Рішення

від 25.07.2011 по справі 28/91

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/91

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

25.07.11 р.                                                                                 Справа № 28/91                               

Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Дороховій Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль”, м. Київ в особі Донецької обласної дирекції Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль”, м. Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕС”, м. Волноваха

за участю третьої особи  без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства „Міллер Брендз Україна”, м. Донецьк

про стягнення 439 209,01 грн.

Представники сторін:

Від позивача: Полюхович Д.А.

Від відповідача: не прибув

Від третьої особи: не прибув

СУТЬ СПРАВИ:

         Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль”, м. Київ в особі Донецької обласної Дирекції Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕС”, м. Волноваха, про стягнення 573 598,36грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на договір про надання гарантії платежу №019/019/116 від 04.11.2008р., додаткові угоди до даного договору, гарантію платежу №ГР089ДОН116/08 від 07.11.2008р., додатки до гарантії платежу, вимогу №12-2866 від 01.07.2010р., повідомлення №23-32/8544 від 09.07.2010р.

       Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.05.2011р. було порушено провадження по справі №28/91 та залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Закрите акціонерне товариство „Сармат”, м. Донецьк.

       Третя особа в засідання суду не з'явилась, однак, відповідно до пояснень №12-2878 від 16.06.2011р. остання пояснила суду, що  гарант  виконав свої зобов'язання за гарантією перед бенефіціаром.

      Крім того, третя особа надала суду статут Приватного акціонерного товариства „Міллер Брендз Україна”, затверджений позачерговими загальними зборами акціонерів Закритого акціонерного товариства „Сармат” протокол №2 від 14.12.2010р., відповідно до розділу 1 статуту  Приватне акціонерне товариство „Міллер Брендз Україна” є юридичною особою із новим найменуванням в результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту, які пов'язані з набранням чинності Закону України «Про акціонерні товариства» та зміною найменування Закритого акціонерного товариства «Сармат», яке є правонаступником Спільного Україно-Американського підприємства «ДОНЕЦЬКИЙ ПИВОВАРНИЙ ЗАВОД» у формі акціонерного товариства закритого типу,  на Приватне акціонерне товариство „Міллер Брендз Україна”.  Приватне акціонерне товариство „Міллер Брендз Україна” є правонаступником всіх прав та зобов'язань Закритого акціонерного товариства „Сармат”. Також третьою особою було надано виписку з протоколу №2 від 14.12.2010р. позачергових загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства „Сармат”, свідоцтво №100316319 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААБ №571675, довідка про взяття на облік платника податків №167/10/29-014-2 від 21.12.2010р., довідка АА №466742 з ЄДРПОУ.  В зв'язку з зазначеним,  суд змінює назву третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача з Закритого акціонерного товариства „Сармат”, м. Донецьк на Приватне акціонерне товариство „Міллер Брендз Україна”, м. Донецьк.

        Позивач протягом розгляду справи надавав заяви, в яких зменшував позовні вимоги відповідно до ст.22 ГПК України. Відповідно до заяви б/н та дати, яка надійшла до канцелярії суду 25.07.2011р., позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за гарантією в розмірі 400 000,00 грн. та  пеню за порушення строків погашення гарантії в розмірі 39 209,01 грн. Суд прийняв до уваги означену заяву та розглядає вимоги в контексті останньої заяви.

       Відповідач письмового відзиву на позов не надав, у зв'язку з чим справа розглянута за наявними в ній матеріалами, згідно ст.75 ГПК України.   

       Розгляд справи продовжувався на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

        Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарським судом встановлено наступне:  

       04.11.2008р. між Відкритим акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль” в особі Донецької обласної Дирекції Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” (правонаступником якого є позивач, гарант), та Товариством з обмеженою відповідальністю „ТЕС” (принципал, відповідач) укладено договір про надання гарантії платежу № 019/019/116 (договір).

        Сторони договору визначають, що гарант на умовах цього договору відкриває по розпорядженню принципала гарантію платежу в сумі 800000,00грн. терміном дії до 18.08.2010р. включно на корить Закритого акціонерного товариства „Сармат” для забезпечення виконання принципалом зобов'язань, передбачених гарантією за контрактами (п. 1.1. договору в редакції додаткової угоди №  019/019/116/3 від 15.03.2010р.).

Відповідно до під. а) п. 3.4. договору з підписанням даного Договору принципал зобов'язується  у разі списання грошових коштів з кореспондентського рахунку гаранта по гарантії перерахувати гаранту основну суму заборгованості протягом 2 (двох) банківських днів з дня такого списання, за умови надання гарантом платіжних документів, підтверджуючих списання коштів гаранта по гарантії.

          Сторони договору встановлюють, що цей договір набуває чинності з часу його підписання обома сторонами договору за умов надання принципалом відповідного забезпечення, передбаченого п.2.2. цього договору, що задовольняє вимоги гаранта, та діє до часу закінчення дії гарантії за умови сплати принципалом всіх комісій та відшкодування витрат гаранта, передбачених розділом 2 цього договору, неотримання гарантом вимоги на оплату по гарантії протягом строку її дії, а також погашення принципалом заборгованості перед гарантом у разі списання грошових коштів з кореспондентського рахунку гаранта по гарантії та сплати принципалом пені та штрафів згідно розділу 4 даного договору. У будь-якому випадку цей договір діє до повного виконання сторонами договору своїх зобов'язань по ньому (п.6.1. договору).

