Рішення

від 19.06.2008 по справі 6/87

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/87

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.08                                                                                 Справа № 6/87

Суддя Василенко Т.А.,   розглянувши матеріали  за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “АРМ –СЕРВІС”, м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Відкритого акціонерного товариства “Сєвєродонецький завод будівельної кераміки”,

м. Сєвєродонецьк  Луганської області

про стягнення 62 875 грн. 33 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача –Цимбалюк О.В., дов. № 12/07 від 12.07.07;

від відповідача –не прибув;  

   в с т а н о в и в :

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу в сумі 0 коп. 01 коп., 3% річних у сумі 4 677 грн. 99 коп., пені у сумі 26 509 грн. 19 коп., інфляційні нарахування у сумі 31 688 грн. 15 коп.

Відповідач  відзив на позовну заяву не надав, в судові засідання жодного разу не з'явився, проте про час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Так, після закінчення судового засідання, під час підготовлення повного тексту рішення у справі, від відповідача 23.06.08 надійшла телеграма від 20.06.08 за якою останній зазначає, що не зміг забезпечити явку свого повноважного представника, у зв'язку із  пізнім надходженням ухвали суду та просить відкласти розгляд справи.

Клопотання за зазначеною телеграмою судом не розглядається, оскільки вона надійшла після оголошення рішення у справі.

З приводу ненадання відзиву на позов слід визначити, що справа була порушена ухвалою господарського суду 24.04.08 та тричі призначалася до слухання, але відповідачем було оскаржено ухвалу суду про порушення провадження у справі у апеляційному порядку. Викладене свідчить про те, що відповідач знав, що слухається дана справа та мав змогу направити відзив на позовну заяву та надати відповідні заперечення.

Статтею 22 ГПК України передбачено, що сторони повинні добросовісно користуватися наданими їм правами.

Приймаючи до уваги викладене, справа розглядається за відсутністю представника відповідача, у порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на наступне.

Між ТОВ  «Сєвєродонецький завод будівельної кераміки»і ТОВ «АРМ-Сервіс»»26.06.06. був укладений договір № 26/06-ОУ, за умовами якого «Замовник»за договором - позивач у справі доручає, а «Виконавець»за договором –відповідач у справі приймає на себе зобов'язання здійснити певні роботи, пов'язані із транспортування глини.

Позивачем на виконання умов договору були виконані певні роботи, які відповідачем оплачувалися не своєчасно та не у повному обсязі.

У зв'язку з тим, що відповідач несвоєчасно розраховувався з позивачем, останній звернувся до суду із даним позовом, за яким з посиланням на ст. 625 ЦК України та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 0, 01 грн., 3% річних у сумі 4 677 грн. 99 коп., інфляційні нарахування у сумі  31 688 грн. 15 коп. та пеню у сумі 26 509 грн. 19 коп.

Відповідач заперечення на відзив не надав та позовні вимоги не оспорив.

Оцінивши матеріали справи та доводи  представників сторін у їх сукупності суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

26.06.06. між сторонами у справі був укладений договір № 26/06-ОУ з додатковими угодами та відповідними додатками до нього, за умовами якого позивач у справі зобов'язався за дорученням відповідача виконати певні роботи, а останній –прийняти та оплатити виконані роботи на умовах договору.

За своїм змістом та правовою природою зазначений договір є договором підряду.

Стаття 837 Цивільного кодексу України передбачає , що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу  за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Пунктом 4.2 договору визначено, що  відповідач здійснює передплату вартості  робіт у розмірі і в с роки, визначені Графіком платежів за договором, які є невід'ємною частиною договору. Решта суми вартості наданих послуг оплачується  відповідачем протягом 7 банківських днів з моменту підписання актів виконаних робіт.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем було виконано робіт на загальну суму 1 354 749 грн. 95 коп. та на вказану суму сторонами без доповнень та зауважень підписані акти здачі –приймання виконаних робіт №№93/у від 17.07.0-6, 96/у від 24.07.06, 102/у від 31.07.06,  107/у від 07.07.06, 109/у від 14.08.06, 112/у від 12.09.06, 113/у від 12.09.06, 118/у від 31.08.06, 125/у від 12.09.06, 134/у від 29.09.06.

Факт виконання робіт за договором відповідачем не оспорюється.

Відповідачем оплата за договором здійснювалася у порушення п.42 і не завжди у визначений договором строк.

Так, станом на момент подачі позову за відповідачем залишила заборгованість у сумі 0 грн. 01 коп., що підтверджено  матеріалами справи, в тому числі виписками банку та розрахунком позивача.

Відповідачем вказана сума не оспорена.

Приймаючи до уваги наведене, позовні вимоги в частині стягнення борг у сумі 0,01 грн. слід задовольнити.

Щодо нарахування позивачем 3% річних у сумі 4 677 грн. 99 коп. та інфляційних у сумі  31 688 грн. 15 коп. слід визначити  наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні з простроченої суми.

Аналіз зазначеної норми кодексу свідчить, що законодавством не встановлено заборони щодо звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних нарахувань та річних.

У даному випадку позивачем за розрахунком, наведеному у позовній заяві правомірно нараховані 3% у сумі 4 677 грн. 00 коп. і інфляційні у сумі 31 688 грн. 15 коп., у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо нарахування пені за період з 15.08.06 по 21.04.08 у сумі 26 509 грн. 19 коп. слід визначити наступне.

Пунктом 5.3 договору сторони визначили, що при порушення строків оплати «Замовник»сплачує «Виконавцю»пеню у розмірі подвійної облікової ставки від належної до оплати суми, за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексу визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При  цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

                    Відповідно до ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність у один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч.1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом може бути збільшена за домовленістю сторін.

У даному випадку сторони узгодили збільшення строку позовної давності і тому, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у сумі 26 509 грн. 19 коп., за розрахунком позивача, наведеному у позовній заяві слід задовольнити у повному обсязі.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити у повному обсязі, з віднесенням судових витрат на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44,49,75,82,84,85  Господарського   процесуального   кодексу  України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити.

 2.   Стягнути з  Відкритого акціонерного товариства «Сєвєродонецький завод будівельної кераміки», м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Промислова, 30, код 33164377, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ-СЕРВІС», м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Донецька, 37»а», код 23473764, борг у сумі 0 коп. 01 коп., 3% річних у сумі 4 677 грн. 99 коп., пеню у сумі 26 509 грн. 19 коп., інфляційні нарахування у сумі 31 688 грн. 15 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 628 грн. 75 коп. та на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання :  23.06.08.

Суддя                                                                                                      Т.А.Василенко                                                                      

Помічник судді                                                                                              І.О.Каширіна