Постанова

від 21.08.2008 по справі 15/242-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/242-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2008 р.                                                           Справа № 15/242-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,   

при секретарі Чудновській І.І.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  Д*ячков А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1747С/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 23.06.08 р. по справі № 15/242-08

за позовом Приватне підприємство "Олів Лайн" м. Київ

до ТОВ "Альфа Лєо" м. Суми

про стягнення 84788,51 грн.

встановила:

Встановила : У травні 2008 році позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 84788,51 грн., заборгованості, в тому числі 83371,65 грн., основного боргу відповідно до договору поставки № 1/160 від 01.01.2007 р., 1233,44 грн. пені, 183,42 – 3 % річних, з посиланням на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором в частині розрахунків в повному обсязі.

17.06.2008 р. позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог відповідно до ст.22 ГПК України, з посиланням на те, що станом на 17.06.2008 р.( з урахуванням повернення товару відповідача )  заборгованість відповідача перед позивачем по основному боргу складає 80 626,54 грн., тому він зменшує суму основного боргу по договору поставки № 1/160 від 01.01.2007 р., 1192,82 грн. пені за березень за квітень 2008 р., 177,71 грн. – 3 % річних за період з 23.03.2008 р. по 23.04.2008 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.06.2008 р. по справі № 15/242-08 ( суддя Резніченко О.Ю.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача  80 626,54 грн. основного боргу, 177 грн. 71 коп.- 3 % річних, 808,04 грн. держмита та 116,28 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що відповідач свої зобов'язання  щодо оплати поставленої продукції не виконав, відповідачем не надано доказів погашення суми боргу. Згідно зі ст.625 ЦК України стягнуто 3% річних в сумі 177,71 грн. В частині стягнення пені у сумі 1192,82 грн. за березень та квітень 2008 р. відмовлено на підставі того, що поставка позивачем була проведена згідно видаткових накладних, а не за договором ( припинив свою дію 31.12.07 р.), тобто правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання був вчинений не в письмовій формі, що не відповідає ст.547 ЦК України.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та справу передати на новий розгляд, оскільки рішення прийнято з порушенням норм матеріального  права.

У апеляційної скарги відповідач зазначив, що товар був отриманий без укладання договору, тому терміни проведення розрахунків між сторонами погоджені не були. Крім того, товар в багатьох випадках повертався постачальнику як такий, що не відповідав належної якості. Постачальник отримував повернутий товар, що оформлялося відповідними накладними на повернення. Цей факт підтверджує усну домовленість між постачальником та покупцем, що розрахунки проводилися по мірі реалізації товару, з відстрочкою платежу, зі збереженням права власності на товар за постачальником. Відповідач вважає, що позов не підлягав задоволенню в зв'язку з тим, що право вимагати погашення боргу у позивача не настало.

Позивач у призначене судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про час та місце розгляду апеляційної скарги, про причини не прибуття суд не повідомив, відзив на апеляційну скаргу не надав. Не з'явлення представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Судова колегія, перевіривши матеріали справи, вислухавши представника відповідача встановила, що 01.01.2007 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 1/160, згідно якого постачальник ( позивач по справі ) зобов'язаний  в порядку та в строки, визначені цим договором, поставляти та передавати у власність покупця, а покупець ( відповідач по справі ) зобов'язаний згідно умов цього договору приймати та оплачувати товар, найменування, кількість, асортимент, одиниця та ціна якого вказані в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.  

Договір припинив свою дію 31.12.2007 р., додаткових угод щодо продовження дії договору поставки № 1/160 від 01.01.2007 р. між сторонами укладено не було, таким чином, поставка товару у січні 2008 р., яка зазначалася у позовній заяві позивачем як поставка по договору № 1/160 від 01.01.2007 р., та відповідно до видаткових накладних, проводилася не на підставі договору, а тільки відповідно до видаткових накладних.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що за  видатковими накладними № 08/01/1 від 08.01.08 р., на суму 35 381,52 грн.,  №10/01/8 від 10.01.08р., на суму 24 526,55 грн., № 16/01/6 від 16.01.08 на суму 13 004,78 грн., № 23/01/64 від 23.01.08 на суму 29 300,54 грн., підписаних та скріплених печатками обох сторін, позивачем у січні 2008 р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 102213,39 грн. в т.ч. ПДВ, остання партія товару була доставлена 27.01.2008 р.

