Постанова

від 11.06.2008 по справі 5020-4/010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-4/010

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 5020-4/010

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"11" червня 2008 р.  10:04                                                                                          м. Севастополь

Господарський суд міста Севастополя у складі

судді Остапової К.А.,

при секретарі Лебедеві С.О.,

розглянувши справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Акар” (вул. Велика Морська, 1, м.Севастополь, 99011)

до відповідача: Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя (вул.Кулакова, 37, м. Севастополь, 99011),

за участю прокурора міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, м. Севастополь, 99011)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

За участю представників:

прокурор: не з'явився,

від позивача: Лимаренко С.А., довіреність  б/н від 04.02.2008;

                       Петров В.Ю., довіреність б/н від 01.10.2007;

від відповідача: Гінтер К.Ф., довіреність № 10-004/262 від 25.05.2007;

    Семкова О.В., довіреність №298/10-004 від 06.02.2008;

    Никольська К.Б., довіреність № 10-004/28 від 09.06.2006,          

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Акар” звернулось до господарського суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000173500/0 від 12.12.2007, № 0000183500/0 від 12.12.2007.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

На думку позивача посилання на порушення пункту 4.9 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість” в податкових повідомленнях-рішеннях, що оскаржуються, не засновано на даних акту перевірки та є помилковим, оскільки переведення виробничих основних фондів у невиробничі не мало місця. Об'єкт “Дача “Тессели” до об'єктів невиробничого призначення не відноситься. Як стверджує позивач, діяльність на об'єкті “Дача “Тессели” направлена на одержання доходу, є регулярною й постійною, що підтверджується отриманням  доходів. У зв'язку з цим позивачем законно відображався податковий кредит по видатках, пов'язаних з утриманням об'єкту “Дача “Тессели”.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначаючи на те, що збитки Товариства з обмеженою відповідальністю “Акар” протягом останніх трьох років формуються за рахунок включення до складу валових витрат на утримання об'єкту “Дача “Тессели” та обліку амортизаційних відрахувань по об'єктам дачі “Тессели”, які не компенсуються доходною частиною від даного об'єкту.

Також відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на положення підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно з яким до валових витрат платника податків відносяться витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності (крім тих, що підлягають амортизації) –приміщень житлового фонду, які належать юридичним особам, основною діяльністю яких є надання платних послуг з туристичного обслуговування сторонніх громадян чи здавання таких приміщень в оренду (наїм) стороннім громадянам або організаціям у порядку, визначеному цим Законом. Однак дохід, що отриманий позивачем за 2 та 3 квартали 2007 року від діяльності туристичного обслуговування (дача “Тессели”) складає 5,9 % від загального доходу, тому вказана діяльність  не може вважатись основною. У зв'язку з цим віднесення до валових витрат витрат на утримання об'єкту “Дача “Тессели” на думку відповідача є неправомірним.

Ухвалою від 18.01.2008 відкрите провадження по адміністративній справі № 5020-4/010, призначене попереднє судове засідання на 06.02.2008.

Справу призначено до судового розгляду на 26.02.2008 ухвалою від 06.02.2008. В судовому засідання оголошувалась перерва до 27.02.2008.

Ухвалою від 27.02.2008 по справі було призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження у справі зупинено.

Ухвалою від 12.05.2008 у зв'язку з надходженням до суду висновку судово-економічної експертизи провадження у справі було поновлене.

Відповідно до статті  41 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом  21 Заключних положень Кодексу адміністративного судочинства України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України, пояснення та клопотання по справі надавались ними російською мовою.

Згідно зі статями 27-32, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні  представникам сторін роз'яснені  процесуальні права та обов'язки.  

 Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази,  суд, -

в с т а н о в и в :

В період з 08.06.2007 по 27.06.2007 Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста  Севастополя (далі –ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя) було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю “Акар” (далі –ТОВ “Акар”) за період з 01.01.2006 по 31.03.2007.

