Ухвала

від 20.08.2008 по справі 5020-4/010

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-4/010

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

19 серпня 2008 року   Справа № 5020-4/010

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Сотула В.В.,

суддів                                                                      Гоголя Ю.М.,

                                                                                          Гонтаря В.І.,

секретар судового засідання                                     Хміль  О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача: Лімаренко Світлана Анатоліївна, довіреність  б/н   від 02.07.08,  товариство з обмеженою відповідальністю "Акар";

позивача: Петров В'ячеслав Юрійович, довіреність №  б/н   від 02.07.08,  товариство з обмеженою відповідальністю "Акар";

відповідача: Семкова Олена Володимирівна, довіреність №  298/10-004   від 06.02.08,  Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя;

 відповідача: Кочкаренко Вікторія Олександрівна, довіреність №  10-004/263   від 25.05.07,  Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя;

прокурор: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя  Остапова К.А.) від 11 червня 2008 року у справі № 5020-4/010

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Акар" (вул. Велика Морська, 1,Севастополь,99001)

до           Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (вул. Кулакова, 37,м.Севастополь,99011)

за участю  прокурора міста Севастополя  (вул. Павліченко, 1,Севастополь,99011)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

                    Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю  „АКАР”, звернувся до господарського суду м. Севастополя з позовом до відповідача, Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя, про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень.          

Постановою господарського суду міста Севастополя від 11 червня 2008 року (суддя Остапова К.А.) у справі № 5020-4/010 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Акар"  задоволено.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій  просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заявник апеляційної скарги вважає, що висновки господарського суду  міста Севастополя, викладені в оскаржуємої постанові, не відповідають  фактичним обставинам справи  та суперечать  вимогам  пункту 5.1, п.п. 5.2.1 пункту 5.2, п.п. 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 , п.п. 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” і пункту 4,9 статті  4, а також п.п. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України  „Про податок на  додану вартість”.

Так, в  обґрунтування апеляційної скарги Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя наводить наступні  доводи :

-  судом не врахований факт того, що  збитки товариства з обмеженою відповідальністю “Акар” протягом останніх трьох років формувались  за рахунок включення до складу валових витрат на утримання об'єкту “Дача “Тессели” та обліку амортизаційних відрахувань по об'єктам  “ Дача Тессели”, які не компенсуються доходною частиною від даного об'єкту;

- в силу  положення підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”,  дохід, отриманий позивачем за 2 та 3 квартали 2007 року від діяльності туристичного обслуговування, складає 5,9 % від загального доходу, тому  вказана діяльність  не може вважатись основною, у зв'язку з цим висновок суду про віднесення до валових витрат на утримання об'єкту “Дача “Тессели” є неправомірним;

-  позивачем не оскаржені  в судовому порядку дії податкового органу  щодо висновків  акту  перевірки від 06 липня 2007 року про  завищення податкового кредиту в частині  включення  до його складу  сум ПДВ, пов'язаних з експлуатацією   об'єкта  невиробничого фонду („ Дача Тессели” ) у перевіряємому  періоді;

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судовою колегією встановлені наступні обставини справи.

В період з 08 червня 2007 року по 27 червня 2007 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста  Севастополя було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства товариством з обмеженою відповідальністю “Акар” за період з 01 січня 2006  року по 31 березня 2007 року.

Під час цієї перевірки податковим органом були встановлені порушення:

- пункту 5.1, п.п 5.3.6 пункту 5.3 та п.п 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що виразилось у завищенні валових витрат по об'єкту “Дача “Тессели” в сумі 2805526,00 грн.;

- п.п. 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, яке виразилось у необґрунтованому завищенні амортизаційних відрахувань по групі 1 невиробничих основних фондів по об'єкту “Дача “Тессели” в сумі 3668105,12 грн.;

- п.п 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, яке виразилось у завищенні податкового кредиту по податку на додану вартість у лютому 2006 року на 50239,00 грн., березні 2006 року на 3479,00 грн., квітні 2006 року на 25980,00 грн., липні 2006 року на 25512,00 грн., серпні 2006 року на 24164,00 грн., вересні 2006 року на 22733,00 грн., листопаді 2006 року на 21090,00 грн., січні 2007 року на 8228485,00 грн., лютому 2007 року на 94179,00 грн., в частині включення до складу податкового кредиту суми ПДВ по експлуатації об'єкта невиробничого фонду (“Дача “Тессели” ).

