключенням витрат на проведення експертизи, стягнуто з виконавчого комітету Малинської міськради. В позові до ДПІ у Малинському районі (правонаступника Малинської МДПІ) відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду від 29.03.07р. касаційне подання  Першого заступника прокурора Житомирської області задоволено частково, рішення господарського суду Житомирської області від 20.09.2004 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 18.01. 2007 року у справі №2/3160 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Житомирської області в іншому складі суду.

Скасовуючи  судові акти першої та апеляційної інстанцій, Вищий господарський суд України  звернув увагу та такі обставини: 1). суди не встановили наявність чи відсутність  в діях (бездіяльності) відповідачів складу цивільного правопорушення, що є підставою для  цивільно-правової відповідальності, а також не визначили обсяг прав або охоронюваних законом інтересів позивача, порушення яких спричинили такі дії (бездіяльність); 2). визначення спірного майна  безхазяйним не було предметом спору і доказування як в даній справі, так і пов'язаних з нею, а відтак судами не встановлювались обставини наявності підстав і дотримання сторонами  вимог Інструкції про порядок обліку, оцінки й реалізації конфіскованого, безхазяйного майна, майна, що за правом спадкоємства перейшло у власність, та скарбів  № 20 від 08.06.1993 року; 3). викладені правові висновки  у рішенні Малинського  районного суду від 12.09.2002 року про визнання права власності на спірне майно за Науменком В.О. та у рішенні господарського суду Житомирської області від 11.10.2001 року  про визнання недійсним аукціону з продажу спірного майна є взаємно виключними, та, у розумінні частин 2 та 4 ст.35 ГПК України  не є встановленими   фактами, а  відтак не є обов'язковими для господарського суду в даній справі; 4). судами не встановлений  факт набуття  позивачем  права власності  на спірне майно у встановленому законом порядку, що свідчить про невизначеність оспорюваного  права, порушення якого є передумовою звернення за судовим захистом, а його державна реєстрація за позивачем не є первинним правовстановлюючим документом.   

Розпорядженням  Голови господарського суду Житомирської області від 21.05.07р. справу №2/664 справу для подальшого розгляду передано судді Машевській О.П.

Ухвалою господарського суду від 16.06.2007 року справу прийнято до провадження.

За клопотанням  сторін спору справу розглянуто у строк  більший,  ніж передбачено ч.1 ст. 69 ГПК України, про що зазначено  в ухвалі господарського суду від 27.09.2007 року (а.с. 61 Т.4).  

Заслухавши  пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши матеріали справи, враховуючи вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції при новому розгляді справи,   господарський суд        

ВСТАНОВИВ:

В процесі нового розгляду справи господарським судом встановлено, щопідставою   для звернення позивача до суду з позовом  про відшкодування вартості майна (промислової споруди з критим майданчиком  з мостовим  краном, що знаходиться по вул.  Огієнка , 63  у м. Малині)   стали обставини його продажу  як безхазяйного на аукціоні, проведеному  12.07.99 року Житомирською торгово - промисловою  палатою переможцю - фізичній особі - підприємцю Науменку В.О., який, в свою чергу, підтвердив своє право власності на це майно рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 12.09.2002 року, що набрало законної сили (а.с. 81-82 Т.І).

Оскільки рішення виконавчого комітету Малинської  міської ради  № 50 від 18.03.99 року про визнання майна безхазяйним скасоване рішенням виконавчого комітету Малинської міської ради № 137 від 29.05.2001 року, однак  повернення майна  позивачу як власнику  є неможливим, останній  вправі  вимагати відшкодування  його вартості.

На підтвердження прав власника  на майно, реалізоване на аукціоні 12.07.1999 року як  безхазяйне, позивачем надано реєстраційний напис на документі про право власності,  виданий Малинським районним державним  комунальним підприємством по технічній інвентаризації 20.09.1996 року  про реєстрацію права  власності на промисловий комплекс за ТОВ "Променергетик" (а.с. 20 Т.1) та  рішення господарського суду  Житомирської області від 11.10.2001 року у справі № 5/279 -НМ,  залишеним в силі постановою ВГСУ від  17-31.10. 2002 року,  яким   цей аукціон визнано    недійсним (а.с. 8-18 Т.І).  

У судовому засіданні 27.09.2007 року господарським судом оглянуто  оригінал   документу під назвою  "Реєстраційний  напис на документі  про право власності", який являє собою бланк, без вказівки на відповідність його типовій   формі   в частині наявності необхідних реквізитів, містить підпис начальника підприємства та відбиток гербової печатки, та у якому зазначено таке: " зазначений в цьому документі промисловий  комплекс в цілому  зареєстрований Малинським районним державним  комунальним  підприємством по технічній інвентаризації на праві власності за   ТОВ "Променергетик" та записаний   в реєстрову книгу 3 (стор. 29)  за реєстровим   № 382, інвентарна справа № 5348 20.09.1996 року (а.с. 20 Т.І).

Копію цього документу  оглянуто  в матеріалах  інвентарної справи № 5348 на об'єкт нерухомості,  що розташовується по вул. Огієнка, 63-г  у м. Малині, наданої для огляду Малинським РДКП по технічній інвентаризації. (а.с.43-59 Т.4).

У матеріалах інвентарної справи судом також оглянуто лист ТОВ "Променергетик" від 27.06.2001 року адресований  начальнику  Малинського РДКП по ТУ з приводу видачі дублікату  Свідоцтва про право власності на виробничий комплекс, розташований  по вул. Огієнка, 63, у зв'язку з втратою оригіналу.

Докази виконання запиту позивача, так само,  як і докази на підтвердження   обставин  оформлення  йому у будь-який час  Свідоцтва  про право  власності на даний об'єкт у матеріалах інвентарної  справи  та цієї справи  відсутні, однак були витребувані  ухвалами господарського суду від 19.07.2007 року та 27.09.2007 року (а.с. 276 Т.3, а.с. 61 Т .4).

У судовому  засіданні  29.10.2007 року представником позивача в усних поясненнях по суті спору підтверджено, що Свідоцтво про право власності на майно, реалізоване на аукціоні  як безхазяйне,  товариство не отримувало взагалі.

В процесі  розгляду справи позивачем надано  додаткові письмові  пояснення по суті позовних вимог, відповідно до яких право власності на майно, реалізоване на аукціоні  як безхазяйне, підтверджується товариством тепер вже  обставинами правонаступництва всіх прав і обов'язків набутих від  Малого сімейного підприємства "Променергетик" та  його попередника - Виробничо - впроваджувального кооперативу  "Променергетик" (а.с. 74, 76-77  Т.4).   

Відповідно до інших письмових пояснень , позивачем право власності на  майно, реалізоване на аукціоні  як безхазяйне, підтверджувалось також обставинами    участі ТОВ "Променергетик" у формуванні статутного фонду ТОВ "Еконовація"  та в, подальшому , виходу товариства зі складу його учасників із  часткою,  виділеною в натурі, яка є майном,  реалізованим  на аукціоні  як безхазяйне. (а.с. 76-77 Т.4).

Враховуючи вище викладене та вказівки касаційної інстанції, які є обов'язковими  для суду першої інстанції при новому розгляді  справи,  господарським судом встановлювались обставини:

1). Наявності підстав і дотримання сторонами  вимог Інструкції про порядок обліку, оцінки й реалізації конфіскованого, безхазяйного майна, майна, що за правом спадкоємства перейшло у власність, та скарбів  № 20 від 08.06.1993 року по відношенню до майна , реалізованого на аукціоні як безхазяйне.

2). Наявності   в діях  відповідачів складу цивільного правопорушення, що є підставою для  цивільно-правової відповідальності.

3). Визначення  обсягу  прав або охоронюваних законом інтересів позивача, порушення яких спричинили такі дії,  а саме,   прав власника , як передумови  звернення за судовим захистом.

Обставини спору  встановлювались з врахуванням  норм чинного на час їх виникнення  законодавства, яким здійснювалось правове регулювання відносин виникнення, обмеження та припинення  права  власності, і зокрема.   

У статті  4 Закону України "Про власність" ( втратив  чинність 20.06.2007року),   окрім іншого, було зазначено, що лише у випадках і порядку, встановлених актами законодавства України, діяльність власника може бути обмежена чи припинена.    

Одним із випадків припинення права власності на майно є   визнання його безхазяйним в порядку, визначеному  ст.137 ЦК УРСР 1963 року та виданими на її підставі підзаконними нормативно - правовими  актами.

Відповідно до змісту статті 137 ЦК УРСР 1963 року, у власність держави за рішенням комітету районної, міської  Ради  народних  депутатів, винесеним за заявою фінансового органу  могло надійти майно, яке не мало власника взагалі, або власник якого був невідомий.

Однак заява про визнання майна  безхазяйним  могла   бути  подана  виконавчому комітету не раніше  як  через  один  рік  після  прийняття  майна  на    облік відповідним фінансовим органом або самим виконавчим комітетом  селищної, сільської Ради народних депутатів.

Наведене свідчить, що коментована стаття Кодексу допускала можливість  припинення  права  власності як фізичної, так і юридичної особи,  оформленого належними правовстановлюючими документами у разі дотримання визначеного законодавством порядку такого припинення.

Відповідно до частини 3 статті 137 ЦК УРСР  Міністерством  фінансів України було затверджено Інструкцію  про порядок  виявлення та обліку безхазяйного майна N 112 від 17.12.87 ( далі -  Інструкція  № 112, втратила чинність на підставі Наказу  Міністерства фінансів   N 417 від 22.06.2004 ), якою було визначено порядок виявлення безхазяйного майна, його облік, попередня оцінка, умови повернення власнику безхазяйного майна, види майна, яке  не підлягало  визнанню  безхазяйним тощо.

Разом з тим, у тексті Інструкції № 112 не вживались   терміни,  які характеризували    нерухоме  майно ( будівля, споруда, будинок, приміщення, тощо)   по відношенню до майна, яке могло вважатись безхазяйним, на відміну від рухомих речей (швидкопсувні  продукти, цінності, гроші, каміння,  перлини,  золоті і срібні монети,  дорогоцінні метали у зливках, виробах і ломі, радянська і іноземна валюта) та худоби.

З її змісту вбачалось, що до окремо - визначеного   майна  були встановлені скорочені терміни обліку  та переходу у власність держави,  щодо іншого - річний строк з дня прийняття  його на  облік.  При цьому, з врахуванням змісту статті 137 ЦК УРСР, можна дійти висновку,  що для нерухомого  майна мав бути застосований  щонайменше  річний строк обліку фінансовим  органом.   

У пункті 15 Інструкції  № 112   було  зазначено: після  закінчення річного строку з дня прийняття на  облік зазначеного  в  пункті  14 цієї Інструкції  майна фінансовий  орган зобов'язаний подати виконавчому комітету районної  (міської)  Ради народних депутатів  за місцем знаходження майна заяву про визнання його безхазяйним.  У заяві слід зазначити,  яке  майно  вважається безхазяйним а також навести докази,  що підтверджують неможливість встановлення власника майна.

У пункті  16 Інструкції  № 112  було зазначено, що після  набуття рішеннями відповідних органів про  визнання майна  безхазяйним  законної  сили  це майно надходить у власність держави,  і  тоді  фінансові  органи  вживають  заходів  до   його реалізації.

У зв'язку з цим, Інструкція  № 112  містила відсильну  норму  (п.25), відповідно якої  оцінка   і  реалізація  майна  після   визнання   його   в установленому  порядку  безхазяйним,  повернення або відшкодування його вартості,  а також матеріальний і грошовий облік цього  майна фінансовими   органами   провадиться   у   порядку,  встановленому інструкцією  Міністерства  фінансів  СРСР від 19 грудня 1984  року N 185  "Про  порядок обліку,  оцінки  і реалізації конфіскованого, безхазяйного майна, майна, яке за правом спадкоємства  перейшло до держави, і кладів".

Постановою КМУ   від 6 липня 1992 р. N 375 затверджується  Порядок обліку, оцінки й реалізації конфіскованого, безхазяйного майна, майна, що за правом успадкування перейшло у власність держави, та скарбів  ( із наступними змінами да доповненнями, яка втратила  чинність на підставі Постанови КМ N 1340  від 25.08.98року), норми якого поширювались на майно, визнане у встановленому порядку безхазяйним.

На виконання постанови КМУ №  від  6 липня 1992 р.  N  375    наказом  Головної державної податкової інспекції України від 08.06.1993 року   N 20 , зареєстрованим  в Міністерстві юстиції України 1 липня 1993 р. за N 80, було затверджено  Інструкцію  про порядок обліку, оцінки й реалізації конфіскованого,  безхазяйного майна, майна, що за правом спадкоємства   перейшло у власність держави, та скарбів (далі - Інструкція        № 20), а також  припинено  застосування  на  території  України  Інструкції колишнього Міністерства фінансів СРСР від 19 грудня 1984 р.  N 185 "Про  порядок  обліку,   оцінки   й   реалізації   конфіскованого, безхазяйного майна,  майна,  що за правом успадкування перейшло до держави,  та скарбів" з усіма наступними змінами,  доповненнями  і роз'ясненнями.

Слід зазначити,  що незважаючи  на те, що постанова КМУ N  375     втратила  чинність у 1998 році на підставі постанови  КМУ № 1340,  в наказі  Головної державної податкової інспекції України  N 20, яким було затверджено  Інструкцію № 20   змін не відбулося,  тоді як  наказ втратив чинність   21.11.2005 року  на підставі наказу Державної податкової адміністрації України № 521.

Згідно затвердженого  постановою     Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 р. N 1340  Порядку   обліку, зберігання, оцінки конфіскованого  та іншого майна, що переходить у власність  держави, і розпорядження ним, дія його норм  поширювалась   також на майно, визнане безхазяйним відповідно до законодавства  (далі - Порядок № 1340).

Таким чином,  на момент виникнення відносин з виявлення безхазяйного майна правове регулювання останніх здійснювалось  наступними правовими актами:  

- Інструкцією   про порядок  виявлення та обліку безхазяйного майна N 112 від 17.12.87 ( втратила чинність на підставі Наказу  Міністерства фінансів   N 417 від 22.06.2004 року);

- Порядком   обліку, зберігання, оцінки конфіскованого  та іншого майна, що переходить у власність  держави, і розпорядження ним, затвердженим постановою     Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 р. N 1340 (в редакції постанови КМУ  від 20.05.1999  № 868 );

- Інструкцією  про порядок обліку, оцінки й реалізації конфіскованого  безхазяйного майна, майна, що за правом спадкоємства   перейшло у власність держави, та скарбів, затвердженою наказом  Головної державної податкової інспекції України від 08.06.1993 року   N 20 (втратила чинність   на підставі наказу Державної податкової адміністрації України 21.11.2005 року № 521).

Зміст   наведених нормативно - правових  актів доводить  необхідність їх сукупного застосування до відносин визнання майна безхазяйним, оскільки  їх норми  взаємодоповнюють  одна одну, а , в окремих випадках,  взаємовиключають.  

Зокрема, за  умовами Інструкції  №  112 майно, до визнання  його безхазяйним, мало перебувати  на обліку фінансового органу  не менше річного строку, тоді як за умовами  Порядку № 1340 та Інструкції  № 20  майно, вже визнане в установленому порядку безхазяйним,  також підлягало  обліку, та  наступним етапам: оцінці та реалізації .

Так, у  Порядку   № 1340 було зазначено про необхідність   ведення  аналітичного  обліку  безхазяйного майна у   спеціальних  книгах за видами майна та відображення взятого на  облік майна на забалансових рахунках "Товарно-матеріальні   цінності,   прийняті    на    відповідальне зберігання". В свою чергу, норми  Інструкції      № 20  більш конкретно регулювали порядок обліку безхазяйного  майна.    Зокрема,  важливою  обставиною для даного спору  є вимога пункту 54 про ведення окремої  справи на   кожного колишнього власника  на  випадок  прийняття  безхазяйного  майна, у якій  зберігались  відповідні первинні  документи, у числі яких,  копія документа   про  визнання  його безхазяйним.