У накладних відсутній строк оплати. В зв'язку з чим позивач направив відповідачу вимогу  б/н від 17.03.2008 р. про  погашення заборгованості по видатковим накладним в розмірі 102 213,39 грн. до 28.03.2008р. Відповідач  вимогу щодо погашення заборгованості отримав, що підтверджується копією повідомленням про вручення поштового відправлення № 947308, описом поштового відправлення та фіскальним чеком.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визнаний моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.  

В порушення норм діючого законодавства відповідач свої зобов'язання по оплаті виконав частково, а саме: відповідно  до банківських виписок № ОЛ-0000053 від 21.02.2008 р., № ол-0000057 від 27.02.2008 р. частково погашена заборгованість за поставлений товар на суму 17000,00 грн.

Крім того, за прибутковими накладними № ОЛ-0000646 від 19.03.08 р.,  № ОЛ-0000648 від 19.03.08 р., № ОЛ-0000650 від 19.03.08р. № ОЛ-0000669 від 19.03.08 р. № ОЛ 0 0000667 від 19.03.08р., № ОЛ- 0000666 від 19.03.08 р., № ОЛ № - 0000663 від 19.03.08 р., № ОЛ – 0000654 від 19.03.08 р., № ОЛ №- 0000652 від 19.03.08 р., № ОЛ № - 0000647 від 19.03.08 р., відповідачем   повернутий товар на загальну суму 4 584,60 грн.

З урахуванням  чого станом на 17.06.2008 р. заборгованість відповідача  по основному боргу складає 80 626,54 грн., що підтверджується  довідкою № 29 від 23.06.2008 р., в якій відповідачем зазначено згідно яких видаткових накладних  отримувався товар, згідно яких платіжних доручень  проводилася оплата товару і на яку суму та згідно яких накладних проводилося повернення товару, та актом звірки від 01.04.2008 р., який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що заборгованість, з урахуванням зменшення позовних вимог, складає 80 626,54 грн.

Відповідно до ст.9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання, тобто підприємницькі відносини регулюються Господарським кодексом України.

Отже, при застосування  норм діючого законодавства слід виходити з принципу пріоритету спеціального закону перед законом загальним, в першу чергу застосовуються норми ГК України, як спеціальне законодавство, а у випадках не врегулювання або недостатнього врегулювання відповідних відносин застосовуються норми ЦК України.

Статтями 264 -271 Господарського кодексу України не врегульовані питання оплати отриманої продукції. В зв'язку з чим необхідно застосувати норми ст.ст.692,712 ЦК України, згідно з яким покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що не виконуючи належним чином свої обов'язки, відповідач порушив норми ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов'язання, доказів сплати боргу відповідач не надав, та правомірно стягнув  заборгованість у сумі 80 626,54 грн.

Згідно зі ст.625 ЦК України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, щодо стягнення з відповідача  3 % річних в сумі  177,72 грн.

Позивачем заявлені вимоги по стягненню пені у розмірі 1192,82 грн. за березень та квітень 2008 р. відповідно до п.6.2 договору поставки № 1/160 від 01.01.07, за яким прострочення оплати товару відповідач має сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день про строчки.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, задатком.

Статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняться у письмовій формі.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що поставка товару позивачем була проведена на підставі накладних, а не за договором поставки № 1/160 від 01.01.2007 р., який припинив свою дію 31.12.2007 р.,  тобто в письмовій формі правочин щодо забезпечення виконання зобов'язаний вчинений не був,  та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині стягнення  пені у сумі 1192,82 грн. за березень та квітень 2008 р.

Посилання відповідача  на те, що право вимагати погашення боргу у позивача не настало, оскільки  товар був отриманий без укладання договору, тобто термін проведення розрахунку між сторонами погоджені не були, не відповідає нормам діючого законодавства  та суперечить матеріалам справи.

Як свідчать матеріали справи, відповідач прийняв товар, визнав суму боргу, що підтверджується актом-звірки  від 01.04.2008 р., який підписаний повноважними представником відповідача та позивача і скріплений печатками, вимогу про сплату боргу залишив без відповіді та задоволення.

Таким чином, рішення господарського суду відповідає нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а доводи відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 9,526,530,546,547 ЦК України,  ст.193 ГК України, 101-105 ГПК України, колегія суддів

постановила:

Рішення господарського суду Сумської області від 23.06.08 по справі №15/242-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.     

Повний текс постанови підписано 21.08.08 р.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді