Постанова

від 23.09.2008 по справі 2/3160

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський,

3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "23" вересня 2008 р.                                                          

Справа № 2/3160

Житомирський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                       

при

секретарі                                                            

,

за

участю представників сторін:

від

позивача : не з"явився,

від

відповідачів:

-

Державної податкової інспекції у Малинському районі:

Олексієнко

В.М. - представника за довіреністю №693 від 23.09.2008р.,

    Курач С.М. 

- представника за довіреністю №6932 від 23.09.2008р.,

 - Головного управління Державного

казначейства  України у Житомирській

області:

    не з"явився,

 - Виконавчого комітету Малинської міської

ради: не з"явився,

 - Фінансового 

управління виконавчого комітету Малинської міської ради:

    Борисенко Т.А. - керівника  (посвідчення №728 від 10.12.2004р.),  

прокурора

відділу прокуратури Житомирської області Сидоренка О.П.

(посвідчення

№45 від 27.05.2004р.),

розглянувши

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергетик",

м. Київ

на

рішення господарського суду Житомирської області

від

"11" квітня 2008 р. у справі № 2/3160 (суддя Машевська О.П.)

за

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергетик", м.

Київ

до

відповідачів:

-

Державної податкової інспекції у Малинському районі, м. Малин

 - Головного управління Державного

казначейства  України у Житомирській

області, 

         м. Житомир

 - Виконавчого комітету Малинської міської

ради, м. Малин Житомирської області

 - Фінансового 

управління виконавчого комітету Малинської міської ради, м. Малин

         Житомирської області

про

відшкодування вартості майна та  збитків

у розмірі 1103156,16 грн., 

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 11.04.2008

р.у справі №2/3160 відмовлено у позові Товариства  з обмеженою 

відповідальністю "Променергетик" (м. Київ)  до відповідачів: Державної  податкової інспекції  у Малинському районі ( м. Малин ), Головного

управління Державного казначейства 

України у Житомирській області ( м. Житомир ), Виконавчого комітету

Малинської міської ради ( м. Малин Житомирської області ), Фінансового  управління виконавчого комітету Малинської

міської ради ( м. Малин  Житомирської

області ) про відшкодування вартості майна та збитків  у розмірі 1103156,16 грн.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням,

позивач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржене рішення

скасувати з підстав, зазначених у скарзі, та прийняти нове рішення, яким позов

задовольнити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема тим, що рішення прийнято з

порушенням норм матеріального права та при неповному з"ясуванні судом

обставин, що мають значення для справи, а саме:

- суперечить нормам матеріального права та обставинам справи

висновок господарського суду Житомирської області про те, що позивач не є

власником спірного майна;

- 26.09.1988 р. виконавчим комітетом Ленінської районної Ради

народних депутатів м. Києва було прийняте рішення №470 про реєстрацію Статуту

Виробничо-впроваджувального кооперативу "Променергетик", створеного у

відповідності до Закону СРСР "Про кооперацію в СРСР" ;

-15.06.1990р.між Виробничо-впроваджувальним кооперативом

"Променергетик" та Малинським будівельно-монтажним управлінням

"Промжитлобуд-7" було укладено договір купівлі-продажу, на підставі

якого БМУ по акту від 27.08.1990р. передало кооперативу майно по АДРЕСА_1,

вартість якого в сумі 1025810,00крб. сплачена кооперативом згідно платіжного

доручення №188 від 10.08.1990р. Факт купівлі-продажу встановлено й рішенням господарського

суду Житомирської області від 11.10.2001р. у справі №5/279"НМ" (т.1

а.с.8-11);

- згідно довідки Малинського районного комунального підприємства

по технічній інвентаризації Житомирської обласної ради від 16.01.2006р. назва

вулиці Дзержинського змінилася в 1992 році на вулицю Огієнка, а нумерація

будинків з 1988 року не змінювалася;

- за рішенням зборів засновників від 14.07.1993р. і зборів

засновників від 04.08.1993р. громадянами ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було

вирішено створити Товариство з обмеженою відповідальністю

"Променергетик", установчий договір цього товариства підписано

13.08.1993р., а Статут затверджено зборами учасників від 14.07.1993р. й

зареєстровано Старо-Київською райдержадміністрацією 05.08.1993р. Вказане

товариство є правонаступником Малого сімейного підприємства

"Променергетик", яке, в свою чергу, було правонаступником кооперативу

"Променергетик". що підтверджується матеріалами справи

№5/279"нм", копії яких залучено до матеріалів даної справи та

рішенням господарського суду Житомирської області від 11.10.2001р. у справі

№5/279"нм";

- 03.11.1990р. між громадянами ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

укладено контракт з метою організації фірми "Промінь". Вказані

громадяни виступили засновниками вказаної фірми;

- 07.12.1990р. загальними зборами засновників було затверджено

Приватну виробничо-комерційну фірму "Промінь" (протокол, т.2

а.с.180), а 31.12.1990р. засновниками Приватної виробничо-комерційної фірми

"Промінь" та Приватною виробничо-комерційною фірмою "Промінь"

було укладено договір про діяльність цієї фірми, місцезнаходження

якої-АДРЕСА_1;

- на підставі відповідних клопотань директора фірми

"Промінь" згідно розпорядження представника Президента України №93

від 03.07.1992р. в Статут ВКФ "Промінь" внесено зміни щодо назви

фірми, перереєстровано назву ВКФ "Промінь" у ВКФ

"Промінь-Ватерлоу" ;

- згідно протоколу зборів засновників Товариства з обмеженою

відповідальністю "Променергетик" та ВКФ "Промінь-Ватерлоу"

від 10.01.1994р. було вирішено створити Товариство з обмеженою відповідальністю

"Еконовація" і таке товариство було створене вищевказаними особами на

підставі установчого договору від 11.01.1994р. й зареєстроване розпорядженням

Представника Президента України Малинської райдержадміністрації №36 від

15.02.1994р.;

- по акту від 02.02.1994р. ВКФ "Промінь-Ватерлоу"

передала в статутний фонд новостворюваного товариства майно по АДРЕСА_1, в тому

числі будівлі та споруди, машини та обладнання, передаточне устаткування,

виробничий та господарський інвентар, транспортні засоби;

- 01.12.1997р. загальними зборами засновників ТОВ

"Променергетик" було вирішено вийти зі складу ТзОВ

"Еконовація", а згідно акту від 09.12.1997р., підписаного

представниками ТзОВ "Еконовація" та ТОВ "Променергетик" в

Статутний фонд ТОВ "Променергетик" було повернено майно по АДРЕСА_1

вартістю 242357,79грн., в тому числі будівлі і споруди вартістю220442,62грн.,

передаточні пристрої вартістю 16050,98грн., машини та обладнання вартістю

5684.19грн.;

- як випливає із змісту реєстраційного напису від 20.09.1996р. за

№382 на документі про право власності (інвентарна справа НОМЕР_1 на приміщення

по вул.Огієнка.63), листа Малинського районного державного комунального

підприємства по технічній інвентаризації №6 від 18.05.2001р.,   власником об'єктів нерухомого майна -

виробничих приміщень по АДРЕСА_1-г до 18.03.1999р. (дати прийняття рішення

виконавчим комітетом Малинської міської Ради №50 "Про визнання приміщення

безхазяйним") було Товариство з обмеженою відповідальністю

"Променергетик";

- крім того, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що

позивач в позовній заяві посилався на встановлені рішенням господарського суду

Житомирської області від 11.01.2001р. у справі №5/279"НМ" обставини

щодо того, що майно (виробниче приміщення з критою площадкою) по АДРЕСА_1

належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю

"Променергетик" і його продаж на аукціоні Житомирською

промислово-торговою палатою 12.07.1999р. був незаконний;

- на підтвердження своїх доводів позивачем до суду були надані

копії рішення господарського суду Житомирської області від 11.01.2001р. у

справі №5/279"нм"; постанови Вищого господарського суду України від

17-31.10.2002р. про залишення вказаного рішення без змін; ухвали Верховного

Суду України від 10.01.2003р. про відмову в порушенні касаційного провадження з

перегляду постанови Вищого господарського суду України від 17-31.10.2002р.;

- вказані факти є встановленими, а за таких обставин є

обов'язковими для господарського суду в даній справі.