Слід зазначити, що як  Порядок  № 1340 , так і Інструкція  № 20 допускали  можливість віднесення до безхазяйного майна об'єктів нерухомості ( будівель,  споруд,  житлових  приміщень та їх частин), оскільки визначаючи порядок  обліку , оцінки та реалізації майна,   не конкретизували , чи слід застосувати його до  конфіскованого майна, чи  визнаного в установленому порядку безхазяйним,   чи такого,  що  за  правом  спадкоємства  перейшло  у  власність держави.

Однак, обидва нормативно-правові акти передбачали різні умови реалізації безхазяйного нерухомого майна. Так,  згідно п.16 Інструкції № 20  будівлі (в тому числі житлові будинки)  і  споруди  та  їх частини підлягали    безоплатній  передачі у комунальну власність,  якщо інше не було передбачено законодавством. У разі, якщо передача  цього   майна   у   комунальну   власність   вважалась недоцільною,  воно  могло   бути  реалізоване  на  підставі  рішення місцевого  органу  виконавчої  влади  у  встановленому  порядку  з зарахуванням коштів до Державного бюджету. Інше було передбачено Порядком  №  1340, відповідно до якого  нерухоме майно підлягало  оцінці та реалізації  через  торгівельні підприємства у будь - якому разі, незалежно від наявності рішення про недоцільність його передачі у комунальну власність.

В контексті  даного спору, важливою  є  норма   п 8. Інструкції  № 20, відповідно  до якої  облік,  вжиття заходів по  охороні,  оцінці  і  реалізації переданого     державним   податковим   інспекціям, зокрема,     безхазяйного майна,   було покладено  на  державні податкові   інспекції, які  здійснювали  контроль за повнотою і своєчасністю передачі їм зазначеного майна. З цією метою їм було надано  право не рідше одного разу на рік проводити  перевірку із зазначених питань у  державних  нотаріальних  конторах,  судах, органах  безпеки,  лікарнях,  будинках престарілих, готелях та інших   аналогічних   закладах,   тюрмах,    та  інших  органах Міністерства  внутрішніх  справ  України, в тому числі підрозділах ДАІ.

Таким чином,  якщо врахувати місця,  у яких  державні податкові   інспекції відповідно до Інструкції № 20  вправі були  виявляти, зокрема,  безхазяйне  майно, яке, до того ж, вже мало перебувати  у відповідному правовому статусі,  не можна погодитись з можливістю  застосування приписів Інструкції  № 20  до відносин безгосподарності,  допущеної юридичними особами стосовно  належного їм на праві власності  нерухомого майна. Якщо в Інструкції № 20 порядок передачі державним податковим інспекціям  конфіскованого та  спадкового майна  чітко виписаний, то щодо передачі безхазяйного майна, такий порядок відсутній.   

Інакше  Порядок № 1340 та Інструкція  № 20  також  регулювали відносини з повернення майна  власнику, або відшкодування його вартості.  Так, згідно  п.18  Прикінцевих положень Порядку № 1340 підставою для повернення майна власнику або відшкодування  його вартості  визначено скасування рішення іншого органу про перехід його у власність держави. Згідно ст.137 ЦК УРСР та Інструкції  № 112  таким рішенням є рішення виконавчого комітету районної, міської  Ради  народних  депутатів.

Однак, згідно п. 41 Інструкції № 20  майно чи його вартість підлягали поверненню у випадку скасування рішення суду про визнання майна безхазяйним. При цьому, відповідно до п. 43 Інструкції № 20 повернення майна чи відшкодування його вартості могло бути   проведеним, якщо  заява  про  це подана в податкову інспекцію не пізніше шести місяців  з  дня  повідомлення  зацікавленої  особи   про скасування рішення, на підставі якого це майно перейшло у власність держави. Після   закінчення  зазначеного  строку  заяви   до   розгляду   не приймалися .

Підсумовуючи  вище викладене,  господарський суд прийшов до висновку, що підстави для застосування  Інструкції № 20  відповідачем  ДПІ у Малинському  районі при складанні акту № 12 опису  і оцінки майна  від 09. 07.1999 року  до нерухомого майна,  з приводу якого заявлено  позов про відшкодування  його  вартості,   були відсутні.  В свою чергу, позивачем не дотримано вимог п.43 цієї Інструкції щодо повернення майна або відшкодування  його вартості. Про необхідність  встановлення зазначених обставин  було вказано у  постанові Вищого господарського суду України.

Окрім того, як свідчать  матеріали справи,  відповідачами - ДПІ у Малинському  районі та виконавчим комітетом Малинської  міської ради,  не були дотримані  вимоги також Інструкції  № 112 щодо порядку визнання майна безхазяйним, до  того, як останнє підлягало опису та оцінці за правилами Інструкції  № 20.

Як встановлено судом, обставиною,  яка зумовила  застосування  правового  механізму  визнання  майна, що знаходилась за адресою по вул. Огієнко, 63-Г у  м. Малині   безхазяйним,  стала допущена власниками майна безгосподарність щодо його  утримання  в належному  стані впродовж тривалого часу, про що свідчить  зміст Звіту по експертній оцінці виробничого приміщення і критої площадки з мостовим краном  та наведені у ньому фотознімки ( фундаменти з окремими глибокими тріщинами; на стінах масове відпадання  штукатурки, вивітрювання швів, випадіння окремих цеглин, підлоги  з вибоїнами, отвори з масовою корозією металу, демонтажем  окремих конструктивних елементів, відсутність  дверей   тощо).

У зв'язку з цим, 10.02.99 року Прокуратурою Малинського району на  адресу  ДПІ у Малинському  районі внесено припис  №  100 щодо неналежного здійснення податковою інспекцією  функції з  виявлення  безхазяйного майна, визначеної  п.12 ст.10  Закону  України "Про державну податкову службу в Україні" (а.с .131 -132).

У відповідь на припис прокуратури, відділ по контролю за конфіскованим майном Коростишівського МВПМ листом  № 175/10/26-0 від 04.03.1999 року повідомив, що після прийняття рішення виконавчим  комітетом  міської ради про визнання  майна безхазяйним, будуть вжиті заходи щодо надходження майна в державну власність (а.с. 130 Т.І).

Листом  № 378 від 13.03.1999року ДПІ у Малинському районі звернулась до голови Малинської міської ради з пропозицією розглянути питання про  визнання приміщення   по вул. Огієнка, 63 у м. Малині , у якому здійснювала підприємницьку діяльність  ВКФ "Промінь-Ватерлоу"  безхазяйним   та прийняти відповідне  рішення (а.с. 141 Т.І.).  

17.03.1999 року  Коростишівський міжрайонний відділ податкової міліції ( відділ по контролю за конфіскованим та безхазяйним майном м. Малин) листом за № 204/10/26-0 звернувся із запитом  до Державної нотаріальної контори в Малинському районі щодо повідомлення обставин оформлення  нотаріальної  угоди купівлі - продажу будівлі у м. Малині по вул.Огієнка,63, у якій здійснювала   свою підприємницьку діяльність ВКФ "Промінь - Ватерлоу", на який отримав відмову нотаріуса (а.с. 129 Т.І.)

Рішенням  виконавчого   комітету   Малинської  міської ради  № 50 від 18.03.99 року  приміщення по вул. Огієнка, 63 у м. Малині , у якому здійснювала підприємницьку діяльність  ВКФ "Промінь - Ватерлоу" визнано безхазяйним у зв'язку  з припиненням діяльності юридичної особи та невідомістю місцезнаходження її засновників. Як правову  підставу прийняття рішення вказано статтю 137 Цивільного кодексу України (а.с. 140 Т.І).

14.06.1999 року ДПІ в Малинському  районі звернулась з листом № 991 до бюро технічної інвентаризації про здійснення реєстрації  спірного майна за собою, посилаючись на дане рішення виконкому (а.с. 57 Т.4).

Малинським   РДКП по ТІ податковій інспекцій також оформлено  документ  під назвою  "Реєстраційний  напис на документі  про право власності", який являє собою бланк, без вказівки на відповідність його типовій   формі   в частині наявності необхідних реквізитів, містить підпис начальника підприємства та відбиток гербової печатки, та у якому зазначено таке: " зазначений в цьому документі промисловий  комплекс в цілому  зареєстрований Малинським районним державним  комунальним  підприємством по технічній інвентаризації на праві власності за  державою в особі Малинської державної податкової інспекції та записаний   в реєстрову книгу 3 (стор. 29)  за реєстровим   № 382, інвентарна справа № 5348 02.07.1999 року (а.с. 124 Т.І).

