Рішення

від 23.06.2008 по справі 15/242-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/242-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.06.08           Справа № 15/242-08.

за позовом Приватного підприємства “Олів Лайн”, м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа Лєо”, м. Суми

про стягнення 84788 грн. 51 коп.

                                                                   СУДДЯ                               Резниченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: Греков С.Ю., довіреність б/н від 17.04.2008р.

Від відповідача: Міщенко Ю.М., довіреність №30 від 23.06.2008р.

        Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача 84788 грн. 51 коп. заборгованості, в тому числі 83371 грн. 65 коп. основного боргу відповідно до договору поставки №1/160 від 01.01.2007р., 1233 грн. 44 коп. пені, 183 грн. 42 коп. -3% річних.

        Відповідач в судове засідання 05.06.2008р. подав письмовий відзив на позов, в якому пояснив, що договір поставки, на який посилається позивач втратив чинність 31.12.2008р., що підтверджується Розділом 9 “Прикінцеві положення” договору поставки №1/160 від 01.01.2007р., питання щодо пролонгації тобто укладання або дії договору за 2007р. на 2008р. між сторонами не вирішувався. Договір між сторонами закінчився 31.12.2007р., тому 3% річних, які нараховує позивач відповідач вважає помилковими. Позивач надав суду ксерокопії вимоги від 17.03.2008р., яка не може служити доказом тому, що відповідач бажає уникнути від сплати заборгованості за отриманий від позивача товар, а тому, що остання партія товару була доставлена відповідачу 27.01.2008р. Відповідач на протязі строку позовної давності по мірі реалізації продуктів харчування буде погашати заборгованість. Також в судовому засіданні відповідач усно пояснив, що отримання товару не заперечує та основний борг визнає.    

        В дане судове засідання позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог  від 17.06.2008р., в якій, оскільки станом на 17.06.2008р. (з урахуванням повернення товару відповідачем) заборгованість відповідача перед позивачем по основному боргу складає  80 626 грн. 54 коп., тому він зменшує суму  основного боргу на 2 791 грн. 44 коп. та просить стягнути з відповідача 80 626 грн. 54 коп. основного боргу по договору поставки №1/160 від 01.01.2007р., 1192 грн. 82 коп. пені за березень та квітень 2008р., 177 грн. 71 коп. – 3% річних за період з 23.03.2008р. по 23.04.2008р. Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог  відповідає ст. 22 ГПК України та приймається судом до розгляду.

       Відповідач в дане судове засідання подав довідку №29 від 23.06.2008р., в якій зазначив згідно яких видаткових накладних ним отримувався товар, згідно яких платіжних доручень  ним проводилася оплата даного товару і на яку суму  та згідно яких накладних відбулося повернення товару позивачу (вказана довідка разом з копіями прибуткових накладних долучена до матеріалів справи).

        Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідач, оцінивши надані докази, суд встановив:

01.01.2007р. між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №1/160, за умовами п. 1.1. якого позивач зобов‘язався у порядку та строки, визначені договором, поставляти та передавати у власність відповідача, а відповідач зобов‘язався згідно умов договору приймати та оплачувати товар, найменування, кількість, асортимент, одиниця виміру та ціна якого вказані в накладних, які є невід‘ємною частиною даного договору.

Відповідно до вказаного договору поставки та видаткових накладних позивачем у січні 2008р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 102 213 грн. 39 коп. Остання партія товару була  доставлена 27.01.2008р.

Оскільки, відповідачем оплата за поставлену продукцію проведена не була, позивач направив відповідачу претензію б/н від 17.03.2008р., відповідно до ст. 530 ЦК України, із вимогою  погасити заборгованість в розмірі 102 213 грн. 39 коп. до 28.03.2008р.

Відповідачем було частково погашено заборгованість за поставлений йому позивачем товар на суму 17 000 грн. 00 коп., що підтверджується  банківськими виписками №ОЛ-0000053 від 21.02.2008р., №ОЛ-0000057 від 27.02.2008р., копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до прибуткових накладних у березні 2008р. відповідачем було повернуто позивачу товар на загальну суму 1841 грн. 74 коп., пізніше відповідачем відповідно до прибуткових накладних також  був повернений товар на суму 2742 грн. 86 коп. Тобто, товар було відповідачем повернуто на загальну суму 4584 грн. 60 коп.