Представники позивача та відповідачів: Головного управління Державного

казначейства  України у Житомирській  області, Виконавчого комітету Малинської

міської ради, в засідання суду не з"явились, про причини своєї неявки суд

не повідомили. 

Вказані особи були належним чином 

повідомлені про час, дату та місце проведення судового засідання, про що

свідчать повідомлення про вручення 

поштових відправлень.

Враховуючи викладене, а також приписи ст.101 ГПК України про межі

перегляду справи в апеляційній інстанції, апеляційний суд розглянув скаргу по

суті без участі представників представників вищезазначених  сторін.

У судовому засіданні представник відповідача - Державної  податкової інспекції  у Малинському районі  Курач С.М. заперечила проти доводів апеляційної

скарги, надавши пояснення в обґрунтування своїх заперечень. Вважає рішення

місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу -

безпідставною. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а

апеляційну скаргу - без задоволення. 

Представник відповідача Курач С.М. надала  додаткові пояснення на запитання головуючого

судді з приводу обставин справи.

Представник відповідача - Державної  податкової інспекції  у Малинському районі Олексієнко В.М.  підтримала 

правову  позицію  представника 

відповідача   Курач С.М., надавши

додаткові пояснення по суті спору.

Представник відповідача - Фінансового  управління виконавчого комітету Малинської

міської ради  Борисенко Т.А. заперечила

проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, надала пояснення в

обґрунтування своїх заперечень. Вважає, що 

рішення від 11.04.2008 р. прийнято 

господарським  суду Житомирської

області  відповідно до норм чинного

законодавства. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а

апеляційну скаргу - без задоволення.

Прокурор відділу прокуратури 

Житомирської області Сидоренко О.П. заперечив проти доводів апеляційної

скарги, надав пояснення в обґрунтування своїх заперечень. Вважає рішення

господарського суду Житомирської області законним та обґрунтованим, пояснивши,

що  оскільки  позивач (ТОВ "Променергетик")  не є власником  приміщення то , відповідно,  немає підстав 

відшкодовування  вартості  майна і збитків. Просить рішення від

11.04.2008р. у справі №2/3160 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без

задоволення.

Заслухавши пояснення представників присутніх сторін, дослідивши

матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським

судом норм  матеріального й

процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що

відсутні підстави для її задоволення з огляду на таке.

Матеріали справи свідчать, що 21 жовтня 2003 року ТОВ

"Променергетик"          ( м.

Київ) звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до

Малинської МДПІ про відшкодування 

вартості майна та збитків, 

завданих власнику на суму 897 744,77 грн.

В обґрунтування позовних вимог товариство посилалося на  рішення господарського суду Житомирської

області від 11.10.2001 року у справі № 5/279 -НМ,  залишеним в силі постановою ВГСУ від  17-31.10. 2002 року,  яким  

визнано    недійсним аукціон від

12.07.1999 року  з продажу майна по

АДРЕСА_1 (а.с. 8-18, т.1).

Як правову підставу, позову позивачем зазначено ст. 41 Конституції

України  щодо непорушності права

власності,  ч.2 ст.48, ст. ст.  55, 57 

Закону України "Про власність" та ст. 440 ЦК України  щодо повного 

відшкодування збитків, завданих власнику , п.18 прикінцевих положень

Постанови КМУ від 25.08.98 р. № 1340 " Про порядок обліку, зберігання, оцінки

конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження  ним".

Вартість майна, про відшкодування якого заявлено позов,  визначено позивачем за даними його дійсної

вартості ( 617 856,00 грн.), наведеними у Звіті з експертної оцінки промислової

споруди з критим  майданчиком з мостовим

краном Житомирської  ТПП станом на

08.07.1999 року  (а.с.71, т.1). Суму

збитків 279 888,77 грн. визначено за даними Держкомстату України  про індекс інфляції за період з 08.07. 99року

по 18.08.2003 р. (а.спр.2-4, т.1).

Ухвалою від 24.10.03 р. суд першої інстанції прийняв позовну заяву

до розгляду та порушив провадження у справі №2/3160 (а.спр.1, т.1).

Ухвалою господарського суду від 20.11.2003 року провадження у

справі було зупинено до вирішення справи № 5/279"НМ"  (а.с. 32, т.1).

Ухвалою господарського суду від 08.01.2004 року провадження у

справі поновлено (а.с. 34, т.1).

Ухвалою господарського суду від 06.02.2004 року залучено в якості

співвідповідачів Відділ  Державного

казначейства у Малинському районі та Управління Державного казначейства у

Житомирській області (а.с. 43, т.1).

Ухвалою господарського суду від 02.03.2004 року залучено в якості

співвідповідача виконком Малинської 

міської ради (а.с. 136, т.1).

Ухвалою господарського суду від 24.03.2004 року призначено судову

товарознавчу експертизу, яку доручено здійснити експерту Житомирського бюро

незалежних експертиз та оцінок,  

провадження у справі - зупинено (а.с. 149, т.1).

Ухвалою господарського суду від 30.07.2004 року провадження у

справі поновлено (а.с. 167, т.1).

Заявою від 04.08.2004 року за № 04/08 позивачем  збільшено 

позовні вимоги  до  1 103 156, 16 грн. дійсної  вартості 

майна станом на 07. 07. 2004 року, визначеної у висновку № 3896

Київського науково - дослідного інституту судових експертиз (а.с. 170, т.1).

Заперечуючи  проти

збільшення  розміру позовних  вимог, до винесення  рішення у справі,  відповідачем Малинською  МДПІ було заявлено   клопотання 

призначити  у справі повторну

судову  експертизу (а.с. 188 , 198а,

т.1).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 20.09.2004

р.  задоволено позов Товариства з

обмеженою відповідальністю “Променергетик” до Малинської міжрайонної державної

податкової інспекції, Відділення Державного казначейства у Малинському районі,

Управління державного казначейства у Житомирській області та Малинської міської

ради про стягнення збитків в сумі 1103156,16 грн., пов'язаних з продажем майна

позивача в якості безхазяйного, та зобов'язано Управління Державного

казначейства у Житомирській області повернути позивачу кошти в сумі 73414 грн.

від реалізації безхазяйного майна та відшкодувати позивачеві з державного

бюджету 1029742,16 грн. майнової шкоди. Судові витрати, в т.ч. на проведення

експертизи, стягнуто з Малинської міськради. У задоволенні клопотання

Малинської МДПІ про призначення повторної 

експертизи відмовлено (а.спр.201-203, т.1).

Прокуратурою  Малинського

району в порядку ст. ст. 29 та 91 ГПК України з метою вступу у справу    подано апеляційне подання на рішення

господарського суду  від 20.09.2004 року

(а.с. 216, т.1).

Ухвалою Житомирського 

апеляційного господарського суду від 24.10.2006 року здійснено заміну

відповідача у справі Малинську МДПІ її правонаступником - ДПІ у Малинському

районі (а.с.  68,69, т.3).

Ухвалою Житомирського 

апеляційного господарського суду від 16.11.2006 року здійснено заміну

відповідачів у справі - Управління Державного казначейства у Житомирській

області та відділення Державного казначейства у Малинському районі їх

правонаступником - Головним управлінням Державного казначейства України у

Житомирській області (а.с. 97, т.3).