За результатами перевірки складений акт № 78/23-1/19448418/12349/10 від 06 липня 2007 року (арк. справи 27-114, том 1).

В акті зазначено, що вищевказані порушення призвели до завищення бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого підприємством на розрахунковий рахунок на 127277,00 грн. та завищенню рядка 26 декларації з ПДВ “Залишок від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду” на 8356608,00 грн.

В період з 02 листопада 2007 року по 22 листопада 2007 року Державною податковою адміністрацією у місті Севастополі  відповідно до постанови Ленінського районного суду від 18.09.2007 проведено позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ “Акар” за період з 01 квітня 2007 року по 31 вересня 2007 року, за результатами якої складений акт від 29 листопада 2007 року №1768/10/35-004/19448418 (арк. справи 1-34, том 2).

В ході цієї перевірки встановлено:

- відповідно до пункту 1.32 статті 1 та в порушення  пункту 5.1, п.п 5.2.1 пункту 5.2, п.п. 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” товариство з обмеженою відповідальністю “Акар” необґрунтовано відносило до складу валових витрат витрати на утримання об'єкту “Дача “Тессели”, що не пов'язані з господарською діяльністю та відносяться до утримання об'єктів невиробничого призначення в сумі 7034375,70 грн.;

- порушення п.п. 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, яке виразилось у необґрунтованому завищені амортизаційних відрахувань по групі 1 невиробничих основних засобів по об'єкту “Дача “Тессели” в сумі 1595758,94 грн.;

- в порушення п.п. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” завищений податковий кредит з ПДВ в частині включення до складу податкового кредиту по ПДВ по сплаченій орендній платі за об'єкти, що не використовуються товариством з обмеженою відповідальністю  “Акар” у господарської діяльності;

- порушення пункту 4.9 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, яке виразилось у заниженні ПДВ по переведеним виробничим фондам у невиробничі.

На вказаний акт перевірки позивач подав до ДПА у м. Севастополі заперечення, за результатами розгляду яких на адресу товариства з обмеженою відповідальністю “Акар” 07 грудня 2007 року направлений лист №1821/10/35.014, яким деякі пункти акту перевірки викладені в іншій редакції (а. с. 35-40, т. 2).

На підставі акту перевірки № 1768/10/35-004/19448418 від 29 листопада 2007 року (а.с. 1-34, т. 2) , у зв'язку з порушенням пункту 4.9 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 грудня 2007 року №0000173500/0, яким товариством з обмеженою відповідальністю „Акар” визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2114898,00 грн., у тому числі основний платіж –1057449,00 грн., і штрафні (фінансові) санкції в сумі 1057449,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0000183500/0 від 12.12.2007, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 437236,00 грн. (а.с. 42-44, т.2).

Товариство з обмеженою відповідальністю “Акар” звернулось до господарського суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000173500/0 від 12.12.2007, № 0000183500/0 від 12 грудня 2007 року. (арк. справи  2-7,том.1).

На думку позивача, підставою звернення товариства з обмеженою відповідальністю „Акар” з позовом є ті обставини, що  об'єкт “Дача “Тессели” не відноситься до об'єктів невиробничого призначення, діяльність на ньому спрямована на одержання доходу, є регулярною та постійною, що підтверджується отриманням  доходів, у зв'язку з цим податковий кредит по видатках, пов'язаних з експлуатацією  об'єкту “Дачі “Тессели”, був відображений  товариством з обмеженою відповідальністю „Акар” у фінансовій звітності законно, а посилання податкового органу на порушення пункту 4.9 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість” у повідомленнях-рішеннях є помилковими та  не засновані на даних акту перевірки.

 При прийнятті оскаржуваної постанові суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності визначення товариством з обмеженою відповідальністю „Акар” податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 2114989,00 грн., у тому числі за основним платежем –1057449,00 грн., за штрафними санкціями –1057449,00 грн., та зменшення суми бюджетного відшкодування в сумі 437236,00 грн.

Також суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи підтверджено, що експлуатація товариством з обмеженою відповідальністю “Акар” об'єкту “Дача “Тессели” пов'язана з веденням господарської (виробничої) діяльності позивача, а відповідач ані в актах перевірок, ані в ході розгляду справи не зазначив, що неотримання в результаті господарської діяльності цим товариством прибутку є порушенням чинного законодавства та визнав відповідні висновки податкових органів, викладені в актах перевірок,  необґрунтованими.

Заслухавши представників сторін, обговоривши  доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя виходячи з наступного.

Оспорюванні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до пункту 4.9 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, згідно  з яким, якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки № 78/23-1/19448418/12349/10 від 06 липня 2007 року зазначено, що товариство з обмеженою відповідальністю “Акар” надає послуги по організації, обслуговуванню та перебуванню на об'єкті “ Дача „Тессели” VIP-персон та урядових делегацій іноземних держав. До складу валових витрат товариство з обмеженою відповідальністю “Акар” включає витрати, понесені на обслуговування даної категорії відпочиваючих і утримання будівель та споруд дачі по розряду відповідного класу.

В силу  пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, валові витрати виробництва та обігу –це сума будь-яких витрат платника податків в грошовій, матеріальній та нематеріальних формах, що здійснюються як компенсація вартості товарів, робіт, послуг, що придбаваються (виготовляються) таким платником податків для їх подальшого використання у власній господарський діяльності.

Згідно з даними податкового обліку до складу валових витрат і в розрахунок амортизаційних відрахувань включені суми по об'єкту “ Дачі „Тессели” в розмірі 2195290,81 грн., які не призвели до отримання доходу.

В акті також вказано на те, що відповідно до підпункту 8.1.4 пункту 8.4 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не підлягають амортизації та здійснюються за рахунок відповідних джерел фінансування витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію та інші поліпшення невиробничих фондів.

Під терміном “невиробничі фонди” слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податків.

Як вбачається з акту перевірки, працівниками податкової інспекції зроблений висновок, що доходи товариства з обмеженою відповідальністю “Акар” від здійснення туристичної діяльності на об'єкті “ Дача „Тессели” мали тільки грошову форму та не припускали отримання доходу в інших формах.

Крім того,  відповідачем в  акті  перевірки зазначено, що у разі, якщо туризм не визначений основним видом діяльності товариства з обмеженою відповідальністю „Акар”, віднесення до складу валових витрат будь-яких витрат, що пов'язані з експлуатацією дачі, є неправомірним.

Відповідач вважає, що, в порушення пункту 5.1, п.п. 5.3.6 пункту 5.3, п.п. 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” товариство з обмеженою відповідальністю “Акар” необґрунтовано відносило до складу валових витрат витрати на утримання “Дачі „Тессели” як об'єкта невиробничого призначення в сумі 2805526,00 грн., у тому числі за період: з 01.01.2006 по 31.12.2006 –1977809,00 грн., з 01.01.2007 по 31.03.2007 –827717,00 грн.

Так робітниками податкового органу зазначено, що в порушення п.п. 5.3.6 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” витрати по  спірному об'єкту не призвели до окупності витрат на її утримання, які збільшились в 10 разів та призводять до зростання збитковості.  

У зв'язку з цим в акті перевірки № 1768/10/35-004/19448418  від 29 листопада 2007 року вказано, що згідно з даними податкового обліку до складу валових витрат і витрат в розрахунок амортизаційних відрахувань включені суми по об'єкту “Дача „Тессели” в розмірі 2195290,81 грн., які не призвели до отримання доходу.