        В дане судове засідання позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог  від 17.06.2008р., в якій, оскільки станом на 17.06.2008р. (з урахуванням повернення товару відповідачем) заборгованість відповідача перед позивачем по основному боргу складає  80 626 грн. 54 коп., тому він зменшує суму  основного боргу на 2 791 грн. 44 коп. та просить стягнути з відповідача 80 626 грн. 54 коп. основного боргу по договору поставки №1/160 від 01.01.2007р., 1192 грн. 82 коп. пені за березень та квітень 2008р., 177 грн. 71 коп. – 3% річних за період з 23.03.2008р. по 23.04.2008р. Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог  відповідає ст. 22 ГПК України та прийнята судом до розгляду.

    Відповідачем 04.06.2008р. було подано відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнавалися, зазначалося, що договір поставки, на який посилається позивач втратив чинність 31.12.2007р. Але в судовому засіданні 05.06.2008р. відповідач усно пояснив, що отримання товару не заперечує та основний борг визнає.  

        Факт отримання відповідачем продукції за накладними підтверджується  також матеріалами справи, а саме видатковими накладними, на яких міститься печатка та підпис відповідача (копії накладних долучені до матеріалів справи).

    Суд розглянувши матеріали справи встановив, що дійсно договір поставки №1/160 від 01.01.2007р., укладений між позивачем та відповідачем, припинив свою дію 31.12.2007р., додаткових угод щодо продовження дії договору поставки №1/160 від 01.01.2007р. між сторонами укладено не було. Таким чином, поставка товару у січні 2008р., яка зазначалася у позовній заяві позивачем як поставка по договору №1/160 від 01.01.2007р. та відповідно до видаткових накладних, проводилася не на підставі договору, а тільки відповідно видаткових накладних.

         Відповідачем в дане судове засідання було подано довідку №29 від 23.06.2008р., в якій ним зазначено згідно яких видаткових накладних ним отримувався товар, згідно яких платіжних доручень  ним проводилася оплата даного товару і на яку суму  та згідно яких накладних проводилося повернення товару. При підрахунку судом було встановлено, що сума боргу, яка рахується за відповідачем перед позивачем за поставлену продукцію  згідно видаткових накладних у січні 2008 року, згідно  вказаної довідки, співпадає з сумою, що заявлена позивачем до стягнення згідно заяви про зменшення позовних вимог і становить 80 626 грн. 54 коп.  Крім цього,  вказаний факт підтверджується актом звірки  від 01.04.2008р., який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками (копія вказаного акту долучена до матеріалів справи).

Таким чином, на день розгляду справи в суді, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію відповідно до видаткових накладних, з урахуванням повернутого товару, складає 80 626 грн. 54 коп.

 Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов'язання.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, позовні вимоги щодо стягнення 80 626 грн. 54 коп. основного боргу визнані в повному обсязі, тому суд вважає зменшені вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі  ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України.

Також, згідно заяви про зменшення позовних вимог, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача 177 грн. 71 коп. – 3% річних за період з 23.03.2008р. по 23.04.2008р.

        Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, заперечення відповідача щодо стягнення 3% річних не можуть бути прийняті судом до уваги, і позовні вимоги стосовно стягнення 177 грн. 71 коп. 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Крім цього, згідно заяви про зменшення позовних вимог, позивачем заявлені вимоги по стягненню пені у розмірі  1192 грн. 82 коп. за березень та квітень 2008р. згідно п. 6.2 договору  поставки №1/160 від 01.01.2007р., за яким за прострочення оплати товару відповідач  має сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов‘язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов‘язання вчиняться у письмовій формі.

Оскільки судом встановлено, що поставка позивачем була проведена згідно видаткових накладних, а не за договором поставки №1/160 від 01.01.2007р., який припинив свою дію 31.12.2007р., тому, так як в письмовій формі  правочин щодо забезпечення виконання зобов‘язання вчинений не був, вимоги позивача щодо стягнення 1192 грн. 82  коп. пені визнаються судом не обґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача  пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1.        Позов задовольнити частково.

2.     Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа Лєо” (м. Суми, вул. Рибалка, 2, оф. 302, код 33218830) на користь Приватного підприємства “Олів Лайн” (м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23б, код 31956348) 80 626 грн. 54 коп. основного боргу, 177 грн. 71 коп. – 3% річних, 808 грн. 04 коп. держмита та 116 грн. 28 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.      В іншій частині позову – відмовити.

4.      Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                                                   О.Ю.Резниченко

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписано 25.06.08 р.