На підставі цього рішення виконкому представниками  ДПІ у Малинському районі, Житомирської ТПП, відділення Державного казначейства у Малинському районі за участю експерта  Житомирської ТПП   складено Акт опису і оцінки майна № 12 від 09.07.1999 року на суму 69 334 грн. (а.с 121 -122 Т.І). При цьому форма Акту  відповідала типовій формі додатку  N 1 до Інструкції про порядок обліку, оцінки й реалізації конфіскованого,  безхазяйного майна, майна, що за правом спадкоємства перейшло у власність  держави, та скарбів , затвердженої наказом  ГДПІ України 08.06.1993  N 20 та зареєстрованої  в Міністерстві юстиції України 1 липня 1993 р. за N 80.

08 червня 1999 року  між ДПІ у Малинському районі та Житомирською торгово - промисловою  палатою укладено договір 3 на проведення аукціонних торгів  (а.с. 127 Т.І).  

Відповідно до укладеного 08.07.1999 року ДПІ у Малинському районі договору на проведення експертної оцінки описаного майна, Житомирською торгово - промисловою  палатою  надано Звіт про експертну  оцінку, оформлений у встановленому порядку, у якому  вміщено інформацію відносно об'єкту експертної  оцінки, отриману експертом в процесі виконання роботи (а.с. 48-80 Т.І).

Як свідчить протокол № 2 аукціону з продажу лота  № 14, проведеного 12.07.1999 року Житомирською  торгово - промисловою  палатою предметом торгу було виробниче приміщення з критою площадкою в м. Малині на підставі Акту опису і оцінки № 8 від 07.06.99 року № 12 від 09.07.99 року, яке придбав  приватний підприємець Науменко В.О.  за ціною продажу - 78 100 грн. (а.с. 119  Т.І).

21.05.2001 року Прокуратурою Малинського району внесено протест № 7/130 виконавчому комітету Малинської  міської ради  на   рішення № 50 від 18.03.1999 року, як таке, що   прийняте   без належного встановлення дійсного власника майна та  з порушенням вимог  ст.137 ЦК України щодо річного перебування майна , яке визнається безхазяйним, на обліку фінансового органу (а.с. 120 -121 Т.ІІ).

Рішенням виконавчого комітету Малинської міської ради № 137 від 29.05.2001 року  на підставі  протесту районної прокуратури  скасовано рішення виконкому № 50 від  18. 03.1999 року (а.с. 122 Т.ІІ).

В свою чергу, як свідчать матеріали справи, ТОВ "Променергетик" звернулось до господарського суду Житомирської області  з позовом до Науменка  В.О. та Малинської міжрайонної державної податкової інспекції за участю третіх осіб про визнання недійсним аукціону з продажу спірного майна. Рішенням господарського суду від 11.10.2001 року у справі № 5/279 "НМ" визнано недійсним протокол № 2 аукціону  ( лот № 44), яким оформлено  продаж спірного майна, проведеного Житомирською торгово-промисловою палатою 12.07.99 року (а.с. 10-11 Т.І).

Постановою Вищого господарського суду від 09.08.2002 року рішення  господарського суду від 11.10.2001 року залишено без змін.  

Однак приватний  підприємець  Науменко В.О. звернувся до Малинського районного суду Житомирської області з позовом до ДПІ у Малинському  районі про визнання за ним права власності на спірне майно, придбане   на аукціоні від 12. 07.1999 році.   Рішенням  районного суду  від 12.09.2002 року за  приватним підприємцем  Науменком В.О.  визнано право власності на спірний об'єкт, яке зареєстроване Малинським РДКП по ТІ, про що свідчить витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно № 921970 від 04.07.2003 року (а.с. 49, 122 Т.4).

08.07.2003 року  спірне майно було продане Науменком  - ТОВ "Д.К.С.", про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 1341027 від 28.08.2003 року, виданий Малинським РДКП по технічній інвентаризації (а.с. 56 Т.ІІ).  

Таким чином, на дату звернення позивача з даним позовом ( 21.10.2003 року) власником спірного  майна було товариство   з обмеженою відповідальністю "Д.К.С."

Як зазначено у Роз'ясненні ВАСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" ( від 01.04.19994 року № 02-5/215, викладене новій  в редакції на підставі рекомендацій президії ВГСУ від 29.12.2007 року № 04-5/239) при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування юридичних фактів відповідно  до статті 33 ГПК України. Таким чином, відповідно  до статті 1722 ЦК  України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання  ним своїх службових обов'язків  та безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди.   

В свою чергу, презумпція вини правопорушника покладає тягар доказування на відповідача , в даному спорі, відповідачів, що в його  (їх) діях відсутня вина у заподіянні шкоди.         

Вище наведеними  обставинами  продажу майна, як безхазяйного, підтверджується    вчинення  відповідачами цивільного правопорушення, оскільки в наявності  є  всі чотири складові: шкода (майно повернути власнику в натурі неможливо),  протиправна поведінка ( майно визнане безхазяйним та в подальшому реалізоване  з порушенням вимог Інструкцій  № 112 та № 20 при виконанні  службових обов'язків відповідачів -ДПІ у Малинському районі та  виконавчого комітету Малинської міської ради), причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою її заподіювача ( припинення права власності на майно відбулося саме внаслідок протиправного  визнання його безхазяйним та реалізації відповідачами, а не внаслідок інших обставин) та вина ( відповідно до статті 1173 цього Кодексу шкода, завдана  юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується незалежно від вини цих органів).

Однак відповідно  до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти  лише  на  підставі,  в  межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.

Відповідно  до вказівок касаційної інстанції при новому розгляді справи необхідно визначити  обсяг   прав  позивача, як власника безхазяйного  майна та потерпілої особи у деліктних  правовідносинах,  оскільки наявність відповідного  титулу  є  передумовою   звернення за судовим захистом про відшкодування шкоди.

Як зазначено у статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, передумовою звернення особи до суду  має бути наявним факт порушення (невизнання або оспорювання)  іншою особою   її суб'єктивного права.

Захист  свого особистого немайнового або майнового   права та інтересу в суді кожна особа  вправі здійснювати шляхом звернення  з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України та ст.20 ГК України, або визначеними  договором, або  іншим законом.  

Відповідно, відсутність  в особи порушеного права на момент звернення до суду , унеможливлює судовий захист.  У статті 13 Цивільного кодексу України  зазначено, що здійснюючи цивільні права, особа не праві зловживати ними.

Оскільки такі  юридичні  особи  як СВКФ  Українсько-англійська "Промінь - Ватерлоу",  ПВКФ "Тонар" та ТОВ "Еконовація" були зареєстровані за юридичною адресою по вул. Дзержинського, 63 ( назву якої змінено на Огієнка 63- г рішенням Малинської міської ради № 208 від 13.08.1992 року)   у м. Малині за якою розташовувалось  майно, реалізоване на аукціоні як безхазяйне, позивач ТОВ "Променергетик", юридична адреса якого  вул. Еспланадна,2  м. Київ, повинен спростувати право власності   цих  юридичних осіб   на  зазначене майно та, відповідно, підтвердити  власне право власності  на нього.

Обставини,   на які посилався  позивач як на підставу своїх вимог про порушене право власності  на майно , реалізоване як безхазяйне,  підтверджувались позивачем на підставі  доказів, що є в матеріалах  справи.

Дослідивши матеріали  справи, надавши  доказам  правову оцінку у сукупності відповідно   до   вимог   статті 43 ГПК України,  господарський суд прийшов до висновку, що позивачем поданими доказами не доведено   наявність правового статусу власника майна  до визнання його безхазяйним, виходячи з наступного.

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні N 163 "Черемшина" (м. Київ) щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (справа про визначення способу малої приватизації) № 14-рп/2000   від 13.12.2000  року зазначено, що правовий режим   власності,   порядок   і  умови  набуття  та припинення права власності,  а також права володіння, користування та  розпорядження майном визначаються законами.

Одним із способів набуття права власності на майно юридичної особи  є її реорганізація, коли відбувається перехід права власності на майно (у повному обсязі (при універсальному правонаступництві)  або частково (при сингулярному правонаступництві) до інших юридичних осіб внаслідок волевиявлення юридичної особи -  власника.  Відповідно до вимог статей 34 Закону України "Про підприємства в Україні" від 27.03.1991  № 887-XII ( в редакції Закону № 90/95-ВР від 14.03.95) та статті 37 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963р.  № 1540-VI при реорганізації передача майнових прав та обов'язків  оформляється передаточним або розподільчим балансом.

Іншим  способом набуття права власності на майно є отримання  його товариством від його засновників  і учасників під час формування статутного фонду відповідно до статті 12 Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.1991  № 1576-XII в редакції  Закону 3710-XII від 16.12.93 року.

В свою чергу,  право власності на майно юридичної особи, внесене в якості вкладу до статутного  фонду товариства з обмеженою відповідальністю  може відновитись за правилами статті 54 Закону України "Про господарські товариства" у разі його повернення учаснику  в натуральній формі.  

Набуття  права власності юридичною особою  на майно здійснюється також на інших підставах, не заборонених законом.  

При цьому,  набуття права власності на нерухоме майно має свої особливості, так само як і підтвердження цього  права відповідними документами, залежно від способу його набуття.

Насамперед, господарський суд не приймає до уваги як належний та допустимий  доказ підтвердження права власності  на нерухоме майно, наданий   позивачем документ із назвою "Реєстраційний  напис на документі  про право власності", оскільки останній  не є правовстановлюючим документом .

На момент видачі ТОВ „Променергетик” даного документу діяли Правила державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.95 року № 56 (далі - Правила № 56).

Як встановлено судом, державна реєстрація нерухомого майна за ТОВ „Променергетик” була проведена вперше, тобто  була первинною.

Згідно Правил № 56  заявник повинен був подати два примірники правовстановлюючого документу (оригінал та копію). Відповідальний працівник БТІ зобов'язаний був вивчити законність та повному документів і на їх підставі зробити відповідних запис у реєстрову книгу.

На оригіналі правовстановлюючого документу мав бути зроблений реєстраційний напис (додаток № 5 до Правил № 56). Лише у разі відсутності місця на правовстановлюючому документі для реєстраційного напису (тобто, сам реєстраційний напис мав бути нанесений на правовстановлюючий  документ, щось на зразок штампу), мало бути видане реєстраційне посвідчення (додаток № 6 до Правил № 56), як невід'ємна частина правовстановлюючого документу. На копії правовстановлюючого документа мали бути зроблена відмітка про реєстрацію з посиланням на реєстровий номер та дату реєстрації. До інвентаризаційної справи мала бути додана копія правовстановлюючого документа, довідка про належність об'єкта нерухомого майна з певною інформацією.

Господарським судом оглянуто матеріали інвентарної справи № 5348 на об'єкт нерухомості,  що розташовується по вул. Огієнка, 63-Г у м. Малині  та встановлено наявність  у них копії Договору № 1 від 15.06.1990 року , укладеного між Виробничо-проваджувальним кооперативом "Променергетик" та Малинським   БМУ "Промжитлобуд-7"  про купівлю  - продаж  майнового комплексу та акту приймання передачі від 27.08.1990 року. (а.с. 7 Т.2 , а.с. 59 Т.4). Однак на договорі як правовстановлюючому   документі будь-які написи щодо прав позивача на це майно відсутні, так само, як відсутнє  реєстраційне посвідчення, що є його невід'ємною  частиною.       

Відсутні в матеріалах інвентарної справи докази універсального правонаступництва ТОВ „Променергетик" від ВПК "Променергетик"  на майно,  яке  було предметом  купівлі - продажу, або інші правовстановлюючі документи на це майно, зокрема, Свідоцтво про право власності , видане на підставі рішення органу  місцевого самоврядування, про видачу дублікату  якого позивачем  було подано заяву   до бюро технічної інвентаризації.

Згідно п.1.6 Правил № 56 державній реєстрації підлягали об'єкти нерухомості   при наявності матеріалів інвентаризації, які в матеріалах інвентарної справи станом на 20.09.1996 році (дата  видачі реєстраційного напису на документів про право власності) відсутні.  Вказівка в цьому документі  про належність на праві власності  ТОВ "Променергетик"  промислового комплексу є недостатньою  для повної ідентифікації майна щодо  відшкодування вартості  якого  пред'явлено позов.   

Враховуючи вище наведене,   господарський   суд не може погодитись з належним проведенням  державної  реєстрації майна, що знаходилось по вул. Огієнка, 63 г у м. Малині  за позивачем, тим більше, приймати її в якості  підтвердження права власності.  Водночас господарським судом враховується,  що  відсутність державної реєстрації на нерухоме майно до набрання чинності новим Цивільним  кодексом України не впливала  на відносини виникнення, переходу та припинення права власності на таке майно, а отже право власності могло  існувати незалежно від державної реєстрації.     

Господарським судом не приймаються  до уваги в якості преюдиції  ( встановлених     фактів)    висновки, викладені у мотивувальній частині  рішення  господарського суду від 11.10.2001 року у справі   № 5/279 "НМ" про підтвердження  права власності на майно за позивачем ,  оскільки останні є лише наслідком  правової   оцінки доказів, наявних  в матеріалах цієї справи  ( аналогічної  правової позиції дотримується ВСУ у постановах від 19.12.2006 року у справах  № 46/09-06 та 46/08-06, а також ВГСУ у постанові від 26.03.2008 року у справі № 8/13/07).  

Окрім того, відповідно до частини 2 статті 35 ГПК України для рішень господарських  судів важливою умовою преюдиціальності  фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне  значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. Отже, повна тотожність суб'єктного складу спору є обов'язковою умовою преюдиціальності щодо сторін. Тоді як у справі   № 5/279 "НМ"  сторонами спору були: позивач  ТОВ "Променергетик"  та відповідачі - фізична особа - підприємець Науменко В.О. та Малинська  міжрайонна державна податкова інспекція. В даному спору склад сторін є іншим, незважаючи на те, що позивач той самий та один із відповідачів - ДПІ у Малинському  районі ( аналогічної  правової позиції дотримується ВГСУ у постановах   від 02.10.07 року справі № 13/274-06 та  від 17.01.08 року у справі № 34/214-07).    статт 43 ГПК УКраїни,  На момент подання ТОВ „Променергетик” документів до БТІ для реєстрації права власності на нерухомість діяли Правила державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.95 року № 56.          Б) Як встановлено судом ТОВ „Променергетик” подало заявник повинен був подати два примірники правовстановлюючого документу (оригінал та копію). При цьому Правила не містили вимоги, що копія має бути засвідчена у встановленому законом порядку (нотаріально, селищною радою тощо, на відміну від Інструкції 1966 відповідальний працівник БТІ зобов'язаний був вивчити законність та повному документів і на їх підставі зробити відповідних запис у реєстрову книг юридичній особі мало бути видане реєстраційне посвідчення (додаток № 7) у будь-якому випад- на оригіналі правовстановлюючого документу мав бути зроблений реєстраційний напис (додаток № 5);

Не знайшли свого підтвердження в межах даного спору також обставини наявності у  позивача права власності на майно, про відшкодування вартості  якого пред'явлено позов за умовами універсального правонаступництва, внаслідок перетворення  Виробничо - впроваджувального  кооперативу "Променергетик" у Мале сімейне підприємство "Променергетик" та в подальшому - у Товариство з обмеженою відповідальністю "Променергетик".    

Відповідно до ч.7 статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" від 27.03.1991  № 887-XII, що діяла на момент їх перетворення,   до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі  майнові  права  і обов'язки колишнього підприємства.

Однак на момент  перетворення  Виробничо-проваджувального кооперативу "Променергетик"  у Мале сімейне підприємство" Променергетик" ,  до останнього  не  могли перейти майнові праві на майно, про відшкодування вартості  якого пред'явлено позов,   у зв'язку з його відсутністю  у юридичної особи, що перетворилася.  

