Рішення

від 23.06.2008 по справі 2/95

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/95

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "23" червня 2008 р.Справа №  2/95

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянув у судовому засіданні справу № 2/95

за позовом: дочірнього підприємства "Кіровоградське спецуправління № 411" закритого акціонерного товариства "Дніпроелектромонтаж", м. Кіровоград  

до відповідача: приватної фірми "Фіджі", м. Кіровоград     

про зобов'язання передати об'єкт оренди за договором оренди № 10/07(п) від 01.01.07р. та стягнення 58 020,51 грн.

Представники сторін:

від позивача - Волков М.В. директор, наказу №1-к від 04.01.2001 року;

від позивача - Гуйван І.В., довіреність № 20 від 18.02.2008 року;

від відповідача: участі не брав. Про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України. Рекомендоване поштове відправлення № 2958845 вручене відповідачу 04.04.2008 року. Своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні відповідач не скористався, витребувані судом матеріали, пояснення чи можливі заперечення до суду не подав, тому справу розглянуто згідно до ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами. Господарським судом приймається до уваги, що керівником відповідача 29.05.2008 року подавалось до суду клопотання про відкладення розгляду справи на 1 місяць у зв'язку з його захворюванням, яке судом задовольнялось та ухвалою суду від 29.05.2008 року відкладено розгляд справи на 20.06.2008 року. Однак, 19.06.2008 року до господарського суду через канцелярію надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що керівник підприємства - відповідача продовжує хворіти та надано довідку медичного закладу про перебування Чередніченка С. Є. на амбулаторному лікуванні з 26.05.2008 року по 19.06.2008 року. Однак, вказане клопотання відповідача судом не може бути задоволене, оскільки суд може відкласти розгляд справи лише в межах передбаченого ст. 69 ГПК України двомісячного строку розгляду справи. Надходження від відповідача клопотання про відкладення розгляду справи, господарським судом визнається як доказ його належного повідомлення про час та місце розгляду справи. Крім того, зазначене клопотання свідчить про факт належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання; по-друге, відповідач не є фізичною особою-підприємцем, а є приватним підприємством з певною штатною чисельністю працівників, тому відповідач не був позбавлений права уповноважити на участь у судовому засіданні будь-якого з працівників підприємства або звернення до фахівців в галузі права для надання юридичної допомоги; по-третє, витребувані ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 29.05.2008 року документи від відповідача, через їх неподання відповідачем не перешкоджають розгляду справи по суті, як і не перешкоджає розгляду справи неявка представника відповідача в судове засідання; по-четверте, суд відповідно до ухвали від 29.05.2008р. не визнав обов'язковою явку представників сторін в судове засідання.

Крім того, господарський суд не находить підстав для зупинення провадження у справі на підставі клопотання відповідача, оскільки ним не подано будь-яких доказів про те, що рішення зі справи № 2-1047/08 яка розглядається Ленінським районним судом м. Кіровограда за позовом Чередніченка С. Є. може вплинути на рішення по справі № 2/95.

В судовому засіданні 19.06.2008 року оголошувалась перерва для виготовлення судового акта до 16 год. 23.06.2008 року. Про оголошення перерви та дату наступного судового засіданні присутні в судовому засіданні представники сторін повідомлені під розписку.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про зобов'язання відповідача передати об'єкт оренди за договором оренди № 10/07(п) від 01.01.07р. та стягнення 58 020,51 грн. заборгованості по орендній платі з відповідача. Заявою про уточнення позовних вимог від 17.06.2008 року керівник позивача визначив остаточні позовні вимоги та просить зобов'язати відповідача передати об'єкт оренди за договором № 10/07(П) від 01.01.2007 року нежитлове приміщення загальною площею 648 кв. м. що розташоване в м. Кіровограді по вул. Покровська 50 дочірньому підприємству “Кіровоградське спецуправління № 411” закритого акціонерного товариства “Дніпроелектромонтаж”. та стягнути з Приватної фірми “Фіджі” м. Кіровоград на користь дочірнього підприємства “Кіровоградське спецуправління № 411” закритого акціонерного товариства “Дніпроелектромонтаж” суму 45 400 грн. 26 коп. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, неустойку в сумі 3 888 грн., три проценти річних в сумі 923 грн. 53 коп., пеню в сумі 565 грн. та судових витрат у вигляді державного мита на суму 580 грн. 21 коп. та 118 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Вказана заява долучається судом до справи, але не приймається до уваги, оскільки позивач не наділений правом вносити такі заяви як уточнення позовних вимог, оскільки за приписами ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Натомість, господарський суд вважає, що відповідачем не виконано вимоги ст. 33 ГПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Надані до суду відповідачем в додатку до заяви про заперечення проти позову ухвала Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14.04.2008 року, копія позовної заяви від 08.02.2008 року, акт приймання-передачі обладнання від 06.04.2002 року, акт проведення пусконаладочних робіт від 28.04.2002 року, лист № 11 від 28.03.2002 року, акт від 01.02.2008 року, експертний висновок № В-83 від 29.01.2008 року не мають будь-якого відношення до предмету спору. Фактично вказані документи розцінюються судом як докази, що не стосується підтвердження або заперечення будь-яких обставин по справі.