В ході цієї перевірки встановлені порушення:

- пункту 5.1, підпункту 5.3.6 пункту 5.3, підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що виразилось у завищенні валових витрат по об'єкту “Дача “Тессели” в сумі 2805526,00 грн.;

- підпункту 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, яке виразилось у необґрунтованому завищенні амортизаційних відрахувань по групі 1 невиробничих основних фондів по об'єкту “Дача “Тессели” в сумі 3668105,12 грн.;

- підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, яке виразилось у завищенні податкового кредиту по податку на додану вартість у лютому 2006 року на 50239,00 грн., березні 2006 року на 3479,00 грн., квітні 2006 року на 25980,00 грн., липні 2006 року на 25512,00 грн., серпні 2006 року на 24164,00 грн., вересні 2006 року на 22733,00 грн., листопаді 2006 року на 21090,00 грн., січні 2007 року на 8228485,00 грн., лютому 2007 року на 94179,00 грн., в частині  включення до складу податкового кредиту суми ПДВ по утриманню об'єкта невиробничого фонду (дача “Тессели”).

За результатами перевірки складений акт № 78/23-1/19448418/12349/10 від 06.07.2007 (арк. справи 27-114 том 1).

В цьому акті зазначено, що вищевказані порушення призвели до завищення бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого підприємством на розрахунковий рахунок на 127277,00 грн. та завищенню рядка 26 декларації з ПДВ “Залишок від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду” на 8356608,00 грн.

В період з 02.11.2007 по 22.11.2007 Державною податковою адміністрацією у місті Севастополі (далі –ДПА у м. Севастополі) відповідно до постанови Ленінського районного суду від 18.09.2007 проведено позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ “Акар” за період з 01.04.2007 по 31.09.2007, за результатами якої складений акт від 29.11.2007 №1768/10/35-004/19448418 (арк. справи 1-34 том 2).

В ході цієї перевірки встановлено:

- відповідно до пункту 1.32 статті 1 та в порушення  пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ТОВ “Акар” необґрунтовано відносило до складу валових витрат витрати на утримання об'єкту “Дача “Тессели”, що не пов'язані з господарською діяльністю та відносяться до утримання об'єктів невиробничого призначення в сумі 7034375,70 грн.;

- порушення підпункту 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, яке виразилось у необґрунтованому завищені амортизаційних відрахувань по групі 1 невиробничих основних засобів по об'єкту “Дача “Тессели” в сумі 1595758,94 грн.;

- в порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” завищений податковий кредит з ПДВ в частині включення до складу податкового кредиту по ПДВ по сплаченій орендній платі за об'єкти, що не використовуються ТОВ “Акар” у господарський діяльності;

- порушення пункту 4.9 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, яке виразилось у заниженні ПДВ по переведеним виробничим фондам у невиробничі.

На вказаний акт перевірки позивач подав до ДПА у м. Севастополі заперечення, за результатами розгляду яких на адресу ТОВ “Акар” направлений лист від 07.12.2007 №1821/10/35.014, яким деякі пункти акту перевірки викладені у іншій редакції (арк. справи 35-40 том 2).

На підставі акта перевірки № 1768/10/35-004/19448418 від 29.11.2007, за порушення пункту 4.9 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.12.2007 №0000173500/0, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2114898,00 грн., у тому числі основний платіж –1057449,00 грн., і штрафні (фінансові) санкції в сумі 1057449,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0000183500/0 від 12.12.2007, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 437236,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивач просить визнати недійсними.

Позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 4.9 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, на підставі якого прийняти оспорювані податкові повідомлення-рішення, якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Перевіряючими в акті перевірки № 78/23-1/19448418/12349/10 від 06.07.2007 зазначено, що ТОВ “Акар” надає послуги по організації, обслуговуванню та перебуванню на дачі “Тессели” VIP-персон та урядових делегацій іноземних держав. До складу валових витрат ТОВ “Акар” включає витрати, понесені на обслуговування даної категорії відпочиваючих і утримання будівель та споруд дачі “Тессели” по розряду відповідного класу.

Згідно з даними податкового обліку до складу валових витрат і в розрахунок амортизаційних відрахувань включені суми по дачі “Тессели” в розмірі 2195290,81 грн., які не призвели до отримання доходу, що не відповідає вимогам податкового законодавства, а саме пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно до якого валові витрати виробництва та обігу –це сума будь-яких витрат платника податків в грошовій, матеріальній та нематеріальних формах, що здійснюються як компенсація вартості товарів, робіт, послуг, що придбаваються (виготовляються) таким платником податків для їх подальшого використання у власній господарський діяльності.

В акті також перевіряючими вказано на те, що відповідно до підпункту 8.1.4 пункту 8.4 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не підлягають амортизації та здійснюються за рахунок відповідних джерел фінансування витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію та інші поліпшення невиробничих фондів. Під терміном “невиробничі фонди” слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податків.