Як свідчать матеріали справи,  рішенням виконкому Ленінської районної ради народних депутатів № 470 від 26.09.1989 року було зареєстровано Статут  Виробничо – впроваджувального  кооперативу „Променергетик”  ( а.с. 108 том 4).

У списку  членів кооперативу значилась  сім'я Лінкових  (а.с 127-128 том 4).

Згідно п.4.12 Статуту кооперативу, останній  вправі був придбавати майно ( а.с. 128 том 4). На підставі  Договору  № 1 від 15.06.1990 року кооператив купив головний корпус площею 5012 кв.м. з прилеглою територією 11449 кв.м.  на суму 776,31 тис.руб, склад навіс  площею 1750 кв.м. на суму 54,34 тис.руб, очисні споруди на суму , а загалом на суму 1025, 81 тис.руб. Продавець  - Малинське БМУ "Промжитлобуд-7"  передало кооперативу комплекс технічної документації про придбаному майну, в т.ч. всіх інженерних комунікацій.

У матеріалах кримінальної справи  №49-564, оглянутої у судовому засіданні 29.01.2008 року , господарським судом встановлено обставини  передачі кооперативом сім'ї Лінкових  майна кооперативу, заснування ними нових юридичних осіб на підставі отриманого майна, перетворення  кооперативу  у Мале сімейне підприємство  "Променергетик" за участю сім'ї Лінкових , і зокрема.   

02.11.1990 року  відбулися збори  кооперативу, за участю всіх  його  членів, на яких  розглядалась  заява Лінкова В.Л. про проведення розрахунку і виділення йому розрахованої частки із загального майна кооперативу - основних засобів і матеріалів, які будуть спрямовані на створення малих підприємств відповідно до постанови Ради міністрів СРСР від 08.08.1990 року за № 790 і постанови Ради міністрів УРСР від 22. 09. 1990 року за № 278. Зборами кооперативу було прийнято рішення виділити частку Лінкову В.Л. із загального майна кооперативу, підготувати акт-приймання передачі від кооперативу до Лінкова та призначено комісію.

На виконання рішення загальних зборів членів кооперативу (протокол від 02.11.90 року) було складено акт приймання-передачі матеріальних  цінностей від ВПК „Променергетик” засновнику Лінкову В.Л. від 31.12. (без посилання на рік складання), відповідно до якого останньому передано матеріальні цінності на суму 1799946,74 руб, а також зазначено, що додатком є перелік переданих матеріальних цінностей. Однак  в матеріалах справи відсутній  оригінал   акту прийому-передачі та  додаток до нього із переліком матеріальних цінностей.

В подальшому, 30.10.1991 року загальними зборами кооперативу (протокол  № 5) прийнято рішення про передачу всіх своїх прав на майно і засоби кооперативу „Променергетик” членами кооперативу, що вибувають  сім'ї Лінкових, яка залишається, всі вони припиняють членство у кооперативі відповідно до поданих заяв, а у разі реорганізації кооперативу у мале сімейне підприємство – останнє бере на себе всі борги перед бюджетом та партнерами.

Наведене свідчить, що передача майна від кооперативу до Лінкова В.Л  відбулася  31 грудня 1990 року, тобто до фактичного припинення діяльності кооперативу – 30.10.1991 року. При цьому, останній та члени його сім'ї не втратили  статус члена кооперативу до 30.10.1991 року.

За загальним правилом, встановленим  у статті 128 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963р.  № 1540-VI передача майна за актом приймання-передачі була моментом виникнення права власності на нього у набувача, та, відповідно, його припинення у попереднього власника. виникнення

У  період існування та діяльності ВПК "Променергетик", а також до передачі кооперативом   майна Лінкову В.Л., а саме, 07.12.90 року,  сім'я Лінкових засновує дві юридичні особи: фірму " Промінь” , директором якої призначають Васюрина А.К. та  фірму  „Тонар” , директором якої призначають Никончука М.М.   (а.с.  187 . 196  т. 4). Слід зазначити, що державну реєстрацію  цих юридичних осіб  було проведено лише на підставі статутів, оскільки установчі  договори у матеріалах архівних реєстраційних справ  відсутні. Не містять матеріали як цієї справи, так і архівних реєстраційних  справ   Свідоцтв  про  державну реєстрацію юридичних осіб.     

Згідно  Статуту фірми "Промінь"  для формування майна фірми засновники  ( сім'я Лінкових) вносять у Статутний фонд грошові кошти в сумі 50 т. крб та основні засоби на суму 458,14 тис.крб,  інженерні споруди на суму 32,34 тис.крб, обладнання в кількості 21 одиниць  на суму 124,330 тис.крб, транспорт  на суму 30 тис.руб та 6,746 тис. руб , загалом майна та коштів на суму 701,556 тис. руб.

Згідно Статуту фірми "Тонар"  для формування майна фірми засновники  ( сім'я  Лінкових) вносять у Статутний фонд грошові кошти в сумі 50 т.крб та основні засоби на суму 502,99 тис.руб, інженерні споруди на суму 32,34 тис.руб, обладнання на суму 30,57 тис.руб, транспорт  -18 тис. руб, технологічну оснастку у кількості 4 комплекта  на суму 52тис. руб , загалом майна та коштів на суму 635,900 тис. руб.  (а.с 184 Т.4).

Рішенням виконкому Малинської районної Ради народних депутатів № 260 від 25.12.90 року  було вперше  зареєстровано  Статути  малих підприємства „Тонар” та „Промінь” , місцезнаходженням яких визначено: місто Малин, вул. Дзержинського, 63 ( перейменована  в Огієнко 63-г)  (а.с 176 , 178, 189  т. 4 ).

В подальшому, Державною адміністрацією в Малинському районі Житомирської області розпорядженнями  № 32 від 15.05.1992 року та  № 93 від 03.07.1992 було зареєстровано нову редакцію  Статуту  ВКФ „Промінь - Вотерлоу” у зв'язку із введенням до складу засновників фірму  "Вотерлоу лімітед" (Великобританія) та зміною назви юридичної особи  (а.с. 28- 41 том 4 справи).

У п.4.22 Статуту зазначено, що для забезпечення діяльності фірми за рахунок вкладів засновників утворюється статутний фонд у розмірі 701 556 крб. ( аналогічний розмір статутного фонду фірми «Промінь» за участю Лінкових) та 100 000 доларів США, які будуть внесені в майні та грошима.

У матеріалах справи відсутні докази внесення  будь -  яких змін в реєстраційні документи чи правовий режим  майна  фірми "Тонар", засновниками  якої  була сім'я Лінкових.

Рішенням  виконавчого комітету Малинської міської ради народних депутатів  № 61 від 11.03.1993 року про виділення земельних ділянок фірмі „Промінь-Вотерлоу” було виділено  в довгострокове тимчасове користування земельну ділянку площею 11449 кв.м за адресою вул. Огієнка 63г; (а.с. 100 Т.5), розмір якої відповідав зазначеному у Договорі № 1 від 15.06.1990 року за яким Виробничо-впроваджувальний кооператив  "Променергетик" купив  цілісний майновий комплекс.

Слід зазначити, що фірмі „Промінь - Вотерлоу”  було надано земельну ділянку в користування у повному обсязі, тоді як  на ній розташовувалась частина цілісного майнового комплексу, що була внесена до статутного фонду фірми "Тонар" . Матеріали справи не  містять доказів  прийняття Малинською  міською радою рішень щодо прав фірми "Тонар" на земельну  ділянку.

Матеріалами справи також підтверджуються  обставини  призначення засновником  фірми „Промінь - Вотерлоу”   Лінковим В.Л. на посаду директора фірми Хвастунова  В.О. (а.с. 10, 69-71 Т.5).

У зв'язку  із затвердженням  Державного  реєстру  звітних (статистичних) одиниць України  постановою   Кабінету Міністрів України від 14.07.1993  № 538 Спільній виробничо-комерційній фірмі Українсько-англійська "Промінь-Ватерлоу" було присвоєно ідентифікаційний код 01034739, а Приватно виробничо-комерційній фірмі "Тонар" - 1034521.