Ухвалою   Житомирського  апеляційного господарського суду від

05.12.2006 року залучено в якості співвідповідача Фінансове управління

виконавчого комітету Малинської міської ради (а.с. 101, т.3).     

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 18.01.2007

р.  рішення скасоване в частині

відшкодування 1029742,16 грн. майнової шкоди з державного бюджету і вирішено цю

суму стягнути з місцевого бюджету через Фінансове управління виконкому

Малинської міськради. Кошти від реалізації безхазяйного майна 73414 грн., як і

за рішенням суду, стягнуто з державного бюджету, але через Головне управління

Державного казначейства України у Житомирській області -правонаступника

відповідачів Відділення державного казначейства у Малинському районі та

Управління державного казначейства у Житомирській області. Судові витрати, за

виключенням витрат на проведення експертизи, стягнуто з виконавчого комітету

Малинської міськради. В позові до ДПІ у Малинському районі (правонаступника

Малинської МДПІ) відмовлено (а.спр.181-186, т. 3).

Постановою Вищого господарського суду від 29.03.07р. касаційне

подання  Першого заступника прокурора

Житомирської області задоволено частково, рішення господарського суду

Житомирської області від 20.09.2004 року та постанову Житомирського апеляційного

господарського суду від 18.01. 2007 року у справі №2/3160 скасовано, а справу

передано на новий розгляд до господарського суду Житомирської області в іншому

складі суду.

Скасовуючи  судові акти

першої та апеляційної інстанцій, Вищий господарський суд України  звернув увагу та такі обставини: 1) суди не

встановили наявність чи відсутність  в

діях (бездіяльності) відповідачів складу цивільного правопорушення, що є

підставою для  цивільно-правової

відповідальності, а також не визначили обсяг прав або охоронюваних законом

інтересів позивача, порушення яких спричинили такі дії (бездіяльність); 2)

визначення спірного майна  безхазяйним не

було предметом спору і доказування як в даній справі, так і пов'язаних з нею, а

відтак судами не встановлювались обставини наявності підстав і дотримання

сторонами  вимог Інструкції про порядок

обліку, оцінки й реалізації конфіскованого, безхазяйного майна, майна, що за

правом спадкоємства перейшло у власність, та скарбів  № 20 від 08.06.1993 року; 3) викладені

правові висновки  у рішенні

Малинського  районного суду від

12.09.2002 року про визнання права власності на спірне майно за ОСОБА_7 та у

рішенні господарського суду Житомирської області від 11.10.2001 року  про визнання недійсним аукціону з продажу

спірного майна є взаємно виключними, та, у розумінні частин 2 та 4 ст.35 ГПК

України  не є встановленими   фактами, а 

відтак не є обов'язковими для господарського суду в даній справі; 4)

судами не встановлений  факт набуття  позивачем 

права власності  на спірне майно у

встановленому законом порядку, що свідчить про невизначеність оспорюваного  права, порушення якого є передумовою

звернення за судовим захистом, а його державна реєстрація за позивачем не є

первинним правовстановлюючим документом (а.спр.256-262, т.3).  

Ухвалою господарського суду від 16.06.2007 року справу №2/3160

суддею Машевською О.П. прийнято до провадження (а.спр.264, т.3).

Як вже зазначалось, рішенням господарського суду Житомирської

області від 11.04.2008 р. у справі №2/3160 відмовлено у позові Товариства  з обмеженою 

відповідальністю "Променергетик" (м. Київ)  до відповідачів: Державної  податкової інспекції  у Малинському районі ( м. Малин ), Головного

управління Державного казначейства 

України у Житомирській області ( м. Житомир ), Виконавчого комітету

Малинської міської ради ( м. Малин Житомирської області ), Фінансового  управління виконавчого комітету Малинської

міської ради ( м. Малин  Житомирської

області ) про відшкодування вартості майна та збитків  у розмірі 1103156,16 грн.

Мотивуючи своє рішення, місцевий суд зазначив, що обставинами  продажу майна як безхазяйного підтверджується

вчинення  відповідачами цивільного

правопорушення, оскільки в наявності 

є  всі чотири складові: шкода

(майно повернути власнику в натурі неможливо), 

протиправна поведінка ( майно визнане безхазяйним та в подальшому

реалізоване  з порушенням вимог

Інструкцій  № 112 та № 20 при

виконанні  службових обов'язків

відповідачів -ДПІ у Малинському районі та 

виконавчого комітету Малинської міської ради), причинний зв'язок між

шкодою та протиправною поведінкою її заподіювача ( припинення права власності

на майно відбулося саме внаслідок протиправного 

визнання його безхазяйним та реалізації відповідачами, а не внаслідок

інших обставин) та вина ( відповідно до статті 1173 цього Кодексу шкода,

завдана  юридичній особі незаконними

рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади або органу місцевого

самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується незалежно

від вини цих органів).

Господарський суд Житомирської області дійшов висновку, що

позивачем не доведено наявність правового статусу власника на майно,

розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке було визнано безхазяйним та реалізовано (

а.спр.115-123, т.5 ).

Апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для задоволення

позовних вимог, та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що

позивачем не доведено право  власності на

майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, з огляду на таке.

Судовою колегією встановлено, що підставою   для звернення позивача до суду з

позовом  про відшкодування вартості майна

(промислової споруди з критим майданчиком 

з мостовим  краном, що знаходиться

по вул.  Огієнка , 63  у м. Малині)  

стали обставини його продажу  як

безхазяйного на аукціоні, проведеному 

12.07.99 року Житомирською торгово - промисловою  палатою, переможцю - фізичній особі -

підприємцю ОСОБА_7, який, в свою чергу, підтвердив своє право власності на це

майно рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 12.09.2002

року, що набрало законної сили (а.с. 81,82, т.1). В подальшому  (в 2003 р.) зазначений підприємець продав

майно згідно з відповідним договором ТзОВ "Д.К.С." (вказане

вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно -

а.спр.56, т.2 ).

Позивач вважає, що оскільки рішення виконавчого комітету

Малинської  міської ради  № 50 від 18.03.99 року про визнання майна

безхазяйним скасоване рішенням виконавчого комітету Малинської міської ради № 137

від 29.05.2001 року, однак  повернення

майна  позивачу як власнику  є неможливим, то він вправі  вимагати відшкодування  його вартості.

На підтвердження прав власника 

на майно, реалізоване на аукціоні 12.07.1999 року як  безхазяйне, позивачем надано реєстраційний

напис на документі про право власності, 

виданий Малинським районним державним 

комунальним підприємством по технічній інвентаризації 20.09.1996

року  про реєстрацію права  власності на промисловий комплекс за ТОВ

"Променергетик" (а.с. 20, т.1) та 

рішення господарського суду 

Житомирської області від 11.10.2001 року у справі № 5/279 -НМ,  залишене в силі постановою ВГСУ від  17-31.10. 2002 року,  яким  

цей аукціон визнано    недійсним (

а.с. 8-17, т.1). 

Слід зазначити, що документ під назвою  "Реєстраційний  напис на документі  про право власності" являє собою бланк,

без вказівки на відповідність його типовій  

формі в частині наявності необхідних реквізитів, містить підпис

начальника підприємства та відбиток гербової печатки, та у якому вказано таке:

" зазначений в цьому документі промисловий 

комплекс в цілому  зареєстрований

Малинським районним державним 

комунальним  підприємством по

технічній інвентаризації на праві власності за  

ТОВ "Променергетик" та записаний   в реєстрову книгу 3 (стор. 29)  за реєстровим   № 382, інвентарна справа № 5348 20.09.1996

року (а.с. 20, т.1). Оригінал напису знаходиться в інвентарній справі.