За приписами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Натомість, надані відповідачем копії претензійних листів № 137 від 28.12.2007 року та № 17 від 28.01.2008 року повністю підтверджують отримання вказаних вимог відповідачем.

В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав та просить їх задовольнити повністю.

Відповідач відзив на позов подав, позовні вимоги заперечує частково, оскільки в жовтні 2005 року до електричної мережі якою користувалась фірма “Фіджі” таємно було підключено ще одного орендаря ПП Гавриленка і він споживав електричну енергію для роботи двох електрообігрівачів, роботи персонального комп'ютера, освітлення приміщення та роботи пристрою для зарядки акумуляторів і лише в травні 2007 року ПП Гавриленку було встановлено окремий прилад обліку електричної енергії.

Доказів повного погашення заборгованості відповідач не представив.

Розглянувши матеріали справи на підставі ст.75 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

                                                 ВСТАНОВИВ:

Правовідносини між учасниками спору виникли на підставі укладеного договору оренди нежитлового приміщення № 3А(п) від 01.01.2006 року (в подальшому договір), предметом якого повноважними представниками сторін в результаті вільного волевиявлення визначено проведення господарських операцій по передачі в строкове платне користування виробниче приміщення площею 648 кв. м., розміщене за адресою м. Кіровоград вул. Покровська 50 для використання в господарській діяльності відповідача. Згідно до п. 4.1 договору орендна плата становить 1 741 грн. 80 коп. враховуючи ПДВ в розмірі 290 грн. 30 коп. Згідно до п. 4.2 договору орендна плата сплачується орендодавцю з моменту прийняття приміщення, що орендується, у грошовій формі, щомісяця не пізніше 10 числа поточного місяця оренди.

У відповідності до п. 10.1 договору договір укладено строком на 1 рік, який починається з моменту передачі майна орендарю в порядку, визначеному цим договором. А згідно до п. 10.5 договору чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його укладено.

Крім того, пунктом 10.6 договору сторони погодили питання про те, що взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України.

Умови договору визнані повноважними представниками сторін, договір підписано та підписи скріплено відтисками печаток підприємств.

Відповідно до п. 3.4.1. „Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів”, яка затверджена наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 р. та зареєстрована в Мін'юсті України 28.04.1999 р. за № 264/3557, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Відповідач не надав доказів того, що печатку було втрачено або викрадено.

На виконання умов договору позивач згідно до акта приймання - передачі від 01.01.2006 року передав відповідачу приміщення цеху ЗМУ по вул. Покровська 50 в м. Кіровограді, а відповідач прийняв предмет оренди без будь-яких зауважень чи заперечень. Згідно до умов договору актом від 31.12.2006 року відповідач повернув об'єкт оренди позивачу з відміткою про те, що об'єкт оренди придатний до використання.

Продовжуючи господарські правовідносини сторонами спору 01.01.2007 року укладено договір оренди нерухомого майна № 10/07 А(п) предметом якого сторони в результаті вільного волевиявлення визначили проведення господарських операцій по передачі в строкове платне користування виробничого приміщення площею 648 кв. м., розміщеного за адресою м. Кіровоград вул. Покровська 50 для використання в господарській діяльності відповідача. Згідно до п. 4.1 договору орендна плата становить 1 944 грн. за місяць, враховуючи ПДВ в розмірі 324 грн. Згідно до п. 4.2 договору орендна плата сплачується орендодавцю з моменту прийняття приміщення, що орендується, у грошовій формі, щомісяця не пізніше 10 числа поточного місяця оренди.

У відповідності до п. 10.1 договору договір укладено строком на 1 рік, який починається з моменту передачі майна орендарю в порядку, визначеному цим договором. А згідно до п. 10.5 договору чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його укладено.