При цьому, СВКФ  Українсько-англійська "Промінь-Ватерлоу"  станом на 17.12.2007 року значилась в  ЄДРПОУ  як юридична особа, а  Приватно виробничо-комерційній фірмі "Тонар"  станом на 15.01.2008 року вилучена з цього реєстру за рішенням суду  (а.с. 10, 14 Т.5).

В процесі вирішення спору позивачем ТОВ "Променергетик"  не доведено, що засновані  сім'єю Лінкових дві юридичні  особи: СВКФ  Українсько-англійська "Промінь - Ватерлоу" та Приватно виробничо-комерційна  фірма  "Тонар"  в період діяльності Виробничо - впроваджувального кооперативу  "Променергетик", а саме до 30.10. 1991 року, та в подальшому, після  його перетворення у Мале сімейне підприємство "Променергетик" та ТОВ "Променергетик",     не набули право власності на майнові внески їх засновників, у зв'язку з чим, право власності на майно, що було предметом Договору № 1 від 15.06.1990 року збереглось за позивачем, як правонаступником попередників.

В свою чергу, обставини  перетворення   Виробничо - впроваджувального     кооперативу      "Променергетик" у   Мале сімейне підприємство "Променергетик" та перетворення  останнього в ТОВ "Променергетик" підтверджуються  наступними доказами.

Після проведення загальних зборів  кооперативу , які відбулися  30.10.1991 року та  припинення  членства  у ньому  всіх  членів  кооперативу,  сім'єю  Лінкових укладається  Договір про заснування і діяльність Малого сімейного підприємства «Променергетик», який нотаріально посвідчено   01 лютого 1992 року (а.с 44-45 Т.5).

У статті 6 цього Договору  зазначено, що засновники передають у статутний фонд підприємства 50 (п'ятдесят) тисяч руб.

Статут   МСП „Променергетик”, який  нотаріально посвідчено 01 лютого 1992 року  та зареєстровано рішенням № 54 від 27.01.1992 року виконкомом Ленінської районної Ради народних депутатів м. Києва також містить вказівку на те, що статутний фонд підприємства  формується за рахунок вкладів засновників у розмірі 50 (п'ятдесят) тисяч руб.

У п. 4.5 Статуту зазначено, що вкладами засновників у майно фірми можуть бути будинки, приміщення, обладнання тощо. При цьому вартість майна, що вноситься визначається спільним рішенням засновників, а саме загальними зборами . Відповідно до п.4.9 Статуту, у разі, якщо майно передано засновниками в користування фірмі, то розмір вкладу і частка засновника визначається спільним рішенням засновників, а саме загальними зборами. Далі виписано порядок виходу із складу засновників, при цьому наголошено та тому, що такому засновнику виплачується вартість його частки, і лише у разі внесення  майна до статутного фонду на умовах  користування – останнє повертається в натуральній формі.  

Відповідно до проведеної державної реєстрації МСП "Променергетик"  було видане  Свідоцтво  № 184 про реєстрацію ( реєстраційний  № 779-МП/0097 від 27.01.1992 року) з вказівкою на його засновників  громадян  Лінкових (а.с. 164 Т.3.).

Зміст Статуту МСП "Променергетик"  не містить   вказівки на перехід  до новоствореного підприємства   прав та обов'язків Виробничо- проваджувального  кооперативу "Променергетик". Матеріали справи також не містять доказів, які б  підтверджували  обсяг прав, в тому числі, майнових  та обов'язків  кооперативу   на дату державної реєстрації Малого сімейного підприємства "Променергетик"  та набуття, відповідно, їх   останнім.   Не підтверджено доказами формування  статутного фонду підприємства засновниками майном, так само як і коштами у розмірі  50 (п'ятдесят) тисяч руб.      

Питання про правонаступництво двох юридичних осіб знайшло  відображення лише  у рішенні  виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів № 54 від 27.01.92 року про державну реєстрацію Малого сімейного підприємства „Променергетик”, з посиланням   на  рішення трудового колективу кооперативу „Променергетик" (а.с. 165 Т.3 ).

В подальшому, як свідчать матеріали справи, 14.07.1993 року відбулися  збори засновників МСП „Променергетик”   за участю сім'ї Лінкових, Заїки  В.М.  та Латишева О.М. , на яких розглядались  питання  про: 1)          введення до складу засновників Заіку В.М. та Латишева О.М.; 2)          про перетворення МСП у ТОВ; 3) про затвердження проекту Статуту та установчого договору ТОВ; 4)          про формування статутного фонду (а.с. 84 -85 Т.5).

Статут ТОВ „Променергетик”, вперше  затверджений  рішенням зборів учасників № 1 від 14 липня 1993 року,  був  зареєстрований   розпорядженням Старо-Київської  районної  державної  адміністрації  № 344 від 05.08.1993 року та який не містить посилання на склад засновників  (а.с. 13-22 Т.4 ).

Згідно Статуту ТОВ „Променергетик” створене як правонаступник МСП "Променергетик" шляхом перетворення останнього. Згідно п.3.7  Статуту для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладів засновників створювався статутний фонд в розмірі  100 000 крб. Порядок внесення коштів та майна до нього,  розмір вкладу кожного учасника визначались  установчим договором. Окрім того, у Статуті були відтворені норми Закону України  „Про господарські товариства” від 19.09.1991 року     № 1576-ХІІ щодо порядку виходу учасника  із складу товариства та можливості отримання внеску у натуральній формі.

Відповідно до проведеної державної реєстрації товариству  було видане Свідоцтво № 1611 про реєстрацію ТОВ «Променергетик» за державним реєстраційним № 779-ЛТД/0097 від 05.08.1993 року, у якому зазначено, що засновники товариства визначаються згідно з установчим договором.

Однак у  матеріалах   справи відсутній  вперше затверджений Установчий  договір  про створення  ТОВ "Променергетик" від 14.07.1993 року,  де визначено  порядок внесення коштів та майна до статутного фонду,  розмір вкладу кожного учасника  участю  сім'ї Лінкових (а.с. 22 Т.5).

В подальшому, які свідчать матеріали справи, було затверджено нову редакцію Установчого договору ТОВ "Променергетик" від 13.08.1993 року, однак вже за участю Заіки В.М., Латишева О. М. та Заіки С.А. у зв'язку із виходом сім'ї Лінкових зі складу засновників  ( а.с. 32-35 Т.5).

Обставини   виходу сім'ї Лінкових зі складу засновників ТОВ "Променергетик"  були предметом  розслідування   у кримінальній справі  № 49-564 порушеній по факту підробки та використання документів від імені сім'ї Лінкова ІВ.Л. при перереєстрації в ТОВ "Променергетик", а також незаконного виводу із складу засновників вказаних фірм Лінкова В.Л. та членів його сім'ї за ст. 194 КК України, яку було оглянуто у судовому  засіданні 29.1.2008 року.

21.09.1994 року  було затверджено нову редакцію Установчого договору про створення та діяльність ТОВ „Променергетик” за участю Заіки В.М., Латишева О.М., Заіки С.А. та Михайлівського О.Р.( а.с. 15-19 Т.5)

У зв'язку з цим, 06.10.1994 року виконавчим комітетом Старокиївської районної Ради народних депутатів  товариству було видано нове Свідоцтво  № 16397063 (а.с. 27 Т.4). Зазначений  номер відповідає ідентифікаційному коду цієї  юридичної особи (довідка з ЄДРПОУ № 18663/05 від 16.09.2005 року (а.с. 273 Т.3)

Підсумовуючи вище викладене,  господарський суд прийшов до висновку, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджено факт набуття права  власності ТОВ "Променергетик" на майно, про відшкодування якого пред'явлено   позов від Виробничо - проваджувального кооперативу "Променергетик"   та  Малого сімейного підприємства "Променергетик". У змісті  наведених документів відсутні будь-які посилання на  прийняття засновниками  рішення про внесення в якості внеску у статутні фонди Малого сімейного підприємства  "Променергетик"  та ТОВ "Променергетик"  майна, що було предметом Договору № 1   від 15.06.1990 року.

Не є таким доказом   формальне  правонаступництво  згідно Статутів цих  юридичних осіб та їх державної реєстрації, без доведення змісту (обсягу) такого правонаступництва щодо  індивідуально - визначеного  нерухомого  майна.

Перехід права власності  на майно внаслідок  реорганізації юридичної особи шляхом перетворення  повинен  супроводжуватися складанням передавального балансу (акту), який у матеріалах справи відсутній, тоді як останній визначає момент виникнення права власності на майно у набувача , в даному випадку, новоствореної  юридичної особи за правилами статті 128 ЦК УРСР   від 18.07.1963  № 1540-VI.   

Як вже було зазначено, позивач також  доводив, що є власником майна, про відшкодування якого пред'явлено позов обставинами виходу ТОВ "Променергетик" зі складу  учасників ТОВ "Еконовація"   із цим майном, виділеним   в натурі (а.с. 76-77 Т.4).

Обставини створення ТОВ "Еконовація" за участю позивача  підтверджуються наступними доказами.

10.01.1994 року  відбулися  збори  засновників Товариства "Еконовація": ТОВ „Променергетик” в особі Заіки В.М., ВКФ „Промінь-Ватерлоу” в особі Хвастунова В.О., гр. Михайлівського О.Р., гр. Руденко Г.М. , гр.Заїка М.М, Іваненко С.М. по розгляду питання про заснування товариства. (а.с. 255-256 Т. 4).

Згідно Установчого договору від 11.01.1994 року визначено долю кожного засновника щодо формування статутного фонду товариства у грошовому  виразі, і зокрема: ТОВ "Променергетик"  зобов'язалось внести у статутний фонд 41650000 крб., що складало 50% , а фірма  „ Промінь-Ватерлоу”  - 16660000 крб (шістнадцять міл. шістьсот шістдесят тисяч крб. ), що складало 20%.

Відповідно до п.п.  2.1 та 2.3. Установчого договору засновник  товариства зобов'язаний був передати не грошовий вклад у розпорядження товариства. Згідно  Статуту   ТОВ „Еконовація” зазначено, що до моменту реєстрації товариства кожен з засновників повинен внести не менш, ніж 30%    внеску, що мало бути підтверджено документами, виданими установами банку або актами прийому - передачі  майнового внеску  (а.с 147  Т.4 ).

Як свідчать матеріали справи, 02.02.1994 року між засновниками товариства "Еконовація"  підписано   акт прийому -  передачі основних засобів фірми „Промінь -Ватерлоу” у статутний фонд ТОВ „Еконовація”  на загальну суму 16660000,00 крб. з додатком - переліком  переданих будинків, споруд,   транспортних   засобів, обладнання тощо (а.с. 140-142 Т. 4).

Статут ТОВ «Еконовація" зареєстровано розпорядженням  представника Президента України Малинської РДА № 36 від 15.02.1994 року. Відповідно до Статуту     місцезнаходженням  юридичної  особи визначено: м. Малин, вул. Дзержинського, 63. У ЄДРПОУ юридична особа значиться  з ідентифікаційним кодом   13580625, в тому числі, станом на 17.12.2007 року   (а.с. 130-131 Т.4, а.с. 10 Т.5).

Рішенням виконавчого комітету № 91 від 12.05.1994 року про виділення земельних ділянок ТОВ "Еконовація"  виділено земельну ділянку в тимчасове довгострокове користування площею 11449 м.кв.  та відмінено п.5 рішення № 61 від. 11.03.93 року про надання цієї ділянки фірми " Промінь-Ватерлоу".  

Господарський суд звертає увагу на ту обставину, що новоствореній юридичній особі   ТОВ "Еконовація" було надано  в довгострокове  користування  земельну ділянку у повному обсязі, аналогічно, як фірмі " Промінь-Ватерлоу",   тоді як  на ній розташовувалась частина цілісного майнового комплексу, що була внесена до статутного фонду фірми "Тонар".

Відповідно до статті 12 Закону України "Про господарські товариства"  товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.  Зазначена правова норма вимагає, щоб товариство на момент передання внесків засновниками, за винятком коштів, набуло прав юридичної особи, оскільки саме товариство визнається законом суб'єктом права власності.   

Відтворена у п.п.  2.1 та 2.3.Установчого договору  частина 2 статті 52 Закону України "Про господарські товариства"   не спростовує наведене, оскільки у частині 4 цієї статті  передбачено  умову підтвердження учасником товариства з обмеженою відповідальністю  внесення  вкладу (як грошового, так і не грошового) у повному обсязі    свідоцтвом товариства.

Враховуючи, що акт прийому -  передачі основних засобів фірми „Промінь-Ватерлоу” у статутний фонд ТОВ „Еконовація” підписано  між засновниками товариства "Еконовація"   02.02.1994 року  до державної реєстрації останнього як юридичної особи, господарський суд  не приймає останній в якості доказу внесення наведеного  у ньому майна до статутного фонду  цієї юридичної особи.            

Господарський суд також враховує, що позивачем не можуть доводитись обставини внесення до статутного фонду  ТОВ "Еконовація" внесків іншими засновниками, зокрема фірмою "Промінь-Ватерлоу",  оскільки  зазначене право належить  самим засновникам,  які  не приймали участі при вирішенні  спору.

Окрім того, вважає за необхідне зазначити, що набуття права власності на майно, внесене до статутного фонду  засновниками  вправі доводити ТОВ "Еконовація" , а не  позивач, як один із її засновників. Додатковим аргументом наведеному є та обставина, що засновником товариства  ніколи не була фірма "Тонар",  при заснуванні якої засновниками сім'єю Лінкових до її статутного фонду було внесено іншу частину майнового комплексу, що розташовувався по вул. Огієнка, 63-г. Тоді як на аукціоні як безхазяйне майно був  проданий цілісний майновий комплекс.     

Посилання позивача та прокурора на наявність контракту від 26.07.93 року між фірмою "Тонар" та фірмою "Промінь-Ватерлоу"  про передачу належної фірмі "Тонар" частини промислового комплексу та земельної ділянки до статутного фонду останньої  спростовуються матеріалами  справи, у яких такий контракт відсутній.  (а.с. 123 Т.3, а.с. 76 Т.4).

Більше  того,  позивачем не доведено набуття права  власності на майно  ТОВ "Еконовація"  в порядку статті 54 Закону України "Про господарські товариства",   відповідно до якої учаснику може бути повернуто внесений ним вклад у  натуральній формі. Закон України "Про  господарські товариства"  не містить норм про можливість  виходу учасника   з товариства з обмеженою відповідальністю  з не своїм вкладом (майновим замість грошового).

ТОВ "Променергетик"  також не доведено обставини відсутності  права власності на майно, реалізоване  як безхазяйне  за ТОВ "Еконовація", в тому числі,  станом  на 20.09.1996 року ( дата видачі позивачу  реєстраційного напису на документі про право  власності на майновий комплекс).  

Вище  встановленими обставинами спростовуються доводи позивача про наявність  порушеного суб'єктивного права власника на майно, реалізоване як безхазяйне на аукціоні 12.07.99 року, про відшкодування вартості якого пред'явлено позов.  

На підставі ст.137  Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963  № 1540-VI , Інструкції    про порядок  виявлення та обліку безхазяйного майна, затвердженої наказом Міністерства  фінансів УРСР   N 112 від 17.12.87,  п.18 прикінцевих положень Постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.1998р. №1340 "Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним", пункту 44 Інструкції про порядок обліку, оцінки й реалізації конфіскованого, безхазяйного майна, майна, що за правом спадкоємства перейшло у власність, та скарбів, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України №20 від 08.06.1993р., ст.15,16, 1166 та 1173 ЦК України , керуючись ст.ст. 4-7, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергетик" (м. Київ) про відшкодування вартості майна та збитків  у розмірі 1103156,16 грн. відмовити.

Суддя                                                                       Машевська О.П.  

"

Віддрукувати:

1 - в справу

2- позивачу (м. Київ, вул. Драгоманова,31-В,к.2)

3- ДПІ у Малинському районі,  4- Голов. упр. держказначейства у Житом. обл. 5-  Виконкому Малин. міськради

6-  Фін. упр. виконкому малин. м/ради, 7-  прок.  Малин. р- ну , 8-  прок. Житом. області