На підставі викладеного, перевіряючими зроблений висновок, що доходи ТОВ “Акар” від здійснення туристичної діяльності на дачі “Тессели” мали тільки грошову форму та не припускали отримання доходу в інших формах, передбачених пунктом 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, при цьому витрати на утримання дачі “Тессели” здійснюються виключно із сплатою грошовими коштами.

В акті вказано крім іншого, що у разі, якщо у ТОВ “Акар” туризм не вид діяльності, або не є основним, віднесення до складу валових витрат будь-яких витрат, що стосуються утримання дачі, взагалі є неправомірним.

Також перевіряючими зазначено, що в порушення підпункту 5.3.6 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” витрати по дачі “Тессели” не призвели до окупності витрат на її утримання, які збільшились в 10 разів та призводять до зростання збитковості.

У зв'язку з цим  в ході перевірки зроблений висновок, що в порушення пункту 5.1, підпункту 5.3.6 пункту 5.3, підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” Товариство з обмеженою відповідальністю “Акар” необґрунтовано відносило до складу валових витрат витрати на утримання дачі “Тессели” як об'єкта невиробничого призначення в сумі 2805526,00 грн., у тому числі за період: з 01.01.2006 по 31.12.2006 –1977809,00 грн., з 01.01.2007 по 31.03.2007 –827717,00 грн.

В акті перевірки № 1768/10/35-004/19448418  від 29.11.2007 зазначено, що згідно з даними податкового обліку до складу валових витрат і витрат в розрахунок амортизаційних відрахувань включені суми по дачі “Тессели” в розмірі 2195290,81 грн., які не призвели до отримання доходу.

Враховуючі загальний дохід, що отриманий ТОВ “Акар” за 2-3 квартали 2007 року складає 31058482,00 грн., а дохід від від діяльності на дачі “Тессели” складає 1833596,49 грн., тобто 5,9 % від загального доходу, вказана діяльність не може вважатись основною, а віднесення до складу валових витрат будь-яких витрат, що стосуються утримання дачі, є неправомірним.

На думку перевіряючих перевищення суми валових витрат над сумою валового доходу підприємства суперечить вимогам податкового законодавства України, а саме: пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно до якого валові витрати –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податків для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Перевіряючими зроблений висновок, що оскільки господарська діяльність –це діяльність направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, то витрати ТОВ “Акар”, пов'язані з наданням послуг з проживання VIP-персон на дачі “Тессели” є такими, що не пов'язані з господарською діяльністю, тому не підлягають віднесенню до складу валових витрат.

В акті перевірки № 1768/10/35-004/19448418 від 29.11.2007, з врахуванням змін, внесених листом  від 07.12.2007 № 1821/10/35.014, зроблений висновок про те, що у квітні 2007 ТОВ “Акар” в порушення пункту 4.9 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не включило до складу податкових зобов'язань суму ПДВ в розмірі 1057449,00 грн. по переведеним у невиробничі основним фондам.

З висновками, викладеними у вищезазначених актах перевірок погодитись не можна у зв'язку з наступним.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність згідно з пунктом 1.32 статті 1 вказаного Закону –це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Тобто, згідно з приведеним у Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначенням терміну “господарська діяльність”, господарською є діяльність, яка направлена на отримання саме доходу.

При цьому вказаний Закон не містить в собі визначення поняття “дохід”.

В Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за № 391/3684 зазначено, що доходи –це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Поняття прибутку як суми, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати надано у  Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 N 87, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за N 397/3690.

Таким чином, не обов'язково отримання суб'єктом підприємницької діяльності доходу має наслідком отримання ним прибутку.

Відповідно до Статуту ТОВ “Акар” створено шляхом об'єднання майна засновників і участі у підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку (арк. справи 9-23 том 1).

У довідці Управління статистики у місті Севастополі № 16-366-2951, виданій 31.10.2007, зазначені види діяльності ТОВ “Акар” за Класифікатором видів економічної діяльності: 70.20.0 “Здавання в оренду власного нерухомого майна”, 51.51.0 “Оптова торгівля паливом”, 55.23.0 “Надання інших місць для тимчасового проживання, не віднесених до інших групувань”, 85.11.3 “Діяльність санаторно-курортних закладів”, 92.72.0 “Інші види рекреаційної діяльності” (арк. справи 25, том 1).