        Позивачем була видана гарантія платежу №ГР089ДОН116/08 від 07.11.2008р.

В гарантії платежу №ГР089ДОН116/08 від 07.11.2008р. (в редакції додатку №3 від 23.03.2010р.) зазначено, що позивач  бере на себе безвідкличні зобов'язання виплатити ЗАТ „Сармат” (третя особа, бенефіціар) суму чи суми, що разом не перевищують 800 000,00 грн., протягом п'яти банківських днів після дня отримання від третьої особи оригіналу належно оформленої письмової вимоги, та також зазначено, що термін дії цієї гарантії минає 18.08.2010р.  

На адресу позивача  була надіслана вимога Бенефіціара – Закритого акціонерного товариства „САРМАТ” від 01.07.2010р. за вих. № 12-2866 про сплату суми заборгованості Принципала – Відповідача за поставлений товар та неповоротну тару в розмірі 629 036,15грн. з наданням відповідних додатків.

Матеріалами справи підтверджено перерахування позивачем 09.07.2010р. грошових коштів в розмірі 629 036,15 грн. для оплати за гарантією №ГР089ДОН116/08 від 07.11.2008р. відповідно до договору про надання гарантії платежу №019/019/116 від 04.11.2008р.

           Позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення від 09.07.2010р., в якому банк зазначив, що виконав свої зобов'язання за гарантією та просив перерахувати кошти в розмірі 629 036,15грн. на рахунок банку, до повідомлення відповідно до умов під. а) п. 3.4.  договору була надана копія платіжного документу. Повідомлення було отримано відповідачем 12.07.2010р.

         Відповідачем частково здійснювалось перерахування грошових коштів на користь банку в розмірі 229 036,15 грн., що підтверджується матеріалами справи.

         На підставі зазначеного, Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль”, м. Київ в особі Донецької обласної Дирекції Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль”, м. Донецьк, звернулось до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕС”, м. Волноваха про стягнення суми банківської гарантії в розмірі 400 000,00 грн. та пені в розмірі 39 209,01 грн.

З огляду на матеріали справи та приписи чинного законодавства, слід зазначити наступне.

Згідно із ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Перелічені види забезпечення виконання зобов'язань мають характерні ознаки, зокрема, мають майновий зміст, націлені на спонукання боржника до виконання свого боргу, носять додатковий характер та можуть забезпечувати лише дійсні зобов'язання.

Згідно із ст.200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом  забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова  установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Так, в ч.1 ст. 563 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником (ч. 1 ст. 569 Цивільного кодексу України).

Загальні умови виконання зобов'язань визначені нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

        Аналогічне положення містить статті 193 Господарського кодексу України, яка передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Позивач (гарант) виконав свої договірні зобов'язання, здійснив перерахування коштів відповідно до умов гарантії на користь бенефіціара, проте принципал (відповідач) свої зобов'язання перед позивачем належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 400 000,00 грн.,  яка підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню.

       Також, позивачем були заявлені вимоги про стягнення пені за порушення строків погашення гарантії в розмірі 39 209,01 грн. за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторони Договору встановлюють, що за порушення Принципалом строків повернення Гаранту сум, списаних по Гарантії, передбаченої п.3.4. а) цього Договору, строків виплати комісій, передбачених розділом 2 цього Договору, Принципал виплачує Гаранту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення (п.4.1. договору).

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними   санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оскільки Господарський  кодекс  України  не  містить  визначень неустойки,  штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання,  слід виходити із визначень,  наведених у Цивільному кодексі  України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені за порушення строків погашення гарантії в розмірі 39 209,01 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона  посилається, як на підстави своїх вимог або заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України). Оскільки позивач довів позовні вимоги,  вони підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам з урахуванням заяв позивача про зменшення розміру позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 43, 22, 27, 33, 34, 49, 69, 75, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги  Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль”, м.Київ в особі Донецької обласної Дирекції Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль”, м. Донецьк, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕС”, м. Волноваха, задовольнити.

         Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕС” (85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. 100 років Червоного Хреста, буд.30, ЄДРПОУ 35815256, відомостей про рахунки не має) на користь Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” (01011, м Київ, вул. Лєскова, 9, ЄДРПОУ 14305909, МФО 300335) в особі Донецької обласної Дирекції Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” (83086, м. Донецьк, вул. Ф.Зайцева, 46 „в”, ЄДРПОУ 23346741, р/р №29093131, МФО 335076)  заборгованість в розмірі  400 000,00 грн., пеню в розмірі 39 209,01 грн., судові витрати по сплаті державного мита в сумі 4392,09 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 180,71грн.  

       Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

       У судовому засіданні 25.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.  Повний текст рішення складено та підписано 29.07.2011р.

Суддя                                                               Курило Г.Є.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

Повний текст рішення складено та підписано 29.07.2011р.