Крім того, пунктом 10.6 договору сторони погодили питання про те, що взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України. Додатком до договору визначено акт приймання - передачі орендованого майна в якості невід'ємної складової частини договору.

Умови договору визнані повноважними представниками сторін, договір підписано та підписи скріплено відтисками печаток підприємств. На виконання умов договору від 01.01.2007 року позивач згідно до акту від 01.01.2007 року передав відповідачу приміщення цеху МЗУ по вул. Покровській 50 з відміткою в акті приймання - передачі про придатність об'єкта оренди до використання.

Однак, при здійсненні господарських операцій відповідач в односторонньому порядку змінив умови укладених договорів і станом на 25.12.2007 року при проведенні звірки розрахунків встановлено заборгованість відповідача перед позивачем на суму 40 859 грн. 20 коп.

Наявність та розмір заборгованості без будь-яких заперечень чи зауважень визнано відповідачем. (а.с. 20). На правлені відповідачу претензії - вимоги № 137 від 28.12.2007 року та № 17 від 28.01.2008 року залишені відповідачем без реагування та задоволення, хоча отримання вказаних документів підтверджується поштовими повідомленнями про вручення рекомендованих відправлень № 421547 від 02.01.2008 року та № 4277574 від 29.01.2008 року (а.с. 23, 25).

Проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та надавши їм правову оцінку, господарський суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, враховуючи наступне.

Як вбачається з назви договору та його істотних умов сторонами укладено договір оренди, оскільки згідно ч.ч. 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності; до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Крім того, сторонами укладено договір про надання послуг в частині забезпечення комунальними послугами та послугами з електропостачання, який містить елементи різних договорів (змішаний договір).

До відносин сторін у договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Крім того, за приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статті 652 Цивільного кодексу України у разі зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його б на інших умовах.

Господарський суд звертає увагу на ту обставину, що при укладанні договорів від 01.01.2006 року та від 01.01.2007 року згідно до п. 5.7 орендар повинен сплачувати комунальні платежі (теплову енергію, воду та водостоки) орендодавцю на підставі пред'явлених рахунків, тобто позивач виступає в якості виконавця цих послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Фактично, сторонами укладено договір про надання послуг з комунальних потреб, які нерозривно пов'язані з договором оренди, оскільки використовувати за предметом діяльності відповідача орендоване приміщення без забезпечення його теплопостачанням, водозабезпеченням та водовідведенням було неможливо.

Натомість, згідно до п. 5.6 договору за користування електроенергією орендар проводить розрахунки безпосередньо з електропостачальним підприємством, уклавши договір на постачання електричної енергії та встановивши облік, тому заявлені вимоги про стягнення заборгованості за використану електричну енергію є безпідставними і до задоволення не підлягають.

Порушуючи умови договору в односторонньому порядку, відповідач провів оплату орендної плати лише частково, у зв'язку з чим в період з травня 2006 року по грудень 2006 року виникла заборгованість в розмірі 9 321 грн. 80 коп. та за період з січня 2007 року по грудень 2007 року включно 21 980 грн. на загальну суму 31 301 грн. 80 коп.

При цьому, господарським судом не приймається до нарахування за орендну плату в якості заборгованості 1 323 грн. за 2006 рік та 1 348 грн. за 2007 рік, оскільки позивачем не надано належних доказів, що вказані суми обґрунтовано не зараховані до погашення заборгованості саме по платежах за орендну плату.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України до стягнення з відповідача підлягає 3 888 грн. нараховані позивачем за січень та лютий 2008 року, оскільки в разі невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Господарський суд приймає до уваги, що при нарахуванні пені позивач врахував вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України про порядок застосування штрафних санкцій за приписом якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

Згідно ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Згідно ч. 6 ст. 4 Цивільного кодексу України цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Статтею 1 Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Отже, норми Господарського кодексу є спеціальними щодо встановлення відповідальності по грошових зобов'язаннях суб'єктів господарювання.

Частина 1 ст. 231 Господарського кодексу України має імперативний характер і встановлює, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 343 цього ж кодексу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім того, згідно ст. 1 спеціального Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10.01.2002 р. № 9221-ІІІ), який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. В той же час, стаття 3 Закону, яка також носить імперативний характер, вводить певні обмеження щодо меж згоди сторін, а саме: розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, зміст пункту 9.2 договору від 01.01.2006 року та від 01.01.2007 року який передбачає наслідки несвоєчасної сплати орендної плати та встановлює пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, є таким, що не  суперечить чинному законодавству.