Згідно з розділом 7 Статуту ТОВ “Акар” володіє самостійністю при здійсненні своєї господарської діяльності, розпорядженні продукцією, що випускається, прибутком, що залишається після сплати податків та інших обов'язкових платежів. Товариство самостійно планує свою діяльність, визначає перспективи розвитку виходячи із попиту на продукцію, що виробляється, роботи, послуги та з необхідності забезпечення виробничого і соціального розвитку товариства, підвищення його доходів. При цьому товариство реалізує свою продукцію, майно по цінах, що встановлюються самостійно, або на договірній основі, а також по цінах, передбачених законодавчими актами.

Під господарською діяльністю відповідно до статті 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Підприємництво згідно зі статтею 42 вказаного Кодексу - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд (стаття 44 Господарського кодексу України).

В актах перевірок підтверджується, та не заперечується відповідачем, отримання ТОВ “Акар” доходів від господарської діяльності, що пов'язана з об'єктом “Дача “Тессели” в періодах, що перевірялись.

З викладеного випливає, що утримання ТОВ “Акар” об'єкту “Дача “Тессели” пов'язано з веденням господарської (виробничої) діяльності позивача.

Відповідач ані в актах перевірок, ані в ході розгляду справи не зазначив, порушенням яких норм чинного законодавства є неотримання в результаті господарської діяльності підприємства прибутку.

Таким чином, висновки податкових органів, викладені в актах перевірок, про те, що утримання ТОВ “Акар” об'єкту “Дача “Тессели” не пов'язано з господарською діяльністю підприємства, визнаються судом необґрунтованими.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому вказані пункти (5.3-5.7) зазначеного Закону не передбачають обмежень щодо включення до складу валових витрат  підприємства сум витрат, понесення яких не призвело до отримання підприємством прибутку.

Відповідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, з аналізу норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” випливає, що до складу валових витрат платника податку на прибуток включаються у числі інших витрати, які пов'язані із господарською діяльністю такого платника податку, але їх понесення не призвело до отримання підприємством прибутку.

У зв'язку з цим висновки Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя та Державної податкової адміністрації у місті Севастополі щодо завищення позивачем валових витрат у зв'язку з включенням у валові витрати витрат на утримання об'єкту “Дача “Тессели” є необґрунтованими.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 вищевказаного Закону слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Під терміном "основні фонди" згідно з підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

До групи 1 основних фондів згідно з пунктом 8.2.2. пункту 8.2 статті 8 відносяться будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.

Згідно з підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 вказаної статті амортизації підлягають витрати на:

придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Підпунктом 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону передбачено, що не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

Під терміном "невиробничі фонди" слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться:

капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, включаючи орендовані;

капітальні активи, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, які є невід'ємною частиною, розміщені або використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів або вилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку та передані у безоплатне користування особам, які не є платниками цього податку.

Порядок бухгалтерського обліку вартості невиробничих фондів установлюється Міністерством фінансів України. Такий бухгалтерський облік ведеться окремо від податкового обліку та не впливає на податкові зобов'язання платника податку.

Тобто у випадку, якщо основні фонди не використовуються у господарський діяльності підприємства, вони відносяться до невиробничих фондів, амортизаційні відрахування на які не нараховуються.

Підпунктом 8.4.5 пункту 8.4 статті 8 Закону передбачено, що у разі виведення з експлуатації окремого об'єкта основних фондів групи 1 або передачі його до складу невиробничих фондів за рішенням платника податку балансова вартість такого об'єкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля. При цьому амортизаційні відрахування не нараховуються. У цьому ж порядку відбувається виведення основних фондів з експлуатації внаслідок їх відчуження за рішенням суду.

Як встановлено в ході розгляду справи, об'єкт “Дача “Тессели” з експлуатації не виводився, до складу невиробничих фондів не передавався, використовується у господарській діяльності ТОВ “Акар”, у зв'язку з чим твердження податкових органів, що об'єкт “Дача “Тессели” відноситься до невиробничих фондів, та, відповідно, про порушення пункту 4.9 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, є необґрунтованим.