До матеріалів господарської справи долучено копії інших

документів   інвентарної справи № 5348 на

об'єкт нерухомості,  що розташовується по

АДРЕСА_1(а.с.43-59, т.4), у т.ч. лист ТОВ "Променергетик" від

22.06.2001 року, адресований 

начальнику  Малинського РДКП по ТУ

з приводу видачі дублікату  Свідоцтва про

право власності на виробничий комплекс, розташований  по АДРЕСА_1, у зв'язку з втратою оригіналу

(а.спр. 47,т.4).

Докази виконання запиту позивача, так само,  як і докази на підтвердження   обставин 

оформлення  йому у будь-який час  Свідоцтва 

про право  власності на даний

об'єкт у матеріалах  справи  відсутні.

Слід зазначити, що такі докази витребовувались місцевим судом

ухвалами від 19.07.2007 року та 27.09.2007 року (а.с. 276, 277,т.3; а.с. 61,62,

т .4).

Із протоколу вбачається, що представником позивача в усних

поясненнях суду першої інстанції по суті спору підтверджено, що Свідоцтво про

право власності на майно, реалізоване на аукціоні  як безхазяйне,  товариство не отримувало взагалі

(а.спр.68,69,т.4).

В подальшому, позивачем надано 

додаткові письмові  пояснення по

суті позовних вимог, відповідно до яких право власності на майно, реалізоване

на аукціоні  як безхазяйне,

обґрунтовується товариством обставинами правонаступництва всіх прав і

обов'язків, набутих від  Малого сімейного

підприємства "Променергетик" та 

його попередника - Виробничо - впроваджувального кооперативу  "Променергетик" (а.с. 74, 75,  т.4).  

Відповідно до інших письмових пояснень позивачем право власності

на  майно, реалізоване на аукціоні  як безхазяйне, обґрунтовувалось також

обставинами    участі ТОВ "Променергетик"

у формуванні статутного фонду ТОВ "Еконовація"  та в, подальшому , виходу товариства зі

складу його учасників із  часткою,  виділеною в натурі, яка є майном,  реалізованим 

на аукціоні  як безхазяйне (а.с.

76,77, т.4).

Відповідно до вказівок касаційної інстанції при новому розгляді

справи необхідно визначити  обсяг   прав 

позивача, як власника безхазяйного 

майна та потерпілої особи у деліктних 

правовідносинах,  оскільки

наявність відповідного  титулу  є 

передумовою   звернення за судовим

захистом про відшкодування шкоди.

Як зазначено у статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа

має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання

або оспорювання.

Отже, передумовою звернення особи до суду  має бути наявним факт порушення (невизнання

або оспорювання)  іншою особою   її суб'єктивного права.

Захист  свого особистого

немайнового або майнового   права та

інтересу в суді кожна особа  вправі

здійснювати шляхом звернення  з позовом,

предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК

України та ст.20 ГК України, або визначеними 

договором, або  іншим законом. 

Відповідно, відсутність  в

особи порушеного права на момент звернення до суду унеможливлює судовий

захист.  У статті 13 Цивільного кодексу

України  зазначено, що здійснюючи

цивільні права, особа не праві зловживати ними.

Оскільки такі  юридичні  особи як СВКФ 

Українсько-англійська "Промінь - Ватерлоу",  ПВКФ "Тонар" та ТОВ

"Еконовація" були зареєстровані за юридичною адресою по АДРЕСА_1 (

назву якої змінено на АДРЕСА_1- г рішенням Малинської міської ради № 208 від

13.08.1992 року) у м. Малині, за якою розташовувалось  майно, реалізоване на аукціоні як безхазяйне,

позивач ТОВ "Променергетик", юридична адреса якого  вул. Еспланадна,2  м. Київ, повинен спростувати право

власності   цих  юридичних осіб   на 

зазначене майно та, відповідно, підтвердити  власне право власності  на нього.

Обставини,   на які

посилався  позивач як на підставу своїх

вимог про порушене право власності  на

майно , реалізоване як безхазяйне, 

підтверджувались позивачем на підставі 

доказів, що є в матеріалах 

справи.

Апеляційний суд вважає, що позивачем поданими доказами не

доведено   наявність правового статусу

власника майна  до визнання його

безхазяйним (аналогічного висновку дійшов і суд першої інстанції, з яким не

можна не погодитись), виходячи з наступного.

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним

зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні N 163

"Черемшина" (м. Київ) щодо офіційного тлумачення окремих положень

статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств

(малу приватизацію)" (справа про визначення способу малої приватизації) №

14-рп/2000   від 13.12.2000  року зазначено, що правовий режим   власності,  

порядок   і  умови 

набуття  та припинення права

власності,  а також права володіння,

користування та  розпорядження майном

визначаються законами.

Одним із способів набуття права власності на майно юридичної

особи  є її реорганізація, коли

відбувається перехід права власності на майно (у повному обсязі (при

універсальному правонаступництві) або частково (при сингулярному

правонаступництві) до інших юридичних осіб внаслідок волевиявлення юридичної

особи -  власника.  Відповідно до вимог статей 34 Закону України

"Про підприємства в Україні" від 27.03.1991  № 887-XII ( в редакції Закону № 90/95-ВР від

14.03.95) та статті 37 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963р.  № 1540-VI при реорганізації передача майнових

прав та обов'язків  оформляється

передаточним або розподільчим балансом.

Іншим  способом набуття

права власності на майно є отримання 

його товариством від його засновників 

і учасників під час формування статутного фонду відповідно до статті 12

Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.1991  № 1576-XII в редакції  Закону 3710-XII від 16.12.93 року.

В свою чергу,  право

власності на майно юридичної особи, внесене в якості вкладу до статутного  фонду товариства з обмеженою

відповідальністю,  може відновитись за

правилами статті 54 Закону України "Про господарські товариства" у

разі його повернення учаснику  в

натуральній формі. 

Набуття  права власності

юридичною особою  на майно здійснюється

також на інших підставах, не заборонених законом. 

При цьому,  набуття права

власності на нерухоме майно має свої особливості, так само як і підтвердження

цього  права відповідними документами,

залежно від способу його набуття.

Апеляційний суд не приймає як належний та допустимий  доказ підтвердження права власності  на нерухоме майно наданий   позивачем документ із назвою

"Реєстраційний  напис на

документі  про право власності",

оскільки останній  не є

правовстановлюючим документом .

На момент видачі ТОВ „Променергетик” даного документу діяли

Правила державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у

власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету

України по житлово-комунальному господарству від 13.12.95 року № 56 (далі -

Правила № 56).

Як встановлено судом, державна реєстрація нерухомого майна за ТОВ

„Променергетик” була проведена вперше, тобто 

була первинною.

Згідно з Правилами №56 

заявник повинен був подати два примірники правовстановлюючого документу

(оригінал та копію). Відповідальний працівник БТІ зобов'язаний був вивчити

законність та повному документів і на їх підставі зробити відповідних запис у

реєстрову книгу.

На оригіналі правовстановлюючого документу мав бути зроблений

реєстраційний напис (додаток № 5 до Правил № 56). Лише у разі відсутності місця

на правовстановлюючому документі для реєстраційного напису (тобто, сам

реєстраційний напис мав бути нанесений на правовстановлюючий  документ), мало бути видане реєстраційне

посвідчення (додаток № 6 до Правил № 56), як невід'ємна частина

правовстановлюючого документу. На копії правовстановлюючого документа мали бути

зроблена відмітка про реєстрацію з посиланням на реєстровий номер та дату

реєстрації. До інвентаризаційної справи мала бути додана копія

правовстановлюючого документа, довідка про належність об'єкта нерухомого майна

з певною інформацією.

В матеріалах справи є 

Договір № 1 від 15.06.1990 року , укладений між

Виробничо-впроваджувальним кооперативом "Променергетик" та

Малинським   БМУ

"Промжитлобуд-7"  про

купівлю  - продаж  майнового комплексу та акт про передачу

основних засобів, малоцінного інвентаря і документації від 27.08.1990 р. (а.с.

