Рішення

від 12.07.2011 по справі 40/217

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

40/217

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  40/217

12.07.11

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгова фірма «Меркурій –Центр»

до                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Будземмонтаж»      

про                 стягнення боргу 5 426,51 грн

Суддя Пукшин Л.Г.  

Представники сторін:

від позивача:      не з'явився.                                            

від відповідача:  не з'явився.                                            

У судовому засіданні 12.07.11 суд, керуючись ч.1 ст. 85 ГПК України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгова фірма «Меркурій –Центр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будземмонтаж» про стягнення боргу 5 426,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідач  систематично не виконує своїх обов'язків у частині внесення плати за оренду майна відповідно до договору оренди обладнання від 15.06.08 р.

Ухвалою суду від 16.06.11 порушено провадження у справі №40/217 та призначено до розгляду на 12.07.11.

У судове засідання, призначене на 12.07.11, представники Сторін не з'явилися

Представник Позивача через службу діловодства суду направив документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Відповідач у судове засідання не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адреси відповідача, що вказані в позовній заяві та в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норма Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи –учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив.

25.06.08 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю  виробничо-торгова фірма «Меркурій –Центр»(Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будземмонтаж»(Орендар) було укладено договір оренди обладнання (Договір), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар бере в тимчасове володіння та користування наступне обладнання: опалубку перекриття по комплектуючих згідно з Додатком №1 (Майно).

Загальна площа опалубки перекриття, що передається в оренду, становить: набір елементів (1.2 Договору).

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що метою оренди є виконання опалубочних монолітних та монолітно-каркасних робіт.

Відповідно до п.3.1 та п.3.2 Договору Майно, що орендується, повинно бути передано  Орендодавцем та прийнято Орендарем  протягом 10 днів з моменту підписання даного Договору. Передача майна в оренду здійснюється відповідними фахівцями сторін згідно з додатком №1 до даного Договору, про що складається  Акт передачі майна в оренду.

Майно, що орендується, вважається переданим Орендареві з моменту підписання акту  прийому-передачі  майна в оренду (п.4.1 Договору).

Згідно з п.6.1 Договору Позивач зобов'язався передати Майно та надавати інформаційне  та консультаційне  сприяння Орендареві щодо порядку  правильної експлуатації  майна, що орендується. А Відповідач, в свою чергу, використовувати майно, що орендується, за його цільовим призначенням  у відповідності до п.2.1 даного Договору та своєчасно  здійснювати орендні платежі (п.7.1 Договору).  

Передача Позивачем Відповідачу Майна підтверджується актом приймання-передачі майна в оренду від 25.06.08 р.

Розділом 10, а саме п.10.1 встановлено, що даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного календарного року, при умові повних розрахунків між сторонами. Термін оренди становить 60 днів (за період з 25.06.08 р. по 23.08.08 р.) з моменту прийняття майна, що орендується, за актом приймання майна в оренду (п.4.2 Договору).

22.08.08 р. між Сторонами було укладено Додаток А до договору оренди обладнання від 25.06.08 р. (Додаток А від 22 .08.08 р.), відповідно до умов якого було внесено зміни до п.4.2 Договору, а саме термін оренди становить 72 дні (за період з 24.08.08 р. по 03.11.08 р.).

Відповідно до п.5.1 та п.5.2 Договору орендна плата за оренду опалубки перекриття  1 компл. за період з 25.06.08 р. по 23.08.08 р. становить 13 200 грн, що сплачується у безготівковому порядку  на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 07.07.08 р.

Додатком А від 22.08.08 р. було внесено Сторонами зміни до п.5.1 Договору, а саме орендна плата за оренду опалубки перекриття  1 компл. за період з 24.08.08 р. по 03.11.08 р. становить 15 840 грн.

З матеріалів справи вбачається, що нарахування орендної плати за період з 25.06.08 р. - 03.11.08 р.  по Договору оренди обладнання від 25.06.08 р. становить 29 040 грн.

Проте, Відповідач сплатив лише частково орендні платежі у розмірі 24 600, що підтверджується виписками з банку від 03.07.08 р., 30.07.08 р., 10.10.08 р.,15.10.08 р., 03.12.08 р., 20.05.09 р., 30.07.09 р. та 19.08 .09 р.  

Внаслідок чого, станом на 19.05.11 р. у Відповідача виникла заборгованість у розмірі 3 940 грн.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що спір у справі виник з причин порушення відповідачем умов договору оренди обладнання від 25.06.08 р., зокрема,  щодо обов'язку оплати орендарем орендної плати та необхідності, у зв'язку з цим, застосування штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч. 1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України  та ч. 7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦКУ).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 9.2.1 Договору встановлено, що  у випадку протермінування по сплаті вартості  орендних платежів, Орендар  сплачує пеню в розмірі подвійної  облікової ставки  НБУ від суми боргу за кожен календарний день  протермінування.

Поряд із сплатою пені, у випадку протермінування по сплаті вартості  орендних платежів понад один календарний місяць,  Орендар сплачує  Орендодавцю  штраф в повному розмірі  понад нараховану пеню, в розмірі, який  за погодженням сторін даного договору становить 30 % від неоплаченої суми оренди (п.9.2.2 Договору).

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що  штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22 листопада 1996 року розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд погоджується із розрахунком позивача щодо стягнення пені за договором від 25.06.08 р. у розмірі  304,51 грн та неустойки у розмірі 1 182 грн за договором оренди обладнання від 25.06.08 р., оскільки останнім розрахунок здійснено із дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідачем не надано в розумінні ст.ст.  33, 34 ГПК України доказів на спростування позовних вимог.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог Позивача, а також те, що Відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених Позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком Позивача.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, підлягають стягненню з Відповідача.

На підставі викладеного та керуючись  ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 80 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва –

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгова фірма «Меркурій – Центр»   задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будземмонтаж» (03124, м. Київ, Солом'янський район, вул. Миколи Василенка, б.8-Б, кв. 20,  ідентифікаційний номер 34242712)  з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгова фірма «Меркурій –Центр»(79024, Львівська область, м. Львів, Личаківський район, вул. Кордуби, буд.5,  ідентифікаційний код 25554053) суму основної заборгованість у розмірі  3 940 (три тисячі дев'ятсот сорок) грн 00 коп., пеню у розмірі 304 (триста чотири) грн 51 коп., штраф у розмірі 1 182 (одну тисячу сто вісімдесят дві) грн 00 коп., державного мита у розмірі  102 (сто дві) грн 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                         Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 15.07.2011 р.