Таким чином, враховуючі, що вказаний об'єкт основних фондів використовується у виробничій діяльності ТОВ “Акар”, з експлуатації не виводився, до невиробничих фондів не переводився, суми амортизаційних відрахувань, нарахованих на даний об'єкт, зменшують оподатковуваний прибуток ТОВ “Акар” відповідно до вимог Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Ухвалою суду від 27.02.2008 було призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експерта поставлені наступні питання:

1. Чи відносяться до складу валових витрат ТОВ “АкарР” витрати, що понесені ТОВ “Акар” у зв`язку з утриманням об`єкту “Дача “Тессели”, що розташований на Південному узбережжі Криму, у селищі міського типу Форос?

2. Чи враховуються у податковому обліку ТОВ “Акар” амортизаційні відрахування по об`єкту “Дача “Тессели”?

3. Якими документами підтверджуються висновки Акта перевірки Державної податкової адміністрації у місті Севастополі №1768/10/35-004/19448418 від 29.11.2007 про завищення ТОВ “Акар” валових витрат у зв`язку з включенням у валові витрати витрат на утримання об`єкту “Дача “Тессели”?

4. Чи правомірно включення Товариством з обмеженою відповідальністю “Акар” до складу валових витрат амортизаційних відрахувань по об`єкту “Дача “Тессели”?

5. Чи відноситься експлуатація об`єкту “Дача “Тессели”, що належить ТОВ “Акар”, до виробничої діяльності ТОВ “Акар”?

Пунктом 5 резолютивної частини ухвали про призначення експертизи попереджено, що судовий експерт, який безпосередньо проводить судову експертизу, несе відповідальність, передбачену  статтями 384, 385 Кримінального кодексу України за надання свідомо неправдивого висновку або відмову  без поважних причин від виконання  покладених на нього обов`язків.

05.05.2008 матеріали справи разом з висновком судового експерта № 2234/2235/2236 від 16.04.2008 надійшли до господарського суду міста Севастополя.

У даному висновку (арк. справи 36-42 том 4) судовим експертом надані наступні відповіді на питання суду:

- на перше питання надано відповідь, що витрати, понесені ТОВ “Акар” у зв'язку з утриманням об'єкту “Дача “Тессели”, який розташований на Південному узбережжі Криму, у селищі міського типу Форос, відносяться до складу валових витрат ТОВ “Акар”;

- на друге питання експерт відповів, що амортизаційні відрахування по об'єкту “Дача “Тессели” враховуються у податковому обліку ТОВ “Акар”;

- на третє питання надано відповідь, що встановлені за висновками Акту перевірки Державної податкової адміністрації України у місті Севастополі № 1768/10/35-004/19448418 від 29.11.2007 завищення ТОВ “Акар” валових витрат, у зв'язку з включенням у валові витрати витрат на утримання об'єкту “Дача “Тессели”, документально та нормативно не підтверджуються;

- на четверте питання надано відповідь, що Товариством з обмеженою відповідальністю “Акар” відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” враховувались амортизаційні відрахування по об'єкту “Дача “Тессели” в податковому обліку з податку на прибуток, що зменшувало прибуток, який підлягає оподаткуванню податком на прибуток;

на п'яте питання експертом надано відповідь, що експлуатація об'єкту “Дача “Тессели”, що належить ТОВ “Акар”, відноситься до господарської (виробничої) діяльності ТОВ “Акар” в розумінні чинного законодавства України.

Вивчивши висновок судового експерту, враховуючі встановлені судом обставини, суд погоджується з ним в повному обсязі.

За результатами вивчення матеріалів справи, заслуховування пояснень представників сторін, з врахуванням вищевикладеного, суд робить висновок про неправомірність визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість, та, відповідно, застосування штрафних (фінансових) санкцій податковим повідомленням-рішенням № 0000173500/0 від 12.12.2007, неправомірність зменшення суми бюджетного відшкодування податковим повідомленням-рішенням № 0000183500/0 від 12.12.2007 на суму 437336,00 грн.

Згідно з пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності  Конституцією чи Законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 2114989,00 грн., у тому числі за основним платежем –1057449,00 грн., за штрафними санкціями –1057449,00 грн., та зменшення суми бюджетного відшкодування в сумі 437236,00 грн.

Враховуючі вищевикладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя № 0000173500/0 від 12.12.2007.

3.          Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя № 0000183500/0 від 12.12.2007.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження до господарського суду міста Севастополя протягом десяті днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства –з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Виконавчий лист видається за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено.

Суддя К.А. Остапова

Постанова складена та підписанав порядку частини  третьої статті  160 КАС України17.06.2008.