7, т.2). Однак на договорі як правовстановлюючому   документі будь-які написи щодо прав позивача

на це майно відсутні, так само, як відсутнє 

реєстраційне посвідчення, що є його невід'ємною  частиною.      

Відсутні також в матеріалах справи докази універсального

правонаступництва ТОВ „Променергетик" від ВПК "Променергетик"  на майно, 

яке  було предметом  купівлі - продажу, або інші правовстановлюючі

документи на це майно, зокрема, Свідоцтво про право власності , видане на

підставі рішення органу  місцевого

самоврядування, про видачу дублікату 

якого позивачем  було подано

заяву   до бюро технічної інвентаризації.

Вказівка в "Реєстраційному написі на документі про право

власності"  про належність ТОВ

"Променергетик" промислового комплексу на праві власності  є недостатньою  для повної ідентифікації майна, щодо  відшкодування вартості  якого 

пред'явлено позов.  

Враховуючи вище наведене, 

апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції,

що  державна  реєстрація майна, яке знаходиться по

АДРЕСА_1-г у м. Малині, за позивачем проведена неналежним чином.  Водночас судовою колегією враховується,  що 

відсутність державної реєстрації на нерухоме майно до набрання чинності

новим Цивільним  кодексом України не

впливала  на відносини виникнення,

переходу та припинення права власності на таке майно, а отже право власності

могло  існувати незалежно від державної

реєстрації.    

Апеляційним судом не приймаються 

до уваги в якості встановлених    

фактів    висновки, викладені у

мотивувальній частині  рішення  господарського суду від 11.10.2001 року у справі   № 5/279 "НМ" про

підтвердження  права власності на майно

за позивачем (а.спр.8-11, т.1),  оскільки

останні є лише наслідком  правової   оцінки доказів, наявних  в матеріалах цієї справи  ( аналогічної 

правової позиції дотримується ВСУ у постановах від 19.12.2006 року у

справах  № 46/09-06 та 46/08-06, а також

ВГСУ у постанові від 26.03.2008 року у справі № 8/13/07). 

Відповідно до частини 2 статті 35 ГПК України факти, встановлені

рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори)

під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів,

в яких беруть участь ті самі сторони, тобто для рішень господарських  судів важливою умовою преюдиційності  фактів, що містяться в рішенні господарського

суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне 

значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі

сторони, що й у справі, яка розглядається. Отже, повна тотожність суб'єктного

складу спору є обов'язковою умовою преюдиційності щодо сторін. Тоді як у справі   № 5/279 "НМ"  сторонами спору були: позивач  ТОВ "Променергетик"  та відповідачі - фізична особа - підприємець

ОСОБА_7 та Малинська  міжрайонна державна

податкова інспекція. В даному спорі склад сторін є іншим, незважаючи на те, що

позивач той самий та один із відповідачів - ДПІ у Малинському  районі ( аналогічної  правової позиції дотримується Вищого

господарського суду України у постанові  

від 02.10.07 року у справі № 13/274-06).

Відповідно до абз. 2 п.10 Інформаційного листа Вищого

господарського суду України від 13.08.2008 р. №01-8/482 "Про деякі питання

застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у

доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008

року" за змістом ч.2 ст.35 ГПК України неодмінною умовою її застосування є

один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським

судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій

встановлено певні факти, що мають значення для розгляду даної справи. 

Не знайшли свого підтвердження в межах даного спору також

обставини наявності у  позивача права

власності на майно, про відшкодування вартості 

якого пред'явлено позов, за умовами універсального правонаступництва,

внаслідок перетворення  Виробничо - впроваджувального  кооперативу "Променергетик" у Мале

сімейне підприємство "Променергетик" та в подальшому - у Товариство з

обмеженою відповідальністю "Променергетик".    

Відповідно до ч.7 статті 34 Закону України "Про підприємства

в Україні" від 27.03.1991  №

887-XII, що діяла на момент  перетворення

згаданих вище підприємств,   до

підприємства, яке щойно виникло, переходять усі 

майнові  права  і обов'язки колишнього підприємства.

Однак на момент 

перетворення 

Виробничо-проваджувального кооперативу "Променергетик"  у Мале сімейне підприємство"

Променергетик" ,  до останнього  не 

могли перейти майнові праві на майно, про відшкодування вартості  якого пред'явлено позов,   у зв'язку з його відсутністю  у юридичної особи, що перетворилася. 

Як свідчать матеріали справи, 

рішенням виконкому Ленінської районної ради народних депутатів № 470 від

26.09.1989 року було зареєстровано Статут Виробничо-впроваджувального  кооперативу „Променергетик”  ( а.с. 108, т. 4).У списку  членів кооперативу значилась  сім'я ОСОБА_8 

(а.с 127,128, т. 4).

Згідно з п.4.12 Статуту кооперативу, останній  вправі був придбавати майно         ( а.с. 116, т. 4). На підставі  Договору 

№ 1 від 15.06.1990 року кооператив купив головний корпус площею 5012

кв.м. з прилеглою територією 11449 кв.м. 

на суму 776,31 тис.руб, склад навіс 

площею 1750 кв.м. на суму 54,34 тис.руб, очисні споруди на суму , а

загалом на суму 1025, 81 тис.руб. Продавець 

- Малинське БМУ "Промжитлобуд-7"  передало кооперативу комплекс технічної

документації про придбаному майну, в т.ч. всіх інженерних комунікацій.

02.11.1990 року  відбулися

збори  кооперативу, за участю всіх  його 

членів, на яких  розглядалась  заява ОСОБА_4 про проведення розрахунку і

виділення йому розрахованої частки із загального майна кооперативу - основних

засобів і матеріалів, які будуть спрямовані на створення малих підприємств

відповідно до постанови Ради міністрів СРСР від 08.08.1990 року за № 790 і

постанови Ради міністрів УРСР від 22. 09. 1990 року за № 278. Зборами

кооперативу було прийнято рішення виділити частку ОСОБА_4 із загального майна

кооперативу, підготувати акт-приймання передачі від кооперативу до ОСОБА_4  та призначено комісію.

На виконання рішення загальних зборів членів кооперативу (протокол

від 02.11.90 року) було складено акт приймання-передачі матеріальних  цінностей від ВПК „Променергетик” засновнику

ОСОБА_4 від 31.12. (без посилання на рік складання), відповідно до якого

останньому передано матеріальні цінності на суму 1799946,74 руб, а також

зазначено, що додатком є перелік переданих матеріальних цінностей. Однак  в матеріалах справи відсутній  оригінал  

акту прийому-передачі та  додаток

до нього із переліком матеріальних цінностей.

В подальшому, 30.10.1991 року загальними зборами кооперативу

(протокол  № 5) прийнято рішення про

передачу всіх своїх прав на майно і засоби кооперативу „Променергетик” членами

кооперативу, що вибувають,  сім'ї

ОСОБА_8, яка залишається, всі вони припиняють членство у кооперативі відповідно

до поданих заяв, а у разі реорганізації кооперативу у мале сімейне підприємство

-останнє бере на себе всі борги перед бюджетом та партнерами.

Наведене свідчить, що передача майна від кооперативу до

ОСОБА_4  відбулася  31 грудня 1990 року, тобто до фактичного

припинення діяльності кооперативу - 30.10.1991 року. При цьому, останній та

члени його сім'ї не втратили  статус

члена кооперативу до 30.10.1991 року.

За загальним правилом, встановленим  у статті 128 Цивільного кодексу УРСР від

18.07.1963р.  № 1540-VI передача майна за

актом приймання-передачі була моментом виникнення права власності на нього у

набувача, та, відповідно, його припинення у попереднього власника.

У  період існування та

діяльності ВПК "Променергетик", а також до передачі кооперативом   майна ОСОБА_4, а саме, 07.12.90 року,  сім'я ОСОБА_8 засновує дві юридичні особи:

фірму " Промінь” , директором якої призначають ОСОБА_9 та  фірму 

„Тонар” , директором якої призначають ОСОБА_10   (а.с. 

187 - 196,  т. 4). Слід зазначити,

що державну реєстрацію  цих юридичних

осіб  було проведено лише на підставі статутів,

оскільки установчі  договори у матеріалах

архівних реєстраційних справ  відсутні.

Не містять матеріали  цієї справи   Свідоцтв 

про  державну реєстрацію юридичних

осіб.    

Згідно  із Статутом фірми

"Промінь"  для формування майна

фірми засновники  ( сім'я ОСОБА_8)

вносять у Статутний фонд грошові кошти в сумі 50 т. крб та основні засоби на

суму 458,14 тис.крб,  інженерні споруди

на суму 32,34 тис.крб, обладнання в кількості 21 одиниць  на суму 124,330 тис.крб, транспорт  на суму 30 тис.руб та 6,746 тис. руб ,

загалом майна та коштів на суму 701,556 тис. руб.

Згідно із Статутом фірми "Тонар"  для формування майна фірми засновники       ( сім'я 

ОСОБА_8) вносять у Статутний фонд грошові кошти в сумі 50 т.крб та

основні засоби на суму 502,99 тис.руб, інженерні споруди на суму 32,34 тис.руб,

обладнання на суму 30,57 тис.руб, транспорт 

-18 тис. руб, технологічну оснастку у кількості 4 комплекта  на суму 52тис. руб , загалом майна та коштів

на суму 635,900 тис. руб. (а.с. 194, т.4).

Рішенням виконкому Малинської районної Ради народних депутатів №

260 від 25.12.90 року  було вперше  зареєстровано 

Статути  малих підприємства

„Тонар” та „Промінь” , місцезнаходженням яких визначено: АДРЕСА_1        ( перейменована  в Огієнко 63-г)  (а.с 176 , 178, 189,  т. 4 ).

В подальшому, Державною адміністрацією в Малинському районі

Житомирської області розпорядженнями  №

32 від 15.05.1992 року та  № 93 від

03.07.1992 було зареєстровано нову редакцію 

Статуту  ВКФ „Промінь - Вотерлоу”

у зв'язку із введенням до складу засновників фірму  "Вотерлоу лімітед" (Великобританія)

та зміною назви юридичної особи  (а.с.

28- 41, т. 4).

У п.4.22 Статуту зазначено, що для забезпечення діяльності фірми

за рахунок вкладів засновників утворюється статутний фонд у розмірі 701 556

крб. ( аналогічний розмір статутного фонду фірми "Промінь" за участю

ОСОБА_8) та 100 000 доларів США, які будуть внесені в майні та грошима.

У матеріалах справи відсутні докази внесення  будь - 

яких змін в реєстраційні документи чи правовий режим  майна 

фірми "Тонар", засновниками 

якої  була сім'я ОСОБА_8.

Таким чином, засновані 

сім'єю ОСОБА_8 дві юридичні 

особи: СВКФ  Українсько-англійська

"Промінь - Ватерлоу" та Приватна виробничо-комерційна  фірма 

"Тонар" набули право власності на майнові внески їх засновників.

Рішенням  виконавчого

комітету Малинської міської ради народних депутатів  №61 від 11.03.1993 року про виділення

земельних ділянок фірмі „Промінь-Вотерлоу” було виділено  в довгострокове тимчасове користування

земельну ділянку площею 11449 кв.м за адресою вул. АДРЕСА_1г; (а.с. 100, т.5),

розмір якої відповідав зазначеному у Договорі № 1 від 15.06.1990 року, за яким

Виробничо-впроваджувальний кооператив 

"Променергетик" купив 

цілісний майновий комплекс.

Слід зазначити, що фірмі „Промінь - Вотерлоу”  було надано земельну ділянку в користування у

повному обсязі, тоді як  на ній

розташовувалась частина цілісного майнового комплексу, що була внесена до

статутного фонду фірми "Тонар" . Матеріали справи не  містять доказів  прийняття Малинською  міською радою рішень щодо прав фірми

"Тонар" на земельну  ділянку.

Матеріалами справи також підтверджуються  обставини 

призначення засновником  фірми

„Промінь - Вотерлоу”   ОСОБА_4 на посаду

директора фірми ОСОБА_11 (а.с. 10, 69, т.5).

У зв'язку  із

затвердженням  Державного  реєстру 

звітних (статистичних) одиниць України 

постановою   Кабінету Міністрів

України від 14.07.1993  № 538 Спільній

виробничо-комерційній фірмі Українсько-англійська "Промінь-Ватерлоу"

було присвоєно ідентифікаційний код НОМЕР_2, а Приватно виробничо-комерційній

фірмі "Тонар" - 1034521.

При цьому, СВКФ 

Українсько-англійська "Промінь-Ватерлоу"  станом на 17.12.2007 року значилась в  ЄДРПОУ 

як юридична особа, а  Приватно

виробничо-комерційній фірмі "Тонар" 

станом на 15.01.2008 року вилучена з цього реєстру за рішенням суду  (а.с. 10, 14, т.5).

В свою чергу, обставини 

перетворення   Виробничо -

впроваджувального     кооперативу  "Променергетик" у Мале сімейне

підприємство "Променергетик" та перетворення  останнього в ТОВ "Променергетик"

підтверджуються  наступними доказами.

Після проведення загальних зборів 

кооперативу , які відбулися 

30.10.1991 року та 

припинення  членства  у ньому 

всіх  членів  кооперативу, 

сім'єю  ОСОБА_8 укладається  Договір про заснування і діяльність Малого

сімейного підприємства "Променергетик", який нотаріально

посвідчено   01 лютого 1992 року (а.с

44-46, т.5).

У статті 6 цього Договору 

зазначено, що засновники передають у статутний фонд підприємства 50

(п'ятдесят) тисяч руб.

Статут   МСП

„Променергетик”, який  нотаріально

посвідчено 01 лютого 1992 року  та

зареєстровано рішенням № 54 від 27.01.1992 року виконкомом Ленінської районної

Ради народних депутатів м. Києва також містить вказівку на те, що статутний

фонд підприємства  формується за рахунок

вкладів засновників у розмірі 50 (п'ятдесят) тисяч руб.

У п. 4.5 Статуту зазначено, що вкладами засновників у майно фірми

можуть бути будинки, приміщення, обладнання тощо. При цьому вартість майна, що

вноситься визначається спільним рішенням засновників, а саме загальними зборами

. Відповідно до п.4.9 Статуту, у разі, якщо майно передано засновниками в

користування фірмі, то розмір вкладу і частка засновника визначається спільним

рішенням засновників, а саме загальними зборами. Далі виписано порядок виходу

із складу засновників, при цьому наголошено та тому, що такому засновнику

виплачується вартість його частки, і лише у разі внесення  майна до статутного фонду на умовах  користування -останнє повертається в

натуральній формі. 

Відповідно до проведеної державної реєстрації МСП

"Променергетик"  було

видане  Свідоцтво  НОМЕР_3 про реєстрацію ( реєстраційний  НОМЕР_4 від 27.01.1992 року) з вказівкою на

його засновників  громадян  ОСОБА_8 ( а.с. 164, т.3).

Зміст Статуту МСП "Променергетик"  не містить  

вказівки на перехід  до

новоствореного підприємства   прав та

обов'язків Виробничо- проваджувального 

кооперативу "Променергетик". Матеріали справи також не містять

доказів, які б  підтверджували  обсяг прав, в тому числі, майнових  та обов'язків 

кооперативу   на дату державної

реєстрації Малого сімейного підприємства "Променергетик"  та набуття, відповідно, їх   останнім.  

