Рішення

від 12.07.2011 по справі 5/53

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  5/53

12.07.11

За позовом   Приватного підприємства «Баядєра»

до                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КИВІН»

про                 стягнення 21 226, 00 грн.

     Суддя  Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача:       ОСОБА_1  за довіреністю. № б/н від 23.05.2011 р.

від відповідача:   не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Баядєра»(надалі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КИВІН» (надалі - відповідач) про стягнення за договором поставки № 104 від 31.01.2008 р. заборгованості за поставлені товари за видатковими накладними № 1414646 від      12.01.2010 р., № 1414950 від 12.01.2010 р., № 1418521 від 15.01.2010 р., № 1418524 від 15.01.2010 р., № 1421167 від 20.01.2010 р., № 1421174 від 20.01.2010 р. основного боргу на загальну суму 16 350,29 грн., інфляційних втрат на суму 457,81 грн., 20% річних на суму 1 606,91 грн., пені на суму 1 666,45 грн., штрафу на загальну суму 1 144,54 грн., витрат по сплаті державного мита на суму 212,26 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказав про не оплату в повному обсязі відповідачем поставлених товарів за вказаними видатковими накладними відповідно до договору поставки № 104 від 31.01.2008 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2011 р. порушено провадження у справі № 5/53 та призначено справу до розгляду на 21.06.2011 р.

В судовому засіданні 21.06.2011 р. було оголошено про відкладення розгляду справи на 12.07.2011 р. у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з неявкою представника відповідача та не виконанням вимог суду, викладених в ухвалі від 02.06.2011 р.

В призначене судове засіданні на 12.07.2011 р. представник відповідача не з’явилися, вимоги ухвал суду від 02.06.2011 р., 21.06.2011р. не виконав, витребувані судом документи не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до абз. 3 п. 3.6 Роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом, наданим позивачем, про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

В судовому засіданні 12.07.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та надав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження по справі від 02.06.2011 р..

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи представником відповідача  не подано.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

31.01.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 104, за умовами якого позивач зобов’язується передати у власність відповідача алкогольні напої, а відповідач зобов’язується прийняти та оплатити товар в порядку, визначеному умовами цього договору (п. 1.1 договору).

Сторони також погодили в п. 3.4, що позивач поставляє відповідачу товар на підставі його замовлення. Відповідач має право здійснити замовлення в усній формі або за допомогою факсимільного, електронного чи поштового зв’язку. Підпис уповноваженого представника відповідача в накладній на товар засвідчує, що товар прийнятий відповідачем від позивача за кількістю та за якістю. Претензія відповідача щодо  якості товару  після підписання ним накладної на товар розглядаються та задовольняються позивачем в окремому порядку, який визначається відповідачем в кожному випадку окремо.

Згідно з п. 5.1., п. 5.2. договору ціна на товар визначена у Прайс-листі  відповідача, який діє на момент здійснення  відповідачем замовлення. Ціна на товар зазначається  у видатковій накладній на товар.

Відповідно до п. 6.1. договору розрахунки за товар здійснюються відповідачем протягом 14 календарних днів  з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача або в іншому порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України або за домовленістю сторін – шляхом попередньої оплати.

Датою оплати відповідачем вартості  отриманого від позивача товару є дата зарахування грошових коштів  на рахунок позивача (п. 6.2 договору).

Сторони також погодили, що у випадку порушення відповідачем строків оплати вартості одержаного від позивача товару, відповідач зобов’язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення відповідачем строків оплати вартості одержаного від позивача товару більше ніж на 30 календарних днів, відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 7 % від суми боргу. У випадку  порушення відповідачем строків оплати отриманого від позивача продукції, відповідач зобов’язаний сплатити позивачу 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами  (п. 7.1. та п. 9.2. договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договірних умов позивачем за видатковими накладними № 1414646 від 12.01.2010 р., № 1414950 від 12.01.2010 р.,              № 1418521 від 15.01.2010 р., № 1418524 від 15.01.2010 р., № 1421167 від 20.01.2010 р.,          № 1421174 від 20.01.2010 р. було поставлено відповідачу товарів на загальну суму                21 003,48 грн. За отримані товари відповідач частково розрахувався і станом на 18.03.2011 р. у відповідача перед позивачем виникла заборгованість на загальну суму 16 350,29 грн.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 Цивільного України покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття  товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару.

В силу ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується у ст. 193 Господарського кодексу України, за якою суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищенаведене, здійснення позивачем передачі відповідачу товарів за вказаними видатковими накладними на загальну суму 21 003,48 грн., часткове здійснення відповідачем оплати позивачу, керуючись приписами ст. ст.11, 525, 526, 626, 629, 631, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, вимоги заявлені позивачем щодо стягнення основного боргу на суму 16 350,29 грн. підлягають задоволенню.

Водночас, враховуючи обумовлені п. 7.1. договору умови, визначені сторонами,  щодо сплати покупцем постачальнику  за прострочення оплати поставлених товарів пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від несплаченої в строк суми –за кожен день прострочення платежу, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за прострочення оплати поставлених товарів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені на загальну суму 1 666,45 грн., що відповідає приписам ч.1 ст. 547, ч. ч. 1, 3. ст. 549, ст. 550 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи обумовлене, погоджене сторонами положення п. 9.2. договору, встановлення судом наявності заборгованості за вищевказаним договором у відповідача перед позивачем (внаслідок порушення грошового зобов’язання) позивач має право вимагати сплати  відповідачем 20% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 20% річних, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 20% річних на загальну суму 1 606,91 грн.

Разом з тим, враховуючи приписи визначені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат на загальну суму 457,81 грн.

Однак заявлені позивачем вимоги щодо стягнення штрафу на суму 1 144,54 грн. у випадку прострочення відповідачем оплати переданої партії товару більше, ніж на 30 календарних днів покупець сплачує штраф у розмірі 7% від загальної вартості переданої та  неоплаченої (несвоєчасно оплаченої) партії товару, при наявності обумовленого договором п. 7.1. стягненої неустойки у вигляді стягнення пені за одне й теж саме порушення - прострочення терміну оплати  вартості отриманого товару, не підлягають задоволенню в наслідок невідповідності приписам ст.  61 Конституції України  за положеннями якої ніхто не може бути двічі притягнений до  юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов’язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що  при частковому задоволені позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КИВІН»(03142, м. Київ, бульв. Вернадського, буд. 59; код ЄДРПОУ 31107165) на користь Приватного підприємства «Баядєра»(84601, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Озерянівська, буд. 2; код ЄДРПОУ 13491057) основний борг на суму  16 350 (шістнадцять тисяч триста п’ятдесят) грн. 29 коп., 20% річних на суму 1 606 (одна тисяча шістсот шість) грн. 91 коп., пені на суму 1 666 (одна тисяча шістсот шістдесят шість) грн. 45 коп., інфляційних втрат на суму 457 (чотириста п’ятдесят сім) грн. 81 коп., витрати по сплаті державного мита на суму 209 (двісті дев’ять) грн. 29 коп. та витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на суму 223 (двісті двадцять три) грн. 26 коп.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                   В.С. Ломака

Повне рішення складено 14.07.2011 р.