Таким чином, на думку господарського суду до стягнення може бути визначена лише пеня, яка нарахована у відповідності до вимог вказаних нормативних актів, тобто виходячи з розміру, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ, тобто 17% та 16% річних у відповідні періоди. Отже, до стягнення підлягає пеня в розмірі 565 грн. за період з вересня по грудень 2007 року включно.

При цьому господарський суд враховує, що в період коли позивачем заявлено вимоги про стягнення пені згідно до Постанови НБУ від 06.06.2006 року № 14-011/1373-6039 була визначена облікова ставка в розмірі 8,5%, а з 01.06.2007 року залишилась сталою в розмірі 8%.

Господарський суд погоджується з заявленими до стягнення позивачем згідно до п. 9.2 договору 18% річних на суму 5 620 грн. 59 коп. та неустойки в сумі 4 051 грн. 20 коп., оскільки за своєю правовою природою ці вимоги є штрафними санкціями і заявлені до стягнення разом з пенею.

Відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань регулюється спеціальним законом, який передбачає стягнення лише пені, розмір якої обмежений подвійною обліковою ставкою Національного банку України. З даною нормою Закону кореспондується стаття 343 Господарського кодексу України, згідно з пунктом 2 якої платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та стаття 231 Господарського кодексу України, пунктом 6 якої встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Господарський суд вважає за необхідне врахувати наведені норми матеріального права, оскільки стягнення з відповідача неустойки, штрафу у вигляді 18% річних і пені призведе до безпідставного стягнення з відповідача за одне правопорушення 2 видів неустойки.

Таку правову позицію викладено в Постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 року по справі № 4/84.

Господарським судом не вбачається підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки належні до сплати штрафні санкції у вигляді пені не є надмірно великими порівняно із збитками кредитора та відповідачем не подано до суду доказів про майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та про наявність не лише майнових але й інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій. При цьому господарським судом враховується, що відповідачем зовсім не виконувалось зобов'язання по оплаті оренди майна, а після закінчення строку дії договору позивач змушений був звертатись до суду за захистом свого права, тобто ступінь виконання зобов'язання, який суд може взяти за підставу для зменшення розміру штрафних санкцій фактично є незначним.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, що складає: проценти річних за 2006 рік в розмірі 326 грн. 26 коп. та за 2007 рік в розмірі 392 грн. 10 коп. на загальну суму 718 грн. 36 коп. та втрати від інфляції за період з травня 2006 року по лютий 2008 року в розмірі 3 870 грн. 89 коп., з яких за 2006 рік - 1 041 грн. 95 коп.  та за 2007 рік - 2 828 грн. 94 коп.

Суми, що підлягають до стягнення перебувають в межах позовних вимог.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог, оскільки через невиконання ним зобов'язань позивач змушений був звертатись до суду за захистом своїх прав та поніс додаткові витрати.

Керуючись ст.ст. 34, 49, 82, 84 ГПК України, господарський суд, -

                                                  В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати приватну фірму “Фіджі”, м. Кіровоград, вул. Леніна, 53/39, к. 8 (р/р невідомі, код ЄДРПОУ 20659356) передати об'єкт оренди за договором № 10/07(П) від 01.01.2007 року нежитлове приміщення загальною площею 648 кв. м. що розташоване в м. Кіровограді по вул. Покровська 50 дочірньому підприємству “Кіровоградське спецуправління № 411” закритого акціонерного товариства “Дніпроелектромонтаж”, м. Кіровоград, вул. Покровська, 50 (р/р 26005301331843 в ПІБ м. Кіровограда, МФО 323301, код ЄДРПОУ 01416910).

Стягнути з приватної фірми “Фіджі”, м. Кіровоград, вул. Леніна, 53/39, к. 8 (р/р невідомі, код ЄДРПОУ 20659356) на користь дочірнього підприємства “Кіровоградське спецуправління № 411” закритого акціонерного товариства “Дніпроелектромонтаж”, м. Кіровоград, вул. Покровська, 50 (р/р 26005301331843 в ПІБ м. Кіровограда, МФО 323301, код ЄДРПОУ 01416910) заборгованість по орендній платі в розмірі 40 344 грн. 05 коп., з яких орендна плата 31 301 грн. 80 коп., неустойка за неповернення орендного майна 3 888 грн., втрати від інфляції    3 870 грн. 89 коп., проценти річних в розмірі 718 грн. 36 коп. та 565 грн. пені, а також суму сплаченого державного мита в розмірі 403 грн. 45 коп. і 82 грн. 05 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

 Суддя                               Ю. І. Хилько