Не підтверджено доказами формування 

статутного фонду підприємства засновниками майном, так само як і коштами

у розмірі  50 (п'ятдесят) тисяч руб.     

Питання про правонаступництво двох юридичних осіб знайшло  відображення лише  у рішенні 

виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів      №54 від 27.01.92 року про державну

реєстрацію Малого сімейного підприємства „Променергетик”, з посиланням   на 

рішення трудового колективу кооперативу „Променергетик" (а.с. 165,

т.3 ).

В подальшому, як свідчать матеріали справи, 14.07.1993 року

відбулися  збори засновників МСП

„Променергетик”  за участю сім'ї ОСОБА_8,

ОСОБА_1  та        ОСОБА_2 , на яких розглядались  питання 

про: 1)          введення до

складу     засновників ОСОБА_1 та

ОСОБА_2; 2)          про перетворення МСП

у ТОВ; 3) про затвердження проекту Статуту та установчого договору ТОВ; 4)          про формування статутного фонду (а.с.

84 , т.5).

Статут ТОВ „Променергетик”, вперше 

затверджений  рішенням зборів

учасників № 1 від 14 липня 1993 року, 

був  зареєстрований   розпорядженням Старо-Київської  районної 

державної  адміністрації  № 344 від 05.08.1993 року та який не містить

посилання на склад засновників  (а.с.

13-22, т.4 ).

Згідно із Статутом ТОВ „Променергетик” створене як правонаступник

МСП "Променергетик" шляхом перетворення останнього. Згідно п.3.7  Статуту для забезпечення діяльності

товариства за рахунок вкладів засновників створювався статутний фонд в

розмірі  100 000 крб. Порядок внесення

коштів та майна до нього,  розмір вкладу

кожного учасника визначались  установчим

договором. Окрім того, у Статуті були відтворені норми Закону України  „Про господарські товариства” від 19.09.1991

року     № 1576-ХІІ щодо порядку виходу

учасника  із складу товариства та

можливості отримання внеску у натуральній формі.

Відповідно до проведеної державної реєстрації товариству  було видане Свідоцтво № 1611 про реєстрацію

ТОВ "Променергетик" за державним реєстраційним НОМЕР_6 від 05.08.1993

року, у якому зазначено, що засновники товариства визначаються згідно з

установчим договором.

Однак у  матеріалах   справи відсутній  вперше затверджений Установчий  договір 

про створення  ТОВ "Променергетик"

від 14.07.1993 року,  де визначено  порядок внесення коштів та майна до

статутного фонду,  розмір вкладу кожного

учасника сім'ї ОСОБА_8.

В подальшому, як свідчать матеріали справи, було затверджено нову

редакцію Установчого договору ТОВ "Променергетик" від 13.08.1993

року, однак вже за участю ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зв'язку із виходом

сім'ї ОСОБА_8 зі складу засновників  (

а.с. 32-35, т.5).

Обставини   виходу сім'ї

ОСОБА_8 зі складу засновників ТОВ "Променергетик"  були предметом  розслідування   у кримінальній справі  № 49-564 порушеній по факту підробки та

використання документів від імені сім'ї ОСОБА_4 при перереєстрації в ТОВ

"Променергетик", а також незаконного виводу із складу засновників

вказаних фірм ОСОБА_4 та членів його сім'ї за ст. 194 КК України, яку було

оглянуто у судовому  засіданні 29.01.2008

року судом першої інстанції.

21.09.1994 року  було

затверджено нову редакцію Установчого договору про створення та діяльність ТОВ

„Променергетик” за участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_12( а.с. 15-19,

т.5)

У зв'язку з цим 06.10.1994 року виконавчим комітетом

Старокиївської районної Ради народних депутатів 

товариству було видано нове Свідоцтво 

НОМЕР_8 (а.с. 27 Т.4). Зазначений 

номер відповідає ідентифікаційному коду цієї  юридичної особи (довідка з ЄДРПОУ № 18663/05

від 16.09.2005 року (а.с. 273, т.3)

Підсумовуючи вище викладене, 

апеляційний господарський суд дійшов 

висновку, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджено факт

набуття права  власності ТОВ

"Променергетик" на майно, про відшкодування якого пред'явлено   позов, від Виробничо - впроваджувального

кооперативу "Променергетик"  

та  Малого сімейного підприємства

"Променергетик" (аналогічного висновку дійшов і суд першої інстанції,

з яким не можна не погодитись). У змісті 

наведених документів відсутні будь-які посилання на  прийняття засновниками  рішення про внесення в якості внеску у

статутні фонди Малого сімейного підприємства 

"Променергетик"  та ТОВ

"Променергетик"  майна, що було

предметом Договору № 1   від 15.06.1990

року.

Не є таким доказом  

формальне  правонаступництво  згідно Статутів цих  юридичних осіб та їх державної реєстрації,

без доведення змісту (обсягу) такого правонаступництва щодо  індивідуально - визначеного  нерухомого 

майна.

Перехід права власності  на

майно внаслідок  реорганізації юридичної

особи шляхом перетворення  повинен  супроводжуватися складанням передавального

балансу (акту), який у матеріалах справи відсутній, тоді як останній визначає

момент виникнення права власності на майно у набувача , в даному випадку,

новоствореної  юридичної особи за

правилами статті 128 ЦК УРСР   від

18.07.1963  № 1540-VI.  

Як вже було зазначено, позивач також  доводив, що є власником майна, про

відшкодування якого пред'явлено позов, обставинами виходу ТОВ

"Променергетик" зі складу 

учасників ТОВ "Еконовація"  

із цим майном, виділеним   в

натурі ( письмові пояснення - а.с. 76,77, т.4).

Обставини створення ТОВ "Еконовація" за участю

позивача  підтверджуються наступними

доказами.

10.01.1994 року  відбулися  збори 

засновників Товариства "Еконовація": ТОВ „Променергетик” в

особі ОСОБА_1, ВКФ „Промінь-Ватерлоу” в особі ОСОБА_11, гр. ОСОБА_12, гр.

ОСОБА_13, гр.ОСОБА_14, ОСОБА_15 по розгляду питання про заснування товариства

(а.с. 135,136, т. 4).

Згідно з Установчим договором від 11.01.1994 року визначено долю

кожного засновника щодо формування статутного фонду товариства у грошовому  виразі, і зокрема: ТОВ

"Променергетик"  зобов'язалось

внести у статутний фонд 41650000 крб., що складало 50% , а фірма  „ Промінь-Ватерлоу”  - 16660000 крб (шістнадцять міл. шістьсот

шістдесят тисяч крб. ), що складало 20%.

Відповідно до п.п.2.1.Установчого договору (а.спр.75, т.5, оборот)

засновник  товариства зобов'язаний був,

зокрема передати негрошовий вклад у розпорядження товариства. Згідно з п.2.9.

Статуту  ТОВ „Еконовація” до моменту

реєстрації товариства кожен з засновників повинен внести не менш, ніж 30%

внеску, що мало бути підтверджено документами, виданими установами банку або

актами прийому - здачі  майнового внеску  (а.с 147, т.4 ).

Як свідчать матеріали справи, 02.02.1994 року між засновниками

товариства "Еконовація" 

підписано   акт прийому -  передачі основних засобів фірми „Промінь

-Ватерлоу” у статутний фонд ТОВ „Еконовація” 

на загальну суму 16660000,00 крб. з додатком - переліком  переданих будинків, споруд,   транспортних   засобів, обладнання тощо (а.с. 139-142,т.

4).

Статут ТОВ "Еконовація" зареєстровано  Малинською РДА розпорядження №36 від

15.02.1994 року (а.спр.143-154, т.4). Відповідно до Статуту     місцезнаходженням  юридичної 

особи визначено: АДРЕСА_1. У ЄДРПОУ юридична особа значиться  з ідентифікаційним кодом   НОМЕР_8, в тому числі, станом на 17.12.2007

року   (а.с. 10, т.5).

Рішенням виконавчого комітету № 91 від 12.05.1994 року про

виділення земельних ділянок ТОВ "Еконовація"  виділено земельну ділянку в тимчасове

довгострокове користування площею 11449 м.кв. 

та відмінено п.5 рішення № 61 від 11.03.93 року про надання цієї ділянки

фірми " Промінь-Ватерлоу". 

Отже, новоствореній юридичній особі   ТОВ "Еконовація" було надано  в довгострокове  користування 

земельну ділянку у повному обсязі, аналогічно, як фірмі "

Промінь-Ватерлоу",   тоді як  на ній розташовувалась частина цілісного

майнового комплексу, що була внесена до статутного фонду фірми

"Тонар".

Відповідно до статті 12 Закону України "Про господарські

товариства"  товариство є власником

майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.  Зазначена правова норма вимагає, щоб

товариство на момент передання внесків засновниками, за винятком коштів, набуло

прав юридичної особи, оскільки саме товариство визнається законом суб'єктом

права власності.  

Відтворена у п.п.  2.1 та

2.3.Установчого договору  частина 2

статті 52 Закону України "Про господарські товариства"   узгоджується з наведеним, оскільки у частині

4 цієї статті  передбачено  умову підтвердження учасником товариства з

обмеженою відповідальністю  внесення  вкладу (як грошового, так і не грошового) у

повному обсязі    свідоцтвом товариства.

Враховуючи, що акт прийому - 

передачі основних засобів фірми „Промінь-Ватерлоу” у статутний фонд ТОВ

„Еконовація” підписано  між засновниками

товариства "Еконовація"  

02.02.1994 року, тобто  до

державної реєстрації останнього як юридичної особи, апеляційний господарський

суд  не приймає останній в якості доказу

внесення наведеного  у ньому майна до

статутного фонду  цієї юридичної

особи.           

Судова колегія також враховує, що позивачем не можуть доводитись

обставини внесення до статутного фонду 

ТОВ "Еконовація" внесків іншими засновниками, зокрема фірмою

"Промінь-Ватерлоу", 

оскільки  зазначене право

належить  самим засновникам,  які  не

приймали участі при вирішенні  спору.

Окрім того, вважає за необхідне зазначити, що набуття права

власності на майно, внесене до статутного фонду 

засновниками,  вправі доводити ТОВ

"Еконовація", а не  позивач як

один із її засновників. Додатковим аргументом наведеному є та обставина, що

засновником товариства  ніколи не була

фірма "Тонар",  при заснуванні

якої засновниками сім'єю ОСОБА_8 до її статутного фонду було внесено іншу

частину майнового комплексу, що розташовувався по АДРЕСА_1-г. Тоді як на

аукціоні як безхазяйне майно був 

проданий цілісний майновий комплекс.    

Посилання позивача та прокурора на наявність контракту від

26.07.93 року між фірмою "Тонар" та фірмою

"Промінь-Ватерлоу"  про

передачу належної фірмі "Тонар" частини промислового комплексу та

земельної ділянки до статутного фонду останньої    ( письмові заперечення прокуратури

Житомирської області на відзив - а.с. 123, т.3) спростовуються матеріалами  справи, у яких такий контракт відсутній .

Судова колегія також вважає, що позивачем не доведено набуття ним

права  власності на майно  ТзОВ "Еконовація"  в порядку статті 54 Закону України "Про

господарські товариства",  відповідно

до якої учаснику може бути повернуто внесений ним вклад у  натуральній формі. Закон України

"Про  господарські

товариства"  не містить норм про

можливість  виходу учасника з товариства

з обмеженою відповідальністю  з не своїм

вкладом ( майновим замість грошового).

Зважаючи на це, акт від 09.12.1997 р. про повернення майна по

АДРЕСА_1 до статутного фонду ТзОВ "Променергетик", на який останній

посилається в своїй апеляційній скарзі, не розцінюється апеляційним судом як

належний доказ набуття позивачем права власності на майно.

Таким чином,  встановленими

вище обставинами спростовуються доводи позивача про наявність  порушеного суб'єктивного права власника на

майно, реалізоване як безхазяйне на аукціоні 12.07.99 року, про відшкодування

вартості якого пред'явлено позов.

Щодо позовної вимоги про відшкодування завданих власнику збитків

апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України під збитками розуміються

втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а

також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого

порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати

за звичайних обставин, якби її право не було порушене ( упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у

результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Враховуючи, що, як вважає позивач, збитки йому завдано

неправомірними діями, позовна вимога про стягнення збитків розцінюється судовою

колегією як вимога про стягнення завданої шкоди з врахуванням абз.2 п.1

Роз'яснення ВАСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних

з відшкодуванням шкоди" ( від 01.04.19994 року № 02-5/215, викладене в

новій редакції на підставі рекомендацій президії ВГСУ від 29.12.2007 року №

04-5/239), в якому зазначено : "Вирішуючи спори про стягнення заподіяних

збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави

покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому

господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки,

завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з

договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від

зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України)".

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана

неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам

фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної

особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Загальними підставами для настання цивільно-правової

відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, а саме:

а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний

зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина.

Судова колегія наголошує, що вимоги про стягнення завданої шкоди

можуть бути задоволені лише у випадку, якщо позивач доведе кожний з елементів

складу правопорушення.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що оскільки позивач

не був  власником майна на момент його

реалізації, у нього відсутні підстави заявляти вимогу про відшкодування

вартості майна та збитків, оскільки шкода йому не завдана.

Зважаючи на відсутність такого елементу складу правопорушення як

шкода, суд першої інстанції правомірно відмовив у позові.

Судова колегія погоджується з місцевим судом, що при реалізації

майна як безхазяйного були допущені порушення, зокрема  Інструкції про порядок обліку, оцінки й

реалізації конфіскованого, безхазяйного майна, майна, що за правом спадкоємства

перейшло у власність, та скарбів  № 20

від 08.06.1993 р. та Інструкції  про

порядок  виявлення та обліку безхазяйного

майна N 112 від 17.12.87 ( втратила чинність на підставі Наказу  Міністерства фінансів   N 417 від 22.06.2004 р. ), що свідчить про

наявність протиправної поведінки як однієї із складових частин цивільного

правопорушення. Однак вказаний факт ніяким чином не впливає на результат

вирішення спору.

Помилковим є висновок місцевого суду про те, що наявні всі чотири

елементи складу цивільного правопорушення, фактично шкода відсутня ( як було

вказано вище, шкоду позивачу не завдано, оскільки він не був  власником майна на момент його реалізації ).

Підстави для скасування оскарженого рішення відсутні, а тому його

слід залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги не є переконливими, спростовуються

матеріалами справи, а тому скаргу позивача слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 

101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський

апеляційний господарський суд                                              

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від

11.04.2008р.у справі №2/3160 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства

з обмеженою відповідальністю "Променергетик" (м. Київ) - без

задоволення. 

2. Справу №2/3160 повернути до 

господарського суду Житомирської області.  

Головуючий

суддя                                                                 

судді:

Віддрук.

9 прим.:

--------------------------

1

- до справи

2-

позивачу (м. Київ, вул. Драгоманова,31-В,к.2)

3-

ДПІ у Малинському районі

4-

Голов. упр. держказначейства у Житом. обл.

5-  Виконкому Малин. міськради

6-  Фін. упр. виконкому малин. м/ради

7-  прок. 

Малин. р- ну

8-  прок. Житом. області

9

- в наряд