Враховуючі, що загальний дохід, отриманий товариством з обмеженою відповідальністю “Акар” за 2-3 квартали 2007 року склав суму 31058482,00 грн., а дохід від експлуатації об'єкту “Дача „Тессели” - 1833596,49 грн., тобто 5,9 % від загального доходу, судова колегія визнала обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що  вказана діяльність товариства була неосновною, а також погоджується з позицією суду щодо   неправомірного віднесення  в акті перевірки відповідачем витрат, що пов'язані з експлуатацією об'єкту “Дача „Тессели”, до  складу валових.

Відповідач вважає, що перевищення суми валових витрат над сумою валового доходу товариства з обмеженою відповідальністю „Акар” суперечить вимогам пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Проте, з викладеними у вищезазначених актах перевірок висновками  погодитись не можна у зв'язку з наступним.

Як вбачається з акту перевірки № 1768/10/35-004/19448418 від 29 листопада 2007 року, з врахуванням змін, внесених листом від 07 грудня 2007 року № 1821/10/35.014,   у квітні 2007 позивачем зобов'язання в частині включення до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 1057449,00 грн. по переведенню основних фондів до виробничих витрат виконано  не було, що, за твердженням відповідача, є  порушенням пункту 4.9 статті 4, п.п. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”  під валовими витратами виробництва  та  обігу  (далі  - валові витрати) розуміється - сума будь-яких  витрат  платника  податку  у  грошовій, матеріальній    або   нематеріальній   формах,   здійснюваних   як компенсація вартості товарів (робіт,  послуг),  які  придбаваються (виготовляються)   таким   платником  податку  для  їх  подальшого використання у власній господарській діяльності.

Суми, які включаються  до складу валових витрат, визначені в пункті 5.2  статті 5 цього Закону.

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 вказаного Закону господарська діяльність –це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Тобто, в силу Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, господарською є діяльність, яка направлена на отримання саме доходу.

Визначення поняття “доходів” міститься  в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за № 391/3684, де  зазначено, що доходи –це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Поняття прибутку як суми, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати надано у  Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 N 87, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за N 397/3690.

З аналізу приведених норм вбачається, що отримання суб'єктом підприємницької діяльності доходу не має такого  обов'язкового наслідку як отримання  прибутку.

Відповідно до статуту товариства з обмеженою відповідальністю “Акар”, затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства (протокол № 8 від 29 листопада 2006 року, державна реєстрація  від 12 лютого 2007 року, арк. справи 9-23 том 1), це товариство створено шляхом об'єднання майна засновників і участі у підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку.

Згідно з довідкою  Управління статистики у місті Севастополі № 16-366-2951 від 31 жовтня 2007 року, за Класифікатором видів економічної діяльності видами  діяльності товариства з обмеженою відповідальністю “Акар” зазначені: 70.20.0 “Здавання в оренду власного нерухомого майна”, 51.51.0 “Оптова торгівля паливом”, 55.23.0 “Надання інших місць для тимчасового проживання, не віднесених до інших групувань”, 85.11.3 “Діяльність санаторно-курортних закладів”, 92.72.0 “Інші види рекреаційної діяльності” (арк. справи 25, том 1).

Поняття господарській діяльності та її мети встановлені статтею 3 Господарського кодексу України.

Визначе6нння терміну підприємництва, його мети та принципів  діяльності  наведені  законодавцем в статті 42 вищевказаного Кодексу.

Як вбачається з актів перевірок податкового органу та не заперечується самим відповідачем, доходи  у  спірному  періоді  були отримані товариством з обмеженою відповідальністю “Акар”  від  господарської діяльності,  пов'язаної з експлуатацією об'єкта “Дача “Тессели”.

Як обґрунтовано вказано судом першої інстанції в постанові від 11 червень 2008 року, відповідач в актах перевірок і під час розгляду справи у встановленому законом порядку  не навив порушенням яких норм чинного законодавства є факт неотримання підприємством прибутку в результаті господарської діяльності.

Таким чином, висновки, викладені в актах перевірок, про те, що витрати, пов'язані з експлуатацією товариства з обмеженою відповідальністю “Акар” об'єкту “Дача “Тессели”, не мали відношення до господарської діяльності позивача, зроблені Державною податковою інспекцією  у Ленінському районі міста Севастополя  безпідставно.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як  вбачається  зі  змісту вищенаведених пунктів, Закон  не передбачає обмежень щодо включення до складу валових витрат  підприємства сум витрат, понесення яких не призвело до отримання підприємством прибутку.

Відповідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, до складу валових витрат платника податку на прибуток включаються у числі інших витрати, які пов'язані із господарською діяльністю такого платника податку, але їх понесення не призвело до отримання підприємством прибутку.

У зв'язку з цим висновки заявника апеляційної скарги  щодо завищення позивачем валових витрат у зв'язку з включенням у валові витрати витрат на утримання об'єкту “Дача “Тессели” є  помилковими.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 вищевказаного Закону слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Під терміном "основні фонди" згідно з підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

До групи 1 основних фондів згідно з пунктом 8.2.2. пункту 8.2 статті 8  Закону відносяться будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.

Витрати, які підлягають амортизації визначені  законодавцем у  підпункті 8.1.2 пункту 8.1 вказаної статті  Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

А підпунктом 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону передбачено, що не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

Під терміном "невиробничі фонди" слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться активи зазначені в пункті 8.2.2 цієї статті.

Порядок бухгалтерського обліку вартості невиробничих фондів установлюється Міністерством фінансів України. Відповідний  бухгалтерський облік ведеться окремо від податкового обліку та не впливає на податкові зобов'язання платника податку.

Тобто, у випадку, якщо основні фонди не використовуються у господарський діяльності підприємства, вони відносяться до невиробничих фондів, амортизаційні відрахування на які не нараховуються.

Підпунктом 8.4.5 пункту 8.4 статті 8 Закону передбачено, що у разі виведення з експлуатації окремого об'єкта основних фондів групи 1 або передачі його до складу невиробничих фондів за рішенням платника податку балансова вартість такого об'єкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля. При цьому, амортизаційні відрахування не нараховуються. У цьому ж порядку відбувається виведення основних фондів з експлуатації внаслідок їх відчуження за рішенням суду.

Як встановлено судом першої інстанції, об'єкт “Дача “Тессели” з експлуатації не виводився, до складу невиробничих фондів не передавався, використовувався у господарській діяльності товариства з обмеженою відповідальністю  “Акар”, у зв'язку з чим суми амортизаційних відрахувань, нарахованих на даний об'єкт, зменшують оподатковуваний прибуток товариства з обмеженою відповідальністю “Акар” відповідно до вимог Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

В силу статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами   в   адміністративному  судочинстві  є  будь-які фактичні дані,  на підставі  яких  суд  встановлює  наявність  або відсутність обставин,  що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі,  та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом  у тому числі  і на підставі   висновків експертів.

Завищення товариством з обмеженою відповідальністю “Акар” валових витрат у зв'язку з включенням до них витрат, пов'язаних з обслуговуванням об'єкту “Дача “Тессели”, встановлені за висновками акту перевірки Державної податкової адміністрації України у місті Севастополі № 1768/10/35-004/19448418 від 29 грудня 2007 року, документального підтвердження не знайшли.

Аналогічні доводи викладені у  висновках судового експерта (а.с. 36-42 т.4), з яких вбачається, що експлуатація об'єкту “Дача “Тессели” віднесена до господарської (виробничої) діяльності товариства з обмеженою відповідальністю “Акар”.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судова колегія  вважає, що всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності визначення товариству з обмеженою відповідальністю „Акар” податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 2114989,00 грн., у тому числі за основним платежем –1057449,00 грн., за штрафними санкціями –1057449,00 грн., та в частині  зменшення суми бюджетного відшкодування в сумі 437236,00 грн.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла  висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 199, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд                                        

                                                            УХВАЛИВ:

                    1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя залишити без задоволення.

                    2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 11 червня 2008 року у справі № 5020-4/010 залишити без змін.

Ухвала набирає   законної  сили  з  моменту  проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя                                        В.В.Сотула

Судді                                                                      Ю.М. Гоголь

                                                                      В.І. Гонтар